Постанова

від 14.01.2025 по справі 921/317/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа №921/317/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання: Шатан Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Рильцова Є.Ю.,

відповідача: Вийванко Н.П.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" б/н від 19.08.2024 (вх. суду від 19.08.2024 № 01-05/2343/24)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2024 (повний текст складено 01.08.2024, суддя Андрусик Н.О.)

у справі № 921/317/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ", місто Тернопіль

про стягнення 548 146 593,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" про стягнення 358 028 384,88 грн основного боргу, 116 878 302,23грн інфляційних втрат, 22 538 196,28 грн 3% річних, 50 701 710,49 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії в частині оплати за спожитий газ.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2024 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" 358 028 384,88 грн основного боргу 116 878 302 грн 23коп. інфляційних нарахувань, 22 538 196 грн 28коп. 3% річних, 25 350 855 грн 25коп. пені та 847840 грн 00коп. в повернення судового збору.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за договором та у повному обсязі поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 358 028 384,88 грн, за який відповідач оплати не здійснив.

Крім цього, місцевий господарський суд, беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань, період виникнення боргу (2 місяці), який є незначним, та те, що позивач тривалий час не звертався за захистом свого порушеного права, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, дійшов висновку про можливість зменшення розміру обґрунтовано заявленої пені на 50%, що становить 25 350 855,25грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2024 у справі № 921/317/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 25 350 855,24 грн та прийняти нове рішення в оскаржуваній частині, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені в розмірі 25 350 855,24 грн., у стягненні якої було відмовлено.

На думку апелянта, суд неспівмірно зменшив заявлені до стягнення штрафні санкції, чим порушив принципи та підходи Верховного Суду у застосуванні ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК.

Скаржник стверджує, що беручи до уваги обставини справи, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не врахував співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру заявленої пені, не дослідив причини невиконання боржником грошового зобов`язання та строк такого невиконання, не виконав при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, не обґрунтував підстав для перерахунку нарахувань

Приватне акціонерне товариство "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення та скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 липня 2024 року у справі № 921/317/24 в частині відмови у зниженні загального розміру пені до 17 350 855,25 грн та розподілу судових витрат.

Відповідач зазначає, що є підприємством критичної інфраструктури, від безперебійної роботи якого безпосередньо залежить можливість отримання природного газу населенням, лікарнями, дитячими садками, закладами освіти, військовими частинами, рятувальними службами, правоохоронними органами підприємствами, установами, тощо. ПрАТ «Тернопільміськгаз» є на 100 % тарифним підприємством, всі роботи здійснюються оператором газорозподільної системи за рахунок коштів тарифної виручки.

Таким чином, відповідач констатує, що нарахування значних штрафних санкцій не тільки є непосильним для підприємства, а може призвести до втрати його платоспроможності.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2024 справу № 921/317/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" б/н від 19.08.2024 (вх. суду від 19.08.2024 № 01-05/2343/24) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2024 у справі № 921/317/24.

Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Зокрема, ухвалою суду від 03.12.2024 відкладено розгляд справи № 921/317/24 на 14.01.2025.

У судовому засіданні 14.01.2025 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» (далі - Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Факт включення Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X3200000000016 за період з 01.11.2021 по 31.11.2021 та з 01.12.2021 по 30.12.2021, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (Форма №10).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Згідно з п.2.1 договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктом п.3.1 договору визначено, що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесяти діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3 договору).

На виконання вказаного пункту договору, позивачем як Постачальником направлялись Споживачу відповідні Акти прийому-передачі природного газу №23315 від 30.11.2021 (з Коригуючим актом №29002 від 23.12.2021 визначено остаточну вартість природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 (-12115,00грн)), №32042 від 31.12.2021, які підписано відповідачем без жодних зауважень чи застережень, та відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, а саме: №37693 від 10.12.2023 на суму 81620945,94грн (з ПДВ); №2679 від 12.01.2022 на суму 358028384,88грн (з ПДВ).

Згідно умов договору, Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 договору).

Також, згідно з пп.1 п.5.1 та пп.1 п.5.2 договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.8.2 договору Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, нарахування вартості спожитого природного газу здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).

З 01.10.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

Позивач вказує, що ним було виконано належним чином та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та згідно порядку, передбаченого договором, зокрема, з 01.11.2021 по 31.1.2021 позивачем поставлено відповідачу з 01.11.2021 по 30.11.2021 1 948 628,78 м3 природного газу, а з 01.12.2021 по 30.12.2021 4 969 170,52 м3 природного газу, що додатково підтверджується довідкою про об`єкти поставленого природного газу (а.с.73).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у листі від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 «Щодо надання відповіді на адвокатський запит» повідомлено, що ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" з 01.10.2021 було закріплено за Постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Обсяги спожитого Споживачем природного газу з 01.11.2021 по 30.11.2021 в об`ємі 1 948 628,78 м3 та з 01.12.2021 по 30.12.2021 в об`ємі 4 969 170,52 м3 повністю співпадають з обсягами газу, вказаними в актах та рахунках, котрі Споживачу були надіслані в порядку п. 4.3 договору, для підписання та оплати (поштові відправлення №0600015276808 від 06.01.2022, №0600015748190 від 19.01.2022, свідчать про отримання їх Споживачем 11.01.2022 та 24.01.2022, відповідно).

Проте, ПрАТ "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" рахунки на оплату вартості спожитого газу не оплачені, незважаючи на підписання Актів прийому-передачі природного газу №23315 від 30.11.2021, №32042 від 31.12.2021 та Коригуючого акту №29002 від 23.12.2021, чим допущено заборгованість по оплаті за природний газ в розмірі 358 028 384,88грн станом на день подання позову до суду 17.05.2024.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся 19.05.2022 (згідно з описом вкладення у лист №0505075399531) до відповідача з вимогою №119/4.3-6605-2022 від 19.05.2022 про погашення заборгованості в розмірі 640 448 329,94грн, котру товариством залишено без відповіді та задоволення.

У зв`язку із порушенням грошового зобов`язання на загальну суму 358 028 384,88грн боргу, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 116 878 302,23 грн, 3% річних в розмірі 22 538 196,28грн та пеню в розмірі 50 701 710,49 грн, котрі просить стягнути з відповідача в примусовому порядку та захистити порушене майнове право.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням, за статтею 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу в обмежений період часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":

- оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Як встановлено судами, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Приватним акціонерним товариством "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов`язався постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 25 350 855,24.

Статтею 269 ГПК України імперативно визначено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів критично оцінює доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині присуджених до стягнення судових витрат.

Слід зазначити, що відповідач скористався його законним правом на апеляційне оскарження рішення у цій справі, однак ухвалою Західного апеляційного господарського суду, яка набрала законної сили, від 16.09.2024 у справі № 921/317/24 повернуто апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬМІСЬКГАЗ" б/н від 12.08.2024 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2024 у справі № 921/317/24 з доданими до неї документами скаржнику.

Водночас апеляційний суд зазначає, що під час розгляду справи суд не встановив порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом в частині присуджених до стягнення судових витрат.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.

За змістом ст.610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Частиною 1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нараховано заборгованість 81 608 830,94грн до стягнення з відповідача на пеню за період з 01.01.2022 по 29.02.2024 в розмірі 9 882 494,08грн та на заборгованість 276 419 553,94грн за період з 01.02.2022 по 29.02.2024 в розмірі 40 819 216,41грн. Всього нараховано 50 701 710,49 грн пені.

Як вже зазначалося, у споживача (відповідача) виник обов`язок з оплати вартості природного газу, спожитого в листопаді 2021 року, до 31.12.2021, а спожитого у грудні 2021 року до 31.01.2022, тобто прострочення оплати виникло з 01.01.2022 та з 01.02.2022, відповідно.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня в загальній сумі 50 701 710,49грн заявлена позивачем правомірно і розрахована відповідно до умов договору.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

Верховний Суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20). Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19; від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20).

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України та визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Як було зазначено вище, у відповідача виник обов`язок оплати за спожитий газ позивачу в листопаді 2021 року - до 31.12.2021, а спожитого у грудні 2021 року до 31.01.2022, в той час позов у цій справі поданий у травні 2024 року та позивач здійснив нарахування пені по 29 лютого 2024 року.

Водночас період виникнення боргу є незначним (2 місяці) та пеня, заявлена позивачем до стягнення становить більше 14% основного боргу, а сума інфляційних втрат, 3 % річних та пені в сукупності становлять більше половини суми основної заборгованості, що на думку колегії суддів нівелює характер заявленої до стягнення штрафних санкцій у цій справі як компенсаційних.

Слід зазначити, що суд враховує також поведінку відповідача у цьому спорі, який у першій подані заяві по суті спору визнав основну суму боргу та заявив клопотання суду про зменшення штрафних санкцій, що сприяло процесуальній економії розгляду справи.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

З огляду на викладене, реалізуючи свої дискреційні повноваження, беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань, період виникнення боргу (2 місяці), який є незначним, та те, що позивач тривалий час не звертався за захистом свого порушеного права, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, з огляду на надмірність розміру пені у даних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру обґрунтовано заявленої пені на 50%, що становить 25 350 855,25грн.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2024 у справі № 921/317/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" б/н від 19.08.2024 (вх. суду від 19.08.2024 № 01-05/2343/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.07.2024 у справі № 921/317/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 23.01.2025.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець