Постанова

від 23.01.2025 по справі 916/1471/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1471/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365"

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 року, суддя в І інстанції Нікітенко С.В., повний текст якого складено 22.10.2024, в м. Одесі

у справі №916/1471/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365"

до відповідача: Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ"

про стягнення 226 532,05 грн

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ 365 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ „ПІВДЕННИЙ, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 226 532,05 грн, з яких: 163 167,43 грн - сума основного боргу, 49 228,20 грн - сума інфляційних втрат та 141 36,42 грн - сума 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої в січні 2022 року електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 у справі №916/1471/24 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" суму 3% річних у розмірі 1869,90 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 22,43 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку, що відповідач правомірно скористався своїм правом відмови від підписання акту прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022, крім того, умови Договору свідчать, що Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у цьому Договорі та у Додатках до нього, тобто у більшому розмірі ніж 772120,00 кВТ*год. та вартістю 3954622,74 грн, яка була сплачена відповідачем. А тому, у відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання по рахунку на оплату № 1079 від 08.2022 на загальну суму 4124501,68 грн.

Суд зазначив, що право позивача на стягнення грошових коштів за продану електричну енергію не є безумовним, а пов`язується з складанням та наданням Постачальником Споживачу оригіналів рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць, а позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що позивач склав та вставив відповідачу по Договору відповідний рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за спожиту в січні 2022 року електричну енергію на суму 163167,43 грн, у зв`язку з чим неможливо встановити, в який строк (термін) відповідач зобов`язаний був виконати зобов`язання з оплати спожитої в січні 2022 року електричної енергії на суму 163167,43 грн, і як наслідок встановити день прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати спожитої в січні 2022 року електричної енергії. Таким чином, з урахуванням умов п. 5.6., п. 5.7. Договору, приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати 163167,43 грн.

Разом з цим, суд встановив, що відповідач здійснив оплату основного боргу з простроченням, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок 3% річних. Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають, оскільки за висновком суду прострочення виконання грошового зобов`язання тривало менше 15 днів, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування та заявлення до стягнення суми інфляційних втрат.

25.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 у справі №916/1471/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що в зв`язку з відмовою в укладання даної додаткової угоди зі сторони ДП «МТП «Південний», вартість1 кВт*год електричної енергії за договором № П/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022 року не була зменшена. Не уклавши додаткову угоду, відповідач безпідставно використовує акт реалізації та рахунок, отриманий, як підставу до оплати, за умов підписання такої додаткової угоди.

Зазначає, що не згода відповідача з обсягами спожитої електричної енергії і була підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що Позивачем 01.03.2023 року повторно листом № 212 направлялись рахунок, акт реалізації та акт звіряння на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення. Всупереч умовам укладеного Договору та законодавства України в сфері енергетики, Споживач розрахувався лише частково за використану електричну енергію, чим порушив обов`язки в частині розрахунків із Постачальником за спожиту електричну, адже за даними ОСР відповідач з 20.01.202 року по 31.02.2022 року спожив 805288 кВт*год.

Додатково зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у договорі та ту Додатках до нього (п.3.6) не спростовую обов`язку відповідача оплатити надлишок отриманої електричної енергії, так як п. 5.6 цього договору покладає такий обов`язок на нього.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що виходячи із положень Договору, саме на постачальника покладено обов`язок зі складання актів приймання-передачі електричної енергії та виставлення рахунків. Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у цьому Договорі та у Додатках до нього, тобто у більшому розмірі ніж 772120,00 кВТ* год.

Додатково зазначає, що нарахований позивачем обсяг спожитої електричної енергії було передано в межах виконання двох договорів, які на той час діяли між сторонами, що спростовує твердження скаржника щодо споживання вказаної кількості електричної енергії в межах одного Договору №T/ВГЕ-5/22.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 226 532,05 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 у справі №916/1471/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 у справі №916/1471/24 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ 365 (надалі постачальник або позивач), ідентифікаційний код юридичної особи 41447959, на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої НКРЕКП Постановою від 11.09.2018 № 980, здійснює постачання електричної енергії споживачу.

18 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ 365 і Державним підприємством "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" (надалі споживач або відповідач) відповідно до ЗУ Про публічні закупівлі був укладений публічний Договір про постачання електричної енергії споживачу № Т/ВГЕ-5/22 (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що його умови розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії № 2019-VIIІ від 13.04.2017. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), Кодексу системи передачі, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, № 309, ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1469, інших нормативно правових актів.

Згідно умов п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до умов п. 2.2. Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії, визначається сторонами в Договорі та складає 772120,00 кВт*год. (п. 2.3. Договору).

Згідно умов п. 5.2. Договору, загальна вартість цього Договору становить 3954622,74 грн у тому числі ПДВ 659103,79 грн.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку, шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання оригіналів рахунку та Акту приймання-передачі електричної енергії за електричну енергію, спожиту в розрахунковому періоді (п. 5.6. Договору).

Пунктом 5.7. Договору встановлено, що Постачальник, станом на останній календарний день розрахункового періоду складає Акт приймання-передачі електричної енергії та зобов`язується до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, надати споживачу оригінали рахунків, Актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць.

Пунктом 5.7.1. Договору встановлено, що Споживач зобов`язаний розглянути та підписати Акт приймання-передачі електричної енергії у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів, або дати мотивовану відмову від підписання цього акту у цей же строк.

Відповідно до умов п. 13.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2022 (включно), але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Між сторонами підписано Додаток 2 Специфікацію (а.с.38), якою визначено, що ціна за одиницю товару електричну енергію (кВт*год) становить 4,26814348805 грн (без ПДВ).

Загальна ціна Договору, з урахуванням ПДВ становить 3954622,74 грн.

Як зазначив позивач, з 20 січня по 31 січня 2022 року відповідачем було спожито 805288 кВт*год електричної енергії за ціною 4,26614348805 грн без ПДВ за 1 кВт, на суму 3437084,73 грн, ПДВ 687416,95 грн, всього з урахуванням ПДВ, 4124501,68 грн, що підтверджується даними оператора систем розподілу від 22.08.2022, яким є АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ та специфікацією до договору про постачання електричної енергії споживачу № Т/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022.

Відповідно до п. 5.6. Договору № Т/ВГЕ-5/22 оплата вартості за договором здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оригіналу рахунку.

18 лютого 2022 року відповідачем були отримані оригінали рахунку, що підтверджується листом відповідача від 21.02.2022 № 1190/04/207/22.

21 лютого 2022 року рахунок та акти реалізації за січень 2022 року були направлені на електронну пошту відповідача.

Позивач вважає, що у відповідача виник обов`язок по сплаті заборгованості з 21.02.2022 протягом 5 банківських днів.

В рахунок оплати за спожиту електричну енергію, відповідач сплатив 09.03.2022 суму у розмірі 3961334,25 грн.

Станом на 01.04.2024 року заборгованість Споживача перед Постачальником за Договором складає 163167,43 грн, відповідно до акту прийому-передачі електроенергії за січень 2022 року №270 від 31.01.2022 (т. 1, а.с. 21).

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої (805288 кВт*год.) в січні 2022 року електричної енергії, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості з спожиту електричну енергію у розмірі 163167,43 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 49228,20 грн та суми 3% річних у розмірі 14136,42 грн.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з спожиту електричну енергію у розмірі 163167,43 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 49228,20 грн та суми 3% річних у розмірі 14136,42 грн.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав лише для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1869,90 грн, а в решті позову слід відмовити,з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було встановлено судом, в лютому 2022 року позивач виставив та направив відповідачу рахунок на оплату № 1079 від 08.2022 на загальну суму 4 124 501,68 грн, також направив відповідачу акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 в кількості 805 288 кВт*год на загальну суму 4124501,68 грн та акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2022 року на загальну суму 4 124 501,68 грн (т. 1, а.с.20-22).

Листом від 21.02.2022 № 1190/01/207/22 відповідач повернув позивачу без власного підпису рахунок на оплату №1079 від 08.2022 на загальну суму 4 124 501,68 грн, акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 в кількості 805288 кВт*год. на загальну суму 4124501,68 грн, акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2022 року на загальну суму 4124501,68 грн), які були отримані відповідачем 18.02.2022.

Відмовляючи у підписанні направлених позивачем документів відповідач зазначив причину повернення "у зв`язку з невірно вказаним номером Договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2022р. № Т/ВГЕ-5/22 та у зв`язку з перевищенням об`єму спожитої електричної енергії та суми, визначених в Договорі...." (т. 1, а.с.12).

З приводу зазначеного, судова колегія вбачає, що за укладеним між договором про постачання електричної енергії споживачу №Т/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022 передбачено, що:

- оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку, шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника протягом 5 (п?яти) банківських днів з дня отримання оригіналів рахунку та Акту приймання-передачі електричної енергії за електричну енергію, спожиту в розрахунковому періоді (пункт 5.6);

- постачальник, станом на останній календарний день розрахункового періоду складає Акт приймання-передачі електричної енергії та зобов`язується до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, надати Споживачу оригінали рахунків, Актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць (пункт 5.7);

- споживач зобов`язаний розглянути та підписати Акт приймання-передачі електричної енергії у строк, що не перевищує 5 (п?яти) робочих днів, або дати мотивовану відмову від підписання цього акту у цей же строк (пункт 5.7.1);

- постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у цьому Договорі та у Додатках до нього (п. 3.6. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Додатком №2 до Договору (Специфікація) сторони визначили 772 120,00 кВТ* год., як граничну кількість електроенергії, яка може бути продана за цим Договором.

Відповідно до умов п. 2.3. Договору очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії, визначається сторонами в Договорі та складає 772120,00 кВТ*год.

Обсяг споживання електричної енергії в січні 2022 року складає 772120,00 кВТ*год. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до умов п. 5.2. Договору загальна вартість цього Договору становить 3 954 622,74 грн, у т.ч. ПДВ - 659103,79 грн.

Тобто сторонами було визначено обсяг споживання електричної енергії за вказаним Договором, який складає 772 120,00 кВТ*год., та є меншим, ніж зазначає позивач у позовній заяві (805288 кВт*год на загальну суму 4124501,68 грн), разом з цим вищенаведені умови Договору свідчать, що Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у цьому Договорі та у Додатках до нього, тобто у більшому розмірі ніж 772120,00 кВТ*год. та вартістю 3954622,74 грн.

Як було встановлено судами, 31.01.2022 між ДП «МТП «Южний» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» було складено та підписано без жодних зауважень Акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. №270 відповідно до якого, за Договором №Т/ВГЕ-5/22 ДП «МТП «Южний» було спожито 772 120,00 кВТ*год електричної енергії на загальну суму 3 791 740,73 грн. (у т.ч. 631 956,79 грн ПДВ) (т.1, а.с.67).

Тобто, вказаний акт підтверджує, що Споживач спожив саме цей обсяг електричної енергії, який передбачений п. 2.3., п. 3.2. Договору №Т/ВГЕ-5/22.

При цьому, скаржник виставив відповідачу рахунок від 23.02.2022, саме на суму 3 791 740,73 грн за загальний спожитий обсяг електроенергії 772 120,00 кВТ *год.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем була здійсненна оплата згідно умов Договору №Т/ВГЕ-5/22 на загальну суму 3 791 740,73 грн (у т.ч. 631 956,79 грн. ПДВ) за фактично відпущену електричну енергію в кількості 772 120,00 кВТ*год, про що свідчить платіжне доручення №1672 від 09 березня 2022 року.

Між сторонами Договору було складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків за січень 2022, відповідно до якого, ДП «МТП «Южний» було спожито електричну енергію у січні 2022р. на зальну суму 3 791 740,73 грн.

Тобто, вказаний акт підтверджує, що Споживач спожив саме той обсяг електричної енергії, який встановлений п. 2.3., п. 3.2. Договору № Т/ВГЕ-5/22.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, а саме відповідні акти приймання-передачі, підписані обома сторонами, виставлений позивачем рахунок на оплату, платіжне доручення, акт звіряння взаєморозрахунків, підписаний сторонами, умови укладеного між сторонами договору, судова колегія дійшла висновку про відсутність основної заборгованості у відповідача, оскільки виходячи із вказаних положень Договору, саме на постачальника покладено обов`язок зі складання актів приймання-передачі електричної енергії та виставлення рахунків, постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у цьому Договорі та у Додатках до нього, тобто у більшому розмірі ніж 772120,00 кВТ* год.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім договору №Т/ВГЕ-5/22 між ДП «МТП «Южний» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №Т/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022. Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії склав 785 318,00 кВТ*год.

Умови Договору №T/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022 є тотожними з умовами Договору №Т/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022.

Тобто, між сторонами у січні 2022 року діяло одночасно два Договори за якими здійснювалося постачання електричної енергії.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2022р. між ДП «МТП «Южний» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» було складено та підписано Акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. №399 відповідно до якого, за Договором №Т/ВГЕ-1/22 ДП «МТП «Южний» було спожито 33 168 кВТ*год електричної енергії на загальну суму 169 593,52 грн. (у т.ч. 28 265,59 грн ПДВ).

23 лютого 2022р. Постачальником було виставлено рахунок на оплату №1539 за вказаний обсяг електричної енергії на суму 169 593,52 грн. (у т.ч. 28 265,59 грн. ПДВ).

За фактично відпущену електричну енергію в кількості 33 168 кВТ*год ДП «МТП «Южний» була здійсненна оплата згідно умов Договору №Т/ВГЕ-1/22 на загальну суму 169 593,52 грн. (у т.ч. 28 265,59 грн. ПДВ), про що свідчить платіжне доручення №1673 від 9 березня 2022 року.

За Договором про постачання електричної енергії споживачу №Т/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022 сторонами також було складено та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період за січень 2022р.

Таким чином, у січні 2022 року, позивач дійсно передав відповідачу вказаний у позовній заяві обсяг електричної енергії 805 288 кВТ*год, проте такий обсяг електричної енергії було передано в межах виконання двох договорів, які на той час діяли між сторонами, а саме:

- за Договором №Т/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022 - 772 120 кВТ*год. (акт прийому передачі електроенергії за січень 2022 р. №270 від 31.01.2022 сплачена відповідачем - 3 791 740,73 грн);

- за Договором №Т/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022 - 33 168 кВТ*год. (акт прийому передачі електроенергії за січень 2022 р. №399 від 31.01.2022 сплачена відповідачем - 169 593,52 грн) (772 120 + 33 168 = 805 288)

Таким чином, враховуючи, що об`єм спожитої відповідачем електроенергії у січні 2022 року - 805 288 кВТ*год. перевищував загальний об`єм який був закуплений за Договором №Т/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022 (772 120 кВТ*год.), відповідачем було здійснено закупівлю електроенергії об`ємом 33 168 кВТ*год., у позивача, саме за Договором №1/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022, про що між сторонами було складено відповідні акти приймання-передачі та здійснено відповідні розрахунки, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Загальна сума сплачених коштів споживачем постачальнику з спожиту у січні 2022 року електроенергію об`ємом 805 288 кВТ*год., за договорами №Т/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022 та №Т/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022 склала - 3961334,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1672 та 1673 від 09.03.20224 на суму 3 961 334,26 грн.

При цьому, як зазначалося вище, пунктом 5.7.1. Договору встановлено, що Споживач зобов`язаний розглянути та підписати Акт приймання-передачі електричної енергії у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів, або дати мотивовану відмову від підписання цього акту у цей же строк.

Як вже зазначалося вище, листом від 21.02.2022 № 1190/01/207/22 відповідач повернув позивачу без власного підпису рахунок на оплату №1079 від 08.2022 на загальну суму 4 124 501,68 грн, акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 в кількості 805288 кВт*год. на загальну суму 4124501,68 грн, акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2022 року на загальну суму 4124501,68 грн), які були отримані відповідачем 18.02.2022.

Судова колегія зауважує, що даний акт за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 в кількості 805288 кВт*год включає в себе сплачену відповідачем 3 961 334,26 грн сплачених коштів споживачем постачальнику з спожиту у січні 2022 року електроенергію об`ємом 805 288 кВТ*год.

У відповідь на лист відповідача від 21.02.2022 № 1190/01/207/22, в якому відповідач відмовився від підписання акту приймання-передачі електричної енергії, позивач не висловив жодних заперечень, у зв`язку з чим судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач повністю погодився з доводами відповідача, які були викладені останнім в цьому листі стосовно підстав непідписання та повернення документів.

Таким чином, з урахуванням умов п. 5.7.1. Договору, наявності листа відповідача від 21.02.2022 № 1190/01/207/22, відсутністю заперечень позивача на цей лист відповідача, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач правомірно скористався своїм правом відмови від підписання акту прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 на загальну суму 4124501,68 грн.

У зв`язку з чим, судова колегія відхиляє доводи скаржника, що незгода відповідача з обсягами споживання не звільняє його від обов`язку сплатити вартість електричної енергії, оскільки споживачем було оплачену фактично спожиту останнім електричну енергію об`ємом 805 288 кВТ*год на відповідну суму, яка була зазначена постачальником у своїх рахунках, адже право позивача на стягнення грошових коштів за продану електричну енергію не є безумовним, а пов`язується з складанням та наданням Постачальником Споживачу оригіналів рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць, водночас позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що позивач склав та вставив відповідачу по Договору відповідний рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за спожиту в січні 2022 року електричну енергію на суму 163167,43 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає, що відповідно до частин 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Як було встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між позивачем і відповідачем було складено та підписано без жодних зауважень акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022, відповідно до якого, за Договором № Т/ВГЕ-5/22 ДП МТП Южний було спожито 772120,00 кВТ*год. електричної енергії на загальну суму 3791740,73 грн, у т.ч. 631956,79 грн. ПДВ.

Позивач 23.02.2022 виставив відповідачу рахунок на оплату № 1079 від 23.02.2022 на суму 3791740,73 грн, за загальний спожитий обсяг електроенергії 772120,00 кВТ*год по ціні 4,09234826545 грн за 1 кВТ*год.

09 березня 2022 року позивачем була здійсненна оплата по Договору № Т/ВГЕ-5/22 на загальну суму 3791740,73 грн (у т.ч. 631956,79 грн. ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 1672 від 09.03.2022 (т. 1, а.с. 67).

Оскільки саме 23.02.2022 відповідач отримав та підписав рахунок на оплату № 1079 від 23.02.2022 на суму 3791740,73 грн та акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 на суму 3791740,73 грн, у зв`язку з чим з урахуванням умов п. 5.6., п. 5.7. Договору відповідач зобов`язаний був в строк по 02.03.2022 перерахувати позивачу 3791740,73 грн.

Проте, 3791740,73 грн відповідач перерахував позивачу лише 09.03.2022, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 03.03.2022 по 08.03.2022.

Судова колегія погоджується із здійсненим місцевим господарським розрахунку 3% річних по зобов`язанню за січень 2022 року, загальна сума якого становить 1869,90 грн.

Стосовно стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 49228,20 грн, то в цій частині судом першої інстанції правомірно відмовлено, прострочення виконання грошового зобов`язання тривало менше 15 днів (з 03.03.2022 по 08.03.2022 =6 днів), у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування та заявлення до стягнення суми інфляційних втрат.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому вони не можуть слугувати підставою для його скасування з доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведені встановлені обставини у даній справі, колегія суддів зазначає, що у даному випадку позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за користування вагонами, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 у справі №916/1471/24.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 у справі №916/1471/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 у справі №916/1471/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2024 у справі №916/1471/24 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький