Рішення

від 22.01.2025 по справі 201/12880/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/12880/23

провадження 2/201/225/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про скасування усиновлення дітей і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради 18 жовтня 2023 року звернулася до суду в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про скасування усиновлення дітей і зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися, не уточнювалися. Позивач у своєму позові, а його представники в судовому засіданні посилалися на те, що рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 березня 2022 року було задоволено заяву ОСОБА_3 про усиновлення дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд ухвалив визнати ОСОБА_3 усиновлювачем дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести зміни в актові записи про народження дітей, вказавши батьком дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На виконання рішення суду Соборним відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в актових записах про народження дітей були внесені зазначені в рішенні суду відповідні зміни. А саме, було зазначено батьком дітей ОСОБА_3 ..

Мати дітей, ОСОБА_9 , яка з 15 вересня 2017 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьком дітей, ОСОБА_5 , було надано нотаріально зареєстровану згоду на усиновлення його доньок, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Крім ОСОБА_3 з питання соціального захисту дівчат, їх влаштування після смерті їх матері, до управління-служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради ніхто не звертався. Діти не заперечували щодо їх усиновлення чоловіком їх матері, ОСОБА_10 .

Після усиновлення, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 разом з усиновлювачем ОСОБА_10 , проживали сім`єю у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в якій були створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, навчання та відпочинку дівчат.

10 травня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є дядьком дівчат, вперше звернувся до управління-служби у справах дітей з заявою щодо скасування усиновлення ОСОБА_3 дітей, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки воно суперечить інтересам дітей, не забезпечує їх сімейного виховання; між усиновлювачем і дітьми склалися стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків. На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини 22 серпня 2023 року та 03 жовтня 2023 року, за особистою участю: дядька дітей, ОСОБА_4 та його дружини; ОСОБА_3 , та дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були розглянуті також звернення неповнолітньої, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її дядька, ОСОБА_4 , щодо скасування усиновлення у зв`язку зі складними відносинами, які склалися між дітьми та їх усиновлювачем.

Відповідно до рекомендацій КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомога» Дніпропетровської обласної ради, зазначених у довідці від 18 липня 2023 року № 33: діти повинні перебувати в режимі емоційної стабільності та в безпечному середовищі; спілкування з батьком не повинно набувати риси психотрамвуючих подій. Виховний процес повинен сприяти емоційному, когнітивному, особистому розвитку дитини та допомагати набувати корисні навички для подолання труднощів у подальшому дорослому житті; задля більш об`єктивної оцінки ситуації бажано спостереження за динамікою психоемоційного стану в динаміці; оскільки, на даний час, з батьком, ОСОБА_3 у дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують деформовані стосунки, задля нормалізації сімейних відносин та емоційного зв`язку ОСОБА_3 необхідно поступово налагоджувати взаємодію з дітьми, зважаючи на потреби дітей.

Відповідно до листа Дніпровського міського центру соціальних служб від 15 вересня 2023 року № 2/01-14-3300 спеціалістами центру було здійснено виходи за адресами проживання дітей та ОСОБА_3 з метою складання актів оцінки потреб сім`ї/особи і вирішення питання щодо необхідності надання соціальних послуг: за результатами спілкування з ОСОБА_10 , з`ясовано, що він опинився у складних життєвих обставинах через складнощі у взаємовідносинах зі своїми доньками, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . За його словами, він належним чином виконував свої батьківські обов`язки по відношенню до ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Після смерті їх матері створив для них комфортні умови для проживання та виховання, проте шляхом навіювання члени родини дядька, ОСОБА_4 , сприяли формуванню негативного ставлення до нього як батька. ОСОБА_17 має намір і надалі продовжувати виховувати доньок та відстоювати свої батьківські права у судовому порядку. Він володіє інформацією щодо стану здоров`я ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , їх рівня учбової успішності, кола інтересів та індивідуальних уподобань, від підпису акта оцінки потреб та надання соціальних послуг чоловік відмовився.

За результатами спілкування з членами родини ОСОБА_4 та дітьми з`ясовано, що родичі створили для дівчат належні умови проживання, забезпечують їх усім необхідним, характер взаємовідносин доброзичливий, повертатись додому до батька діти не бажають, мотивуючи це конфліктними стосунками із ним та відсутністю бажання налагоджувати взаємовідносини. Від надання соціальних послуг члени родини ОСОБА_4 , зокрема його племінниці ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , відмовились.

Такі відносини зумовлені емоційним розривом між дітьми та усиновлювачем, відсутністю порозуміння, духовної спільності, небажанням дітей отримувати піклування та виховання з боку ОСОБА_3 . Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що між ОСОБА_10 та дітьми, склалися такі стосунки, які унеможливлюють їх спільне проживання та належне виконання ним своїх обов`язків, адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Отже, відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні вказаних неповнолітніх дітей участі зараз не приймає, стосунки у дітей з відповідачем не склалися, він усунувся від цього, будь-якої допомоги на дітей не надає. Представники позивача намагалися спілкуватися з відповідачем, з`ясувати його ставлення зараз до вказаних дітей, але ситуація не змінилася. Відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні вказаних своїх неповнолітніх дітей, належного спілкування в них немає. Позивач вважає, що зараз скасування усиновлення відповідача стосовно вказаних дітей захистить цих дітей, забезпечить належну реалізацію прав і свобод цих дітей, належне виховання та лікування, тому позивач підтримує свої вимоги. Просили суд ухвалити рішення про скасувати усиновлення дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язати Соборний відділ ДРАЦС у місті Дніпрі ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса): внести зміни до актового запису № 1275 про народження цих дітей в графі «батько» з « ОСОБА_3 » змінити на « ОСОБА_5 »; рішення суду направити до Соборного відділу ДРАЦС у місті Дніпрі для внесення відповідних змін до актових записів про народження вказаних дітей, задовольнивши вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, надав відзив, в судовому засіданні заперечував проти позову і зазначив, що в нього з дочками добрі і нормальні стосунки, йому перешкоджають в спілкуванні з ними, але він вважає, що не нехтує своїми батьківськими правами і може їх виконувати, цікавиться дітьми, намагається спілкуватися з ними і турбуватися про них. Вважає позовні вимоги безпідставними і не доведеними та проси в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, вважають їх правильними і доведеними та просили їх задовольнити.

Третя особа Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану в місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в зверненні до суду з позовними вимоги погодилися і не заперечували проти задоволення позову.

З`ясувавши думку сторін, третіх осіб, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що дійсно рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 березня 2022 току (справа № 201 /749/22) було задоволено заяву ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про усиновлення дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд ухвалив визнати ОСОБА_3 усиновлювачем дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести зміни в актові записи про народження дітей, вказавши батьком дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання рішення суду Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в актових записах про народження дітей були внесені зазначені в рішенні суду відповідні зміни. А саме, було зазначено батьком дітей ОСОБА_3 , громадянина Республіки Вірменія.

Мати дітей, ОСОБА_9 , яка з 15 вересня 2017 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 (актовий запис від 15 вересня 2017 № 583 у Бердянському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області), померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 24 листопада 2020 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)).

Батьком дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було надано згоду на усиновлення його доньок, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (згода зареєстрована приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Поповою І.В. 16 серпня 2021 року в реєстрі за № 664).

Крім ОСОБА_3 з питання соціального захисту дівчат, їх влаштування після смерті їх матері, до управління-служби у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради ніхто не звертався.

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заперечували щодо їх усиновлення чоловіком їх матері, ОСОБА_10 , про що, відповідно до ч. 1 ст. 218 Сімейного кодексу України, надали згоду в присутності працівника управління-служби у справах дітей ОСОБА_20 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 були проінформовані про правові наслідки усиновлення.

Після усиновлення, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 разом з усиновлювачем ОСОБА_10 , проживали сім`єю у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в якій були створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку, навчання та відпочинку дівчат.

10 травня 2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є дядьком дівчат, вперше звернувся до управління-служби у справах дітей з заявою щодо скасування усиновлення ОСОБА_3 дітей, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки воно суперечить інтересам дітей, не забезпечує їх сімейного виховання; між усиновлювачем і дітьми склалися стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини 22 серпня 2023 року та 03 жовтня 2023 року, за особистою участю: дядька дітей, ОСОБА_4 та його дружини; ОСОБА_3 , та дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були розглянуті також звернення неповнолітньої, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її дядька, ОСОБА_4 , щодо скасування усиновлення у зв`язку зі складними відносинами, які склалися між дітьми та їх усиновлювачем.

Під час розгляду питання було з`ясовано таке.

Діти, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з кінця квітня 2023 року проживають в сім`ї дядька, ОСОБА_4 , оскільки між ОСОБА_3 і дітьми (зі слів ОСОБА_4 та дітей), склалися стосунки, які призвели до небажання дівчат проживати з усиновлювачем.

Відповідно до п. 1 ст. 238 Сімейного кодексу України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

За змістом ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність на виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний метальний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Держава надає батькам або особам, що їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми.

Відповідно до ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Для об`єктивного розгляду питання по суті, з`ясування реальних відносин, які склалися в родині, та можливості нормалізації сімейних відносин, з урахуванням інтересів дітей та визначення їх потреб, психоемоційного стану та індивідуально-психологічних особливостей, управління-служба у справах дітей було направлено клопотання до КЗ «Дніпропетровський центр соціального діалогічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради щодо проведення психологічного консультування з дітьми, їх батьком, ОСОБА_3 , та з дядьком, ОСОБА_4 , його дружиною, в сім`ї яких зараз проживають дівчата, та які мають вплив на дітей.

Відповідно до рекомендацій КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомога» Дніпропетровської обласної ради, зазначених у довідці від 18 липня 2023 року № 33: діти повинні перебувати в режимі емоційної стабільності та в безпечному середовищі; спілкування з батьком не повинно набувати риси психотрамвуючих подій. Виховний процес повинен сприяти емоційному, когнітивному, особистому розвитку дитини та допомагати набувати корисні навички для подолання труднощів у подальшому дорослому житті; задля більш об`єктивної оцінки ситуації бажано спостереження за динамікою психоемоційного стану в динаміці; оскільки, на даний час, з батьком, ОСОБА_3 у дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують деформовані стосунки, задля нормалізації сімейних відносин та емоційного зв`язку ОСОБА_3 необхідно поступово налагоджувати взаємодію з дітьми, зважаючи на потреби дітей.

Управлінням-службою у справах дітей направлено листа до Дніпровського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про надання рекомендацій щодо вирішення даної ситуації, можливості соціального супроводження сім`ї для налагодження ситуації в сім`ї.

Відповідно до листа Дніпровського міського центру соціальних служб від 15 вересня 2023 року № 2/01-14-3300 спеціалістами центру було здійснено виходи за адресами проживання дітей та ОСОБА_3 з метою складання актів оцінки потреб сім`ї/особи і вирішення питання щодо необхідності надання соціальних послуг: за результатами спілкування з ОСОБА_10 , з`ясовано, що він опинився у складних життєвих обставинах через складнощі у взаємовідносинах зі своїми доньками, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . За його словами, він належним чином виконував свої батьківські обов`язки по відношенню до ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Після смерті їх матері створив для них комфортні умови для проживання та виховання, проте шляхом навіювання члени родини дядька, ОСОБА_4 , сприяли формуванню негативного ставлення до нього як батька. ОСОБА_17 має намір і надалі продовжувати виховувати доньок та відстоювати свої батьківські права у судовому порядку. Він володіє інформацією щодо стану здоров`я ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , їх рівня учбової успішності, кола інтересів та індивідуальних уподобань, від підпису акта оцінки потреб та надання соціальних послуг чоловік відмовився.

За результатами спілкування з членами родини ОСОБА_4 та дітьми з`ясовано, що родичі створили для дівчат належні умови проживання, забезпечують їх усім необхідним, характер взаємовідносин доброзичливий, повертатись додому до батька діти не бажають, мотивуючи це конфліктними стосунками із ним та відсутністю бажання налагоджувати взаємовідносини. Від надання соціальних послуг члени родини ОСОБА_4 , зокрема його племінниці ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , відмовились.

Такі відносини зумовлені емоційним розривом між дітьми та усиновлювачем, відсутністю порозуміння, духовної спільності, небажанням дітей отримувати піклування та виховання з боку ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 240 СК Украаїни, право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що між ОСОБА_10 та дітьми, склалися такі стосунки, які унеможливлюють їх спільне проживання та належне виконання ним своїх обов`язків, адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 239 СК України правовими наслідками щодо скасування усиновлення: у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами. У разі скасування усиновлення відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням. У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування. У разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у пункті 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення. У разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім`я, по батькові, які вона мала до усиновлення. У разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у пункті 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була усиновлювачем, за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст. 241 СК України: після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення жим або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Ст. 27 ЦПК України визначено підсудність справ за місцем кивання або місцезнаходженням відповідача: позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім с знаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Республіки Вірменії, відповідно до посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 , виданої 19 вересня 2014 року органом 2301, зареєстрований адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Тоюто відноситься до юрисдикції Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

Щодо сплати судового збору органом опіки та піклування: відповідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вих № 9 - 2055/0/4-16 від 28 липня 2016 року, у разі звернення опіки та піклування до суду із заявою про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, у тому числі про позбавлення батьківських прав, судовий збір при подачі позову не справляється.

Таким чином, відповідач проживає окремо від дітей, не спілкується з ними. У вихованні дітей відповідач участі не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток їх, тобто не дбає про нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу де культурних та інших духовних цінностей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, тобто відповідач нехтує своїми обов`язками, хоча можливість зв`язатись та приїхати до дітей у нього була завжди.

Таким чином, відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не піклується про їх здоров`я, фізичний і моральний розвиток, не утримує матеріально.

Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Звичайно, якщо є обов`язки, то є і відповідальність. Так, відповідно до ч. 4 ст. 155 СКУ ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Перелічені підстави мають місце в даному конкретному випадку, що підтверджене документами, що надані до справи.

Відповідно до ст. 19 СК України: «При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, 4 встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами, ст. 56 ЦК України.

Досудове врегулювання спору щодо цього питання не передбачене законодавством.

Отже, відповідач у вихованні та матеріальному забезпеченні вказаних неповнолітніх дітей участі зараз не приймає, стосунки у дітей з відповідачем не склалися, він усунувся від цього, будь-якої допомоги на дітей не надає. Представники позивача намагалися спілкуватися з відповідачем, з`ясувати його ставлення зараз до вказаних дітей, але ситуація не змінилася. Відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні вказаних своїх неповнолітніх дітей, належного спілкування в них немає. Позивач вважає, що зараз скасування усиновлення відповідача стосовно вказаних дітей захистить цих дітей, забезпечить належну реалізацію прав і свобод цих дітей, належне виховання та лікування, тому позивач підтримує свої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Однак, всупереч вказаній правовій нормі відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню вказаних своїх дітей, не цікавиться їх життям, не відвідує вдома, матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні дочок не приймає.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України, кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

За практикою ЄСПЛ врахування того, що слугує найкращим інтересам дитини, має вирішальне значення в кожній справі такого типу («Ельшольц проти Німеччини»). Наразі існує широкий консенсус на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси («Нойлінґер і Шурук проти Швейцарії»). При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два фактори: по-перше, збереження її зв`язків з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, забезпечення її розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним («Мамчур проти України»).

В окремій думці у справі «М.С. проти України» суддя Карло Ранзоні наголошує, що, згідно з позицією ЄСПЛ, батьки повинні мати рівні права в спорах про опіку («Зоммерфельд проти Німеччини») і що найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків («Сахін проти Німеччини»).

У Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Рівність та спільна батьківська відповідальність: роль батьків» (Equality and shared parental responsibility: the role of fathers) № 2079 від 02 жовтня 2015 року Асамблея твердо висловила позицію, що саме розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи стосовно ролей жінок та чоловіків у сім`ї і є відображенням соціологічних змін, які відбулися протягом останніх 50 років. У зв`язку з цим, Парламентська Асамблея закликала всіх її членів, зокрема і Україну, забезпечити законодавчими нормами та адміністративною практикою рівність прав батьків щодо їх дітей.

Велика Палата ВС у Постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц також відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Велика Палата ВС зауважує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, і не є частиною національного законодавства України. А законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді питання щодо проживання дитини насамперед треба виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача чи їх дитини. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi домовленості i зобов`язання стосовно вiдповiдача (крім передбачених законом, зазначених в позові) відносно аліментів, предмета спору, а вiдповiдач не довів незаконність дій позивача. Твердження вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов`язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги можливу незгоду відповідача з частиною позову, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджена. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

У відповідності з ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та скасувати усиновлення дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати Соборний відділ ДРАЦС у місті Дніпрі ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса): внести зміни до актового запису № 1275 про народження дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленого Жовтневим відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 12 жовтня 2010 року: в графі «батько» з « ОСОБА_3 » змінити на « ОСОБА_5 »; внести зміни до актового запису № 899 про народження дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зробленого Жовтневим відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 15 липня 2009 року: в графі «батько» з « ОСОБА_3 » змінити на « ОСОБА_5 »; рішення суду направити до Соборного відділу ДРАЦС у місті Дніпрі ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відповідних змін до актових записів про народження вказаних дітей, а також стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 2 684 грн..

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про скасування усиновлення та зобов`язання вчинити певні дії в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 7, 19, 141, 150, 155, 164, 180, 184, 185, 191, 238-241 Сімейного кодексу України, ст. 15, 16 ЦК України. ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати усиновлення дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): внести зміни до актового запису № 1275 про народження дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 12 жовтня 2010 року: в графі «батько» з « ОСОБА_3 » змінити на « ОСОБА_5 »; внести зміни до актового запису № 899 про народження дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зробленого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 15 липня 2009 року: в графі «батько» з « ОСОБА_3 » змінити на « ОСОБА_5 ».

Рішення суду направити до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відповідних змін до актових записів про народження дітей, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір в сумі 2 684 грн..

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 22 січня 2025 року.

Суддя -