Постанова

від 22.01.2025 по справі 915/53/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/53/20м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від ДВС: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Орієнтал-ТС

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником

від 09 вересня 2024 року (повний текст складено 23.09.2024)

у справі № 915/53/20

за позовом фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни

до відповідача: фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Приватне підприємство Орієнтал-ТС;

2) ОСОБА_1

про зобов`язання повернути майно, шляхом передання його в натурі,

орган примусового виконання рішення суду: Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), -

суддя суду першої інстанції: Мавродієва М.В.,

місце винесення ухвали: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 22.01.2025, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Миколаївської області із заявою про:

- залучення до участі у справі №915/53/20 правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ;

- заміну сторони виконавчого провадження №65959174, яке було відкрито на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 у справі №915/53/20, шляхом заміни у даній справі стягувача у виконавчому документі - ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, станом на даний час існує виконавче провадження №65959174 з примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 у справі №915/53/20, яке залишається невиконаним. Однак, позивач у даній справі - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. За фактом смерті ОСОБА_3 , підприємницька діяльність останньої є припиненою. Водночас, правонаступником всіх прав та обов`язків з дня смерті ОСОБА_3 (позивача/стягувача у даній справі), згідно з приписами ст. 1261 Цивільного кодексу України, є донька позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 про право на спадщину за законом, яке видано 21.05.2024 приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихонєю В.А.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 у справі №915/53/20 (суддя Мавродієва М.В.) заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником - задоволено. Замінено стягувача - фізичну особу-підприємця Костенко Аллу Анатоліївну на її правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 у справі №915/53/20, з урахуванням ухвали від 27.01.2022, про виселення фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни з приміщення магазину літ.А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; та повернення магазину у користування фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство Орієнтал-ТС звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 у справі №915/53/20 про зміну стягувача у виконавчому провадженні та відмовити задоволенні відповідної заяви від 08.08.2024 ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, третя особа зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вибірково послався на правові висновки Верховного Суду, зокрема, на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17, не дивлячись на те, що у справі, яку розглядала Велика Палата, йдеться про майнові права/обов`язки, припинені в зв`язку зі смертю ФОП, які, звісно, спадкуються, оскільки це не суперечить ст. 608 Цивільного кодексу України. Однак, у даній справі йдеться про немайнові права, припинені у зв`язку зі смертю ФОП, які, в силу приписів ч. 2 ст. 608 Цивільного кодексу України - не спадкуються.

Водночас, за твердженням апелянта, місцевий господарський суд проігнорував ті висновки Великої Палати, які дійсно стосуються даної справи, а саме: п.п. 94, 101, 121 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17, згідно з якими при вирішенні питання щодо заміни учасника справи правонаступником в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України та заміни сторони виконавчого провадження в порядку ст. 334 цього Кодексу, у разі смерті фізичної особи (боржника), суду необхідно з 'ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника. При цьому, матеріали справи містять докази, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли, як мінімум, дві особи, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

ПП Орієнтал-ТС переконане у тому, що при винесені оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вийшов за межі заяви від 08.08.2024, адже заявниця не просила замінити сторону виконавчого провадження.

Крім того, апелянт зазначає, що заміну стягувача у виконавчому документі закон допускає тільки до відкриття виконавчого провадження, про що також вказано у п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17.

Також, ПП Орієнтал-ТС зауважує, що суд першої інстанції не звернув уваги на наявні у матеріалах справи документи, які підтверджують, що відповідач - ФОП Бачуріна Олена Павлівна, яка користувалась приміщенням магазину, ще до набрання чинності рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 у справі №915/53/20 (а саме: 31.05.2021), у зв`язку з особистими обставинами, добровільно і повністю звільнила магазин. Відтак, суд безпідставно зазначив, що у справі відсутні докази про звільнення приміщення магазину відповідачем.

