Рішення

від 16.01.2025 по справі 443/2031/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/2031/24

Провадження №2/443/99/25

РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2025 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Сулятичі в особі Журавненської селищної ради Львівської області про встановлення факту постійного спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт його постійного проживання разом із ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2,8060 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ЛВ №081961 від 19.02.2003року.

Позовні вимогимотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2.8060 гектари, розташовані на території Сидорівської сільської ради, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №081961 від 19.02.2003 року . Згідно довідки Журавненської селищної ради №3 від 26.01.2024 року, ОСОБА_2 була зареєстрована в с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак фактично постійно проживала із своїм сином ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Заповіту від ОСОБА_2 у виконкомі Сидорівської сільської ради не посвідчувалося. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін. Зазначає, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері, оскільки чоловік покійної ОСОБА_3 помер швидше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він постійно проживав із матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, а тому на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив своїх спадкових прав.

02.09.2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі, через пропуск піврічного терміну для подання заяви про прийняття спадщини, а також через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки на території Сидорівської сільської ради, що належали спадкодавцю і є спадковим майном.

За таких обставин він змушений звертатися до суду із вимогою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 08.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, з мотивів, викладених у такому, просили позов задоволити.

Представник відповідача Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої повідомляє про відсутність на час розгляду даної справи у суді інформації, яка була бпідставою щодо заперечення стосовно предмету даної заяви. Також просить суд розглянути дану справу за відсутності їхнього представника.

Заслухавши вступне слово позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено такі обставини.

Як вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/000873784 від 26.01.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.10.1981 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим Сидорівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 07.03.2013 року (а.с.12).

Після смерті матері відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2.8060 гектари, розташовані на території Сидорівської сільської ради, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №081961 від 19.02.2003 року (а.с.15).

Згідно довідки Журавненської селищної ради №3 від 26.01.2024 року, ОСОБА_2 була зареєстрована в с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак фактично постійно проживала із своїм сином ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Заповіту від ОСОБА_2 у виконкомі Сидорівської сільської ради не посвідчувалося. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін (а.с.13).

Оскільки заповіту ОСОБА_2 не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Допитаний як свідок ОСОБА_1 всудовому засіданнідав показипро те,що після смерті батька ОСОБА_3 він забрав свою матір ОСОБА_2 проживати до себе в АДРЕСА_1 , та доглядав за нею до її смерті, займався похованням.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала покази про те, що позивач являється її чоловіком. Коли батько її чоловіка помер, він забрав свою матір ОСОБА_2 проживати до них додому в с.Сулятичі, доглядав за нею, займався її похованням.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 був тільки позивач, оскільки чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_3 помер раніше за дружину, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 (а.с.11).

ОСОБА_1 , спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняв, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час смерті останнього, однак юридично своїх спадкових прав не оформив, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №78213510 від 03.09.2024 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Посацькою А.О. №84/02-31 від 02.09.2024 року, ОСОБА_1 у відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що він пропустив встановлений законом термін для прийняття спадщини, а також відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с.17).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4ЦПКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1статті 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

У п.п. 2,23Постанови ПленумуВСУ«Просудову практикуусправахспадкування» №7від30.05.2008року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогамист. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ізст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Таким чином,суд приходитьдо переконання,що здобутимипід чассудового розглядуписьмовими доказамита показамисвідків,достатньо стверджуєтьсятой факт,що ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем - ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, частиною 1статті 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦК Українивласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивач стверджує,що оригіналДержавного акту на право приватної власності на землю Серія IV-ЛВ №081961 від 19.02.2003 року втрачено.

Доказом того, що покійній ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка, яка розташована на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №3439/15-24 від 21.10.2024, відповідно до якої, згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Сидорівської сільської ради, на підставі рішення ХVІ сесії ІІІ-го демократичного скликання Сидорівської сіслької ради народних депутатів від 14.12.2001р. гр. ОСОБА_2 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №081961 від 19.02.2003 р.. Площа земельної ділянки 2,8060 га. Реєстраційний номер 291 (а.с.15).

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування на вищезгадані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_2 у відділі не зареєстровано.

У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положеньстатей 1296-1299 ЦК Українипитання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв`язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сидорівської сільської ради, Жидачівського району Львівської області.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2,8060 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ЛВ №081961 від 19.02.2003року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 січня 2025 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка