Рішення

від 12.12.2024 по справі 469/1784/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.12.2024 Справа № 469/1784/23

2/469/457/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Березанської селищної ради, про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини, -

встановив:

ОСОБА_3 04 грудня 2023 року звернулась до Березанського районного суду із зазначеною позовною заявою, у якій просила визначити спосіб та порядок участі відповідача у вихованні і спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , посилаючись на неналежний догляд відповідача за дитиною під час перебування у нього дитини на підставі рішення органу опіки та піклування про встановлення днів спілкування та недосягнення сторонами згоди щодо виховання дитини, що перешкодило перегляду органом опіки та піклування свого попереднього рішення щодо участі сторін у вихованні дитини.

Позивач зазначала, що після розірвання шлюбу з відповідачем їх спільна дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з нею; рішенням органу опіки та піклування Березанської селищної ради встановлено дні спілкування відповідача з малолітнім сином, проте через неналежний догляд за дитиною син під час перебування за місцем проживання відповідача захворів ангіною, а у інші дні побачень - отримав травму голови та сонячні опіки спини, тому позивач звернулась до органу опіки та піклування з проханням переглянути попередній висновок органу опіки та піклування, запропонувавши зустрічі батька з дитиною проводити у присутності матері. Рішенням виконавчого комітету Березанської селищної ради від 01 листопада 2023 року № 115 затверджено висновок органу опіки та піклування, за яким, враховуючи, що батьки не змогли дійти спільної згоди, рекомендовано вирішити питання щодо визначення днів спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 у судовому порядку.

Просила визначити спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: побачення у присутності матері, ОСОБА_1 , кожної першої та третьої неділі місяця з 10.00 год. до 15.00 год. у населеному пункті за місцем проживання дитини.

Також просила стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, у тому числі витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 05 січня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві як таку, що подана унаслідок зловживання позивачем процесуальними правами.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 березня 2024 року ухвалу Березанського районного суду від 05 січня 2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23 квітня 2024 року Березанським районним судом Миколаївської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

18 липня 2024 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач та її представник адвокат Дорошенко А.В. заявлені вимоги підтримали. У відповіді на відзив представник позивача адвокат Дорошенко А.В. заперечувала посилання відповідача про надання ним коштів на утримання дитини з тих підстав, що надані ним кошти на лікування дитини входять до складу аліментів, за якими на момент розгляду справи у відповідача є заборгованість, зазначала, що відповідач перебуває у розшуку як особа, що ухиляється від мобілізації, посилалась на недоведеність перешкоджань позивача бачитися з сином у серпні 2023 року та інших викладених відповідачем обставин.

Представник органу опіки та піклування поклалась на розсуд суду.

Відповідач у судове засідання не з"явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та відзив і додаткові пояснення, у яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що надавав допомогу на дитину, своєчасно сплачував аліменти, від участі у вихованні дитини не ухилявся, займається з сином спортом, творчістю, відпочиває з ним на водоймищах тощо. Посилання позивача на хворобу дитини у серпні 2023 року вважає неправдивими та непідтвердженими, так як дитина проводила час з мамою на відпочинку в м.Одеса. Зазначає, що позивач не виконувала рішення органу опіки та піклування № 97 від 22 серпня 2023 року, забрала дитину і зникла без попередження, не залишивши жодних координат для зв"язку. Встановлений дитині діагноз "струс головного мозку" не підтверджений достовірними доказами. Позивач перешкоджає спілкуванню сина з батьком, хоча дитина з задоволенням спілкується з відповідачем і до мами повертатися не хоче. Під час проживання з матір"ю дитиною опікувалися дід з бабою, за дитиною ніхто не дивився, і вона перебувала без нагляду матері, яка також наражала дитину на небезпеку, у тому числі садила за кермо транспортного засобу, що рухається. Вважає, що позивач обманом, брехнею та протизаконними методами намагається позбавити спілкування батька і сина, заблокувала з цією метою номер відповідача і не дає синові спілкуватися з батьком по телефону, погрожує життю відповідача. Вважає за неможливе бачитися з дитиною у присутності матері, так як це буде спілкуванням "під парканом" на вулиці. Провадження щодо нього з приводу розшуку ТЦК немає, і це не стосується спілкування з дитиною. Відхилень від норми у дитини після травми внаслідок падіння з автомобіля не було, тому швидку допомогу відповідач не викликав, від проведення комп"ютерної томографії позивач відмовилась. Отримання дитиною опіків від сонця позивачем не доведено.

Малолітній ОСОБА_4 пояснив суду, що не бажає жити з батьком, так як мало не втопився у лимані, батько не завжди ним займався та не дарував подарунків; дитина хоче присутності матері під час спілкування з батьком.

Як встановлено судом, сторони з 12 серпня 2017 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2023 року (а.с.9); після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 10).

Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір"ю, якою створені умови для розвитку та навчання дитини (а.с.15, 30), має постійну роботу та позитивно характеризується за місцем роботи, судимостей не має (а.с.12-14).

На момент ухвалення рішення позивач з дитиною проживає у с.Мигія Первомайського району Миколаївської області, відповідач зареєстрований та проживає у селищі Березанка Миколаївської області.

Під час перебування дитини у кожного з батьків за нею наглядали також бабусі з дідусями, що вбачається з пояснень та заяв сторін і протилежними сторонами не оспорюється.

За судовим наказом, виданим Березанським районним судом Миколаївської області 06 січня 2023 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно (а.с. 16).

Заборгованість відповідача за аліментами станом на 05 жовтня 2023 року відсутня.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 24 листопада 2022 року, складеного виконавчим комітетом Березанської селищної ради, ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, у вихованні дітей участі не бере та матеріальної допомоги не надає (а.с.30 ).

Рішенням виконавчого комітету Березанської селищної ради №97 від 22 серпня 2023 року затверджено висновок органу опіки та піклування Березанської селищної ради про встановлення днів спілкування з малолітнім ОСОБА_4 , яким встановлено дні спілкування ОСОБА_2 з малолітним сином ОСОБА_4 з 17.00 год. п"ятниці 04 серпня 2023 року по 17.00 год. п"ятниці 11 серпня 2023 року (до від"їзду дитини з матір"ю на оздоровлення і відпочинок), у подальшому кожної п"ятниці з 17.00 год. по неділю 17.00 год. У разі переїзду родини ОСОБА_3 на постійне проживання до м.Дніпро ОСОБА_2 як батько має право провести з дитиною час з моменту повернення дитини з відпочинку та до моменту від"їзду на нове місце проживання. У зв"язку із значною відстанню між населеними пунктами ОСОБА_2 може зустрічатися з дитиною, враховуючи власні обставини, робочий графік та фінансові можливості (а.с. 32).

Позивач зверталась до поліції 26 серпня 2023 року о 10.18 год. з приводу неповернення дитини відповідачем; поліцією встановлено відсутність факту кримінального правопорушення, зроблено висновок про наявність адміністративного правопорушення, проте не визначено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та за якою статтею КУпАП (а.с.36).

Зважаючи, що 26 серпня 2023 року було суботою, тобто днем, встановленим органом опіки та піклування для спілкування батька з дитиною, суд не вбачає обгрунтованості зазначеного звернення позивача до поліції.

Рішенням виконавчого комітету Березанської селищної ради №108 від 15 вересня 2023 року затверджено новий висновок органу опіки та піклування Березанської селищної ради (а.с.38-39), яким визначено такі дні спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 : на вихідні дні з п"ятниці з 17.00 год. по неділю 17.00. год. через тиждень; Новий рік дитина святкуватиме з татом, Різдво з матір"ю, інші свята й канікули за взаємною домовленістю. Якщо через робочий графік ОСОБА_3 не зможе сама забирати дитину у батька, ОСОБА_2 самостійно доставлятиме дитину до с.Малахове після днів спілкування, якщо матиме таку можливість.

Протягом дії рішення органу опіки та піклування щодо порядку спілкування відповідача з дитиною від 15 вересня 2023 року дитина ОСОБА_4 під час перебування під доглядом батька, ОСОБА_2 , випав з автомобіля унаслідок невикористання дитячої системи, що дає змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, внаслідок чого йому встановлено попередній діагноз струс головного мозку, забій лівої тім"яної області, що підтверджено довідкою лікаря-травматолога від 18 вересня 2023 року (а.с.40).

Порушення умов перевезення дитини відповідачем не заперечується та підтверджено довідкою поліції про результат розгляду повідомлення ОСОБА_3 (а.с.44).

Причинно-наслідковий зв"язок між таким порушенням і отриманням дитиною будь-яких тілесних ушкоджень, їх вид та ступінь належними та допустимими доказами (висновками експертів) не підтверджено; попередній діагноз лікаря без підтвердження такого діагноза за результатами обстежень та проведеного лікування не може бути достатнім для висновку про доведеність вказаних обставин.

01 листопада 2023 року Виконавчий комітет Березанської селищної ради прийняв рішення № 115 про втрату чинності попереднім рішенням про затвердження висновку органу опіки та піклування та затвердив новий висновок, яким у зв"язку з відсутністю спільної згоди батьків сторонам запропоновано вирішити питання щодо визначення днів спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 у судовому порядку.

На вимогу суду Орган опіки та піклування письмового висновку щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, не надав, обмежившись направленням до суду засвідчених копій зазначених вище рішень виконкому щодо визначення днів спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 , таким чином, самоусунувся від виконання покладених на нього повноважень.

Інші надані сторонами фото-, відеоматеріали та скріншоти спілкування, які містять, у тому числі, відомості про неприязні стосунки сторін, порушення правил перевезення дитини у транспортному засобі обома сторонами тощо, поряд з поясненнями сторін та змістом висновків органу опіки і піклування і повідомлень органу поліції, свідчать про те, що між сторонами існує тривалий спір щодо їх участі у вихованні дитини, у ході якого кожна з сторін, хоча і проявляє до дитини любов та ніжність і проводить з нею корисні заняття, не може створити для дитини достатньо безпечних і повноцінних умов життя і спілкування з іншим з батьків.

Суд не бере до уваги наданий позивачем письмовий доказ під назвою "Психодиагностическое обследование" з міркувань його недопустимості, оскільки він не містить відомостей про особу, що його склала, її освітньо-кваліфікаційний рівень, професію, займану посаду тощо, та підпису цієї особи.

Суд не бере до уваги посилання позивача на захворювання у серпні 2023 року дитини ангіною, оскільки наявність такого захворювання будь-якими доказами не підтверджена; надана позивачем довідка про захворювання дитини на інфекційний мононуклеоз, анемія І ст., залізодефіцитна (перебування на лікуванні з 17 по 23 серпня 2023 року) (а.с.33-34) не може свідчити про неналежний догляд відповідача за дитиною 04-11 серпня 2023 року, оскільки, як вбачається з доступних джерел медичної інформації, наприклад, з сайту Центру громадського здоров"я МОЗ України за адресою https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/krapelni-infekcii/infekciyniy-mononukleoz, інкубаційний період захворювання на інфекційний мононуклеоз триває від 30 до 50 днів, тобто зараження відбулось задовго до зазначеного позивачем часу перебування дитини у відповідача.

Отримання дитиною опіків унаслідок тривалого перебування на сонці належними, достатніми та допустимими доказами не підтверджено, оскільки на підтвердження вказаної обставини, окрім пояснень позивача та фотографії, яка є неналежним доказом через відсутність відомостей про час фотографування, інших доказів, зокрема, показань свідків, медичних документів, висновків експертів тощо.

Відомості про перебування відповідача у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 не є обставинами, які підлягають встановленню у цій справі, а тому відповідна довідка не може бути врахована судом у зв"язку з її неналежністю.

Спір між батьками щодо повноти сплати коштів на утримання дитини та необхідності здійснення оплати додаткових витрат на її утримання не є предметом розгляду у цій справі, а тому суд не бере до уваги квитанції та чеки щодо сплати коштів з мотивів їх неналежності.

Доказів перешкоджання позивача у спілкуванні відповідача з сином, зокрема, блокування номеру телефону, відповідачем не надано. При цьому, зважаючи на самоусунення органу опіки та піклування від здійснення передбачених законом повноважень і скасування ним свого ж рішення про встановлення порядку спілкування ОСОБА_2 з дитиною, зафіксована аудіофайлом заява позивача про можливість спілкування відповідача з дитиною на підставі рішення суду не може сама по собі свідчити про зловмисні дії позивача.

Суд враховує бажання дитини проживати з матір"ю, проте зважає на вік дитини, яка є шестирічною та протягом майже як півтора останніх роки проживає з матір"ю, перебуває під її впливом та не спілкується з батьком, тобто не усвідомлює ролі відповідача як батька, а тому таке бажання дитини не може бути безумовною підставою для позбавлення права батька на участь у її вихованні та піклуванні і не свідчить про те, що вказане відповідатиме якнайкращим інтересам малолітньої. Слід враховувати, що дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а тому важливо оцінити всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини.

Питання спілкування дитини з бабусями та дідусями не є предметом цього спору.

Відповідно до ч.9 ст.7 Сімейного кодексу України (далі СК України) сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський Суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини, у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09 від 16 липня 2015 року).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1, 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 1 статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а стаття 153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен із батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, такі зустрічі не повинні носити формальний характер, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Таким чином, міжнародними та національними нормами законодавства України закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Також передбачено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок - не чинити цьому перешкоди.

У окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (стаття 159 СК України).

Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні питання щодо участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дитиною необхідно пам`ятати, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, у кожній конкретній справі суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Власних пропозицій щодо визначення способу участі у вихованні дитини відповідач не надав, а тому, за відсутності також і письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв"язання спору, та з врахуванням обставин життя сторін, зокрема, проживання дитини з позивачем на значній відстані від відповідача, тривалої відсутності спілкування малолітньої дитини з батьком під час розгляду справи, що може вплинути на сприйняття дитиною відповідача як батька, спору сторін щодо належного догляду за дитиною та усвідомлення батьками своєї відповідальності за безпеку дитини, виходячи з необхідності забезпечення балансу інтересів дитини та прав обох батьків щодо дитини, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визначення способу та порядку участі у вихованні та спілкуванні відповідача з малолітнім сином ОСОБА_4 шляхом побачень у присутності матері у визначені вихідні дні з 10.00 год. до 15.00 год. у населеному пункті за місцем проживання дитини, такими, що за встановлених судом обставин відповідають інтересам дитини та не перешкодять інтересам сторін щодо виховання і спілкування з дитиною.

Разом з тим, суд вважає з метою забезпечення права дитини на спілкування з батьком, права батька на таке спілкування та виховання дитини, а також для поновлення і підтримання психоемоційного та виховного взаємозв"язку відповідача з дитиною збільшити кількість днів, встановлених для їх спілкування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст.141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною:

- в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19;

- у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19);

- у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Позивач просила стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9662,40 грн., на підтвердження чого суду надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 адвокатом Дорошенко А.В., договір про надання правничої (правової) допомоги № 40/23, додаткова угода до вказаного договору від 01 грудня 2023 року з детальним описом робіт (послуг), виконаних адвокатом, у тому числі зустріч з клієнтом, опрацювання нормативної бази та судової практики ВС, складання позовної заяви до суду, виготовлення копій документів, представництво клієнта у суді (з розрахунку 2 год. *805,20 грн.=1610,40 грн.), акт приймання-передачі наданих послуг, квитанція про сплату витрат на надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений на них час, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу адвоката, суд вважає, що здійснені позивачем витрати на таку допомогу є обгрунтованими; враховуючи тривалість часу, проведеного адвокатом у суді протягом судових засідань у цій справі, сума витрат на представництво клієнта в суді становить 1 год.30 хв.*805,20 грн.=1207,80 грн., тому витрати на професійну правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 9259,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Визначити спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

- побачення у присутності матері, ОСОБА_1 , кожної першої, другої та третьої неділі місяця з 10.00 год. до 15.00 год. у населеному пункті за місцем проживання дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 9259,80 грн..

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: