Рішення

від 22.01.2025 по справі 333/8083/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/8083/24

Провадження № 2/333/629/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

17.09.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який 05.11.2024 року було уточнено, мотивуючи його тим, що 18.10.2021 року його донька ОСОБА_2 придбала частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєструвала, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 394906161 від 13.09.2024 року. З метою реєстрації позивача у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зі своєю донькою ОСОБА_2 звернулись до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, але позивачу було відмовлено у реєстрації, так як відсутня згода усіх співвласників житла. Згідно з повідомленням Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради інша частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є комунальною власністю Запорізької міської ради, не пройшла державну реєстрацію, у цій частині будинку зареєстрованими є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , проте ці особи у будинку не мешкають. Просить суд визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користування частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

23.09.2024 року ухвалою судді матеріали позовної заяви залишено без руху.

17.10.2024 року представником позивача адвокатом Трачук Н.І. надано до суду заяву, проте недоліки, які зазначені в ухвалі суду від 23.09.2024 року не усунуто.

23.10.2024 року ухвалою судді повторно залишено позов без руху.

05.11.2024 року позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою судді від 06.11.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

13.11.2024 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій зазначено, що остання позов визнає, просить його задовольнити та розглянути справу без її участі.

12.12.2024 року до суду від Запорізької міської ради надійшов відзив на позов. У запереченнях зазначено, що позивач не звертався із заявою до Запорізької міської ради як до власника частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про надання йому згоди на реєстрацію місця проживання у частині будинку, що належить його донці на праві приватної власності. Також зазначено, що у разі задоволення позову необхідно у резолютивні частині рішення зазначити ту частину будинку, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 12.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом своєчасно та належним чином, від представника позивача адвоката Трачук Н.І. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують та просять задовольнити, судові витрати позивач залишає за собою.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена судом своєчасно та належним чином, відповідно до заяви від 13.11.2024 року просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача Територіальної громади в особі Запорізької міської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, просить винести законне та обґрунтоване рішення з урахуванням обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань не надав.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Аналогічні положення закріплені в ст. ст. 319,321 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності . Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. ст. 379, 383 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2021 року відповідачу ОСОБА_2 належить частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Це також підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 394906161 від 13.09.2024 року.

ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради подав заяву про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Отримав відмову у реєстрації місця проживання, так як особа подала документи не у повному обсязі та відсутня згода усіх співвласників житла.

Інша частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є комунальною власністю Запорізької міської ради, не пройшла державну реєстрацію, у цій частині будинку зареєстрованими є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , проте ці особи у будинку не мешкають.

В даномувипадку,судом достовірновстановлено,що відповідачі ( ОСОБА_2 та Запорізькаміська рада)є співвласникамибудинку заадресою: АДРЕСА_1 , кожному належить по частині. Відповідачі підтвердили, що не заперечують проти реєстрації позивача у частині будинку, який належить ОСОБА_2 .

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Пунктом першим ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», № 63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що суд задовольняє позов в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору. Проте, зазначена вимога позивача відсутня, тому суд вважає за доцільне не вирішувати дане питання.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 319, 321, 379, 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право користування частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 8094, виданий 18.10.2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22 січня 2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик