Постанова

від 22.01.2025 по справі 295/16097/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/16097/24 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Коломієць О.С.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/16097/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Кузнєцова Д.В. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати незаконними рішення, дії, бездіяльність вчиненням порушення вимог земельного законодавства при розгляді її клопотання від 05 лютого 2015 року Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради;

-відшкодувати за рахунок Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради моральну шкоду, заподіяну порушеннями законодавства в розмірі 160 000 грн.;

-прийняти виклад порушень законодавства, заподіяних Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при розгляді її клопотання від 05.02.2015.

В обґрунтування позову зазначила, що під час розгляду її клопотання від 05 лютого 2015 року Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради здійснено істотні порушення законодавства, чим порушено її цивільні права. Вказує, що порушення законодавства полягають у незаконному складанні листа від 16.02.2015 №262/13 на №25/Д-705 від 05.02.2015; неврахування при підготовці листа від 16.02.2015 №262/13 документів долучених до клопотання, а саме викопіювання, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, фотографія забудови пров. 1-го Винокурного та акту обстеження земельної ділянки; не врахування рішення міської ради від 28.05.2003 №193; не врахування рішення міської ради від 21.06.2012 №400; незаконне внесення до змісту листа висновків щодо розташування земельної ділянки з наявністю 15 випадків вчинених недодержанням вимог земельного законодавства. Стверджує, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 160000 грн., адже вона зазнала погіршення стану здоров`я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження по даній цивільній справі. Роз`яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду за встановленою підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції незаконно змінив суть її позовної заяви, незаконно відніс її позовну заяву до категорії малозначних справ, незаконно здійснив два авторозподіли її позовної заяви, незаконно ухвалив по даній справі дві ухвали, а саме про відкриття провадження та про відмову у відкритті провадження, незаконно вилучив з матеріалів справи оригінал її позовної заяви, не зазначив в ухвалі суть обґрунтування її позовних вимог та незаконно відмовив їй мати не заборонені законом цивільні права. Також зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалась у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя. Крім того вказує, що суд першої інстанції відносно її позовної заяви застосував надмірний формалізм. Вважає, що її позовна заява відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.

Законодавець у ч. 1ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Так, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч.1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання від 05 лютого 2015 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 , що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду клопотання.

Колегія суддів наголошує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання незаконними рішення, дії, бездіяльність, незаконною відмовою додержуватися вимог земельного законодавства при розгляді клопотання від 05 лютого 2015 року Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 (провадження №61-16527св21) та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22.

Таким чином, між сторонами речові приватноправові відносини не виникли.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 23 січня 2025 року.

Головуючий

Судді