Ухвала

від 22.01.2025 по справі 344/1017/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1017/25

Провадження № 1-кс/344/611/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м.Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024140150000170 від 22.07.2024,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 62024140150000170 від 22.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, у якому ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України, а ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 , будучи впродовж 2018-2022 рр. залученим до протиправної діяльності, як виконавець злочинних дій організованої групи під керівництвом службових осіб ДП «Кутське лісове господарство» ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , пов`язаних із проведенням незаконних рубок деревини на територіях природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина» шляхом зловживання службовим становищем, у травні 2022 року (більш точної дати не представилося за можливе встановити), у зв`язку із вступом ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на військову службу та неможливістю останніх здійснювати подальше керівництво створеною ними організованою групою, вирішив продовжити займатись протиправною діяльністю.

З цією метою ОСОБА_7 , діючи як виконувач обов`язків начальника відділу лісового господарства, будучи працівником правоохоронного органу, з метою продовжити займатись тривалою злочинною діяльністю, направленою на незаконну порубку та реалізацію незаконно зрубаної деревини працівниками державної лісової охорони, маючи навики та досвід участі в діяльності організованої злочинної групи і володіючи відомостями про принципи організації і керівництва такою групою, вирішив створити та очолити нову організовану злочинну групу та залучити до її складу нових учасників.

Крім того, ОСОБА_7 , як працівник державної лісової охорони, працюючи в лісовій галузі упродовж тривалого часу (більше 10 років) був добре обізнаний із принципами ведення лісового господарства, управління ним та організації проведення лісосічних робіт і реалізації зрубаної деревини.

ОСОБА_7 , як виконувач обов`язків відділу лісового господарства користувався беззаперечним авторитетом серед працівників ДП «Кутське ЛГ» у подальшому філія «Кутське ЛГ» ДСГП «Ліси України», що дозволило йому без особливих зусиль, навіть не займаючи керівної посади, переконати інших учасників організованої злочинної групи виконувати його волю, як керівника такої групи.

В процесі реалізації злочинного умислу та створення нової організованої злочинної групи, ОСОБА_7 , з метою втілення протиправних схем незаконних рубок деревини, вирішив здійснювати їх шляхом перевищення службових повноважень, тобто явно виходячи за межі наданих йому законом повноважень, користуючись власним беззаперечним авторитетом, шляхом переконання у вигідності злочинної діяльності, не раніше 08.03.2022 та не пізніше 12.05.2022, залучив до складу створеної ним організованої злочинної групи своїх колег інших працівників державної лісової охорони ДП «Кутське лісове господарство» голову комісії з припинення ОСОБА_8 , інженера з лісокористування ОСОБА_9 , а також провідного інженера з маркетингу (в подальшому т.в.о. директора) ОСОБА_5 .

Обравши предметом злочинної діяльності здійснення заготівлі лісопродукції шляхом незаконної виписки та видачі лісорубних квитків на проведення рубок формування та оздоровлення лісів на території об`єкту природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина», яка не була вилучена у лісо та землекористувача ДП «Кутське ЛГ» та перебувала під його охороною, без рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина», без лімітів на використання природних ресурсів на території об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення НПП «Гуцульщина», без спеціальних дозволів управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА, ОСОБА_7 , не раніше 08.03.2022 та не пізніше 12.05.2022, більш точного часу встановити не представилося за можливе, розробив і узгодив з своїми спільниками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 спільний злочинний план, метою якого була організація незаконних рубок деревини на території НПП «Гуцульщина», шляхом перевищення службових повноважень, тобто умисного вчинення працівниками правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень.

Очолювана ОСОБА_7 організована злочинна група характеризувалася наявністю організатора керівника та виконавців, розробленого єдиного плану вчинення злочинів, відомого всім учасникам групи, стійкими зв`язками і розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, наявністю загальних правил поведінки, підготовкою до вчинення злочинів, функціонувала тривалий період часу, а саме з березня 2022 року по березень 2023 року.

З метою приведення у виконання свого злочинного плану учасники організованої злочинної групи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , використовуючи власний авторитет, як керівники державного підприємства та працівники відділу лісового господарства, переконали лісничих Космацького, Косівського, Яблунівського, Березівського, Кутського лісництва ДП «Кутське лісове господарство» у доцільності виготовлення матеріалів відведення дерев у рубку на території об`єкту природно-заповідного фонду територія НПП «Гуцульщина» без вилучення, та здійснення рубок дерев на підставі незаконно виданих та виписаних ними лісорубних квитків № 30 від 12.05.2022 серії ІФ ЛРК № 017945, № 40 від 25.05.2022 серії ІФ ЛРК № 017955, № 45 від 10.06.2022 серії ІФ ЛРК № 017960, № 48 від 28.06.2022 серії ІФ ЛРК № 017963, № 56 від 02.08.2022 серії ІФ ЛРК № 017971, № 58 від 11.08.2022 серії ІФ ЛРК № 017973, № 59 від 15.08.2022 серії ІФ ЛРК № 017974, № 69 від 15.09.2022 серії ІФ ЛРК, № 017984, № 71 від 20.09.2022 серії ІФ ЛРК № 017986, № 73 від 07.10.2022 серії ІФ ЛРК № 017988, № 75 від 12.10.2022 серії ІФ ЛРК № 017990, № 87 від 13.12.2022 серії ІФ ЛРК № 018002, № 90 від 13.12.2022 серії ІФ ЛРК № 018005, № 92 від 13.12.2022 серії ІФ ЛРК № 018007, № 93 від 13.12.2022 серії ІФ ЛРК № 018008.

В результаті протиправної діяльності вказаної організованої злочинної групи упродовж травня-грудня 2022 року на території об`єкту природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина», на підставі незаконно виданих та виписаних лісорубних квитків № 30 від 12.05.2022 серії ІФ ЛРК № 017945, № 40 від 25.05.2022 серії ІФ ЛРК № 017955, № 45 від 10.06.2022 серії ІФ ЛРК № 017960, № 48 від 28.06.2022 серії ІФ ЛРК № 017963, № 56 від 02.08.2022 серії ІФ ЛРК № 017971, № 58 від 11.08.2022 серії ІФ ЛРК № 017973, № 59 від 15.08.2022 серії ІФ ЛРК № 017974, № 69 від 15.09.2022 серії ІФ ЛРК, № 017984, № 71 від 20.09.2022 серії ІФ ЛРК № 017986, № 73 від 07.10.2022 серії ІФ ЛРК № 017988, № 75 від 12.10.2022 серії ІФ ЛРК № 017990, № 87 від 13.12.2022 серії ІФ ЛРК № 018002, № 90 від 13.12.2022 серії ІФ ЛРК № 018005, № 92 від 13.12.2022 серії ІФ ЛРК № 018007, № 93 від 13.12.2022 серії ІФ ЛРК № 018008незаконно зрубано 1737 дерев, чим інтересам держави в сфері охорони навколишнього природного середовища спричинено екологічної шкоди на загальну суму 257 933 871, 51 (двісті п`ятдесят сім мільйонів дев`ятсот тридцять три тисячі вісімсот сімдесят одна гривня п`ятдесят одна копійка) грн, що є тяжкими наслідками.

20 січня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції ч. 4 ст. 246 КК України сім років позбавлення волі.

Обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: вилученими в результаті проведення обшуків у ДП «Кутське ЛГ» та філії «Кутське ЛГ» ДСГП «Ліси України» документами, відомостями, які містяться у протоколах допитів свідків, протоколах огляду місцевості, висновку ДЕІ Карпатського округу про розмір спричиненої екологічної шкоди, висновками за результатами проведення судових інженерно-екологічних та почеркознавчої експертизи, офіційними відповідями Міндовкілля, Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА та НПП «Гуцульщина», а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1

ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні досліджуваних злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_5 продовжує спілкуватися із особами, причетними до вчинення даного злочину, а також із діючими та колишніми співробітниками ДП «Кутське ЛГ». Таким чином, останній, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на показання вище вказаних осіб, що у свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки підозрюваний

ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду. Наявність даного ризику підтверджується тим, що у рамках кримінальних проваджень № 12018090190000455 від 01.12.2018 та № 62023140150000118 від 14.06.2023, особи, які вчинили досліджувані у даному кримінальному провадженні злочини, добре знайомі з ОСОБА_5 та можуть надавати поради щодо умисного затягування строків ознайомлення із матеріалами досудового розслідування у вище вказаному кримінальному провадженні, та можуть схилити останнього до перешкоджання досудовому розслідуванню у даному кримінальному провадженні саме таким способом, як одним із можливих.

На сьогоднішній день до органу досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У зв`язку з цим, є неможливим застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.

Інший вид запобіжного заходу заставу, застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки дохід у вигляді заробітної плати, отриманої за проходження служби у філії «Коломийське ЛГ» є надто мізерним, щоб забезпечити належне виконання такого запобіжного заходу, що може спричинити його фактичне невиконання ОСОБА_5 та як наслідок зловживання ним своїми процесуальними правами та обов`язками. Крім цього, у слідства відсутні відомості про осіб, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Особисте зобов`язання не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення пов`язаного з незаконним позбавленням волі.

При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу.

З викладеного вище вбачається, про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, у разі прийняття судом рішення про застосування як альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, просить суд визначити її розмір у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні вважав, що прокурором не доведено наявність ризиків та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, просив врахувати характеризуючі дані підозрюваного та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 20 січня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 246 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років.

В той же час, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: вилученими в результаті проведення обшуків у ДП «Кутське ЛГ» та філії «Кутське ЛГ» ДСГП «Ліси України» документами, відомостями, які містяться у протоколах допитів свідків, протоколах огляду місцевості, висновку ДЕІ Карпатського округу про розмір спричиненої екологічної шкоди, висновками за результатами проведення судових інженерно-екологічних та почеркознавчої експертизи, офіційними відповідями Міндовкілля, Управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА та НПП «Гуцульщина», а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Однак, прокурором жодним чином не доведено, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я, раніше не судимий.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів та обґрунтування обов`язків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання та відповідно для застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує характеризуючи особу дані та майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин та матеріальний стан особи.

Отже, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 березня 2025 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду негайно.

Визначити заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60560 ( шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).

У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 19 березня 2025 року включно обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не залишати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду селище Яблунів Косівського р-ну Івано-Франківської області;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1