Водночас, апелянт вказав, що жодною нормою діючого закону не передбачено спадкування особистих немайнових прав, які нерозривно пов`язані з підприємницьким статусом фізичної особи-підприємця. На думку апелянта, виконавче провадження нерозривно пов`язане зі спеціальним правовим статусом померлої фізичної особи-підприємця (ФОП Костенко A.A.), якій раніше ФОП Бачуріна перешкоджала здійснювати саме господарську діяльність в магазині. Тому, в силу приписів ст. 608 Цивільного кодексу України будь-які немайнові права, носієм яких була ФОП, припиняються одночасно з припиненням ФОП, оскільки у ФОП не може бути правонаступників. На підтвердження даної позиції апелянт послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2022 у справі №304/185/19.

Більш детально доводи ПП Орієнтал-ТС викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Орієнтал-ТС на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 у справі №915/53/20 та призначено її розгляд на 22 січня 2025 року об 11:30 год. Також, вказаною ухвалою продовжено розгляд апеляційної скарги на розумний строк та встановлено учасникам справи строк на подання відзиву та будь-яких заяв відносно апеляційної скарги.

Жодний з учасників процесу правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відзиви до суду апеляційної інстанції не надали, однак, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

20.01.2025 до суду від Приватного підприємства Орієнтал-ТС надійшла заява (вх. №285/25) про залишення без розгляду апеляційної скарги останнього на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 у справі №915/53/20.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана заява апелянта надійшла на електронну пошту Південно-західного апеляційного господарського суду - inbox@swag.court.gov.ua, про що також окремо апелянт зазначив у тексті заяви про залишення апеляційної скарги без розгляду. В заяві підписантом значиться "директор ПП «Орієнтал-ТС» С.П. Баранов».

До заяви додано роздруківку результату перевірки електронного цифрового підпису, проте, такий підпис вчинено без використання підсистем "Електронний суд" ЄСІТС, хоча апелянт вказує про наявність у ПП «Орієнтал-ТС» зареєстрованого електронного кабінету.

Судова колегія зауважує, що згідно з положеннями частини 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІТС).

ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (ч. 4 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку

Частиною 8 ст.6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом; особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення) процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

Вказане також наведене у частинах 5, 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд", якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (п. 25 Положення).

Доступ до підсистем (модулів) ЄСІТС, крім вебпорталу, здійснюється за допомогою Електронного кабінету після обов`язкового проходження особою процедури реєстрації або автентифікації. Автентифікація користувача здійснюється на початку кожної сесії роботи в ЄСІТС (п. 18 Положення).

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (п. 26 Положення).

Отже, станом на даний час (з 18.10.2023) альтернативою звернення учасників справи до суду з процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з використанням сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login та з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.10.2024 у справі №759/4401/20.

При цьому, апеляційний суд враховує, що у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22, зазначено, що законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет", або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом. Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Проте, наведені висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку, про що прямо вказано у зазначеному судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Як зазначалось вище, в поданій апелянтом заяві про залишення апеляційної скарги без розгляду зазначено про наявний у ПП «Орієнтал-ТС» електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Відповідно до відповіді від 09.01.2025 №6209742, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", наявна інформація про наявний зареєстрований Електронний кабінет ЄСІТС у юридичної особи - Приватного акціонерного товариства «Чернобай птиця» з кодом ЄДРПОУ 14215201 з 22.11.2023 13:32.

Таким чином, з огляду на наявність у ПП «Орієнтал-ТС» зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС та надіслання заяви про залишення апеляційної скарги без розгляду на електронну пошту Південно-західного апеляційного господарського суду: inbox@swag.court.gov.ua, а не з використанням сервісу "Електронний суд", судова колегія дійшла висновку, що вказана заява подана ПП «Орієнтал-ТС» не у спосіб, передбачений Господарським процесуальним кодексом України, а тому підлягає залишенню судом без розгляду в силу приписів Закону.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про сталість та послідовність висновків Верховного Суду у вирішенні питання щодо повернення касаційної скарги у разі звернення скаржника у непередбачений процесуальним законодавством спосіб справи: № 924/830/22 (ухвала Суду від 30.01.2024), № 910/16047/21 (ухвала Суду від 01.02.2024), № 917/1084/22 (ухвала Суду від 05.02.2024), № 906/211/23 (ухвала Суду від 15.02.2024), № 902/1040/21 (ухвала Суд від 26.02.2024), № 914/1408/23 (ухвала Суду від 04.10.2024) та ін. Крім того, повернення без розгляду апеляційної скарги з підстав подання останньої у непередбачений процесуальним законодавством спосіб підтримана Верховним Судом у постанові від 01.08.2024 у справі № 910/12559/20.

Апеляційна колегія вважає, що оскільки як касаційна та апеляційна скарги, так і заява про залишення апеляційної скарги без розгляду є процесуальними документами, то у даному випадку на відповідну заяву ПП «Орієнтал-ТС» розповсюджуються правові висновки Верховного Суду за аналогією.

Отже, Південно-західний апеляційний господарський суд залишає без розгляду заяву ПП «Орієнтал-ТС» від 20.01.2025 вх. №285/25 та здійснює апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 про заміну сторони її правонаступником у справі № 915/53/20 за апеляційною скаргою ПП «Орієнтал-ТС».

В судове засідання 22.01.2025 жодний з учасників справи не з`явився; про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представників сторін.

В судовому засіданні 22.01.2025, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частину постанови без її проголошення.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 у даній справі, яке залишено без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.12.2021, позовні вимоги фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни задоволено. Судом вирішено виселити фізичну особу-підприємця Бачуріну Олену Павлівну з приміщення магазину літ.А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 37.

На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, судом 29.06.2021 видано відповідний наказ про виселення фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни з приміщення магазину літ.А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 37.

На підставі вказаного наказу Господарського суду Миколаївської було відкрито виконавче провадження №65959174, про що Головним державним виконавцем Первомайського відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Величко Аліною Юріївною винесено відповідну постанову від 02.07.2021 щодо виселення фізичної особи-підприємця Бачуріної Олени Павлівни з приміщення магазину літ.А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 27.01.2022 судом змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 у даній справі та встановлено новий спосіб виконання, а саме: виселити фізичну особу-підприємця Бачуріну Олену Павлівну (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) з приміщення магазину літ. А-1, загальною площею 88,7 кв.м, із вимощенням, І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; та повернути магазин у користування фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).

24.06.2022 державним виконавцем прийнято Постанову про вищенаведену зміну (доповнення) реєстраційних даних.

25.07.2023 стягувач (позивач) по даній справі - ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 25.07.2023, та 03.08.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено запис про припинення нею підприємницької діяльності.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Величко Аліною Юріївною винесено постанову від 31.07.2023 про закінчення виконавчого провадження №65959174 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2021 по справі №915/53/20.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі №400/141/24, яке залишено в силі Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 (т. 11, а.с. 11-19) Постанову державного виконавця від 31.07.2023 за №65959174 було скасовано.

07.08.2024 Постановою державного виконавця Первомайського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновлено виконавче провадження №65959174 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2021 у справі №915/53/21.

Разом з цим, матеріали справи свідчать, що 21.05.2024 приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В.А., у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , видав свідоцтво №2786 про право на спадщину за законом, відповідно до якого донька останньої ОСОБА_2 є спадкоємицею нежитлової будівлі, торговельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вищезазначена нежитлова будівля належала померлій на приватної власності, що було відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.13).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2024 №379565253, об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля загальною площею 88,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ) належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину від 21.05.2024 №2786.

Вищевикладені обставини сталі підставою звернення ОСОБА_2 (нині власник спірного магазину) до Господарського суду Одеської області із відповідною заявою про залучення її до участі у справі №915/53/20 у якості правонаступника ОСОБА_3 та заміну сторони виконавчого провадження №65959174, яке було відкрито на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2021 у справі №915/53/20.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність юридичної оцінки фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесені оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Стаття 52 Господарського процесуального кодексу України вміщена до розділу І «Загальні положення» глави 4 «Учасники судового процесу» цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України, яка регламентує порядок заміни сторони виконавчого провадження, розташована в розділі V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах», що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

При цьому суд, з урахуванням того, що виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, а сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, вказує, що у разі, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення. На таких висновках наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 (на яку посилається апелянт).

Тому, твердження апелянта про те, що заміна стягувача у виконавчому документі допускається законом тільки до відкриття виконавчого провадження судова колегія оцінює критично.

Щодо обставин можливості заміни сторони - фізичної особи - підприємця на його правонаступника - фізичну особу, судова колегія зазначає наступне.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).

Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина 1 статті 320 Цивільного кодексу України). Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість, згідно із частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19.

Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном як фізична особа.

Матеріали даної справи свідчать, що спірні правовідносини щодо зобов`язання повернути майно шляхом передання його в натурі (а саме: виселення відповідача - ФОП Бачуріну О.П. з приміщення магазину, загальною площею 88,7 кв.м, який розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 37) виникли між контрагентом та позивачем ФОП Костенко А.А. саме як підприємцем, а не фізичною особою без такого статусу.

Водночас законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа - підприємець, а лише встановлює, що фізична особа відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи (зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19).

Про нероздільність майна, прав та обов`язків фізичної особи, набутих як у зв`язку із підприємницькою діяльністю та і поза нею, додатково свідчить те, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17). Крім того, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).

Таким чином, у даному випадку відповідні права вимоги у правовідношеннях, в яких стягувачом є фізична особа - підприємець, можуть успадковуватись незалежно від наявності у спадкоємця правового статусу підприємця.

Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду, який наведений у постанові від 25.10.2021 у справі №910/1041/15-г.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Звідси наявність у спадкодавця статусу фізичної особи - підприємця не впливає на можливість заміни боржника (як сторони у справі, так і сторони виконавчого провадження) його правонаступником - фізичною особою.

Перелік прав та обов`язків, що не входять до складу спадщину, визначений в ст. 1219 Цивільного кодексу України та складається з: 1) особистих немайнових прав; 2) прав на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) прав на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) прав на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) прав та обов`язків особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Як правильно вказав суд першої інстанції, вказаний перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Частиною 2 ст. 608 Цивільного кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.

З огляду на матеріали справи вбачається, що спірні правовідносини у даній справі виникли на підставі договору оренди приміщення від 15.09.2013, орендодавцем якого виступала ФОП Костенко А.А. Водночас, вказане приміщення належало на праві власності Костенко А.А. як фізичній особі. При цьому, предметом спору у даній справі є вимоги ФОП Костенко А.А. зобов`язати ФОП Бачуріну О.П. повернути їй приміщення, оскільки остання користується ним без правових підстав. Таким чином, позивач фактично прагнула захистити своє право власності, посилаючись на безпідставне поза її волею володіння та користування відповідачем належним їй на праві власності майном.

Тому, у даному випадку, ураховуючи наведене вище, судова колегія зазначає, що права позивача, які випливають з договору оренди, не є нерозривно пов`язаними із особою спадкодавця, а тому не припиняються із його смертю і можуть бути успадковані, оскільки позовні вимоги були направлені саме на захист майнових прав щодо об`єкту нерухомого майна, які можуть бути успадковані, а не на захист особистого немайнового права на здійснення господарської діяльності, як зазначає апелянт.

Щодо аргументів апелянта про не встановлення судом першої інстанції кола всіх спадкоємців померлої ОСОБА_3 .

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 1220 Цивільного кодексу України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. (частини 1, 2 статті 1269 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Померлою заповіт складено не було, у зв`язку з чим, право на спадкування мають спадкоємці за законом.

Враховуючи наведені норми законодавства, судова колегія зазначає, що право на спадкове майно втрачається спадкоємцем по закінченню строку прийняття спадщини (по закінченню шестимісячного строку); навпаки, документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку (схожа позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 02.09.2020 у справі №522/19969/16-ц).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 25.07.2023, відтак, право на спадкове майно у даному втрачалось в кінці січня 2024 року.

Наявне у матеріалах справи свідоцтво №2786 про право на спадщину за законом, видане 21.05.2024 приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихонєю В.А., свідчить про те, що спірне у даній справі приміщення магазину було успадковане одноособово ОСОБА_2 .

Додатково вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2024 №379565253, згідно з якою єдиним власником спірного нежитлової будівлі загальною площею 88,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину від 21.05.2024 №2786.

З огляду на зазначене вбачається, що на спірну у даній справі спадщину нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , будь-якій інший спадкоємець не прийняв, що є правом останнього.

Отже, саме для даних правовідносин має значення, що відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право на спадщину за законом, єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .

Доказів прийняття спірної спадщини після смерті ОСОБА_3 також іншою особою у матеріалах справи не міститься. Відтак, твердження апелянта про зворотне є безпідставним.

Стосовно наполягання апелянта на тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на звільнення спірного приміщення відповідачем.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач ФОП Бачуріна О.П. протягом розгляду справи №915/53/20 вже посилалась на дані обставини, зокрема шляхом звернення до суду зі скаргою на неправомірні дії, бездіяльність та рішення державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду у справі, за результатом розгляду якої Господарським судом Миколаївської області було винесено ухвалу від 27.02.2023.

У вказаній ухвалі суд, дослідивши надані відповідачем докази (а саме: копію акту приймання-передачі нежитлового приміщення (магазину) з оренди від 31.05.2021, в якому вказано, що орендарем ФОП Бачуріною О.П. передано, а орендодавцем ПП Орієнтал-ТС прийнято з оренди за цим актом приміщення магазину Українські ковбаси, загальною площею 88,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; акти державного виконавця від 19.07.2021, складених у виконавчому провадженні №65959174, відповідно до яких у вказаному приміщенні магазину підприємницьку діяльність здійснює ФОП Матвієнко О.В., відомості про яку розміщені в такому магазині на стенді Куток споживача) встановив обставини не виконання боржником Бачуріною Оленою Павлівною рішення суду по справі №915/53/20, зокрема, шляхом повернення приміщення спірного магазину ФОП Костенко А.А. Навпаки, за висновком суду, боржником вчинені дії щодо ухилення від виконання та перешкоджання у виконанні такого судового рішення, оскільки у рішенні суду від 16.03.2021 у справі №915/53/20 чітко визначений власник приміщення спірного магазину ФОП Костенко А.А., у володінні, користуванні та розпорядженні якого таке майно має перебувати, та саме якому Бачуріна О.П. і зобов`язана була повернути спірний магазин, проте, остання посилається на повернення приміщення магазину за актом від 31.05.2021 орендодавцю - ПП Орієнтал-ТС.

Дані обставини та висновок суду першої інстанції був в подальшому підтриманий при апеляційному перегляді ухвали Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 у справі №915/53/20, яка залишена в силі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023. Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023 у даній справі залишено без змін.

Отже, суди усіх інстанції дійшли висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання рішення суду, а тому аргументи апелянта щодо звільнення відповідачем спірного приміщення апеляційна колегія не враховує.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі заяви від 08.08.2024, оскільки заявниця не просила замінити сторону виконавчого провадження спростовуються текстом самої заяви, пункт 2 прохальної частини якої викладений наступним чином: «У наслідок припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Костенко Алли Анатоліївни, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 замінити стягувача у виконавчому документі по справі №915/53/20 на його правонаступника Костенко Олену Олександрівну (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 )».

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали та не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду, яким правильно встановлено характер спірних правовідносин та застосовані належні норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди Приватного підприємства Орієнтал-ТС з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження та сторони у справі №915/53/20 її правонаступником, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення цього питання.

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 у справі №915/53/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства Орієнтал-ТС без задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 у справі №915/53/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.01.2025.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяЯрош А.І.