Постанова

від 15.01.2025 по справі 740/1162/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/1162/24

Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/86/25

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

заявник: ОСОБА_1

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Ніжинський відділ

державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі

Чернігівської області

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Шевченко І.М. від 22 липня 2024 року, місце ухвалення рішення м.Ніжин, у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даною заявою, в якій просив встановити факт смерті його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Республіки Польща у місті Познань. В обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Познань Республіки Польща помер його син ОСОБА_3 , смерть якого була зареєстрована відділом реєстрації актів цивільного стану м.Познань, що підтверджується відповідним свідоцтвом. ОСОБА_1 зазначав, що після смерті сина відкрилася спадщина, до складу якої увійшла, зокрема, 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 . Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , а також актового запису про його смерть. В подальшому, Ніжинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації смерті його сина, у зв`язку із відсутністю необхідних документів та проведеною реєстрацією смерті компетентним органом іноземної держави. Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту смерті його сина ОСОБА_3 , з метою реалізації прав ОСОБА_1 на спадкування.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.07.2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 22.07.2024 року, та ухвалити нове рішення про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Республіки Польща, м.Познань. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 22.07.2024 року є ухваленим при неправильному застосуванні норм матеріального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення поданої ним заяви про встановлення факту смерті. За доводами апелянта, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 22.07.2024 року зазначив, що заявник не вказав у заяві, і не надав жодних доказів на підтвердження тих обставин, що реєстрацію смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його сина ОСОБА_3 на території Республіки Польща у місті Познань проведено консулом, відповідної довідки консула про смерть ОСОБА_3 у вказаний час і у зазначеному місці - не надано; із матеріалів справи не вбачається, що заявник звертався до дипломатичного представництва і/або консульської установи України на території Республіки Польща, на які законом покладено повноваження з реєстрації факту смерті громадянина України за кордоном; доказів того, що у заявника виникли перешкоди, чи неможливість встановлення факту смерті ОСОБА_3 , а саме, отримання свідоцтва про смерть, в порядку, визначеному Інструкцією про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, матеріали справи не містять. За доводами апелянта, п.1.5. Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Міністерством закордонних справ від 23.05.2001 року №32/5/101, передбачено, що якщо реєстрація актів цивільного стану була проведена компетентними органами держави перебування, про що свідчить відповідний документ, то повторна реєстрація в дипломатичному представництві або консульській установі не провадиться. Апелянт вказує, що смерть ОСОБА_3 була зареєстрована та проведена компетентними органами держави перебування, тобто, відділом реєстрації актів цивільного стану м.Познань, Республіки Польща. Апелянт зазначає, що він позбавлений можливості зареєструвати факт смерті сина як у консульській установі, так і у органах ДРАЦС. За доводами апелянта, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, та не застосував до спірних правовідносин п.1.5. вказаної вище Інструкції, внаслідок чого судом ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 (а.с.5).

Згідно із копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , переклад якого засвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу - Морозовою О. В., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Познань (а.с.6,7).

Постановою приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленського В.В. від 18.01.2024 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на спадщину за законом після померлого сина ОСОБА_3 , 1981 року народження, у зв`язку із відсутністю в матеріалах спадкової справи свідоцтва про смерть ОСОБА_3 . Також вказано, що згідно з даними державного реєстру актів цивільного стану, актовий запис про смерть ОСОБА_3 , відсутній (а.с.8).

01.02.2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою щодо державної реєстрації смерті. Згідно відповіді на дане звернення ОСОБА_1 (а.с.9), відсутні підстави для державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , оскільки дана реєстрація смерті проведена компетентним органом іноземної держави, а саме, Великопольським воєводством, відділом ДРАЦС м.Познань Республіки Польща.

