Рішення

від 23.01.2025 по справі 181/2134/23

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/2134/23

Провадження № 2/181/13/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. с-ще. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Острянин В.В.,

прокурора Сватівської окружної прокуратури Луганської області - Барабаша Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Заступника керівника Сватівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Вікторія» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом Заступника керівника Сватівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Вікторія» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується: листом Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 06.12.2023 №4401.5-2808/44.1-23 в якому зазначено, що перевіркою за обліками УДМС у Луганській області та інформаційною підсистемою «Іноземці та біженці» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Управління міграційними процесами» встановлено, що ОСОБА_1 посвідками на тимчасове/постійне проживання в Україні, паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась; витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2023, де вказано що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації; копією договору оренди землі від 02.07.2018.

Встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Кремінської районної державної адміністрації № 970 від 09.09.2004 набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4421686500:06:006:0150площею 2,9721 га, яка знаходиться на території Сватівської міської територіальної громади (колишня територія Новомикільської сільської ради Кремінського району Луганської області).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2018 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на дану земельну ділянку.

На даний час земельна ділянка перебуває в оренді ПСП «Вікторія» (код ЄДРПОУ 30349669), про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Таким чином,громадянка російськоїфедерації ОСОБА_1 10.09.2018отримала увласність земельнуділянку сільськогосподарськогопризначення зкадастровим номером4421686500:06:006:0150площею 2,9721га, яку у встановленому законом порядку протягом року не відчужила, володіє до цього часу, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Враховуючи вимоги ч.3 ст. 374 Цивільного кодексу України, іноземці можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) у випадках, встановлених законом.

Земельним кодексом України чітко визначені підстави набуття права власності на землі іноземцями та особами без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Стаття 81 Земельного кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав набуття права власності не землю.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

Земельна ділянка, на яку отримала право власності ОСОБА_1 не відноситься до категорії земель несільськогосподарського призначення, а тому не могла бути передана громадянці іншої держави.

Однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку за статтею 140 Земельного кодексу України є конфіскація за рішенням суду.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Статтею 145 Земельного кодексу України встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Аналогічно за змістом ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з ч. 2 ст. 145 Земельного кодексу України у випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Ураховуючи те, що право власності на земельну ділянку відповідно до статті 125 ЗК України виникає з моменту державної реєстрації цих прав, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку «добровільного» відчуження слід починати від часу реєстрації за іноземним громадянином чи особою без громадянства права приватної власності на земельну ділянку.

Поряд із цим, про відсутність у відповідача наміру виконати обов`язок щодо відчуження земельних ділянок, також свідчить факт дії на цей час договору оренди землі від 02.07.2018 з ПСП «Вікторія».

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 10.09.2018 отримала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4421686500:06:006:0150 площею 2,9721 га, яку у встановленому законом порядку протягом року не відчужила, володіє до цього часу, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Отже, за відсутності факту «добровільного» відчуження іноземним громадянином чи особою без громадянства земельної ділянки сільськогосподарського призначення вона підлягає конфіскації.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порушення вимог законодавства, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру отримання та використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не мала права на набуття права власності.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 56 ЦПК України).

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 4 ст. 145 ЗК України).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 4 цього Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності (підпункт 33).

Підпунктом 42 пункту 3 цього Положення визначено, що Держгеокадастр подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи. Таким органом на території Луганської області є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Наведене свідчить, що Управління наділене повноваженнями щодо подання до суду позову про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Сватівською окружною прокуратурою Луганської області Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області надіслано лист від 04.12.2023 № 51-1584вих-23 про виявлені порушення із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку.

Разом із тим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, лише листом від 13.12.2023 повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору як причину невжиття заходів. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у листі просить вжити заходи представницького характеру, спрямовані на захист інтересів держави.

Враховуючи зазначене, подання Сватівською окружною прокуратурою позову в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області повністю узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при отриманні та використанні іноземною громадянкою ОСОБА_1 , як іноземкою, земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яку вона отримала в порушення вимог законодавства.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку ОСОБА_1 незаконно отримала та використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка незаконно використовується іноземними громадянами.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Сватівською окружною прокуратурою Луганської області листом № 51-1639вих-23 від 14.12.2023 повідомлено позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду.

Оскільки, на теперішній час оспорювана земельна ділянка перебуває в оренді у ПСП «Вікторія», що може вплинути на права та обов`язки цього суб`єкта під час розгляду, вирішення справи по суті, виникає необхідність у залученні його до справи у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивач просить суд припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 24.10.2002, видавник: 863-005, країна громадянства рф), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4421686500:06:006:0150 площею 2.9721 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новомикільської сільської ради Сватівського (Кремінського) району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2018 (номер відомостей про речове право: 27911883, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 42997971 від 14.09.2018) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області; стягнути з відповідача на користь Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921, р/р UA048201720343140001000000839, банк: ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909921) сплачений судовий збір у сумі 2684 гривень.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2024 року провадження у справі було відкрито, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, визначено строк для подання відзиву, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2024 року закрито підготовче провадженя у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року постановлено судові засідання у справі проводити в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача за довіреністю Філіпенко А.В.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року постановлено справу розглянути при заочному розгляді справи.

Прокурор Сватівської окружної прокуратури Луганської області Барабаш Ю.М. у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі посилаючись на доводи викладені у позовній заяві. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за довіреністю Філіпенко А.В. у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, крім того у додаткових поясненнях від 20 лютого 2024 року прохала задовольнити позовні вимоги, проти прийняття заочного рішення по зазначеній справі не заперечують.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, причину неявки не повідомила, викликалася належним чином через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у порядку, визначеному ч.11 ст. 128 ЦПК України, причину неявки не повідомила. Також відповідач не скористалася правом на відзив та не направила до суду письмовий відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія» у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без повідомлення причини, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло відзиву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення спору.

Оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення по справі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується: листом Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 06.12.2023 №4401.5-2808/44.1-23 в якому зазначено, що перевіркою за обліками УДМС у Луганській області та інформаційною підсистемою «Іноземці та біженці» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Управління міграційними процесами» встановлено, що ОСОБА_1 посвідками на тимчасове/постійне проживання в Україні, паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась; витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2023, де вказано що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації; копією договору оренди землі від 02.07.2018.

Встановлено,що громадянкаросійської федерації ОСОБА_1 напідставі розпорядженняголови Кремінськоїрайонної державноїадміністрації №970від 09.09.2004набула правовласності наземельну ділянкуіз цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництваіз кадастровимномером 4421686500:06:006:0150площею 2,9721га,яка знаходитьсяна територіїСватівської міськоїтериторіальної громади(колишнятериторія Новомикільськоїсільської радиКремінського районуЛуганської області).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2018 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на дану земельну ділянку.

На даний час земельна ділянка перебуває в оренді ПСП «Вікторія» (код ЄДРПОУ 30349669), про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Отже, станом на момент звернення до суду з даним позовом, громадянка російської федерації ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4421686500:06:006:0150 площею 2,9721 га.

У відповідностідо листаГоловного управлінняДержгеокадастру уЛуганській областівід 13.12.2023,Головним управліннямДержгеокадастру уЛуганській областізаходи державногоконтролю завикористанням таохороною земельі додержаннямвимог законодавствапро охоронуземель щодоземельної ділянкиз кадастровимномером 4421686500:06:006:0150не вживалися,у зв`язкуіз відсутністюкоштів насплату судовогозбору. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у листі просить вжити заходи представницького характеру, спрямовані на захист інтересів держави.

Положеннями статтей 13,14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

За змістом положеньст. 41 Конституції України, ст. ст.319,321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно дост. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК Україниправо власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону.Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно п.а ч.1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю єгромадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст.ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до п. в ч.1 ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 354 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 4421686500:06:006:0150 площею 2,9721 га, яку у встановленому законом порядку протягом року не відчужила, володіє до цього часу, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням обов`язку добровільного відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності відповідача на вказані земельні ділянки необхідно припинити шляхом конфіскації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обгрунтованим й підлягає задоволенню у повному обсязі.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставіст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2-4,12,13,19,23,56,76-89,141,258-268,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Заступника керівника Сватівської окружної прокуратури (юридична адреса: вул. Шевченка, 10, м. Сватове, Луганська область, 92603, фактичне місце розташування: вул. Соборна, 5А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009), в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34-а, код ЄДРПОУ 39771244) до ОСОБА_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Вікторія» (вулиця Центральна 8, с. Новомикільське, Сватівський район, Луганська область, 92910, код ЄДРПОУ 30349669) про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити повністю.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 24.10.2002, видавник: 863-005, країна громадянства рф), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4421686500:06:006:0150площею 2.9721 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новомикільської сільської ради Сватівського (Кремінського) району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2018 (номер відомостей про речове право: 27911883, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 42997971 від 14.09.2018) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 24.10.2002, видавник: 863-005, країна громадянства рф) на користь Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921, р/р UA048201720343140001000000839, банк: ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909921) сплачений судовий збір у сумі 2684 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 23 січня 2025 року.

Суддя Л. Ф. Літвінова