Рішення

від 25.11.2024 по справі 369/7562/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7562/23

Провадження № 2/369/1244/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,

прокурора Немцева Є.Г.,

представника другого відповідача Шульги А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/7562/23 за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до Феодосіївської сільської ради Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями лісогосподарського призначення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі позивач) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до Феодосіївської сільської ради Київської області (далі перший відповідач), ОСОБА_1 (далі другий відповідач), третя особа: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями лісогосподарського призначення.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішеннями Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 №№ 748/3, 748/2, 748/1, 748/5, 748/4, 747/12, 747/11, 747/10, 747/8, 747/9, 747/7, 747/6, всупереч вимог ст. ст. 19, 20, 55, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 17, 22, 33, 27, 57 та п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» відведено у приватну власність земельні ділянки, які на даний час мають кадастрові номери 3222487000:04:004:5196, 3222487000:04:004:5197 3222487001:01:002:5272, 3222487000:04:004:5193, 3222487000:04:004:5194, 3222487000:04:004:5203, 3222487000:04:004:5205, 3222487000:04:004:0616, 3222487000:04:004:0611, 3222487000:04:004:0603, 3222487000:04:004:0610, 3222487000:04:004:0609, 3222487000:04:004:0608, 3222487000:04:004:0607, 3222487000:04:004:0606, 3222487000:04:004:0605 та належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , за рахунок земель лісогосподарського призначення.

Враховуючи це, заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області просив усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсними рішень Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 №№ 748/3, 748/2, 748/1, 748/5, 748/4, 747/12, 747/11, 747/10, 747/8, 747/9, 747/7, 747/6; усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішень державних реєстраторів; усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом повернення від ОСОБА_1 земельних ділянок: площею 1,147 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5196, площею 0,4213 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5197, площею 0,1547 га з кадастровим номером 3222487001:01:002:5272, площею 1,4624 з кадастровим номером 3222487000:04:004:5193, площею 0,2606 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5194, площею 0,5775 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5203, площею 1,1455 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5205, площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0616, площею 1,7230 з кадастровим номером 3222487000:04:004:0611, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0603, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0610, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0609, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0608, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0607, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0606, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0605 на користь Обухівської районної державної адміністрації.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області (суддя Ковальчук Л. М.) від 23.05.2023 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Відповідачам запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву від 11.08.2023 року, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог зазначає про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, позов пред`явлено після спливу позовної давності, він є законним та добросовісним набувачем земельних ділянок, а тому позбавлення його права власності буде непропорційним втручанням, земельні ділянки виділені у приватну власність із дотриманням законодавства, а позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ділянки мають лісогосподарське призначення та перебувають у користуванні ДП СЛП «Київоблагроліс».

Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. від 10.10.2023 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 369/7562/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року (суддя Янченко А.В.) справу № 369/7562/23 прийнято до свого провадження, призначено підготовче судове засідання.

Від прокуратури до суду надійшла заява про зміну предмету позову від 15.03.2024 року, згідно якої останній змінив предмет позову та просив суд витребувати на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 1,147 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5196, площею 0,4213 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5197, площею 0,1547 га з кадастровим номером 3222487001:01:002:5272, площею 1,4624 з кадастровим номером 3222487000:04:004:5193, площею 0,2606 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5194, площею 0,5775 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5203, площею 1,1455 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5205, площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0616, площею 1,7230 з кадастровим номером 3222487000:04:004:0611, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0603, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0610, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0609, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0608, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0607, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0606, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0605. Дана заява про зміну предмету позову прийнята судом.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення проти позовних вимог із урахуванням зміни предмету позову від 28.05.2024 року, в яких він не погодився із позовними вимогами з огляду на їх необґрунтованість та просив застосувати позовну давність.

Ухвалою суду від 05.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 25.11.2024 року прокурор просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, а представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях відповідача.

Позивач, перший відповідач та третя особа у судове засідання 25.11.2024 року не з`явилися, про дату та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, рішенням Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 № 748/3 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0613 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 09.08.2010 видано державний акт серії ЯЛ № 123179 на земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0613.

У подальшому, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2010 відчужила земельну ділянку площею 1,7230 та з кадастровим номером 3222487000:04:004:0613 на користь ОСОБА_1 та останнім на підставі заяви від 28.05.2021 № 1326 здійснено її поділ, внаслідок чого утворилося 3 ділянки: площею 1,147 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5196; площею 0,4213 га, з кадастровим номером 3222487000:04:004:5197; площею 0,1547 га з кадастровим номером 3222487001:01:002:5272.

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 № 748/2 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 » затверджено проект землеустрою та надано у владність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0614 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 05.08.2010 видано державний акт серії ЯЛ №123180 на право власності на земельну ділянку площею 1, 7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0614.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2010 відчужила земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0614 на користь ОСОБА_1 та останнім на підставі заяви від 28.05.2021 № 1327, здійснено її поділ, внаслідок чого утворились 2 ділянки: площею 1,4624 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5193; площею 0,2606 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5194.

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19.052010 № 748/1 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Ходосівка до вул. Миру ОСОБА_4 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0615 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 05.08.2010 видано державний акт серії ЯЛ №123181 на права власності на земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0615.

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2010 відчужила земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0615 на користь ОСОБА_1 та останнім на підставі заяви від 28.05.2021 № 1325 здійснено її поділ, внаслідок чого утворились 2 ділянки: площею 0,5775 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5203; площею 1,1455 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5205.

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 № 748/5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_6 земельку ділянку площею 1,7230 та з кадастровим номером 3222487000:04:004:0616 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 05.08.2010 видано державний акт серії ЯЛ № 123182 на право власності на земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0616.

ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2010 відчужила земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0616 на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 № 748/4 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ОСОБА_7 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1.7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004.0611 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_7 05.08.2010 видано державний акт серії ЯЛ № 123177 на право власності на земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0611.

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2010 відчужив земельну ділянку площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0611 на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19:05.2010 № 747/12 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0603 для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2010 №1913 відчужила земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0603 на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 № 747/11 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 ОСОБА_8 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0610 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2010 № 1910 відчужив земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0610 на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 № 747/10 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 ОСОБА_7 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:044004:0609 для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2010 № 2019 відчужив земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0609 на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 № 747/8 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної, ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 ОСОБА_9 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0608 для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2010 № 1921 відчужила земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0608 на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19,05.2010 № 747/9 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0607 для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2010 № 1870 відчужила земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0607 на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 № 747/7 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_11 земельку ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0606 для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2010 № 2018 відчужив земельну ділянку площею 0,15 га в кадастровим номером 3222487000:04:004:0606 на користь ОСОБА_1 .

Рішенням Ходосівської сільської ради від 19.05.2010 № 747/6 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 » затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельку ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0605 для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2010 № 1907 відчужила земельку ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0605 на користь ОСОБА_1 .

Таким чином суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 є останнім володільцем спірних земельних ділянок, а саме: площею 1,147 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5196, площею 0,4213 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5197, площею 0,1547 га з кадастровим номером 3222487001:01:002:5272, площею 1,4624 з кадастровим номером 3222487000:04:004:5193, площею 0,2606 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5194, площею 0,5775 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5203, площею 1,1455 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:5205, площею 1,7230 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0616, площею 1,7230 з кадастровим номером 3222487000:04:004:0611, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0603, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0610, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0609, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0608, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0607, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0606, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487000:04:004:0605.

Як зазначено вище, прокурор обґрунтовує позовні вимоги про витребування зазначених ділянок у відповідача і посилається на те, що спірні земельні ділянки в силу положень ст.ст. 19, 20, 55, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 17, 22, 33, 27, 57 та п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства.

Зазначає, що факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується інформацією з листів ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 09.03.2023 № 99 та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 10.03.2023 № 190 із долученими картографічними матеріалами.

Щодо твердження прокурора про те, що вказані земельні ділянки перебувають в державній власності та належать до земель лісогосподарського призначення та повинні використовуватись для ведення лісового господарства ДП ЛСП «Київоблагроліс» судом встановлено наступне.

Відповідно дост. 55 ЗК Українидо земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Крім того, відповідно до пункту 5розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України(в редакції на 2010 рік) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків і містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.

Позивачем не надано суду планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування станом на 2010 рік, а надані лише листи ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 09.03.2023 № 99 та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 10.03.2023 № 190.

Зокрема у наданому позивачем листі Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 10.03.2023 р. № 190 зазначено про: «надання витягу з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування з нанесеною межами частини кварталу 59 Хотівського лісництва та межами його таксаційних виділів ДП СЛП «Київоблагроліс» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2019 року та межами земельних ділянок, що нанесені згідно з наданими каталогами координат (витяг з матеріалів картографічної бази у додатку). Інформація про межі ДП СЛП «Київоблагроліс» попередніх проєктних періодів в об`єднанні відсутня».

Вказаний лист та додані матеріали стосуються 2019 року, однак не містять відомостей щодо матеріалів лісовпорядкування станом на час виділення спірних земельних ділянок (2010 рік).

В листі ДП СЛП «Київоблагроліс» від 09.03.2023 р. № 99 зазначається про часткове та повне накладення земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення надані в постійне користування ДП СЛП «Київоблагроліс», а саме на кв.59 вид. 14 Хотівського агролісництва.

Однак суд критично оцінює вказаний лист, оскільки він не містить жодних доказів права постійного користування ДП СЛП «Київоблагроліс» землями лісогосподарського призначення, до яких частково чи повністю входили б спірні земельні ділянки. Окрім цього, вказаний лист не містить відомостей та доказів щодо цільового призначення та користувача спірних земельних ділянок станом на час їх виділення у приватну власність (2010 рік).

Відтак суд вважає, що зазначеними листами не встановлюються безпосередньо фактичні дані, що мали б суттєве значення щодо обставин станом на дату виникнення спірних правовідносин - 2010 рік.

Інші додані позивачем документи, включаючи перспективний план організації і ведення лісового господарства Києво-Святошинського державного агролісництва, проект організації та розвитку лісового господарства Києво-Святошинського державного агролісництва 2008 року містять виключно загальні відомості і не стосуються безпосередньо спірних земельних ділянок.

Позивачем не надано до суду безпосередньо планово-картографічні матеріали лісовпорядкування станом на 2010 рік, як і не надано доказів, що спірні земельні ділянки перебували у користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс».

З огляду на норму ст. 1 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Згідно зі ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Наведені норми законодавства визначають поняття лісових ділянок та лісового фонду України не залежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них.

Поняття земель лісогосподарського призначення наведене в ст. 5 Лісового кодексу України (у відповідній редакції), згідно з якою до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 2 ст. 5 Лісового кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Тобто в порядку ст. 20 Земельного кодексу України, ч.ч. 1, 4 якої передбачають, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органі місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

За змістом ст. 55 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла в період спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Таким чином, в сукупності наведених норм лісового та земельного законодавства, існує відмінність в понятті лісових ділянок чи ділянок лісового фонду, до яких належать всі земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю, та земельних ділянок лісогосподарського призначення, кваліфікуючою ознакою яких є їх надання та використання для потреб лісового господарства.

Тобто, земельні ділянки, які вкриті лісовою рослинністю і не передані в установленому порядку для потреб лісового господарства, належать до лісового фонду, однак не мають лісогосподарського призначення.

Згідно із п. 5 Розділу VII «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України (в редакції, що діяла в період спірних правовідносин) передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

З аналізу положень п 5 Розділу VII «Прикінцевих положень» ЛК України випливає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть певним чином тимчасово заміняти титульні документи на право користування землею (акт на право постійного користування земельною ділянкою) але не документи, що визначені згідно із законом як такі, на підставі яких відповідне право землекористування має виникати.

В той же час обов`язковою обставиною для підтвердження належності відповідних земельних лісових ділянок лісогосподарським підприємствам є документи щодо надання таких земельних ділянок уповноваженими органами деревної влади або місцевого самоврядування.

Натомість в матеріалах справи відсутні жодні документи, що підтверджують факт надання спірних земельних ділянок для лісогосподарського призначення.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що земельні ділянки, які було надано у власність громадян на підставі оспорюваних рішень 2010 року, були раніше надані відповідному лісогосподарському підприємству.

При цьому, на момент виділення земельних ділянок у приватну власність у 2010 році, такі земельні ділянки обліковувалась як землі запасу і їх цільове призначення як земель лісогосподарського призначення в установленомуЗемельним кодексом Українипорядку не визначалось.

Як визначено ч. 2 ст. 30 Земельного кодексу України земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Також, ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органі місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суд враховує поданий відповідачем лист Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства за вих. № 04-28/961 від 07.05.2019 року, в якому зазначається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:004:0054, 3222487000:04:004:0612, 3222487000:04:004:0180, 3222487000:04:004:0611, 3222487000:04:004:0613, 3222487000:04:004:0614, 3222487000:04:004:0615, 3222487000:04:004:0616, 3222487001:01:005:0052 розташовані на землях, які не відносяться до земель лісогосподарського призначення підприємств, що входять до сфери діяльності Управління.

У наявному в матеріалах справи листі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за вих. № 29-10-0.222-1613/2-24 від 16.02.2024 року зазначається про те, що згідно з даними державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) станом на 01.01.2016 землекористувач ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» на території Ходосівської, Хотівської сільської рад Києво-Святошинського району Київської області не обліковувався. В архіві Відділу відсутні другі примірники державних актів на право постійного користування, що видані ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» на території Ходосівської сільської ради Київської області.

Також вказаним листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за вих. № 29-10-0.222-1613/2-24 від 16.02.2024 року підтверджується, що у відповідності до інформації отриманої від сектора № 2 Відділу № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління (далі Відділ), згідно з даними автоматизованої системи Державного земельного кадастру, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:04:004:0603, 3222487000:04:004:0605, 3222487000:04:004:0606, 3222487000:04:004:0607, 3222487000:04:004:0608, 3222487000:04:004:0609, 3222487000:04:004:0610, 3222487000:04:004:0611, 3222487000:04:004:0616, 3222487000:04:004:5193, 3222487000:04:004:5194, 3222487000:04:004:5196, 3222487000:04:004:5197, 3222487000:04:004:5203, 3222487000:04:004:5205 обліковуються за ОСОБА_1 .

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) за вих. № 51/31.01/31.02.01/2024 від 22.01.2024 року, за наявною в департаменті інформацією, за період з 2011 по 2024 роки Київською обласною державною адміністрацією (Київською обласною державною адміністрацією) розпорядження щодо передачі земельних ділянок в постійне користування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» на території Феодосіївської сільської територіальної громади Обухівського району Київської області (колишньої Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області) не видавалось.

Таким чином, суд вважає безпідставними та не доведеними належними та допустимими доказами твердження прокурора про те, що спірні земельні ділянки станом на 2010 рік відносилися до земель лісогосподарського призначення та про те, що такі земельні ділянки передавалася в користування ДП СЛП «Київоблагроліс».

Оскільки відсутні належні та достовірні докази перебування земельних ділянок в постійному користуванні ДП «СЛП «КИЇВОБЛАГРОЛІС» та відсутні докази того, що спірні земельні ділянки на час їх виділення у приватну власність належали до земель лісогосподарського призначення, безпідставними є твердження прокуратури про необхідність їх витребування від останнього зареєстрованого власника.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно доп.2ч.1ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, серед іншого, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановленихКонституцією Українита законом.

Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Положеннями статті 388 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребувати майно від набувача, якщо придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Зміст вказаної норми матеріального права свідчить про те, що виключно власник наділений правом витребувати своє майно.

Відповідно до ч.1 статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно із ч. 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом статті 122 Земельного кодексу України органами, через які право державної власності на землю набувається і реалізується державою є:районні державні адміністрації; центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи; обласні державні адміністрації; Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; Кабінет Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2022 року у справі №910/19236/20 навів висновок, відповідно до якого у практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, п.70) суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Згідно із висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №645/4220/16-ц конструкція, за якої добросовісний набувач утрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, завданих таким відчуженням.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021року у справі № 925/1351/19 сформовано висновок, за змістом якого добросовісний набувач, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном (прилюдних торгів у межах здійснення виконавчого провадження). Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. З огляду на приписи частини п`ятоїстатті 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №911/3312/17).

Згідно із наданою прокурором інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент набуття відповідачем права власності на спірне майно, права відчужувачів на вказане майно були зареєстровані в державному реєстрі прав, а відомості державного реєстру прав відповідали документам, які посвідчували право власності. Також в державному реєстрі прав були відсутні відомості про обтяження чи обмеження на спірне майно.

З огляду на вказане вище, враховуючи принцип «належного урядування», суд приходить до висновку про добросовісність набуття відповідачем права власності на спірне майно.

При цьому, оскільки прокурором не доведено законності позовних вимог, втручання у права відповідача не може вважатися таким, що переслідує легітимну мету, тобто є виправданим.

З огляду на фактичні обставини спору та враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, наведені прокуратурою в позові твердження створюють загрозу непередбачуваного та свавільного втручання в право на мирне володіння майном. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про відсутність в діях відповідача порушень прямих вказівок закону, тому відсутні підстави стверджувати про незаконність рішень Ходосівської сільради та надання земель у власність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до Феодосіївської сільської ради Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про витребування земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_1 у повному обсязі з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Усі інші доводи та твердження сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, відповідач заявив про застосування позовної давності до позовних вимог прокуратури.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення прав позивача, питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, не вирішується судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на прокуратуру.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до Феодосіївської сільської ради Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями лісогосподарського призначення відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на прокуратуру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 17.01.2025 року.

Суддя А.В. Янченко