Ухвала

від 23.01.2025 по справі 635/10348/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/10348/24

Провадження № 1-в/635/228/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 засуджений за вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня 2024 року за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 5 років 8 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 74 КК України.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій проти задоволення клопотання не заперечував, просив розглядати справу без його участі.

Представник державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, в клопотанні просив розглядати справу без його участі.

Суд, розглянувши заяви прокурора, представника державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» та засудженого, дослідивши матеріали особової справи ОСОБА_3 встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Перевальськ Луганської області, громадянин України, який має середню освіту, не одружений, раніше засуджений за вироком Московського районного суду міста Харкова від 10 листопада 2021 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі; вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 12 липня 2022 року за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік; вироком Московського районного суду міста Харкова від 04 січня 2023 року за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня 2024 року за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 5 років 8 місяців позбавлення волі.

Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.

Так 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.

Згідно вказаного Закону стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Виходячи з того, що статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.

Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 НМ. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2481,00 гривень.

Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2022 рік становить 2481,00 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 10 січня 2024 року Червонозаводським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково зараховано невідбуте покарання за вироком Московського районного суду міста Харкова від 04 січня 2023 року та остаточно призначено ОСОБА_3 до відбуття покарання у виді 5 років 8 місяців позбавлення волі. Початок строку 29.11.2022. Кінець строку 29.07.2028.

Відповідно до вироку Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня 2024 року ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення:

- 02.10.2022 передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 483,93 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення;

- 06.10.2022 передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 504,26 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення;

- 22.10.2022 передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 720,06 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення;

- 24.10.2022 передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 628,00 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення;

- 25.10.2022 передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 705,66 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення;

- 26.10.2022 передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 610,00 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.

Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.

Також судом встановлено, що за вироком Московського районного суду міста Харкова від 04 січня 2023 року, невідбуту частину покарання якого на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково зараховано до призначеного покарання за вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня 2024 року, ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до покарання призначеного за даним вироком, приєднано частково, у вигляді 6 місяців позбавлення волі, не відбуту частину покарання призначеного за вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 12 липня 2022 року та остаточно призначено ОСОБА_3 до відбуття, покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до вироку Московського районного суду міста Харкова від 04 січня 2023 року ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення 30.07.2022 передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 518,16 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.

Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.

Також судом встановлено, що за вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 12 липня 2022 року, невідбуту частину покарання якого на підставі ст. 71 КК України частково приєднано до призначеного покарання за вироком Московського районного суду міста Харкова від 04 січня 2023 року, ОСОБА_3 засуджений ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 12 липня 2023 року ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення 17.04.2022 передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 1234,19 гривень, що складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.

Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.

Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року за яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.

При цьому суд саме звільняє засудженого від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня 2024 року.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі № 567/507/23 (провадження № 51-7110 км 23), щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185,190,191 КК України з урахуванням положень Закону №3886-IX, зробленим об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Згідно ч. 3 ст. 534 КПК України, виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_3 на теперішній час відбуває покарання за вчинення діянь, кримінальна караність яких усунута, останній підлягає негайному звільненню з місць позбавлення волі.

Керуючись ст. 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 74 КК України, Закону України № 3886-IX, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання ОСОБА_3 задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання за вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 січня 2024 року у зв`язку з усуненням караності діяння.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» негайно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» для виконання в частині звільнення засудженого.

Ухвала суду в частині звільнення засудженого з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» підлягає негайному виконанню.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя ОСОБА_1