Рішення

від 23.01.2025 по справі 381/323/25

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-о/381/31/25

381/323/25

Рішення

Іменем України

23 січня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Фастові Київської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , третя особа (заінтересована особа): Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -

встановив:

До Фастівського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника заявника надійшла заява ОСОБА_1 , третя (заінтересована) особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті.

За змістом вказаної заяви стверджується, що ОСОБА_1 (далі - Заявник) є донькою ОСОБА_2 .

Прізвище заявниці було змінено в зв`язку з укладенням шлюбу: 02.11.2002 з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , а 16.11.2012 з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 відповідно.

Батько заявниці, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бокіївка Волочиського району Хмельницької області.

З 13.05.1986 ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 .

О 05 год. 30 хв. 24.02.2022 Указом Президента Володимира Зеленського № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено та триває досі.

Після повномасштабного вторгнення росії на територію України, 08.03.2022 російські війська окупували місто Сватове Луганської області і встановили свій режим.

Батьки заявника не змогли покинути окуповане місто Сватове, однак через наближену лінію бойових дій переїхали проживати в будинок в АДРЕСА_2 та залишилися проживати там.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Лікарське свідоцтво про смерть рідним померлого ОСОБА_2 не видавалося.

20.09.2024 Сватівським районним відділом записів актів цивільного стану департаменту записів актів цивільного стану «міністерства юстиції луганської народної республіки» було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 .

Однак, вищевказані документи були видані незаконними органами, які знаходяться на території, непідконтрольній державній владі України.

Встановлення факту смерті батька має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану України факту смерті її батька заявниці ОСОБА_2 та видачі свідоцтва про смерть.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судове засідання заявниця не з`явилась, була повідомлена належним чином про час і дату проведення судового засідання, причин неявки не повідомила, клопотань про відкладення не подавала.

В судове засідання не з`явилась представник заявниці адвокат Русанівська Діна Дмитрівна, подала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти розгляду справи в письмовому провадженні, заяву просить задовольнити.

Представник Фастівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, як заінтересованої особи, для участі в судовому засіданні не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання без його участі, заперечення проти задоволення заяви відсутні.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання про необхідність задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, факту смерті на тимчасово окупованій території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зокрема, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з частиною 2 ст. 317 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

За змістом наведених вище правових норм, заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території може бути подана, в тому числі, й членом сім`ї.

Згідно з Рішенням КСУ від 03 червня 1999 року по справі № 1-8/99 («справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї»), до членів сім`ї особи відносяться, в тому числі і їх діти.

В даному випадку заява подана донькою померлого, яка є членом його сім`ї та, відповідно, може бути заявником.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфр да ла Праделль проти Франції» DeGeouffredelaPradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли провадження у справі вже відкрито - закриває таке.

Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені статтею 317 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно частини 2 цієї статті, справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Згідно частини 4 цієї статті, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Згідно абзацу 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим тимчасово окупованих територій», Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Згідно частини 3 статті 9 цього Закону, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Зазначений висновок враховував також ЄСПЛ у справах «Лоізіду проти Туречини» (Loizidou v. Turkey, рішення від 18 грудня 1996 року), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, рішення від 10 травня 2001 року), «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, рішення від 23 лютого 2016 року).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті особи, з метою захисту прав громадян України, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам. Такі дії зумовлені тим, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про смерть, як доказу, потрібно враховувати, що хоча такий документ не є юридично дійсними, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але defacto існує на тимчасово окупованій території, зафіксувала факт смерті особи.

Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації смерті відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду.

Зазначене узгоджується зі змістом частини другої статті 319 ЦПК України, відповідно до якої рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові ВС від 16 жовтня 2023 року по справі № 607/5528/23.

Далі, згідно приписів частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Згідно частини 1 статті 17 цього Закону, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Зміст цієї правової норми свідчить про неможливість реєстрації смерті не на підставі документів встановленої форми, в тому числі й документів окупаційних органів держави, що здійснює контроль на тимчасово окупованих територіях України.

З урахуванням викладеного, відсутній поза судовий порядок встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території.

Відповідно до листа Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 22.04.2021 №985/0/208-21 судам надано роз`яснення, що відмова у вчиненні реєстраційної дії органами державної реєстрації актів цивільного стану не є обов`язковою для встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до ст. 371 ЦПК України.

Системний аналіз зазначених вище правових норм і роз`яснень, свідчить про те, що для встановлення відповідного юридичного факт необхідне є: 1. підтвердження обставин, що смерть особи трапилась на тимчасового окупованій території України, або території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, 2. Заявка подана особою, яка має визначений законом правовий зв`язок з померлий та відповідний юридичний інтерес для встановлення факту смерті, 3. Відсутня об`єктивна можливість зареєструвати факт смерті в поза судовому порядку.

Зі встановлених обставин справи слідує, що батько заявниці ОСОБА_2 помер на території міста Сватове Луганської області.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 року № 309, вказана території є тимчасово окупованою, як станом на дату смерті батька заявниці, так і станом на дату розгляду заяви в суді.

Заявницею надані документи, що підтверджують факт смерті її батька ОСОБА_2 , які видані органами незаконної окупаційної адміністрації, зокрема, нею надано фотокопію свідоцтва про смерть від 20 вересня 2024 року серія НОМЕР_1 «сватівського районного відділу запису актів громадянського стану».

В цьому документів міститься інформація про те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Сватове.

В даному випадку суд не визнає юридичної сили відповідних документів та наявності адміністративних повноважень у органів, що їх видали, проте враховує відомості, що містяться в цих документах, як такі, що підтверджують обставини смерті батька заявниці на тимчасово окупованій території та можуть мати доказове значення для цілей розгляду справи про встановлення відповідного факту.

З урахуванням того, що обставини смерті батька заявниці на тимчасово окупованій території знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд вважає за необхідне задовольнити заяву в повному обсязі.

Керуючись ст. 4, 7, 10, 12, 76-77, 258, 259, 263, 265, 319 ЦПК України, на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд,-

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , поданої її представником Русанівською Діною Дмитрівною, про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на тимчасово окупованій території міста Сватове Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Інформація про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 33258077, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 2.

Суддя В.О.Самуха