Відповідної інформації щодо подальшого звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , після отримання вказаних вище відомостей із Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, матеріали даної цивільної справи в собі не містять.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 22.07.2024 року, відмовляючи у задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту смерті, суд першої інстанції, на підставі: Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Міністерством закордонних справ від 23.05.2001 року №32/5/101, Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року №1064, вказав, що нормами чинного законодавства чітко встановлена процедура реєстрації смерті громадянина України, яка мала місце за кордоном, та визначено уповноважені органи на вчинення відповідних дій. Судом першої інстанції зазначено, що заявник не вказав у заяві, і не надав жодних доказів на підтвердження того, що реєстрацію смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його сина ОСОБА_3 на території Республіки Польща у місті Познань проведено консулом, відповідної довідки консула про смерть ОСОБА_3 у вказаний час і у зазначеному місці, не надано. Суд першої інстанції вказав у оскаржуваному рішенні від 22.07.2024 року, що з метою з`ясування вказаних питань, суд неодноразово здійснював відповідні запити до Консульського відділу Посольства України в Республіці Польщі, але відповіді не надійшло. Суд першої інстанції встановив, що заявник не звертався до дипломатичного представництва і/або консульської установи України на території Республіки Польща, на які законом покладено повноваження з реєстрації факту смерті громадянина України за кордоном. При цьому, доказів того, що у заявника виникли перешкоди, чи неможливість встановлення факту смерті ОСОБА_3 , а саме, отримання свідоцтва про смерть, в порядку, визначеному Інструкцією про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, матеріали справи не містять. На підставі наведеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, судом відмовлено.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованості підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, які зазначені у рішенні суду першої інстанції від 22.07.2024 року, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення поданої ним заяви про встановлення факту смерті. За доводами апелянта, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 22.07.2024 року зазначив, що заявник не вказав у заяві, і не надав жодних доказів на підтвердження тих обставин, що реєстрацію смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його сина ОСОБА_3 на території Республіки Польща у місті Познань проведено консулом, відповідної довідки консула про смерть ОСОБА_3 у вказаний час і у зазначеному місці - не надано; із матеріалів справи не вбачається, що заявник звертався до дипломатичного представництва і/або консульської установи України на території Республіки Польща, на які законом покладено повноваження з реєстрації факту смерті громадянина України за кордоном; доказів того, що у заявника виникли перешкоди, чи неможливість встановлення факту смерті ОСОБА_3 , а саме, отримання свідоцтва про смерть, в порядку, визначеному Інструкцією про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, матеріали справи не містять. За доводами апелянта, п.1.5. Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Міністерством закордонних справ від 23.05.2001 року №32/5/101, передбачено, що якщо реєстрація актів цивільного стану була проведена компетентними органами держави перебування, про що свідчить відповідний документ, то повторна реєстрація в дипломатичному представництві або консульській установі не провадиться. Апелянт вказує, що смерть ОСОБА_3 була зареєстрована та проведена компетентними органами держави перебування, тобто, відділом реєстрації актів цивільного стану м.Познань, Республіки Польща. Апелянт зазначає, що він позбавлений можливості зареєструвати факт смерті сина як у консульській установі, так і у органах ДРАЦС. За доводами апелянта, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, та не застосував до спірних правовідносин п.1.5. вказаної вище Інструкції, внаслідок чого судом ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Згідно із ч.1 статті 5 ЦПК України, яка регламентує способи захисту, які застосовуються судом, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч.1 статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі №638/2304/17, провадження №61-2417сво19.

Відповідно до ч.1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно п.5 ч.2 статті 293 ЦРК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ч. 3 статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно п.8 ч.1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч.2 статті 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Приписами ч.3, ч.4 статті 49 ЦК України регламентовано, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено органи державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.6 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", особливості проведення державної реєстрації актів цивільного стану дипломатичними представництвами і консульськими установами України визначаються Консульським статутом України та інструкцією про державну реєстрацію актів цивільного стану, яка затверджується центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин України за погодженням із Міністерством юстиції України.

За змістом ч.1 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Згідно п.2 ч.4 даної статті, державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі, зокрема, встановлення у судовому порядку факту смерті. Відповідно до ч.6 статті 17 Закону України ''Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Згідно п.1 Розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до п.1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

Інструкцією про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Міністерством закордонних справ від 23.05.2001 року за №32/5/101 (у редакції наказу від 25.08.2004 року № 90/5;191) (далі - Інструкція), визначений порядок реєстрації смерті громадян України, що померли закордоном (розділ 3 Інструкції).

Відповідно до п.3.1. даної Інструкції, реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.

За змістом п.3.2. вказаної Інструкції, реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі: - медичного документа про смерть, виданого медичним закладом; - довідки про смерть, виданої компетентними органами держави перебування. Ці документи додаються до актового запису про смерть.

Відповідно до пункту 3.3. даної Інструкції, свідоцтво про смерть видається близьким родичам померлого або надсилається разом з паспортним документом померлого до Міністерства закордонних справ України для передачі вищезазначеним особам.

Згідно з п.6 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064, відомості, зазначені в актових записах про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, що складені дипломатичними представництвами та консульськими установами України, вносяться до Реєстру реєстратором, визначеним Мін`юстом, протягом семи робочих днів з моменту надходження першого примірника актового запису.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 (а.с.5).

Згідно із копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , переклад якого засвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу - Морозовою О.В., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Познань (а.с.6,7).

В доводах апеляційної скарги апелянт, посилаючись на п.1.5. Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Міністерством закордонних справ від 23.05.2001 №32/5/101, вказує, що смерть ОСОБА_3 була зареєстрована та проведена компетентними органами держави перебування, тобто, відділом реєстрації актів цивільного стану м. Познань, Республіки Польща. У зв`язку із даною обставиною, ОСОБА_1 позбавлений можливості зареєструвати факт смерті як у консульській установі, так і у органах ДРАЦС. За доводами апелянта, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та не застосував до спірних правовідносин п.1.5. вказаної Інструкції, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Необхідно зазначити, що якщо реєстрація актів цивільного стану була проведена компетентним органом іноземної держави, про що свідчить відповідний документ, то повторна реєстрація в дипломатичному представництві або консульській установі не провадиться, що передбачено частиною 2 пункту 1.5 Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України за кордоном. Таким чином, проведення повторної державної реєстрації смерті, зареєстрованої компетентним органом іноземної держави, внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомостей про таку смерть шляхом складання актового запису тощо, чинне законодавство України не передбачає.

Згідно із вимогами статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 року, а також пункту 8 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року за №52/5, зі змінами, документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених за межами України, за законами відповідних держав щодо громадян України визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.5. Глави 10 "Видача свідоцтв про право на спадщину" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за №296/5 від 22.02.2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану. Якщо смерть громадянина була зареєстрована на території іншої держави, нотаріусу подається відповідний документ, виданий компетентними органами іноземної держави, який є дійсним на території України за умови його легалізації, якщо інше не передбачено законом, міжнародними договорами України.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що легалізація документа - це засвідчення того, що даний документ походить з відповідної установи, легалізуючи документ, консул підтверджує достовірність підпису та автентичність печатки закордонного державного службовця. Легалізація стосується держав, які не є учасницями Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961 року. Для Польщі та України правила оформлення документів регулюються двома угодами. За Гаазькою конвенцією від 1961 року, легалізація іноземних офіційних документів відбувається за допомогою печатки апостилю. В подальшому, 24.05.1993 року, між Україною та Республікою Польща було підписано договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах. Україна та Польща підписали Договір про правову підтримку, ратифікований постановою Верховної Ради України № 3941-ХІІ від 04.02.1994 року, який набув чинності 14.08.1994 року, статтею 15 якого регламентовано, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

У контексті встановлених у даній цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, фактичних, документально підтверджених обставин, та вказаних вище приписів норм права, які регламентують дані правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1, переклад якого засвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу - Морозовою О.В., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Познань (а.с.6,7).

Таким чином, реєстрація смерті ОСОБА_3 проведена компетентним органом іноземної держави, у зв`язку з чим, у відповідності до ч.2 п.1.5. Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України за кордоном, повторна реєстрація у дипломатичному представництві або консульській установі не провадиться. Отже, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , видане компетентною установою на території іноземної держави, підлягало прийняттю на території України на час відкриття спадщини та підлягає прийняттю на території України на даний час без спеціального посвідчення, воно мало та має на даний час доказову силу офіційного документа. У даному випадку, повторна реєстрація смерті особи законодавством України не передбачена. Вказана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції.

Постановою приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Чернігівської області Зеленського В.В. від 18.01.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на спадщину за законом після померлого сина ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутністю в матеріалах спадкової справи свідоцтва про його смерть. Також у даній постанові вказано, що згідно з даними державного реєстру актів цивільного стану актовий запис про смерть ОСОБА_3 відсутній (а.с.8).

01.02.2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою щодо державної реєстрації смерті. Згідно відповіді на дане звернення ОСОБА_1 (а.с.9), відсутні підстави для державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , оскільки дана реєстрація смерті проведена компетентним органом іноземної держави, а саме, Великопольським воєводством, відділом ДРАЦС м.Познань Республіки Польща.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті, ОСОБА_1 посилався, зокрема, на вказану вище відповідь Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Разом з тим, відповідної інформації щодо подальшого звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , після отримання зазначених відомостей із Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якими підтверджено наявність факту реєстрації смерті ОСОБА_3 , проведеної компетентним органом іноземної держави, а саме, Великопольським воєводством, відділом ДРАЦС м. Познань Республіки Польща, матеріали даної цивільної справи не містять.

Оскільки заявник ОСОБА_1 не вказує у поданій до суду заяві про відсутність у нього можливості отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину після смерті його сина ОСОБА_3 , за наявності у ОСОБА_1 всіх зазначених вище документів, звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту смерті, є передчасним.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково. При цьому, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.07.2024 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови апеляційного суду.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 липня 2024 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції даної постанови апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: