Ухвала

від 14.01.2025 по справі 759/21916/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/1065/25

ун. № 759/21916/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.10.2024 р. позовну заяву залишено без руху.

30.12.2024 р. позивачем подано до суду заяву, якою усунуто недоліки позову.

Позовна заява відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України. Спір підвідомчий та підсудний Святошинському районному суду м. Києва.

Підстави для залишення без руху або повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені ЦПК України, відсутні.

Під час відкриття провадження у справі суддя вирішив, що розгляд справи слід проводити в порядку загального позовного провадження.

Разом із цим, суддя вбачає наявність підстав для самовідводу судді, виходячи з наступного.

Встановлено, що 22.04.2024 р. позивачем ОСОБА_3 подано до Вищої ради правосуддя скаргу щодо вчинення суддею ОСОБА_4 дисциплінарного проступку.

У зв`язку із чим, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.2024 р. (ун.№ 759/18906/23) суддею Єросовою І.Ю. заявлено самовідвід.

На переконання судді такі дії позивача, що полягають у поданні скарги на дії судді до ВРП можуть свідчити про вплив на суд, шляхом здійснення тиску на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню нею своїх професійних обов`язків або схилити до винесення неправосудного рішення. Це обумовлює постійний психологічний тиск і виступає чинником, що може викликати у майбутньому сумніви у об`єктивності та неупередженості судді у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 39 ЦПК України, самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 05) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно зі статтею 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Оскільки цивільне процесуальне законодавство встановлює загальні вимоги до вмотивованості відводу (самовідводу), суд звертається до інших джерел права, які визнані в Україні, для більш детального аналізу. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює пріоритет міжнародного права в Україні.

Щодо формування складу суду, то Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча й розподіл справи конкретному суду підпадає під "свободу розсуду", якою користуються національні органи влади у такому випадку, потрібно переконатися, що цей розподіл був сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції та, зокрема, з його вимогами незалежності та неупередженості (Рішення у cпpaвiMoiseyev проти Росіївід 9 жовтня 2008 року, заява N 62936/00, параграф 176). У цьому контексті важливо врахувати, що на стадії розгляду цивільної справи по суті в суді першої інстанції, суд досліджує всі матеріали справи та надає їм оцінку. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (стаття 89 ЦПК України).

В пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява N 21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А N 255, п. п. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" (заява N 7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

При цьому поняття "інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості" є оціночним, тлумачення та використання якого залежить від суб`єктивного усвідомлення певних обставин особою, яка його застосовує, виходячи зі свого внутрішнього переконання та власного ставлення до них.

Відповідно до положень пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з пунктом 12 Висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.

За таких обставин, з метою забезпечення недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у цивільному процесі, усунення можливої упередженості судді при здійсненні судового розгляду цивільної справи, сприяння підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених рішень, вбачаються підстави для відводу головуючої судді Єросової І.Ю. від розгляду даної цивільної справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 36-40 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав та відкрити провадження у цивільній справі.

Розглянути справу в порядку загального позовного провадження.

Заяву судді Єросової Іванни Юріївни про самовідвід, задовольнити.

В порядку самовідводу відвести суддю Святошинського районного суду міста Києва Єросову Іванну Юріївну від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав.

Цивільну справу №759/21916/24 (провадження № 2/759/1065/25) передати до цивільної канцелярії Святошинського районного суду міста Києва для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Ю.Єросова