Рішення

від 23.01.2025 по справі 302/1859/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1859/24

Провадження № 2/302/86/25

Номер рядка звіту 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє адвокатРішко СергійІванович доХустської районноїдержавної адміністрації Закарпатської області, Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування вимог якої представник зазначив, що позивачка була членом колективного сільськогосподарського підприємства «Пролісок» с. Ізки Міжгірського району Закарпатської області (далі КСП «Пролісок»).

На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 07.05.1997 № 242 за нею було визнано право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Пролісок» розміром 2,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 2058,00 грн, та їй було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086700 від 05.06.1997 (далі Сертифікат № 0086700).

Рішенням 17-ої сесії ІІІ скликання Буковецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 15.02.2001 № 1, ОСОБА_1 виділено і передано у власність земельну частку (пай) згідно Сертифіката № 0086700.

На підставі вищевказаного рішення 07.07.2003 Буковецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області ОСОБА_1 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003575, яким посвідчувалося її право власності на земельні ділянки загальною площею 1,0083 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в урочищі «Горбок (Тирса)» площею 0,2790 га та в урочищі «Тирса» площею 0,7293 га в с. Буковець Міжгірського району Закарпатської області.

Інша частина земельної частки (паю) площею 1,1417 га, належного їй згідно Сертифіката № 0086700, в натурі (на місцевості) не виділялася.

На даний час вона втратила оригінал Сертифіката № 0086700.

Натомість Хустська районна державна адміністрація Закарпатської області повідомила про те, що у зв`язку із відсутністю бланків сертифікатів на право на земельну частку (пай) адміністрація не може видати новий бланк сертифіката взамін втраченого та рекомендувала звернутися до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай).

Підтвердження права на земельну частку (пай) для позивачки є важливим, оскільки надасть їй змогу реалізувати в подальшому свої права та інтереси, отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1417 га у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укласти договір оренди земель сільськогосподарського призначення, тощо.

Зауважує на тому, що станом на час видачі позивачці Сертифіката № 0086700 та прийняття Буковецькою сільрадою рішення від 15.02.2001 № 1, вона була зареєстрована у батьківському будинку в АДРЕСА_1 , однак фактично проживала у власному житловому будинку в АДРЕСА_2 .

Саме тому і у рішенні Буковецької сільради від 15.02.2001 № 1, і у державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003575 від 07.07.2003 адресою її проживання зазначено АДРЕСА_2 .

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому висловлено прохання визнати за позивачкою право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Пролісок» села Ізки Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 2,15 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086700 від 05.06.1997.

Ухвалою суду від 26.12.2024 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.01.2025 справу призначено до судового розгляду.

Представник позивачки адвокат Рішко С. І. подав заяву з проханням розглядати справу без його участі та участі його довірительки. Висловив позицію про підтримання заявлених у позовній заяві вимог.

Від Хустської районноїдержавної адміністрації Закарпатської області надійшла заява з проханням розглядати справу без участі представника адміністрації за наявними у справі матеріалами.

Від Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява з проханням розглядати справу без участі представника сільради за наявними матеріалами.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 07.05.1997 № 242 за ОСОБА_1 було визнано право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Пролісок» розміром 2,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 2058,00 грн. На підтвердження цього права ОСОБА_1 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086700 від 05.06.1997, зареєстрований 26.06.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №55 (Сертифікат № 0086700), що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 12.12.2024 № 29-7-0.31-6018/2-24 (а.с. 14).

Рішенням 17-ої сесії ІІІ скликання Буковецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 15.02.2001 № 1 «Про виділення і передачу в приватну власність земельних часток (паїв)», ОСОБА_1 виділено і передано у власність земельну частку (пай) згідно Сертифіката № 0086700 (а.с. 5).

На підставі зазначеного рішення 07.07.2003 Буковецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області ОСОБА_1 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003575, зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 127, яким посвідчувалося її право власності на земельні ділянки загальною площею 1,0083 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в урочищі «Горбок (Тирса)» площею 0,2790 га та в урочищі «Тирса» площею 0,7293 га в с. Буковець Міжгірського району Закарпатської області (а.с. 6).

Інша частина земельної частки (паю) площею 1,1417 га, належного ОСОБА_1 згідно Сертифіката № 0086700, в натурі (на місцевості) не виділялася.

Як зазначено в позовній заяві, на даний час позивачка втратила оригінал Сертифіката № 0086700, про що в газеті «Верховина» за № 40 (11150) від 21.12.2024 було опубліковано відповідне оголошення про те, що загублений сертифікат на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086700, виданий Міжгірською РДА на ім`я ОСОБА_1 , вважати недійсним (а.с. 16).

Листом від 16.12.2024 № 01-27/2482 Хустська районна державна адміністрація Закарпатської області повідомила ОСОБА_1 про те, що у зв`язку із відсутністю бланків сертифікатів на право на земельну частку (пай) адміністрація не може видати новий бланк сертифіката взамін втраченого та рекомендувала звернутися до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) (а.с. 15).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно положень статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на ім`я позивачки дійсно було оформлено в установленому законом порядку Сертифікат № 0086700, оригінал якого втрачено, а отримати дублікат цього сертифікату вона не має можливості.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що в позивачки немає іншого способу захисту порушених прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права на земельну частку (пай) підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Пролісок» села Ізки Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 2,15 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086700 від 05.06.1997, виданого на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.05.1997 № 242, зареєстрованого 26.06.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 55.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 23 січня 2025 року.

Суддя Пухальський С. В.