Ухвала

від 21.01.2025 по справі 757/1143/25-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1143/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УК СЕРВІС 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року у провадження судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УК СЕРВІС 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Вивчивши матеріали цивільної справи за вищевказаним позовом, приходжу до висновку, що її слід передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

За статтею 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Предметом поданого до суду позову є стягнення заборгованості за спожиті послуги за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться у Шевченківському районі.

За частиною 1 статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За частиною другою ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а у частині четвертій ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 638/1988/17) дійшов висновку, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року (справа № 755/5684/18-ц), зазначено, що нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 вказано, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір, у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Пунктом 7.22 вказаної постанови зазначено, що аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин, у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, до спорів про стягнення заборгованості надані за житлово-комунальних послуг застосовується виключна підсудність, а саме, правило частини першої ст. 30 ЦПК України, відповідно до якого позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Отже, матеріали справи підлягають передачі для розгляду суду за місцем розташування об`єкту нерухомого майна, з приводу утримання якого виник спір у сторін - Шевченківського районного суду м. Києва.

Зважаючи на вказане, відсутні підстави для розгляду даної справи Печерським районним судом м. Києва.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Враховуючи викладені обставини та зазначені норми чинного законодавства України встановлено, що справа не підсудна Печерському районному суду м. Києва, у зв`язку з чим цивільну справу слід направити до Шевченківського районного суду м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-14, 30-32, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

У Х В А Л И В:

Цивільну справу № 757/1143/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УК СЕРВІС 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА