Рішення

від 23.01.2025 по справі 177/1935/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1935/24

Провадження № 2/177/196/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 січня 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 200766 від 29.07.2021, в розмірі 15060 грн., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 3000 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 12060 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 29.07.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200766 про надання фінансового інструменту, який відтворений шляхом використанні позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та був надісланий на номер його мобільного телефону. Підписуючи вказаний договір, відповідач підтвердив, що ознайомилася з усіма умовами та повністю розуміє, погоджується та зобов`язується їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розмінні ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, визначають порядок та умови кредитування, обов`язки сторін, іншу необхідну для укладення договору інформацію.

Умовами договору визначено, що Товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, виконувати інші зобов`язання визначені кредитним договором. Договором погоджена сума кредиту 3000 грн, датою отримання кредиту є 29.07.2021, строк кредитування 21 день, валюта кредиту гривня, відсоткова ставка стандартна 2 % в день або 730 % річних. Пункт 2.4 кредитного договору передбачає надання кредиту в безготівковій формі, на реквізити платіжної картки вказаної клієнтом. Відповідачем була вказано картка № НОМЕР_1 для перерахування їй кредитних коштів.

Згідно п. 6.1 договору він підписаний одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Займер» виконало зобов`язання щодо надання кредиту, перерахувавши суму кредиту за договором - 3000 грн, на вказану позичальником картку.

Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконувала, у зв`язку з чим станом на 25.06.2024 має розмір заборгованості: за тілом кредиту 3000 грн, за процентами 12060 грн.

17.02.2022 між ТОВ «Займер» та ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ», за плату, належні йому права до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 на вищевказану суму боргу.

Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, надсилаючи досудову вимогу боржнику, але заборгованість залишається непогашеною.

У зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених прав.

У зв`язку зі зверненням до суду, позивачем понесено судові витрати, що складаються з судового збору 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10500 грн, детальний розрахунок яких наведено у позові та заяві від 07.10.2024 (в.ч. 74-76, 77-78).

Відповідач реалізувала право на правову допомогу, позов не визнала, надала відзив, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача, обґрунтовуючи позицію відповідача вказав, що в 2021 році ОСОБА_1 брала декілька мікрозаймів на лікування сина, який у подальшому помер. В травні 2024, під час її перебування за кордоном, на зв`язок з нею вийшов представник позивача та повідомив про існування заборгованості 10312,50 грн, що була нею невідкладно погашена за реквізитами рахунку ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ», про що нею суду надано квитанцію. Вказана сума коштів не врахована у розрахунку заборгованості по даній справі, при цьому сплачені кошти їй не поверталися. Оскільки борг нею погашено, тому вона позов не визнає, має переплату за кредитом.

Крім цього, ОСОБА_1 вважає кредитний договір нікчемним, вважає, що він не був укладеним в жодній формі (ні в паперовій, ні в електронній), оскільки відсутні підписи обома сторонами у дату укладення договору, заперечувала існування договору у наданій суду редакції. Заперечила підписання договору відповідачем особисто, вказувала на наявність неузгодженості у номері ідентифікатора в договорі та довідці позикодавця, відсутності письмової попередньої згоди сторін на використання при вчиненні правочину підпису і печатки за допомогою механічного, електронного або іншого копіювання з посланням на ч.3 ст. 207 ЦК України, ч.1 ст. 12 Закону України «По електронну комерцію», без нанесення електронних підписів сторін, різного способу підписання договору сторонами.

Також у відзиві вказано, що нараховані позивачем відсотки не були погоджені у письмовій формі, а не підписані відповідачем умови кредитування не можуть бути застосовані до правовідносин сторін.

Заперечила відповідач перерахування їй первісним кредитором коштів, відповідно вважала відсутнім право, що могло б бути передано новому кредитору позивачу.

Відповідач вважала безпідставним нарахування процентів, неустойки, після закінчення строку кредитування, у період карантину та воєнного стану. Вважала, що сплативши позивачу 10312,50 грн, вона сплатила більше ніж загальна вартість кредиту 4710 грн. а тому має переплату.

Відповідно, відповідач вважала відсутніми підстави для подання позову, клопотала про витребування доказів, про перевірку електронно-цифрових підписів через державну програму (а.с. 66, 68), виключення документів з числа доказів.

Відповідач вважала відсутніми підстави для стягнення витрат позивача на правничу допомогу, оскільки позивач має штат працівників, що могли самостійно забезпечити юридичний супровід справи, крім цього розмір витрат є завищеним, самі витрати не були необхідними та неминучими (а.с. 59-60, 125-137).

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, участь представника у розгляді справи не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 120). Матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 117).

Відповідач та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 121-122), до суду не з`явилися, реалізувавши право на відзив та додаткові пояснення (а.с. 125-137). Матеріали справи містять заяву представника щодо розгляду наданих суду клопотань та справи в цілому за його відсутності, в позові просив відмовити (а.с. 58 зворот, 137).

Ухвалою суду від 08.10.2024 задовольнялося клопотання позивача про витребування доказів.

Позивач, на виконання ухвали суду від 08.102.024, надав суду докази що витренувалися судом, які наявні в його розпорядженні. Повідомив про неможливість надання інших доказів (а.с. 107-108).

ТОВ «Займер» (нині ТОВ «Клай Інвест»), що не є стороною по справі, ухвалу суду не виконало, про причини невиконання не повідомило, поштові відправлення не отримує (а.с. 97), на електронні листи не відповідає (а.с. 98-99, 123-124).

Додаткових клопотань щодо витребування доказів до суду не надходило.

Клопотання відповідача про перевірку електронно-цифрових підписів договору через державну програму, виключення документів з числа доказів, суд розглянув та відмовив у їх задоволенні без виходу до нарадчої кімнати. Доводи на яких ґрунтується оцінка суду вказаним у клопотаннях доводам, викладена нижче за текстом рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, надавши оцінку доказам безпосередньо дослідженим у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 29.07.2021 між ТОВ «Займер» до ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 200766, який містить персональні, ідентифікуючі дані позичальника, як то серія та номер паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання. За змістом вказаного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт позичальник ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору). Згідно п. 1-2-1.4 договору, кредит надається строком на 21 день, тобто до 18.08.2021. Сторонами погоджено строк дії договору 21 день, з умовою що договір діє до повного виконання сторонами. Сторонами погоджено відсоткову ставку за користування кредитом 730 % річних від суми кредиту, в розрахунку 2 % на добу, що є фіксованим типом процентної ставки за договором. Сторони погодили безготівкову форму надання кредиту, в національній валюті, на реквізити платіжної банківської картки, що вказується Клієнтом. Датою укладення договору вважається дата перерахування коштів на банківський рахунок Клієнта.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися про повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом згідно з Графік розрахунків, що є невід`ємною частиною договору.

В пункті 2.3 договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Сторони погодили, що нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Умовами п. 2.3 договору також погоджено, що нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, Товариство має право вимагати від клієнта повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі, а також виконання всіх інших зобов`язань за цим Договором і додатками до нього.

Пункт 3.1.4 договору надає Товариству право поступитися своїми правами вимоги за даним договором третім особам, що має наслідком заміну кредитора.

Правами клієнта за договором, серед іншого, є право дострокового повернення кредиту, зі сплатою процентів за строк фактичного користування кредитом (п. 3.3.1), а також право протягом 14 днів відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів, з дотриманням умов визначених договором, зокрема повернення отриманих коштів.

Згідно п. 4.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України та Договору.

Пунктом 6.1 договору передбаченого, що він підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів, зобов`язуються повідомляти про їх зміну.

Як слідує зі змісту кредитного договору, він містить всі необхідні персональні дані кредитора, зокрема дані паспорту, ідентифікаційного коду, електронної пошти, фінансового номеру телефону, електронної пошти позичальника, а також рахунок позичальника, який вказаний нею для перерахування кредитних коштів. Договір підписано одноразовим електронним ідентифікатором CL 6565 (а.с. 18-33).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно дост.207ЦК України,правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційно-комунікаційноїсистеми,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; вчиненнядій,що вважаютьсяприйняттям пропозиціїукласти електроннийдоговір,якщо змісттаких дійчітко роз`ясненов інформаційнійсистемі,в якійрозміщено такупропозицію,і ціроз`яснення логічнопов`язані знею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦивільнимтаГосподарськимкодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

При цьому, згідно ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону,є оригіналомтакого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36Господарського процесуального кодексу України тастаттею 79Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.12ЦПК України,цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дост.13ЦПК України,суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зіст.76,81ЦПК України,доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог надано докази укладення кредитного договору № 200766 від 29.07.2021 між первісним кредитором та ОСОБА_1 , зокрема надано текст договору від 29.07.2021 підписаний відповідачем з застосуванням одноразового ідентифікатора, після проходження нею процесу ідентифікації, що за своїм змістом свідчить про прийняття позичальником умов цього договору. Сторони погодили у договорі всі його істотні умови, зокрема предмет договору, розмір кредиту, строк його повернення та розмір відсотків за користування кредитними коштами, а також погодили відповідальність за прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, у вигляді застосування обумовленого відсотка ще на 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочки. Фактично, вказана умова договору узгоджується з положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує право сторін визначити в договорі відсоток від простроченої суми, що стягуватиметься за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В підтвердження факту виконання первісним кредитором свого зобов`язання - надати кредитні кошти позичальнику, шляхом їх безготівкового перерахування на рахунок позичальника, суду надано інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 20.05.2024, згідно змісту якої технічний оператор платіжних послуг підтвердив, що на сайті Торговця через систему платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція о 22:16:04 29.07.2021: видача, а саме видача кредиту № 200766 в сумі 3000 грн на рахунок НОМЕР_1 відкритий у ПриватБанку (а.с. 15). Перерахування коштів здійснено саме на ту картку, що вказана позичальником в договорі кредиту (а.с. 15).

Первісним кредитором сформована довідка про ідентифікацію, що підтверджує факт ідентифікації позичальника ОСОБА_1 , з застосуванням аналогу ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, що здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі CLY.COM.UA (щвидкі кредити онлайн). Довідка містить дані про фінансовий телефон позичальника ОСОБА_1 , дату ідентифікації та одноразовий ідентифікатор КL6565 (а.с. 14 зворот). Неузгодженість одного символу ідентифікатора вказаного у довідці - «К» (українська), відмінного від символу в договорі «С» (англійська), на що звертала увагу сторона відповідача, на переконання суду є лише опискою зазначеною у довідці, адже дійсний номер ідентифікатора зазначений у тексті договору «CL6565» (а.с. 18-19).

Позивач заперечуючи факт укладення вказаного кредитного договору, підписання нею договору, не надала суду жодних доказів на підтвердження вказаних нею обставин. Зокрема відповідачем не спростовано факт підписання нею вказаного договору з застосуванням одноразового ідентифікатора, вказаного в договорі після зазначенням всіх ідентифікаційних даних позичальника ОСОБА_1 . Посилання представника відповідача в цьому питанні на правову позицію у справі № 545/1750/21 є недоречним, оскільки обставини вказаної справи не ідентичні обставинам даної справи. Так, в справі що є предметом розгляду судом, всі ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , вказані в тексті кредитного договору вірно, і ця обставина нею не заперечується. В справі № 545/1750/21 судом встановлено факт невідповідності прізвища та фінансового телефону, інших ідентифікуючих даних позичальника, даним що вказувалися з заявці на отримання кредиту та за якими нібито здійснювалася ідентифікація.

Доводи представника відповідача про те, що підписи наявні в договорі не підтверджуються через сайт Мінцифри www.czo.gov.ua, суд до уваги не приймає, адже вищевказаний кредитний договір підписаний не кваліфікованим електронним підписом, а аналогом цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, поняття та механізм застосування якого визначено вищевказаними нормами Закону «Про електронну комерцію», що сторони обумови в п. 6.1 договору.

Доводи відповідача про те, що підписання договору відповідачем з застосування одноразового ідентифікатора вимагало попередньої згоди сторін, у якій мали міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, суд розцінює критично, адже згідно змісту ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», можливі різні варіанти електронного підписання договору, серед яких окремий спосіб - проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, або ж інший спосіб використання аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису), який вже вимагає письмової згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Тобто, обґрунтовуючи заперечення факту підписання договору Саловою Л., представник фактично ототожнює два різні способи електронного підписання договору, що не узгоджується з вимогами закону.

Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідач не надає суду жодних доказів того, що рахунок вказаний у кредитному договорі та на який відбулося перерахування кредиту в розмірі 3000 грн 29.07.2021, їй не належить. Зокрема, маючи можливість отримати дані про відкриті у банку рахунки на її ім`я, про рух коштів на цих рахунках, відповідач не надає суду доказів на спростування факту належності їй рахунку вказаного в кредитному договору, зарахування на нього кредитних коштів, в змагальному процесі, не заявляла суду відповідні клопотання про витребування таких відомостей, за умови наявності необґрунтованих перешкод до того.

Більш того, суд звертає увагу на те, що фактично у відзиві відповідач підтверджує факт отримання нею декількох мікрозаймів, але доказів того, що кредитний договір № 200766 від 29.07.2021 нею не підписувався, а перераховані кошти нею отримувалися, відповідачем суду не надано, хоча в силу принципу змагальності цивільного судочинства, відповідач мала подати суду докази в підтвердження своїх заперечень.

Доводи відповідача про те, що надані позивачем примірники договорів не відповідають тим, що мали місце на дату їх укладення - 29.07.2021, не є оригіналами, суд розцінює критично, адже такі доводи суперечать приписам ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», згідно змісту якої кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону, є оригіналом такого документа, доказом існування кредитних відносин. Такий доказ може бути подано в електронній чи паперовій копії.

Доказів існування договору між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 від 29.07.2021, з іншим змістом, суду не надано.

Доводи відповідача про те, що в договорі не погоджено розмір кредиту та відсоткову ставку, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовані змістом договору (а.с.109-113).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наданий суду примірник кредитного договору, укладений у письмовій формі, підписаний з дотриманням вимог законодавства та є дійсним. Визначених законом підстав для визнання вказаного договору нікчемним (недійсним), про що зазначав у відзиві представник відповідача, перед судом не доведено.

Як слідує з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , 29.07.2021 в рамках кредитного договору № 200766 їй надано кредит в розмірі 3000 грн. Заборгованість ОСОБА_1 за цим кредитним договором, станом на 21.05.2024 складала 15060 грн., з яких тіло кредиту 3000 грн та проценти 12060 грн (а.с. 8 зворот).

Заперечуючи вказаний розмір заборгованості відповідач вказувала на те, що нею 27.05.2024 сплачено на погашення кредиту 10312,50 грн (а.с. 73). Однак, як слідує зі змісту наданої суду платіжної інструкції, вказані кошти сплачені ОСОБА_1 не на виконання договору № 200766, а на виконання договору № 41195 від 30.07.2021 (а.с. 73, 115-116), шо не є предметом даного спору. Відповідно є безпідставним зарахуванням сплачених коштів у рахунок сплати заборгованості за кредитним договором № 200766.

Розмір заборгованості сформований позивачем є логічним, узгоджується з положеннями укладеного кредитного договору та вимогами законодавства. Розмір заборгованості за відсотками відповідає умовам договору, в якому закріплено фіксовану відсоткову ставку 2 % в день від суми отриманого кредиту. Так, в межах строку кредитування 21 день, відповідач мав сплатити проценти в розмірі 60 грн на день х 21 день = 1260 грн, що узгоджується з даними додатку до договору кредиту, що передбачає розмір витрат за кредитом за умови дотримання умов кредитування (а.с. 14). Натомість, відповідач умови кредитного договору не виконала, отримані кредитні кошти до 18.08.2021 не сплатила, а тому в силу останнього речення п. 2.3 договору, зміст якого узгоджується з положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України, сторони погодили застосування фіксованого процента - 2 % на день, за порушення зобов`язання у виді прострочення погашення кредиту, на строк до 180 днів з моменту виникнення прострочки. Тобто, сторони погодили між собою, в договорі, не лише поточні проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, а й проценти що застосовуються у відносинах між сторонами за порушення грошового зобов`язання. Відповідно, за порушення грошового зобов`язання з повернення кредиту, в межах визначених договором 180 днів прострочки, відповідач заборгував позивачу 60 грн в день х 180 днів = 10800 грн. Відповідно загальний розмір процентів, погоджених між сторонами в договорі (включає відсотки за користування кредитом та відсотки за строчку виконання зобов`язання в межах 180 днів), складає 12060 грн., що й заявлені позивачем до стягнення.

Доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості відповідачем не надано, контррозрахунку не надано, клопотань щодо проведення експертиз не заявлено. Відповідно, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у неї заборгованості та існування переплати за вказаним кредитним договором.

Доводи відповідача про безпідставність нарахування процентів у період карантину, воєнного стану в Україні неустойки та процентів за кредитом, суд розцінює критично.

Так, відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, у вищевказані періоди законодавство забороняє нарахування (зобов`язує здійснити списання нарахованого) саме неустойки (штрафу, пені), а не процентів за користування кредитом. Заборона стосується й нарахувань передбачених ст. 625 ЦК України, але лише з 24.02.2022.

В розглядуваній справі, ОСОБА_1 не нараховано нейстойку (штраф, пеню), а проценти за прострочення на 180 днів з 19.08.2021, нараховані за період, що мав місце до 24.02.2022, а отже нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснено без порушення вищевказаних норм законодавства.

17.02.2022 між первісним кредитором ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-17/02/2022 від 17.02.2022, за умовами якого ТОВ «Займер» передало ТОВ «ФК« КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також права вимоги що виникнуть у майбутньому. Як слідує зі змісту реєстру боржників до вказаного договору, до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 200766 від 29.07.2021 на загальну суму 15060 грн., з яких 300 тіло кредиту та 12060 грн відсотки (а.с. 17).

Доводи відповідача про безпідставність переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 на суму 15060 грн перед судом не обґрунтовані.

Позивач, набувши прав нового кредитора, направив боржнику вимогу від 21.05.2024 про виконання зобов`язань за кредитним договором (а.с. 16), однак як слідує зі змісту позову та визнається відповідачем, заборгованість залишається непогашеною.

Беручи до уваги викладене, доведення перед судом порушення відповідачем своїх обов`язків за кредитним договором, що порушує права позивача, як нового кредитора, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, а з відповідача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитом у розмірі 15060 грн.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 6), який беручи до уваги задоволення позову, в силу ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інших судових витрат, відмінних від судового збору, зокрема витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням перекладачів, а також витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зіст.137ЦПК України,витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно доч.5,6ст.137ЦПК України,у разінедотримання вимогчастини четвертоїцієї статтісуд може,за клопотанняміншої сторони,зменшити розмірвитрат направничу допомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно дост.141ЦПК України,інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,у разізадоволення позовупокладаються на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини визначені ч.3 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно доч.8ст.141ЦПК України,розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

Про наявність судових витрат позивач заявив у першій заяві по суті справи - позові (а.с. 4, 74), вказавши про витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 10500 грн. На підтвердження факту здійснення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача суду надано довіреність від 29.12.2023 на представництво адвокатом Пархомчук С.В. інтересів клієнта ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», акт про отримання правової допомоги від 07.10.2024, складенй на виконання вимог договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023, що містить детальний розрахунок вартості витрат на правничу допомогу та супутніх витрат по справі щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгвоаності за кредитним договором 200766 від 29.07.2021 (а.с. 78), рахунок на оплату таких витрат та платіжну інструкції про здійсненя оплати позивачем вартості витрат на правничу допомогу (а.с. 82-83).

Відповідач заперечив вищевкзаний розмір витрат на правничу допомогу. Суд частково погоджується з доводами представника відповідача щодо неспівмірності розміру витрат наданим послугам та вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 5654,20 грн. При цьому суд виходить з того, що враховуючи стандартність, типовість позовних вимог для позивача, відсутність підвищеної складності у спірних правовідносинах, заявлений розмір витрат на зустріч та консультування в розмірі 2000 грн, а також вартість витрат робочого часу та його вартості на складення позову і його подання до суду, враховуючи його подання засобами електронного суду, суд вважає співмірними вартості таких витрат, відповідно, розміру 1000 грн на зустріч та консультацію та 3000 грн на складення позову та його подання до суду. Також суд вважає завищеними витрати на складення та подання інших клопотань і заяв, та беручи до уваги обсяг і зміст клопотань що були подані до суду після відкриття провадження (про відкладення розгляду справи, про розгляд за відсутності представника, надання матеріалів на виконання ухвали суду), суд вважає, що 1500 грн буде співмірною обсягу та складності виконаної представником роботи. Суд вважає необгрунтованою включення до послуги представника моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу судової справи, адже всі документи по справі автоматично надсилалися представнику до його електронного кабінету, що виключало потребу моніторингу ЄДРСР.

Витрати на виготовлення копій документів перед судом не обгрунтовані позивачем, заявлений розмір витрат 500 грн перед судом не доведений.

Перед судом підтверджені витрати на відправлення відповідачу досудової вимоги, копії позову з додатками та заяви про судові витрати на суму 154,20 грн (60х2 грн та 34,20 грн) (а.с. 7, 16, 78-80).

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що саме такий розмір витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи, є доведеним перед судом у змагальному процесі, з урахуванням заперечень відповідача. Саме такий розмір витрат є співмірним складності справи, розумному часу, що міг бути витрачений адвокатом на надання відповідних правничих послуг, є виправданим та необхідним, такий розмір витрат буде співмірним розміру позовних вимог, не призведе до надмірного та безпідставного збагачення позивача, та не буде надмірним тягарем для відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженої відповідальністю ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158), заборгованість за кредитним договором № 200766 від 29.07.2021 року, станом на 25.06.2024, в загальному розмірі 15060 (п`ятнадцять тисяч шістдесят) гривень 00 копійок з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, заборгованість за нарахованими відсотками 12060 (дванадцять тисяч шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженої відповідальністю ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158), 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору та 5654 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) гривні 20 копійок, у рахунок відшкодування витрат пов`язаних з розглядом справи.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Березюк