Рішення

від 11.11.2024 по справі 756/1543/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:756/1543/24

Провадження №: 2/755/5936/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - САВЛУК Т.В.,

секретарі Лазоренко Н.В.,

сторони цивільного процесу:

представник позивача - адвокат Деркач С.С.,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив зняти арешт з нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 , накладений згідно з постановою районного відділу державної виконавчої служби Оболонського району № 777/16 від 11 квітня 2005 року (реєстраційний номер обтяження в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна № 1897366).

09 лютого 2024 року Оболонським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Витребувано у Двадцять першої київської державної нотаріальної контори інформацію щодо підстав накладення арешту на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження №1897366, зареєстрованого 19.04.2005 реєстратором Двадцять першої київської державної нотаріальної контори на підставі постанови 777/16 від 11.04.2005 року районного відділу державної виконавчої служби Оболонського району, на майно ОСОБА_1 .

21 березня 2024 року Оболонським районним судом міста Києвапостановлено ухвалу про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва для подальшого розгляду.

06 червня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження вищевказаної цивільної справи та призначено розгляд справи повторно у порядку загального позовного провадження.

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Деркач Сергій Степанович у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснив, щовласником 1/4 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 листопада 2023 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1640, є ОСОБА_1 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав право власності зареєстроване позивачем 10 листопада 2023 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 70156146 від 10 листопада 2023 року). Водночас після прийняття спадщини позивачу стало відомо про накладення районним відділом державної виконавчої служби Оболонського району арешту на нерухоме майно згідно із постановою № 777/16 від 11 квітня 2005 року (реєстраційний номер обтяження в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна № 1897366). У свою чергу, ОСОБА_1 взагалі не було відомо про вказане виконавче провадження, жодних процесуальних документів від державного виконавця він не отримував. У подальшому 23 листопада 2023 року позивач звернувся із заявою про зняття арешту з майна до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Листом від 05 грудня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про неможливість зняття арешту з майна, оскільки матеріали виконавчих проваджень за 2005-2019 роки знищені, у зв`язку із закінченням терміну зберігання та надано рекомендацію щодо вирішення питання про зняття арешту з майна звернутись до суду.

Представник відповідача - Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання, у якому просив здійснювати розгляд справи у його відсутність та ухвалити рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Виходячи з положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його рідного брата ОСОБА_2 та про право власності на частку вказаної квартири.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 10 листопада 2023 року міститься тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 1897366; зареєстровано: 19.04.2005 16:32:37 за № 1897366 реєстратором: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, 04207, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, буд. 11, (044) 410-17-87; 21_kdnk@ukr.net; підстава обтяження: постанова, 777/16, 11.04.2005, Районний відділ державної виконавчої служби Оболонського району; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 , Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, АДРЕСА_2 ; заявник:районний відділ державної виконавчої служби Оболонського району.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

23 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із запитом про надання інформації щодо виконавчого провадження, у рамках якого районним відділом державної виконавчої служби Оболонського району винесено постанову № 777/16 від 11 квітня 2005 року, що стала підставою обтяження нерухомого майна, зареєстрованого за № 1897366.

29 листопада 2023 року Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у відповідь на звернення ОСОБА_1 , повідомлено, що зняти арешт з майна боржника, надати інформацію, доступ, копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі яких винесено постанову про арешт майна від 11 квітня 2005 року - неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження у відділі відсутні. Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» містить повний перелік підстав для зняття арешту з майна. Відтак, виконавчі провадження за 2005-2019 роки знищені за закінченням терміну зберігання, так як відповідно до п. 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

В порядку досудової підготовки справи суддею Оболонського районного суду міста Києва витребувано відомості щодо підстав накладення арешту на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження №1897366, зареєстрованого 19.04.2005 реєстратором Двадцять першої київської державної нотаріальної контори на підставі постанови 777/16 від 11.04.2005 року районного відділу державної виконавчої служби Оболонського району, на майно ОСОБА_1 .

Згідно із відповіддю на запит суду № 595/01-16 від 27 лютого 2024 року Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою надано копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 квітня 2005 року серії АА № 892186, відповідно до якої державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції Скригонюк С.М. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого належного йому майна.

Згідно з ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із приписами ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15.03.2013 року у справі №6-26цс13 вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Як передбачено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

На підставі ч. 5 ст. 59 Закону України «При виконавче провадження», чинного на момент звернення позивача до суду, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позивач є власником нерухомого майна, а саме: 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , станом на 29 листопада 2023 року виконавче провадження, де боржником виступає ОСОБА_1 на примусовому виконанні у Оболонському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не перебуває, відомості в Єдиному реєстрі боржників щодо позивача відсутні.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим-третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року за №73/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за №942/9541 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв», затверджено, що реєстрації обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року та постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року №830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна»

Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року №1255 обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими та загальнодоступними для всіх юридичних та фізичних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року №830 затверджений Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі - Порядок №830).

Наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2006 №57/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 року №802/12676, «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна», визначено, що реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна є державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна та його філії у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, Держатель Державного реєстру наділив нотаріусів повноваженнями реєстраторів Державного реєстру.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 830 державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов`язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.

Пунктом 2 Порядку визначено, що Державний реєстр обтяжень рухомого майна - єдина комп`ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін`юст, що забезпечує ведення Реєстру; адміністратор Реєстру - державне підприємство, що належить до сфери управління Мін`юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі; реєстратори - суб`єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Згідно з пунктом 4 Порядку №830 державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.

Згідно з пунктами 24, 25, 27 Порядку №830 відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви. У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора. Реєстратор вправі відмовити у внесенні запису до Реєстру про припинення обтяження, якщо відомості, зазначені в заяві, не відповідають Реєстру, про що повідомляє обтяжувача письмово протягом двох робочих днів після прийняття заяви. У разі внесення запису до Реєстру про припинення обтяження реєстратор видає обтяжувачу чи уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п`яти днів надсилає боржнику.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус є державним реєстратором.

В силу вимог частини другої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Згідно з частинами першою, третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

За приписами ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного згідно з постанови районного відділу державної виконавчої служби Оболонського району №777/16 від 11 квітня 2005 року (реєстраційний номер обтяження в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна №1897366), тому позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 2, 4, 12, 76-82, 89, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з нерухомого майна, - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (індивідуальні дані - ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), накладений згідно постанови районного відділу державної виконавчої служби Оболонського району №777/16 від 11 квітня 2005 року (реєстраційний номер обтяження в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна №1897366)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я