Ухвала

від 23.01.2025 по справі 478/1836/24

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/1836/24 Провадження № 1-в/478/6/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року. Казанківський районний судМиколаївської області, в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретарясудових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про приведення вироків у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нововолодимирівка, Єланецького району, Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, до 2017 року військовослужбовця за контрактом, засудженого:

- вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.07.2020 року за ч. 4 ст. 407 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі та звільненого на підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання з іспитовим строком у 3 роки;

- вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України, ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;

- вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.10.2024 року за ст. 391 КК України, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року начальник Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» звернувся до суду із вказаним поданням відносно засудженого ОСОБА_4 , в якому просив суд вирішити питання щодо приведення вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.07.2020 року, вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2021 року, вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2022 року та вироку Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.10.2024 року у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Подання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 було засуджено вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України. Вказаний засуджений відбуває покарання в ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)», початок строку: 14.10.2024 року, кінець строку: 14.10.2027 року.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна), який поліпшує становище засудженого скасовуючи кримінальну відповідальність за вчинене ним діяння.

В судове засідання засуджений та представник виправної колонії не з`явились, згідно поданих заяв просили суд провести розгляд подання без їх участі.

Прокурор подання підтримав, просив його задовольнити.

Виходячи з абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Розглянувши подання, дослідивши матеріали особової справи, судом встановлено наступне.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.07.2020 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 4 ст. 407 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі та звільненого на підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання з іспитовим строком у 3 роки.

Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.10.2021 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі; .

Як убачається з вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2022 року ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

За вказаним вироком, ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна, а саме: 01.12.2021 року на суму 373,25 грн.

Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.10.2024 року ОСОБА_4 було засуджено за ст. 391 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2022 року та остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

В подані ставиться питання щодо приведення вказаних вироків у відповідність до норм закону 3886-IX.

Встановивши наведені обставини, суд враховує наступне.

Відповідно до з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 13 ч. 1ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.

Таким чином, до повноважень суду не віднесено приведення вироків у відповідність до змін законодавства, про що просить ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» у поданому поданні відносно засудженого ОСОБА_4 .

Натомість, згідно з положеннями ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 1ст. 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2189,00 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, розмір вартості майна, за яке настає кримінальна відповідальність у 2021 році за ст. 185 КК України, відтепер становить 2189,00 грн. (1094,5*2=2189).

Як убачається з вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2022 року ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна, а саме: 01.12.2021 року на суму 373,25 грн.

З огляду на наведене, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання за ч. 2 ст. 185 КК України призначеного вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2022 року.

Оскільки вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.10.2024 року ОСОБА_4 було засуджено за ст. 391 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2022 року та остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді 3 років позбавлення волі, то посилання у такому вироку Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.10.2024 року на ст. 71 КК України слід виключити, у зв`язку з чим ОСОБА_4 вважається засудженим за ст. 391 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Інші питання викладенні в поданні ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» щодо приведення вироків у відповідність до змін законодавства до повноважень суду не віднесено.

Таким чином, суд, на підставі ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та керуючись ст. ст. 336, 537,539 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням кримінальної караності діяння.

Виключити з резолютивної частини вироку Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.10.2024 року посилання на ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.10.2024 року за ст. 391 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід рахувати згідно вироку Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14.10.2024 року, а саме: з 14.10.2024 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя