Постанова

від 21.01.2025 по справі 926/767-б/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа №926/767-б/15

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіЗварич О.В.,

Кравчук Н.М.,

Секретар судового засідання:Фарина Х.І.

представники сторін: не з`явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 27.10.2024 (вх. №01-05/3111/24 від 01.11.2024)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024

про відмову у відкритті провадження

у справі №926/767-б/15 (суддя Ярошенко В.П.)

за позовною заявою засновника банкрута, власника майна ОСОБА_1

до відповідача Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці, Приватної фірми "Інтервал"

про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2015 року порушено провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" про банкрутство Приватної фірми "Інтервал".

Постановою від 31.08.2016 Приватну фірму "Інтервал" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ПФ "Інтервал" призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

10.10.2024 року засновник банкрута, власник майна ОСОБА_1 подав до Господарського суду Чернівецької області в межах справи про банкрутство ПФ "Інтервал" позовну заяву від 07.10.2024 (вх. № 2577 від 10.10.2024), в якій просить (мовою оригіналу):

- визнати виконавчий документ, а саме: ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.08.2023 виданий Господарським судом Чернівецької області 23.08.2023 у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження таким, що не підлягає виконанню в порядку встановленому Законом України Про виконавче провадження;

- скасувати постанову Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державного виконавця Андрія Іванчука ВП 74860873 від 26.04.2024 про відкриття виконавчого провадження за заявою ПФ Інтервал про примусове виконання ухвали № 926/767-6/15 виданий 23.08.2023 Господарським судом Чернівецької області про зобов`язання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 передати ліквідатору матеріальні цінності або закінчити виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі №926/767-б/15 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою засновника банкрута, власника майна ОСОБА_1 від 07 жовтня 2024 року (вх. № 2577 від 10.10.2024) до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці, Приватної фірми Інтервал про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Роз`яснено ОСОБА_1 , що: визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у господарській справі розглядається господарським судом, який видав такий виконавчий документ, у порядку статті 328 Господарського процесуального кодексу України; скарга на дії рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у господарській справі подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, і розглядається в порядку статей 339-342 Господарського процесуального кодексу.

Ухвала мотивована тим, що в контексті заявлених позовних вимог позовна заява ОСОБА_1 не є справою у господарському спорі і не підлягає розгляду господарським судом за правилами позовного провадження, тому суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України та відповідно до положень частини 3 цієї статті Кодексу.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 01.11.2024. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі №926/767-б/15 та та постановити новий правозастосовний акт, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.11.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Гриців В.М., суддів Зварич О.В. та Малех І.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою засновника Приватної фірми Інтервал ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі №926/767-б/15.

18.11.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи №926/767-б/15.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.12.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Малех І.Б.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.12.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Кравчук Н.М.

Ухвалою суду від 11.12.2025 призначено розгляд справи на 21.01.2025.

У судове засідання 21.01.2025 представники сторін не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При перегляді ухвали господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначений у статті 20 ГПК України. Частиною 1 зазначеної норми до таких справ віднесено, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1); справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частинами 1, 2 статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Тобто наведеними нормами КУзПБ та ГПК України визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює в межах справи про банкрутство усі майнові вимоги за участю боржника, але виключно як сторони у спорі. При цьому в межах справи про банкрутства розглядаються спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених саме боржником.

Згідно з положеннями статей 41, 45 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2020 у справі №910/22904/15 (на яку слушно послалися господарські суди першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях) виснував, що виходячи з диспозиції статті 7 КУзПБ, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків).

Водночас диспозиція статті 50 ГПК України, яка передбачає можливий вплив рішення суду у спорі на права або обов`язки третьої особи без самостійних вимог, допускає, що за результатами розгляду відповідного спору такі правові наслідки можуть не настати.

Отже, участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог, виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.

Подібний за змістом висновок викладений Верховним Судом у постанові від 09.06.2020 у справі №910/3704/13 та постанові від 26.05.2022 у справі №1-23-32/135-08-4825.

Апеляційний господарський суд, дослідивши зміст позовної заяви, звертає увагу на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не є господарським спором, тому подана ним позовна заява не підлягає розгляду господарським судом за правилами позовного провадження.

Згідно із ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги, які позивач заявив у позовній заяві, вирішуються шляхом подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (стаття 328 Господарського процесуального кодексу України), та скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (стаття 339 Господарського процесуального кодексу України), про що правомірно роз`яснив скаржнику у резолютивній частині оскаржуваної ухвали.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в контексті заявлених позовних вимог позовна заява ОСОБА_1 не є справою у господарському спорі і не підлягає розгляду господарським судом за правилами позовного провадження, а отже суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження у справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвали Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі №926/767-б/15 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 27.10.2024 (вх. №01-05/3111/24 від 01.11.2024) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2024 у справі №926/767-б/15 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2025.

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддяЗварич О.В.,

Кравчук Н.М.