Постанова

від 21.01.2025 по справі 935/717/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/717/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 60 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

з участю секретаря

судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 935/717/24 за позовом ОСОБА_1 до Харитонівської сільради Житомирського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у місті Коростишеві,

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 , яка була зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Після її смерті спадкова справа не заводилась, так як позивач вступила у володіння спадковим майном, інших спадкоємців, хто б прийняв спадщину не було.

До складу спадщини входила земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,0674 га кадастровий номер 1822587900:13:000:0893. Після звернення до сільської ради на початку 2024 року вона дізналась про існування заповіту на своє ім`я, за яким бабуся заповіла їй земельну ділянку, згідно державного акта ЯГ № 762014 від 21 лютого 2007 року.

15 лютого 2024 року вона подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із пропуском строку.

Вважає, що оскільки вона не знала про існування заповіту, то це є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому просила позов задовольнити.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі, позивачка просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що таке рішення є необґрунтованим у зв`язку з неповнотою встановлення судом обставин справи, неправильною оцінкою і дослідження доказів, порушення норм матеріального права та незастосування актуальної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Вказує, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема необізнаність спадкоємців про наявність заповіту.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що спадкова справа після смерті бабусі не була заведена, а спадкоємців, що прийняли спадщину після її смерті немає. Отже, вона не мала жодних передумов для того, щоб отримати інформацію про наявність заповіту.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити і надав пояснення, які відповідають доводам скарги.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та задоволення апеляційної скарги.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд мотивував своє рішення тим, що зазначені обставини та наявність родинних зв`язків, не є поважною причиною пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19 квітня 2007 року (а.с.7).

Згідно довідки виконкому Харитонівської сільради від 26 січня 2024 року № 52 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті ніхто не був зареєстрований і не проживав (а.с.11).

13 квітня 2007 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким належну їй згідно державного акту серії ЯГ № 762014 від 21 лютого 2007 року земельну ділянку частку(пай) заповіла своїй онуці ОСОБА_1 (а.с.19).

Після звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, постановою про відмову у вчинення нотаріальної дії від 15 лютого 2024 року року, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини (а.с.20).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. Із таким висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Як роз`яснено в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Докази, які беруться до уваги судом при визначені поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, є переважно письмові докази довідки медичних установ про стан здоров`я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості щодо обставин, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори в строки встановлені статтею 1270 ЦК України.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка посилається на необізнаність про наявність заповіту.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) Велика Палата Верховного Суду констатувала, зокрема що: «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачка начас відкриттяспадщини післясмерті бабибула спадкоємцем за законом. У позовній заяві вона не зазначає об`єктивних причин, які б унеможливлювали подання заяви про прийняття спадщини впродовж установленого законом шестимісячного строку. Відтак, її незнання про наявність заповіту не впливало на волевиявлення щодо подання такої заяви.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення його позову і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті баби.

Доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 вересня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 22 січня 2025 року.