Рішення

від 23.12.2024 по справі 214/1551/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/1551/24

2/214/2234/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 грудня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Собченко Н.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місці ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про визначення місця проживання дитини з батьком, який надалі змінив та просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним - його батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановити факт, що він самостійно виховує та утримує сина без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері дитини - ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач та відповідач з 05 серпня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.10.2023 року було розірвано. Від шлюбу мають одну малолітню дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який до розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, але при припинених між ними фактичних шлюбних відносин, проживав разом із батьком, тобто позивачем у цій справі, за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на його утриманні. Так, позивач самостійно займається вихованням та утриманням сина, слідкує за станом його здоров`я, виявляє інтерес до його внутрішнього світу, забезпечує йому комфортне життя та створює для цього всі необхідні умови. Між тим, відповідач самоусунулась від виховання та утримання дитини, з березня 2023 року проживає окремо від позивача та дитини, не турбується про фізичний та моральний розвиток дитини, не здійснює належного забезпечення дитини, незважаючи на те, що згідно судового наказу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.11.2023 року з неї на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання сина. Разом з тим, позивач довідався, що найближчим часом відповідач збирається переїжджати жити за кордон та влаштовувати там своє життя з іншим чоловіком, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом задля врегулювання на майбутнє вирішення будь-яких питань пов`язаних із забезпеченням життя сина, де до його повноліття буде потрібна згода матері.

Ухвалою суду від 07.03.2024 року провадження у справі за зазначеним позовом відкрито в порядку загального позовного провадження.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав зазначених у позові, а також позивач зауважив, що хоча з відповідача за судовим наказом і стягнуті аліменти, проте вона їх не сплачує.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, однак у судове засідання не з`явилась. Разом з тим, матеріали справи містять надану нею письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та згоду на задоволення позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини разом з його батьком за адресою: АДРЕСА_1 , позаяк вона за специфікою своєї роботи часто перебуває за кордоном, але син, який раніше подорожував разом із нею, на даний час не хоче постійно переїжджати, оскільки втрачає зв`язок з рідними та друзями, контакт з вчителями та має складності у навчанні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечила та зазначила, що її довіритель бажає, щоб їх спільний з позивачем син проживав разом із нею у Польщі, однак дитина цього не хоче, тому вона керується інтересами дитини та при вирішенні позову покладається на розсуд суду з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради у судове засідання не з`явилась, але надала до суду висновок органу опіки та піклування щодо вирішення спору.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у судове засідання не з`явився, заяв щодо вирішення спору до суду не надав.

Свідок ОСОБА_6 , будучи допитаним у судовому засіданні показав, що позивача знає років 3-4, має з ним дружні відносини, відповідача знає лише зі слів позивача, знає, що у позивача є дитина - син ОСОБА_7 . Зауважив, що позивач є чудовим батьком, який сам виховує дитину, що йому достеменно відомо, оскільки він бував неодноразово у позивача в гостях, при цьому матір дитини він там жодного разу не бачив. Зазначив, що дитина позивача завжди доглянута, охайна та розвинена, а також йому відомо, що позивач сам утримує дитину, проте про це він знає зі слів позивача.

Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаною у судовому засіданні показала, що позивача знає більше 20 років, а також знала його дружину, що з їх сім`єю у неї дружні відносини, позаяк вони проживали поруч та вона неодноразово бувала в гостях у позивача. Знає, що позивач на даний час проживає сам із сином, який завжди охайний, доглянутий та розвинений, при цьому матір дитини вона дуже давно не бачила, десь з 2022 року, знає, що вона виїжджала за кордон, де працювала. Зауважила, що за дитиною доглядає виключно позивач та він же особисто і утримує дитину, що їй відомо зі слів позивача та його сина.

На допиті інших свідків сторони не наполягали та відповідних клопотань не заявляли.

Малолітній ОСОБА_5 , у присутності свого законного представника - батька ОСОБА_1 , суду пояснив, що він проживає разом з татом, що мама працює у Польщі, що після того як почалась війна він разом із мамою виїхав до Польщі, але там йому не сподобалось і він повернувся у 2022 році додому та з того часу проживає разом з татом, що мама декілька разів приїздила до м. Кривого Рогу, але проживала вона не в їхній квартирі, а в іншій, чому - він не знає. Зазначив, що мама з татом іноді розмовляють по телефону, сімейних відносин майже немає. Зазначив, що він хотів би і надалі проживати разом з татом, з яким у нього дуже добрі відносини та який його утримує. Чи допомагає мама матеріально - він не знає. З мамою він спілкується по телефону, а тато його виховує. Зазначив, що у нього є своя банківська картка, однак мама грошові кошти на неї не переводить, переводила лише один раз на його День народження в сумі 200 гривень.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи пояснення сторін, показання свідків, суд приходить до наступного.

Так, позивач та відповідач з 05 серпня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.10.2023 року було розірвано.

Від шлюбу позивач та відповідач мають одну малолітню дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як убачається зі змісту позову та не заперечується сторонами, з березня 2023 року, тобто до розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, але вже при припинених між ними фактичних шлюбних відносинах, їх спільний син залишився проживати разом із батьком, тобто позивачем у цій справі - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який самостійно займається його вихованням та утриманням, слідкує за станом його здоров`я, виявляє інтерес до його внутрішнього світу, забезпечує йому комфортне життя та створює для цього всі необхідні умови, а відповідач самоусунулась від виховання та утримання дитини, проживає окремо та стягнуті з неї згідно судового наказу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.11.2023 року на користь позивача аліменти на утримання сина не сплачує.

Відповідно до характеристики ОСОБА_5 , учня 5-Д класу Криворізької гімназії №91, виданої 14 червня 2024 року за підписами в.о. директора ОСОБА_9 та класного керівника ОСОБА_10 , дитина навчається з першого класу в КГ №91, зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень, має навчальні досягнення достатнього рівня, домашні завдання виконує, завжди має охайний вигляд, приходить завжди в чистому одязі, забезпечений всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання, його батько, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина, батьківські збори відвідує систематично, з розумінням ставиться до рекомендацій вчителя.

Відповідно до характеристики з проживання від 14.06.2024 року, виданої за підписом голови ЖБК «Планета-2» С.А.Ковальова, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає разом зі своїм сином ОСОБА_5 , вихованням якого займається самостійно та за роки проживання проявив себе виключно з позитивного боку, скарг від сусідів на нього не надходило, він утримує сім`ю, бере активну участь у громадському житті житлового кварталу тощо.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.04.2015 року, позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, позивач зазначає, що на даний час існує необхідність вирішення питань щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання сина позивачем та визначення місця проживання дитини саме разом із ним, що необхідно задля врегулювання вирішення будь-яких питань пов`язаних із забезпеченням життя сина, де до його повноліття буде потрібна згода матері, позаяк остання проживає за кордоном.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, згідно наданого виконкомом Саксаганської районної у місті ради висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконком повідомив, що наразі батьки дитини проживають окремо, батько разом із сином проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а мати зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації Криворізького міського центра соціальних служб, матір дитини фахівцю із соціальної роботи у телефонному режимі повідомила, що вона перебуває за кордоном. Таким чином, встановити наявність або відсутність спору неможливо, у зв`язку з відсутністю можливості проведення роботи з матір`ю дитини, у зв`язку з чим орган опіки та піклування виконкому районної у місті ради під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як визначено ст.ст. 141, 153 СК України, яка кореспондується зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 157 СК України, ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

У розумінні положень ч. 1 ст. 160, ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

При цьому Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

У контексті віку дитини при її опитуванні Верховний Суд у постанові від 25.03.2019 року у справі №165/2240/16-ц зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Також у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі №241/47/19 зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 року по справі №542/1428/18 зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, у постанові від 11.12.2023 року у справі №607/20787/19 Верховний Суд зазначив, що суди, вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте, найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Інститут, як визначення місця проживання дитини з одним із батьків, тобто самостійне виховання і утримання дитини, насамперед, спрямований визначати з ким із батьків буде проживати дитина в разі припинення шлюбних відносин, а також має на меті: забезпечити право дитини на належне батьківське виховання; забезпечити розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним; покласти обов`язок щодо сплати аліментів на того з батьків, хто проживає окремо від дитини; надати право одному з батьків в інтересах дитини без отримання згоди іншого, вирішувати питання щодо: виїзду дитини за кордон, реєстрації зняття з місця реєстрації дитини, влаштування в дошкільний/навчальний заклад, отримання медичної допомоги тощо; заборонити одному з батьків без згоди іншого змінювати місце проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Між тим, у даній справі, судом не встановлено виняткових обставин у розумінні викладених вище правових норм, які б свідчили про неможливість проживання малолітнього ОСОБА_5 разом із батьком.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт самостійного виховання та утримання малолітнього ОСОБА_5 його батьком ОСОБА_1 , позаяк мати дитини ОСОБА_4 погодилась із тим, щоб дитина проживала разом із батьком та залишила її на вихованні та утриманні батька, який забезпечує дитину матеріально, піклується про стан її здоров`я, займається розвитком та вихованням дитини, а також враховуючи інтереси малолітньої дитини, її побажання і надалі проживати разом із батьком, право на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, беручи до уваги отримані та досліджені судом докази, враховуючи при цьому думку відповідача, яка бажає, щоб син проживав разом із нею, але визнає той факт, що дитина бажає проживати разом із батьком та, керуючись при цьому інтересами своєї дитини, не заперечує проти цього, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем малолітнього ОСОБА_5 та визначення його місця проживання разом з ним - його батьком.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що матір дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною та участі у її вихованні і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування чи за рішенням суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи відсутність вимог про компенсацію понесених позивачем витрат по сплаті судового збору, суд на підставі ст.141 ЦПК України вважає за можливе залишити їх за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10-13, 19, 23, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.

Повне рішення складено 30 грудня 2024 року.