Постанова

від 22.01.2025 по справі 916/2142/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2142/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації "МІСТО СИЛИ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 року, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст якого складено 23.09.2024, в м. Одесі

у справі №916/2142/24

за позовом: Приватного підприємства "АНК"

до відповідача: Громадської організації "МІСТО СИЛИ"

про стягнення 24 978,00 грн

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року Приватне підприємство "АНК" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "МІСТО СИЛИ" про стягнення 24 978,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання ГО "МІСТО СИЛИ" умов укладеного між сторонами договору №3-31/7/23 про надання послуг від 31.07.2023 в частині оплати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/2142/24 позов задоволено; стягнуто з Громадської організації "МІСТО СИЛИ" на користь Приватного підприємства "АНК" заборгованість у розмірі 24978 грн, а також 3028 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з Громадської організації "МІСТО СИЛИ" в розмірі 24 978,00 грн, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати послуг за підписаним обома сторонами Актом наданих послуг №90 від 31.07.2023 на загальну суму 24 978,00 грн з ПДВ.

14.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації "МІСТО СИЛИ", в якій остання просить скасувати ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів від 16.09.2024 та винести нову ухвалу, якою заяву задовольнити, поновити строк на подання клопотання та витребувати у позивача оригінал акту наданих послуг №90 від 31.07.2023; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/2142/24 та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що акт надання послуг №90 від 31 липня 2023 року, згідно Договору 31.07.2023 року, не містить підпису статутного керівника Громадської організації «Місто сили» Євгена Гіліна, а наявність або відсутність відбитку печатки на документі ніяким чином не впливає на дійсність підпису на цьому документі.

Стверджує, що судом протиправно відмовлено у задоволені клопотання про витребування доказів, що унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи, а також призводить до неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Судом не враховано, що Позивачем в обґрунтування позову не надано будь-якого належного та допустимого доказу, зокрема, первинного документу, на підтвердження факту надання послуг за актом надання послуг №90 від 31 липня 2023 року з перевезення вантажу, на який він посилається. Суд протиправно посилається на недобросовісну поведінку Відповідача, що не відповідає дійсності. ГО "МІСТО СИЛИ" звернулося до суду з клопотанням про витребування доказів, що свідчить про намагання забезпечити більш обґрунтовану правову позицію і ніяк не свідчить про недобросовісність поведінки Відповідача. Судом не враховано відсутності строків виконання зобов`язання щодо сплати послуг згідно Акту надання послуг №90 від 31 липня 2023 року. Для стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором 3-31/7/23 від 31.07.2023 року, Позивач повинен був виконати умови 4 розділу Договору, тобто скласти та виставити відповідачу відповідні рахунки по актам надання послуг, чого Позивачем виконано не було. Суд безпідставно вказав, що Відповідачем Жодних доказів на спростування вищезазначених обставин відповідачем до матеріалів справи не додано, хоча докази спростування справжності підпису містяться у Відзиві на позовну заяву.

Одночасно із поданням апеляційної скарги Громадською організацією МІСТО СИЛИ заявлено низку клопотань, а саме:

- про поновлення строку на подання клопотання та витребування у позивача оригіналу акту наданих послуг №90 від 31.07.2023;

- про поновлення строків на подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи і призначення експертизи, на вирішення якої поставити питання: Чи виконано підпис від імені президента ГО Місто сили Гіліна Євгена Олександровича у копії Акту наданих послуг № 90 від 31 липня 2023 року в графі Затверджую, що знаходиться справа зверху та в графі Від Замовника, що знаходиться справа внизу тією особою, від імені якої він зазначений (Євгеном Олександровичем Гіліним), чи іншою особою?;

- про приєднання до матеріалів справи доказів неможливості проведення почеркознавчої експертизи без надання оригіналу досліджуваного документу, а саме - копію заяви про проведення експертизи, копію клопотання експерта з доказами отримання та копію адвокатського запиту з доказами його направлення;

- про приєднання до матеріалів справи копії відповіді на адвокатський запит ПП АНК та знімку екрану.

До суду апеляційної інстанції від Приватного підприємства "АНК" надійшли заперечення щодо клопотань відповідача, в яких останнє, зокрема, зазначає, що вказані клопотання були предметом розгляду в суді першої інстанції, їм надана правова оцінка судом як необґрунтованим та безпідставним, а подання такого роду клопотань проявом недобросовісності при правовому регулюванні цивільних правовідносин. Відповідачу надано послуг за договором №3-31/7/23 від 31.07.2023 на 24978,00 грн, факт надання яких підтверджується актом надання послуг №90 від 31.07.2023, абсолютно аналогічним за змістом (підпис,печатка) та формою 17 таких же актів до такого ж договору б/н від 07.08.2024, 15 актів, з яких відповідачем оплачено послуг на суму 552338,80 грн. Відповідно до вимог ст.76 ГПК України акт надання послуг №90 від 31.07.2023 є належним доказом,який дає можливість встановити факт надання послуг,є допустимим доказом, оскільки підтверджує обставину щодо надання послуги відповідачу і прийняття ним цієї послуги.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 66 774,00 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "МІСТО СИЛИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/2142/24. Розгляд апеляційної скарги Громадської організації "МІСТО СИЛИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/2142/24 здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія апеляційної інстанції, зважаючи на вищевикладені обставини справи, а саме посилання відповідача на невчинення ним дій щодо підписання акту надання послуг №90 від 31 липня 2023 року, для встановлення об`єктивної істини, дослідження всіх обставин, що стосуються розгляду даної справи та з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про необхідність витребування у позивача оригіналу Акту надання послуг №90 від 31 липня 2023.

Зважаючи на викладене, ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.12.2024 зобов`язано Приватне підприємство АНК надати Південно-західному апеляційному господарському суду у строк до 07.01.2025 оригінал акту надання послуг надання послуг №90 від 31 липня 2023 року.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 16.12.2024, Приватним підприємством «АНК» листом за вих.№19/12/24 від 19.12.2024 надано оригінал акту надання послуг №90 від 31 липня 2023 року.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Громадської організації "МІСТО СИЛИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/2142/24 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Щодо клопотань Громадської організації МІСТО СИЛИ про поновлення строків для подання до суду клопотань про витребування доказів та про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Нормами частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведена норма пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строків для подання до суду клопотань про витребування доказів та про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі, відповідач зазначав, що 12.09.2024 року звернувся до Одеського науково-дослідного центру судових експертиз Міністерства Юстиції України з заявою про проведення судово почеркознавчої експертизи: Акту надання послуг №90 від 31 липня 2023 року; Акту надання послуг №122 від 14 серпня 2023 року; Акту надання послуг №123 від 15 серпня 2023 року. При цьому всі первинні документи Громадської організації Місто сили у паперовому вигляді знаходилися у Херсонському регіональному гуманітарному штабі ГО Місто сили, який було зруйновано ракетним обстрілом з лівобережжя Херсонщини.

Разом з тим, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що у відповідача було достатньо часу та можливостей заявити відповідні клопотання у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, у той час як відповідач протягом тривалого терміну розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, з моменту ознайомлення з матеріалами справи ( заява про вступ у справу як представника відповідача від 12.06.2024) до прийняття рішення у справі (16.09.2024), не вчиняв жодних дій зі зверненням до суду із відповідними клопотаннями, або повідомленням суду про намір звернутись до відповідної експертної установи.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 13.05.2024 - день звернення ПП "АНК" до суду із даним позовом, відповідач був обізнаний про знищення первинної документації ракетним обстрілом, однак відповідачем, у строк передбачений ч. 3 ст. 80 ГПК України, не було заявлено до суду жодних клопотань про витребування доказів.

Поряд з цим, відзив на позовну заяву відповідача не містив жодних доводів останнього щодо об`єктивної неможливості його звернення з відповідними клопотаннями у визначені законом строки.

Відтак, колегія суддів вважає, що пропуск строку на подання відповідних клопотань про витребування доказів та призначення експертизи зумовлений суб`єктивною поведінкою відповідача та причини його пропуску не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції поважними, у зв`язку з чим у задоволені заявленого Громадською організацією МІСТО СИЛИ клопотання про поновлення строків на подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та призначення експертизи та про визнання поважними причин пропуску строку на подання клопотання про витребування доказів, поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.07.2023 між Приватним підприємством "АНК" (Виконавець) та Громадською організацією "МІСТО СИЛИ" (Замовник) укладений договір № 3-31/7/23 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, в рамках гуманітарної кампанії Замовника з раннього відновлення постраждалого від повені Херсонського району, Виконавець, безкоштовно для реципієнтів допомоги, зобов`язується надати послуги з навантаження і перевезення автомобільним транспортом твердого сміття, наносів мулу, ін., а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити ці послуги на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.2.1 Договору, Виконавець зобов`язується надавати послуги з очищення територій із залучення спеціалізованої техніки під безпосереднім керуванням залучених з боку Виконавця операторів та під оперативною координацією представників Замовника.

У п.2.3.1 Договору, зазначено, що Виконавець має право отримувати від Замовника оплату за фактично надані послуги.

П.2.4.3 Договору закріплено обов`язок Замовника оплатити послуги в обсязі, визначеному в актах приймання-передачі послуг, підписаними ГО МІСТО СИЛИ, як Замовником, на підставі виставлених рахунків.

За умовами п. 2.5.1. Договору, замовник має право відмовити у підписанні акту приймання-передачі послуг, у зв`язку із невиконаням, неналежним виконанням зобов`язань за цим договором, зокрема у випадку непідтвердження обсягів наданих послуг або у разі непідтвердження обсягів доставлення Сміття до полігону (скид в іншому місці).

Згідно п. 3.1. Договору послуги надаються Замовнику за усною чи письмовою заявкою, Замовник зобов`язаний вести облік та у відповідному Журналі фіксувати дату, номер заявки, ГБ особи, яка її пі дату, час та адресу (адреси) виїзду техніки, час повернення до місця дислокації по к одиниці задіяного транспорту. Зазначені у цьому пункті відомості та квитанції про прийом Сміття на полігоні є підставою для складання Акту приймання передачі послуг.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що на строк дії цього Договору вартість послуг за 1 годину погоджується сторонами в наступному розмірі:

- автомобільний транспорт вантажопідйомністю 20 тонн становить 1600,00 грн, в тому числі ПДВ;

- автомобільний транспорт вантажопідйомністю 12 тонн становить 1400,00 грн, в тому числі ПДВ;

- навантажувач (5 тонн) 2500,00 грн, в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.4.3 Договору, загальна сума договору складається з суми всіх рахунків-фактури та актів виконаних робіт, складених упродовж дії даного договору та є й ого невід`ємними частинами.

Відповідно до умов п.4.4. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця авансу, котрий покриває 100% попередньої оплати вартості послуг, протягом трьох банківських днів з дня оформлення рахунку.

Підставою для зарахування авансу в оплату наданої послуги є Акт приймання-передачі послуг, який виконавець складає щомісяця та протягом 3-х днів від моменту складення надсилає замовнику. Додатками до Актів є витяг з Журналу та відповідні квитанції про прийом обсягів сміття КП Екополіс ХМР (п. 4.5. Договору).

Згідно умов п. 4.6. Договору, остаточний розрахунок за надані послуги, у випадку замовлення замовником додаткових робіт (послуг) понад заявленого обсягу, повинен бути проведений протягом 3-х банківських днів з моменту складання Акту приймання-передачі послуг та виставлення виконавцем відповідного рахунку.

У п.5.6 Договору, зазначено, у разі, якщо Замовник не направить Виконавцю підписаний і скріплений своєю печаткою примірник акту надання послуг або свої вмотивовані та обґрунтовані заперечення проти його підписання протягом 10 робочих днів з моменту його отримання, акт підписаний тільки Виконавцем вважається погодженим обома сторонами.

Відповідно до п. 7.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023.

Як вбачається із підписаного обома сторонами Акту наданих послуг №90 від 31.07.2023, ПП "АНК" надало, а ГО "МІСТО СИЛИ прийняло роботи (послуги) на загальну суму 24 978,00 грн з ПДВ.

Претензією № 1 від 27.03.2024, ПП АНК повідомило про необхідність сплатити заборгованість за договором № 3-31/7/23 від 31.07.2023 на суму 24 978,00 грн.

Однак відповіді на вказану претензію чи доказів оплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

З огляду на відсутність оплати вартості отриманих послуг згідно Акту наданих послуг №90 від 31.07.2023 на суму 24 978,00 грн, Приватне підприємство "АНК" звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення із відповідача суми заборгованості у розмірі 24 978,00 грн за договором № 3-31/7/23 від 31.07.2023.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 24 978,00 грн за договором № 3-31/7/23 від 31.07.2023.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегією суддів встановлено, що укладений 31.07.2023 між Приватним підприємством АНК і Громадською організацією МІСТО СИЛИ договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

В силу частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Як зазначалося вище, на виконання вищенаведеного договору сторонами без зауважень було підписано та скріплено печатками акт наданих послуг №90 від 31.07.2023 на загальну суму 24 978,00 грн з ПДВ, що свідчить про виникнення у Громадської організації МІСТО СИЛИ згідно з приписами чинного законодавства України та узгодженими сторонами умов договору № 3-31/7/23 від 31.07.2023 відповідного обов`язку з оплати відповідних послуг.

Між тим, доказів того, що відповідач розрахувався за них матеріали справи не містять.

Доводи апелянта щодо недоведення позивачем факту надання послуг відповідачу за відповідним актом наданих послуг№90 від 31.07.2023 на загальну суму 24 978,00 грн, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до пункту 2.5.1. договору № 3-31/7/23 від 31.07.2023 замовник має право відмовити у підписанні акту приймання-передачі послуг у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за цим договором, зокрема у випадку непідтвердження обсягів наданих послуг або у разі непідтвердження обсягів доставлення сміття до полігону.

Доказів відмови Громадської організації МІСТО СИЛИ у підписанні зазначених актів приймання-передачі послуг у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням зобов`язань за цим договором, зокрема у випадку непідтвердження обсягів наданих послуг або у разі непідтвердження обсягів доставлення сміття до полігону, матеріали справи не містять.

Щодо тверджень скаржника про те, що акт наданих послуг №90 від 31.07.2023, оригінал якого наданий позивачем до суду апеляційної інстанції, не містять підпису статутного керівника Громадської організації МІСТО СИЛИ Гіліна Є.О., суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідний акт містить підпис та відбиток печатки даного підприємства, при цьому печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, а тому, з огляду на той факт, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що печатка підприємства відповідача використовувалась проти його волі, отже, відповідний акт узгоджений сторонами.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду щодо проставлення печатки однієї із сторін на спірних документах викладено в постанові від 23.07.2019 у справі №918/780/18.

Судова колегія зауважує, що зважаючи на посилання відповідача на невчинення ним дій щодо підписання акту надання послуг №90 від 31 липня 2023 року, для встановлення та дослідження всіх обставин, що стосуються розгляду даної справи та з метою дотримання загальних принципів судочинства, ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.12.2024 зобов`язано Приватне підприємство АНК надати Південно-західному апеляційному господарському суду у строк до 07.01.2025 оригінал акту надання послуг надання послуг №90 від 31 липня 2023 року.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 16.12.2024, Приватним підприємством «АНК» листом за вих.№19/12/24 від 19.12.2024 надано оригінал акту надання послуг №90 від 31 липня 2023 року, який містить і підпис, і печатку підприємства.

Крім того, матеріали справи містять чисельні укладені між сторонами акти наданих послуг за договором Акти наданих послуг: №75 від 21.07.2024, №76 від 24.07.2023, №77 від 25.07.2023, на загальну суму 215 750 грн та які мають аналогічний із Актом наданих послуг №90 від 31.07.2023 відтиск печатки підприємства відповідача, а також подібний підпис Гіліна Є.О., та які, згідно тверджень позивача, є оплаченими відповідачем без заперечень.

Отже, відповідні заперечення Громадської організації МІСТО СИЛИ не знайшли свого документального підтвердження, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Аргументи скаржника, що позивач не надав доказів виставлення відповідачу відповідного рахунку по акту наданих послуг №90 від 31.07.2023 на загальну суму 24 978,00 грн, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, від 04.04.2023 у справі № 44/258-б (910/15426/20).

Щодо заперечень скаржника на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 про відмову у задоволенні клопотань відповідача про витребування оригіналу акту наданих послуг для проведення експертизи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що такі дії відповідача не можуть кваліфікуватися як послідовні, адже у запереченнях (вх. № 29323/24 від 06.08.2024) сторона відповідача повідомляла суд, що: «Організація не заявляє клопотання до суду про призначення судової почеркознавчої експертизи з огляду на затверджені цінності Організації та процесуальну доцільність в межах фактичних обставин заявлених позовних вимог. Керуючись, як Основним гуманітарним стандартом з якості та підзвітності, так і Глобальними цілями сталого розвитку, Організація вважає недоцільним витрачати час та ресурси свої та Держави Україна на проведення судової експертизи, оскільки відсутність факту надання послуг Позивачем саме 31.07.2023, навіть за формально підписаних актів приймання-передачі послуг, справедливо скасовує обов`язок оплати того, чого не було надано», а у подальшому, з пропуском процесуального строку, звертається до суду із клопотанням про витребування доказів (вх. № 33715/24), а саме оригіналу Акту надання послуг №90 від 31 липня 2023 року для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні вищезгаданих клопотань відповідача, оскільки, як вже зазначалося вище, у відповідача було достатньо часу та можливостей заявити відповідні клопотання у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, у той час як відповідач протягом тривалого терміну розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, з моменту ознайомлення з матеріалами справи ( заява про вступ у справу як представника відповідача від 12.06.2024) до прийняття рішення у справі (16.09.2024), не вчиняв жодних дій зі зверненням до суду із відповідними клопотаннями, або повідомленням суду про намір звернутись до відповідної експертної установи, поряд з цим, відзив на позовну заяву відповідача не містив жодних доводів останнього щодо об`єктивної неможливості його звернення з відповідними клопотаннями у визначені законом строки.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми права, узгоджені сторонами умови договору №№ 3-31/7/23 від 31.07.2023, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів проведення оплати вартості послуг за актом надання послуг №90 від 31.07.2023 на загальну суму 24 978,00 грн з ПДВ, які підписані сторонами без зауважень, що зумовлює наявність у останнього відповідної заборгованості, судова колегія, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за даним договором, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з Громадської організації МІСТО СИЛИ заборгованості за цим договором у сумі 24 978,00 грн.

Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому вони не можуть слугувати підставою для його скасування з доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/2142/24.

За таких обставин, апеляційна скарга Громадської організації "МІСТО СИЛИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/2142/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Громадської організації "МІСТО СИЛИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/2142/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/2142/24 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська