Рішення

від 20.01.2025 по справі 456/297/25

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/297/25

Провадження № 2-о/456/104/2025

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2025 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Писарева О. Ю.

при секретарі Стасів О. Я.

з участю заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа Стрийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрий Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

в с т а н о в и в :

Підстава заяви (позиція заявника): заявниця звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Макіївка, Донецького району, Донецької області. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вона, ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06.04.1989 року, зроблено запис за №398, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Красноармійським МВ ГУДМС України в Донецькій області від 08.10.2014 року, РНОКПП: НОМЕР_1 . 19 липня 2014 року нею укладено шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 19.07.2014 року, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №286. Заявниця є переміщеною особою, що переїхала в 2024 році з м. Покровськ Покровського району Донецької області в місто Стрий Львівської області, що підтверджується довідкою від 23.10.2024 №1304-5003501067 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. На даний момент місто Макіївка Донецького району Донецької області знаходиться на окупованій російсько-терористичними військами території України. Однак, її батько, ОСОБА_2 , залишився проживати на тимчасово окупованій території. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько заявниці, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у місті Макіївка Донецького району Донецької області на окупованій російсько-терористичними військами території. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 21.12.2024 року, лікарським свідоцтвом про смерть №2940 від 19.12.2024 року та довідкою про причини смерті (до форми №106/ У №2940) від 19.12.2024 року, виданим окупаційною владою на тимчасово окупованій території Донецької області. У зв`язку з тим, що заявниця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ), знаходиться на підконтрольній території України в м. Стрий, Львівської області, а її батько ОСОБА_5 помер на тимчасово окупованій території, вона змушена звертатись до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. Встановлення такого факту необхідно для спадкування в подальшому майна, що за життя належало її батьку, ОСОБА_2 .

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала.

Позиція заінтересованої особи.

Представник заінтересованої особи Стрийського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, на адресу суду пояснень не надав.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 17.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положенням ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06 квітня 1989 року, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_7 /а.с. 9/.

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 19 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб 19 липня 2014 року, актовий запис №286, прізвище чоловіка після одруження « ОСОБА_9 », прізвище дружини після одруження « ОСОБА_9 » /а.с. 14/.

Як вбачається з копії паспорта серії НОМЕР_3 , такий видано Красноармійським МВ ГУДМС України в Донецькій області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.3-4/.

Як вбачається з копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.10.2024 №1304-5003501067, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 10/.

Як вбачається з копії паспорта серії НОМЕР_6 , такий видано Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.6-8/.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 21 грудня 2024 року окупаційною владою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Макіївка Донецької області /а.с. 11/.

Як вбачається з копії медичного свідоцтва про смерть №2940 від 19 грудня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Макіївка /а.с. 12-13/.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із п. 8 ч. 1ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені ст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Частинами 3-4 ст. 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації, зокрема, підлягає смерть.

Мотивована оцінка доказів, наданих заявником та висновки суду за результатами заяви.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 в м. Макіївка Донецької області народився ОСОБА_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_6 , виданого 23 січня 2002 року Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 06 квітня 1989 року.

Судом також встановлено, що 19 липня 2014 року 06 травня 1981 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 .

Таким чином, з долучених до заяви документів вбачається, що заявниця належними та допустимими доказами підтвердила факт родинних відносин з ОСОБА_2 , яка є її батьком.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, з наступними змінами, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якого віднесено, зокрема, всю територію Донецького району.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку із збройною агресією російської федерації, переїхала до м. Стрий Львівської області, де на даний час взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 23.10.2024 №1304-5003501067.

Згідно з копією лікарського свідоцтва про смерть №2940 від 19.12.2024, яке видане на ім`я ОСОБА_2 , а також свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане 21 грудня 2024 року Гірняцьким відділом РАЦС на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що така особа померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті м. Макіївка Донецької області, однак такі документи були видані і засвідчені печаткою установи, яка підпорядковується окупаційній адміністрації.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина; правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, вирішується судом з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 77, 78 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом ч.1 ст. 77 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом. Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ст. 77 ЦПК України є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст.213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави. Діяльність державних органів влади України, в тому числі органів державної реєстрації актів цивільного стану України припинена та фактично не здійснюється на тимчасово окупованій території.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч. 4 ст. 49 ЦК України реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до Закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Зокрема, Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о), затвердженою наказом МОЗ України 08.08.2006 № 545, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за № 1152/13026, серед іншого встановлено, що: лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (пункт 2.2.); у разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину (пункт 2.3.); забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті (пункт 2.4).

Таким чином, діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.

Згідно розділу 1 абзацу 2 пункту 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5, із змінами від 18.10.2019, за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

Під час режиму воєнного стану державна реєстрація смерті проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника, незалежно від місця смерті чи проживання померлої особи. Відділи державної реєстрації актів цивільного стану працюють у штатному режимі, крім міст/районів, де такої можливості немає у зв`язку з веденням активних бойових дій.

Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

Разом з тим, суд бере до уваги Інформаційний лист Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, вих. № 985/0/208-21 від 22.04.2021 року, спрямований головам апеляційних судів, в якому зазначено, що положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, пред`являти в суд письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану в здійсненні реєстрації таких фактів

Судом встановлено, що заявниця є дочкою померлого ОСОБА_2 та має намір зареєструвати смерть батька у передбаченому законодавством України порядку, але відсутність належно оформленого свідоцтва про смерть чинить їй перешкоди у цьому.

Оскільки неможливо провести реєстрацію смерті, законом не встановлено іншого порядку отримання свідоцтва про смерть, з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів заявника, суд вважає за необхідне задовольнити заяву і встановити факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.

На підставі викладеного, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задоволити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.

Частиною 4 ст. 317 ЦПК України визначено, що ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 3,12,258,259,265,273,315,317,354,355,430 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 задоволити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Макіївка Донецького району Донецької області.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення.

Роз`яснити заявнику, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ст.317 ЦПК України оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Стрийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрий Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 33318827, місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 73.

Повний текст судового рішення складено 23.01.2025

Головуючий суддя О. Ю. Писарев