Рішення

від 16.01.2025 по справі 443/2026/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/2026/24

Провадження №2/443/95/25

РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2025 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - територіальна громада села Сулятичі в особі Журавненської селищної ради Львівської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт його разом із ОСОБА_3 однією сім`єю в АДРЕСА_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,5902 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №081984 від 03.02.2003 року.

Позовні вимогимотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2,5902 га, належні померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №081984 від 03.02.2003 року. Згідно довідки Журавненської селищної ради №94 від 23.07.2024 року, ОСОБА_3 дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіту від ОСОБА_3 виконкомом Сидорівської сільської ради не посвідчувалося. На момент смерті ОСОБА_3 разом з нею постійно проживали однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які вели спільне господарство та мали спільний побут. Зазначає, що ОСОБА_3 була одинокою жінкою, близьких родичів не мала, а тому на момент її смерті не було осіб, які б могли спадкувати за законом у спосіб передбачений ст.1261-1263 ЦК (перша, друга та третя черга спадкування). Оскільки він постійно проживав із ОСОБА_3 однією сім`єю до часу відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її фактично прийняв, проте юридично не оформив. Відповідачка ОСОБА_2 на спадщину після смерті ОСОБА_3 не претендує.

29.10.2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , однак нотаріус відмовив у його видачі, у зв`язку із тим, що у позивачки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області.

За таких обставинпозивач змушений звертатися до суду із вимогою про встановлення факту його проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 08.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, з мотивів, викладених у такому, просили позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, 02.12.2024 року подала заяву, згідно якої просить розглянути справу без її участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України їй зрозумілі.

Представник третьої особи Журавненської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої повідомляє про відсутність на час розгляду даної справи у суді, інформації, яка була б підставою щодо заперечення стосовно предмету даної заяви. Також просить розглянути справу без участі їхнього представника.

Заслухавши вступне слово позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6-7), останній зареєстрований за адресою: с.Сулятичі, з 09.06.1989 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Сидорівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 23.01.2006 року (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2,5902 га, належні померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №081984 від 03.02.2003 року (а.с.12).

Згідно довідки Журавненської селищної ради №94 від 23.07.2024 року, ОСОБА_3 дійсно була зареєстрована в АДРЕСА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіту від ОСОБА_3 виконкомом Сидорівської сільської ради не посвідчувалося. На момент смерті ОСОБА_3 разом з нею постійно проживали однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які вели спільне господарство та мали спільний побут (а.с.10).

Оскільки заповіту ОСОБА_3 не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3ст. 1223 ЦК Україниу разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259цього Кодексу.

Відповідно до ст.1264 у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Допитаний як свідок ОСОБА_1 всудовому засіданнідав показипро те,що ОСОБА_3 та його матір були вчителями у їхньому селі, та проживали разом. Між його матір`ю був укладений цивільний договір довічного утримання. Він із своєю дочкою та ОСОБА_3 жили разом у с.Сулятичі, вели спільне господарство, до дня смерті останньої. ОСОБА_3 своєї сім`ї не мала.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала покази про те, що позивач являється її знайомим, односельчанин. Скільки вона пам`ятає ОСОБА_1 проживав разом із ОСОБА_3 , вели спільне господарство. Власної сім`ї ОСОБА_3 не мала.

Відтак судом встановлено, що спадкоємцями четвертої черги за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім позивача, була також ОСОБА_2 , та на момент смерті ОСОБА_3 не було осіб, які б могли спадкувати за законом у спосіб передбачений ст.1261-1263 ЦК (перша, друга та третя черга спадкування).

При цьому, ОСОБА_2 спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не прийняла та на неї не претендує, що також підтверджується її письмовою заявою (а.с.23).

Натомість ОСОБА_1 , спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняв, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час смерті останньої, однак юридично своїх спадкових прав не оформив, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №77526367 від 02.07.2024 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, листом-відповіддю приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Посацькою А.О. №102/02-31 від 29.10.2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що в нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с.14).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4ЦПКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

У п.п. 2,21Постанови ПленумуВСУ «Просудову практикуу справахспадкування» №7від 30.05.2008року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Метою встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Одночасно суд бере до уваги і той факт, що позивач позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що наявними в матеріалах справи доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 проживаводнією сім`єю разом із ОСОБА_3 однією сім`єю в АДРЕСА_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов в цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, частиною 1статті 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦК Українивласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивач стверджує,що оригіналДержавного акту на право приватної власності на землю Серія IV-ЛВ №081984 від 03.02.2003 року втрачено.

Доказом того, що покійній ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка, яка розташована на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, є довідка відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №2500/15-24 від 19.07.2024, відповідно до якої, згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Сидорівської сільської ради, на підставі рішення ХVІ сесії ІІІ-го демократичного скликання Сидорівської сіслької ради народних депутатів від 14.12.2001р. гр. ОСОБА_3 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №081984 від 03.02.2003 р.. Площа земельної ділянки 2,5902 га. Реєстраційний номер 466 (а.с.12).

Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування на вищезгадані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_3 у відділі не зареєстровано.

У пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положеньстатей 1296-1299 ЦК Українипитання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема, у зв`язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сидорівської сільської ради, Жидачівського району Львівської області.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_3 однією сім`єю в АДРЕСА_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,5902 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ №081984 від 03.02.2003 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 січня 2025 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка