Рішення

від 22.01.2025 по справі 346/5741/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5741/24

Провадження № 2/346/380/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Хмельницької І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печеніжниської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , належав на праві власності колгоспному двору, головою якого був її батько ОСОБА_2 , який на час ліквідації колгоспних дворів проживав у спірному будинку разом з дружиною ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_1 (позивачем). Тому кожен з них має (мав) право на 1/3 частину вказаного нерухомого майна. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та після її смерті відкрилась спадщина за законом на 1/3 частину зазначеного майна, яку позивач прийняла, оскільки проживала з нею на час її смерті та вступила в управління спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 та після його смерті відкрилася спадщина за законом.

З метою оформлення спадщини позивач звернулася до державного нотаріуса із відповідною заявою. Однак, остання відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що право власності на зазначене майно не зареєстроване, правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності спадкодавця, у спадкоємця відсутній. Тому позивач просить визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок, господарські будівлі і споруди.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник, адвокат Ілюк О.В. 04.12.2024 року подала до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати у її та позивача відсутності (а.с. 66).

Представник відповідача Печеніжинської селищної ради в судове засідання не з`явився, І. Варчук як представник подала до суду письмову заяву, в якій не заперечує щодо задоволення позовних вимог, а розгляд справи просить проводити у відсутності представника ( а.с. 58 ).

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

01.12.1953 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що стверджується даними копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 8 від 01.12.1953 року (а.с. 43).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_1 , її батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчать дані свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 31.01.1959 року (а.с. 44).

Згідно з даними свідоцтв про смерть серій НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , виданих повторно 17.09.2024 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області (а.с. 41, 42 ).

Відповідно до довідок № 445/10-15, №446/10-15, №515/10-15 та №517/10-15, виданих відповідно 19.09.2024 року та 21.10.2024 року старостою Сопівського старостинського округу Печеніжинської селищної ради, ОСОБА_2 належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він проживав та був зареєстрований з 1954 року по день своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). За вказаним будинком числиться неприватизована земельна ділянка площею 0,60 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства. Тип двору колгоспний. Станом на 01.07.1990 року в спадковому будинку проживали: ОСОБА_2 голова двору; ОСОБА_3 дружина; ОСОБА_1 - дочка. На час смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у вказаному будинку були зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На час смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у вказаному будинку була зареєстрована ОСОБА_1 . Заповіти від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у виконкомі вказаної сільської ради не посвідчувався ( а.с. 37- 39, 67).

Згідно з випискою з інвентаризаційних матеріалів ОКП Коломийське МБТІ, виданою 04.10.2024 року за № 82271, згідно з архівними даними станом на 31.12.2012 року право власності на спірний житловий будинок не зареєстровано (а.с. 6).

Відповідно до даних технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, виготовленого ОКП «Коломийське МБТІ» 14.10.2024 року, спірне нерухоме майно складається з житлового будинку загальною площею 45,0 кв. м. житловою площею 20,5 кв. м. та господарських будівель і споруд: стайні - літера «Б»; стодоли - літера «В»; навісу - літери «Г» та «Е»; комори літера «Д»; сараю - літера «Ж»; вбиральні літера «З»; криниці - «№ 1»; огорожі - «№ 2-3». Рік побудови будинку 1928 (а.с. 7-9).

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

16.09.2002 року державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори Петрук О.Л. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване з реєстрі за № 1935, про те, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається із майнового паю у пайовому фонді СВК ім. Довбуша с. Нижній Вербіж в розмірі 1241,55 грн. ( а.с. 40 ).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. від 22.10.2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний вище житловий будинок після смерті батька ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що право власності на зазначене нерухоме майно не зареєстровано, правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності спадкодавця, у спадкоємця відсутній ( а.с. 47 ).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79532633, виданої вказаним нотаріусом 13.12.2024 року, стверджується, що у вказаному реєстрі за вказаними параметрами запиту інформація щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутня (а.с.69).

Зі спадковоїсправи,наданої вказанимнотаріусом,після смерті ОСОБА_2 , вбачається відсутність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину (а.с. 70-71).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином,з врахуваннямтого,що спадщинавідкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на спірніправовідносини поширюютьсянорми ЦКУРСР 1963року.

Відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинностіЦК УРСРйого нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Згідно з положеннями ст.548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст.549 вказаного Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 553 зазначеного Кодексу передбачено спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відповідно до ст.561 вказаного Кодексу свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бутивиданеіраніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5, яка діяла на час відкриття спадщини, визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про наявність передбаченої законом підстави для визнання в порядку спадкування за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, яке належало ОСОБА_2 як голові колгоспного двору, виходячи зрівності частокусіх йогочленів (з врахуванням належних йому 1/3 частки, а також 1/3 частки його дружини в колгоспному дворі, яку успадкувала позивач, яка проживала разом із нею та вступила в управління спадковим майном ), а також з врахуванням належних позивачу 1/3 частки, як члену колгоспного двору, оскільки як спадкоємець за законом не може набути права вказане майно. Таким чином, позов підлягає задоволенню.

На підставінаведеного, ст.ст.548,549,553ЦК УРСР(в редакції1963року), постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності та, керуючись ч.2 ст. 247, ст.ст. 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою та жителькою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок загальною площею 45,0 кв. м. житловою площею 20,5 кв. м. та господарські будівлі і споруди: стайню - літера «Б»; стодолу - літера «В»; навіс - літери «Г» та «Е»; комору літера «Д»; сарай - літера «Ж»; вбиральню літера «З»; криницю - «№ 1»; огорожу - «№ 2-3», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Відповідач: Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, смт. Печеніжин, вул. Незалежності, 15, Коломийського району Івано-Франківської області, 78274, код ЄДРПОУ 40157159.

Повний текст рішення складено 22 січня 2025 року.

Суддя: Яремин М. П.