Рішення

від 07.01.2025 по справі 751/6692/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Рішення

Іменем України

07 січня 2025 року місто Чернігів

Справа №751/6692/24

Провадження №2/751/367/25

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Ченцової С. М.

секретар судового засідання Барбаш М. В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (не з`явилася)

представник позивача адвокат Коленченко Олександр Олександрович

відповідач ОСОБА_2 (не з`явився)

представник відповідача ОСОБА_3

представник третьої особи ТОВ «Медичний центр «Аксіома» (не з`явився)

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Аксіома» про визнання майна особистою приватною власністю,

установив :

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 якому просить: визнати частку у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Аксіома» особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , починаючи з 12 лютого 2016 року, обіймає посаду начальника управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради. Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради є виконавчим органом місцевого самоврядування.З огляду на тотожність статусу департаменту міської ради та управління міської ради як видів виконавчих органів місцевого самоврядування, ОСОБА_2 є посадовою особою місцевого самоврядування.

Зазначає, що з 04 жовтня 2017 року позивач має статус фізичної особи-підприємця, здійснює підприємницьку діяльність у рамках переліку видів останньої, що внесений до відомостей про її як про підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таку діяльність веде із використанням особистого майна та грошей, набутих нею як до шлюбу з відповідачем, так і під час цього шлюбу, але у результаті використання майна та/або коштів, які належали/належать їй особисто.

У ході підприємницької діяльності позивачем завжди своєчасно подається передбачена законом звітність, вона сумлінно сплачує податки та збори у розмірах, визначених податковим законодавством України, на засадах сплати єдиного податку за 111-ю групою спрощеної системи оподаткування.

Зміст декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_2 протягом 2017-2024 років як посадовою особою місцевого самоврядування, свідчить що позивач у вказаний період мала дохід від ведення підприємницької діяльності, а також від відчуження належного на праві особистої власності рухомого та нерухомого майна.

Зокрема, 17 лютого 2017 року позивачем було набуто у власність. на підставі договору дарування, 3/100 часток (11,4 м2 від загальної площі 435 м2) нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . 16 лютого 2021 року вказаний об`єкт нерухомості нею було відчужено за ціною 94 373 гривень, на підставі договору купівлі-продажу.

25 лютого 2021 року, на підставі двох договорів дарування, позивачем було набуто у приватну власність два нежитлових приміщення площею 152,4 м2 та 120,4 м, розташованих за адресою : АДРЕСА_2 . Того ж дня, вона передала ці нежитлові приміщення в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ» за Договором оренди приміщення № 01/02-21, на умовах внесення орендарем щомісячної орендної плати у розмірі 60 000 гривень (без ПДВ), а також сплати орендарем 120 000 гривень за перший та останній місяць оренди, до 03 березня 2021 року. ТОВ «ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ», за вказаними договорами, до дати завершення формування статутного капіталу ТОВ «Медичний центр «Аксіома» - 19 серпня 2021 року, сукупно було сплачено позивачу за користування нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 грошову суму у розмірі 256 000 гривень.

Відповідно, у результаті укладення та виконання вищезазначених правочинів, протягом лютого-серпня 2021 року позивачем було отримано в особисту власність суму грошей у розмірі 350 373 гривень.

Окрім того, починаючи із першого ж звітного періоду, за який складалися вказані вище декларації, з метою коректного складання останніх, позивачем безперешкодно надавалися відомості ОСОБА_2 про наявні готівкові кошти, які належали їй ще з часу, коли вона не перебувала у зареєстрованому шлюбіз відповідачем.

Саме за рахунок частини наявних у позивача влітку 2021 року готівкових та безготівкових грошових коштів, належних їй на праві особистої власності, платежами від 13 серпня 2021 року та від 19 серпня 2021 року, нею було одноособово сформовано статутний капітал новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Аксіома» у розмірі 300 000 гривень.

Вважає, що наявне у позивача,на сьогодні, право самостійно вирішувати долю доходів ТОВ «Медичний центр «Аксіома», що оспорюється відповідачем, має бути захищене шляхом визнання частки у розмірі 100 % статутного капіталу вказаного господарського товариства її особистою власністю.

22.10.2024 року представник відповідача надав до суду заяву про визнання позову (а.с. 98).

Зазначає, що статутний капітал ТОВ «Медичний центр «Аксіома» дійсно було сформовано 100 % за рахунок особистих коштів ОСОБА_1 , одержаних нею у результаті введення підприємницької діяльності з використанням нерухомого майна, належного їй на праві особистої приватної власності. Відповідно, частка у такому статутному капіталі у розмірі 100 %, так само має визначатися у всіх можливих офіційних документах як така, що належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності.

Така позиція відповідача узгоджується зі змістом укладеного сторонами шлюбного договору від 06.03.2024 року, положення якого застосовуються, у тому числі, до відносин сторін, які виникли до вказаного вище дня, а саме починаючи із дати укладання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 вересня 2013 року.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 05.08.2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та визначено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11.11.2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явились, про дату , час та місце судового розгляду повідомлені належно.

Представник позивача у вступному слові позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені позові та наявні у матеріалах справи докази.

Представник відповідача підтримав заяву про визнання позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду товариство повідомлено належно.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносин.

19.09.2013 року у Грецькій Республіці, Префектура Ласіті, Муніципалітет АгіосНіколаос, Відділ РАЦС Муніц.об`єдн.АгіосНіколаос, відповідно до актового запису про шлюб 96/3/2013, зареєстровано шлюб, укладений 18.09.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.135-137).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 04.10.2017 року має статус фізичної особи-підприємця та здійснює підприємницьку діяльність в рамках переліку видів останньої (а.с.6).

Відповідно до договору дарування 3/100 часток нежитлового приміщення від 17.02.2017 року, ОСОБА_1 набуто у власність 3/100 часток нежитлового приміщення, площею 11,4 м2 від загальної площі 435 м2 нежитлового приміщення, а саме: аптека 17 10,1 кв.м., 12 % коридору IV 1.3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49, 50).

16.02.2021 року нежитлове приміщення, загальною площею 11,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташоване на другому поверсі двоповерхового житлового будинку, відчужено ОСОБА_1 за ціною

94373 гривень, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 16.02.2021 року, з негайною сплатою нею як продавцем сум податку на доходи фізичних осіб 4 718 грн 65 коп та військового збору 1 415 грн. (а.с.51-53, 54).

Відповідно до договорів дарування від 25.02.2021 року, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , позивачкою набуто у приватну власність два нежитлових приміщення, площею 152,4 кв.м та 120,4 кв.м, розташованих за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.55-57, 58-60).

25.02.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ДИВОСТВІТ ГЛОБАЛ» укладено договір оренди приміщення № 01/0221, відповідно до якого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 272,8 кв.м, ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ», на умовах внесення орендарем щомісячної орендної плати у розмірі 60000 грн (без ПДВ), а також сплати орендарем 120000 грн за перший та останній місяць оренди, до 03 березня 2021 року (а.с.61-64).

ТОВ «ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ» за договором оренди приміщення № 01/02-21 від 25.02.2021 року, за період з 09.03.2021 року до 19.08.2021 року, дати завершення формування статутного капіталу ТОВ «Медичний центр «Аксіома», сукупно сплачено позивачу, за користування нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 , грошову суму у розмірі 256000 гривень (а.с.65-73).

Враховуючи викладене, позивачкою протягом лютого-серпня 2021 року, отримано в особисту власність грошові кошти у розмірі 350 373 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 з 12.02.2016 року обіймає посаду начальника управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради. Відповідно до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_2 протягом 2017-2024 років, декларантом задекларовано дохід позивачки від ведення підприємницької діяльності, а також від відчуження належного їй на праві особистої власності рухомого та нерухомого майна.

Позивачкою ОСОБА_1 відповідно до платежів від 13 серпня 2021 року та від 19 серпня 2021 року, одноособово сформовано статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Аксіома» у розмірі 300 000 гривень(а.с.74).

Відповідно до рішення єдиного учасника №03/2023 ТОВ «Медичний центр «Аксіома» від 15.12.2023 року, єдиним засновником (учасником) товариства є ОСОБА_1 (а.с.125, 126-134).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 18.12.2024 року, ТОВ «Медичний центр «Аксіома» знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 56, державна реєстрація здійснена 29.07.2021 року, державна реєстрація змін до відомостей здійснена 16.12.2023 року, єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи є ОСОБА_1 , відсоток частки статутного капіталу - 100, розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) 300000 гривень.

06.03.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюбний договір, відповідно до якого сторони врегульовують майнові відносини між ними, виключаючи визначення правового режиму майна, набутого у період перебування у зареєстрованому шлюбу, визначення майнових прав та обов`язків кожного з подружжя тощо. Майнові права, корпоративні права, все майно, у тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуто чоловіком або дружиною до реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане чи набуте. Майнові права, корпоративні права, все майно, у тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуто чоловіком або дружиною після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане, набуте та належним чином зареєстроване. У випадку розірвання шлюбу всі об`єкти рухомого і нерухомого майна, належні чоловіку або дружині, вважаються особистою приватною власністю того з подружжя,на чиє ім`я таке майно придбане або набуте(а.с.99)

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Засади ст. 15 ЦК України гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, а також охоронюваних законом інтересів судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».

Відповідно до роз`яснень наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст.60СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження 61-35779ск18).

Якщо один з подружжя доведе, що майно набуте ним у шлюбі було придбано за особисті, а не спільні кошти, то таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю цього члена подружжя, зазначене узгоджене з позицією ВСУ (Постанова ВСУ у справі №6-1568цс16).

Щодо права власності подружжя на частку у статутному капіталі ТОВ, суд зазначає таке.

Змоменту внесення коштів до статутного капіталу товариства за рахунок спільного сумісного майна подружжя такі кошти є власністю товариства, тому в одного із подружжя виникає лише право грошової вимоги щодо стягнення половини внесених до статутного капіталу коштів (постанова ВС від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15)

Відповідно до постанови ВС від 16.10.2019 у справі № 906/936/18, змоменту внесення грошових коштів до статутного капіталугосподарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначеніспільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власностіподружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжялише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише втому разі, коли спільні кошти всупереч ст.65 ЦК України були використаніодним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення статей 116,147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

Відповідно до постанови ВС від 3 березня 2020 року у справі № 909/52/19, з моменту внесення до статутного капіталу юридичної особи спільних грошових коштів подружжя має наслідком виникнення відповідних корпоративних прав лише в того з подружжя, хто є учасником (акціонером, членом) такої юридичної особи.

Дослідивши докази в сукупності, та враховуючи позицію відповідача, який визнав позовні вимоги, суд керуючись зазначеними вище нормами права та правовими висновками Верховного Суду, дійшов висновку, що частка у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Аксіома» є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

У відповідності до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись статтями 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Аксіома» про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити.

Визнати частку у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Аксіома» особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3000 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Третя особа: ТОВ «Медичний центр «Аксіома» (місцезнаходження за адресою: 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 56, код ЄРДПОУ 44382656)

Суддя С. М. Ченцова