Рішення

від 23.01.2025 по справі 753/22504/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22504/23

провадження № 2-о/753/93/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., заявника ОСОБА_1 , представника заявника - адвоката Іванченко І.В., розглянувши справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02 березня 2000 року Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області заявнику було видано паспорт серії НОМЕР_2 , у якому помилково зазначена дата народження заявника ІНФОРМАЦІЯ_1 замість правильної ІНФОРМАЦІЯ_1 . Усі наступні отримані ним документи, саме трудова книжка серії НОМЕР_3 , посвідчення водія, пенсійне посвідчення оформлювалися з урахуванням даних вказаного паспорта.

У 2004 році заявник звернувся до Костянтинівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області із заявою про обмін паспорта зразка 1994 року на паспорт у формі картки. У відповідь на вказане звернення заявника повідомили, що паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 02 березня 2000 року Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області підлягає вилученню за вказівкою УГІРФО УМВС України в Донецькій області від 21 вересня 2004 року.

18 квітня 2022 року заявник звернувся до Центрального міжрегіонального управління міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо оформлення паспорта громадянина України, у відповідь на яке його повідомили, що набути громадянство України він зможе після припинення громадянства Азербайджанської республіки.

23 травня 2022 року заявник отримав паспорт громадянина Азербайджанської Республіки, з правильним зазначенням дати його народження. При отриманні паспорта було змінено закінчення його прізвища з « ов » на «лі» відповідно до правил написання прізвище державної мовою, а саме з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

17 серпня 2023 року заявник отримав посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_4 з датою народження, яка відповідає даті, зазначеній у свідоцтві про народження. Також станом на час звернення до суду заявник перебуває на пенсії, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 , видане 31 січня 2007 року.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 грудня 2023 року позовну заяву передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року відкрито провадження у справі №753/22504/23, призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

01 квітня 2024 року Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві подало письмові пояснення, в яких просило закрити провадження у справі, посилаючись на те, що встановлення факту наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України, а рішення вказаного органу щодо призначення пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не прибули, про дату та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши заявника, дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, проаналізувавши надані докази, суд дійшов таких висновків.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

У абзаці 2 пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» містяться роз`яснення про те, що заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляд в порядку окремого провадження, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

У зазначеній справі, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просив встановити факт належності йому трудової книжки, посвідчення водія, пенсійного посвідчення.

Як пояснив заявник, встановлення цього факту необхідно заявнику для подальшого отримання пенсії, права керування автомобілем заявником.

Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений змістом частини першої статті 315 ЦПК України. Проте справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають (частина третя статті 315 ЦПК України).

Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт належності йому документів, що посвідчують його особу, зокрема, посвідчення водія, пенсійного посвідчення, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України.

Крім цього, заявник не надав доказів, що він звертався до відповідних органів Пенсійного фонду України та МВС України з метою внесення змін у ці документи.

Водночас суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, зокрема, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Однак, відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), визначено порядок встановлення факту належності трудової книжки та внесення до неї змін.

Пунктом 2.13. Інструкції визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Зі змісту трудової книжки заявника слідує, що його останнім місцем роботи був Перший воєнізований гірничорятувальний загін (код ЄДРПОУ 00159456).

Заявник не надав доказів того, що він, як це передбачає Інструкція, звертався до останнього місця роботи із заявою щодо зміни записів у трудовій книжці про його прізвище та дату народження, а йому було відмовлено у внесенні таких змін або його заява залишилась без відповіді.

Таким чином, законодавством передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов`язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.

Крім цього, як пояснив заявник та свідчать матеріали справи, він перебуває на пенсії і при зверненні до суду не обґрунтував мету звернення з такою заявою (неврахування певного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, перерахунку пенсії тощо).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 січня 2025 року.

Суддя О.В. Якусик