Постанова

від 15.01.2025 по справі 910/16805/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа№ 910/16805/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Прохоров Ю.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року (дата складання та підписання повного тексту рішення 16.10.2024 року)

у справі №910/16805/23 (суддя О.М.Ярмак)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 5 235 139,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелком" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 5 235 139, 95 грн, з яких: 3 702 362, 06 грн - основна заборгованість, 1 273 612, 55 грн - пеня, 259 165, 34 грн - штраф за неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 14716/01 від 29.12.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань з оплати отриманої протягом жовтня 2021, лютого 2022 - серпня 2023 років електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 39 433,50 грн боргу. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком" 3 662928,56 грн боргу, 1273612,55 грн пені, 259165,34 грн штрафу, 78527,10 грн судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/16805/23 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 236, 277 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник вказав, що наявні правові підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго від 28.03.2022 року №140 та від 15.06.2022 року №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену енергію у спірний період. Гарантований покупець не порушує умови договору, здійснює розрахунки з позивачем належним чином, з врахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої у жовтні 2021 року, лютому - серпні 2022 року.

При цьому, на переконання скаржника суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги попри дію форс-мажорних обставин.

Крім того, за твердженням скаржника, позовні вимоги у частині стягнення пені та штрафу не підлягали задоволенню, та були стягнуті судом попри заборону їх стягнення протягом дії воєнного стану в Україні, з огляду на дію приписів пп. 16 постанови НКРЕКП «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 року №332.

Водночас, за твердженням скаржника суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 року у справі № 911/1359/22.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024, апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/16805/23 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду заяву докази сплати судового збору.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/4425/24 від 18.11.2024 року, у зв`язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16805/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 року сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/16805/23.

02.12.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/16805/23 залишити без змін.

При цьому, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 року «Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом» жодним чино не обмежують право позивача на отримання оплати повної вартості проданої електричної енергії відповідно до укладеного сторонами у справі договору, а також не змінюють терміни виконання грошових зобов`язань за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку.

Крім того, позивач зауважив, що суд першої інстанції у рішенні з дотримання норм матеріального та процесуального права правильно встановлено, що форс мажорні обставини відсутні у даному конкретному випадку за договором. Апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин. Більш того, форс-мажорні обставини не звільняють відповідача від встановленого законом обов`язку сплатити позивачу інфляційні втрати та 3% річних внаслідок порушення термінів виконання грошового зобов`язання.

Також за твердженням позивача, суд першої інстанції правильно зазначив, посилаючись на позицію Верховного Суду України, наказ №206, який все втратив свою чинність, мав тимчасовий характер і був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії х альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії.

Водночас, представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідач всіма можливими способами старається уникнути відповідальності.

14.01.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі позивача та його представника, яке задоволено судом.

Представник скаржника в судовому засіданні 15.01.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва скасувати.

Представник позивача в судове засідання 15.01.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційних скарг були повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2017 року між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелком" було укладено договір № 14716/01 (далі - договір), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелком" зобов`язується продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" зобов`язується купувати електроенергію, вироблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелком" та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

16.08.2019 року між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Гарантований покупець" (Гарантований покупець, відповідач) та позивачем (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено додаткову угоду № 525/01 до договору, в якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди від 16.08.2019 року (далі - договір), за цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - порядок).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору. Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

Відповідно до пункту 2.3 договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом (п.п.2.4, 2.5 договору).

Згідно п. 3.1 договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку.

Відповідно до п.п. 3.2. 3.3 договору, розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію (п.4.5 договору).

В подальшому, додатковою угодою від 06.05.2020 року № 1380/01/20 до договору сторони виклали ст.ст. 1-7 цього правочину в новій редакції.

Так, за умовами п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди від 06.05.2020 року, за цим договором продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2021 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелком" було укладено додаткову угоду № 1033/01/21 до договору, в якій сторони дійшли згоди доповнити договір рядом пунктів та викласти його певні умови в новій редакції.

Відповідно до п. 1.2 договору, в редакції додаткової угоди від 05.03.2021 року, за цим договором Гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.3 договору, в редакції додаткової угоди від 05.03.2021 року).

Згідно п.п. 3.1-3.3 договору, в редакції додаткової угоди від 05.03.2021 року, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктами 4.1, 4.5 договору, в редакції додаткової угоди від 05.03.2021 року, встановлено, що Гарантований покупець зобов`язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію, а продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від Гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

При цьому нормами спеціального законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Згідно ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до ч. 5 ст. 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як було зазначено вище, згідно з п.п. 3.1-3.3 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (пункт 10.4 Порядку).

Відповідно до п.п. 12.3., 12.6. Порядку Гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.

Тобто, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 року в справі № 910/11830/20.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 15.02.2022 року № 300 (день оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора: 16.02.2022 року) затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу в червні, серпні, вересні та листопаді 2021 року.

Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.04.2020 року № 902, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у червні, серпні, вересні та листопаді 2021 року, складає відповідно 3 067 488 014,09 грн (без ПДВ), 3 318 472 453,43 грн (без ПДВ), 2 521 531 997,49 грн (без ПДВ) та 911 245 991,12 грн (без ПДВ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 року №46 затверджено зміни до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 року №641.

Зокрема, пунктом 10.4. Порядку встановлено що після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії 3 альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоді (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Отже, обов`язок Гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після настання останньої з нижченаведених обставин:

- отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі продажу електроенергії:

- оприлюднення рішення Регулятором щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних у справі актів купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, лютий 2022 - серпень 2023 років, з аналізу розрахунків та зведеної таблиці заборгованості відповідно до затверджених Регулятором розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець", заборгованість відповідача з оплати отриманої протягом жовтня 2021, лютого-серпня 2022 років електричної енергії складає 3702362,06 грн.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів спростування/погашення наявної заборгованості за вказаний період.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що наявні правові підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго від 28.03.2022 року №140 та від 15.06.2022 року №206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену енергію у спірний період. Гарантований покупець не порушує умови договору, здійснює розрахунки з позивачем належним чином, з врахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої у жовтні 2021 року, лютому - серпні 2022 року, колегія суддів відзначає наступне.

Так, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято постанову 21.06.2024 року у справі № 910/4439/23 року, в якій зазначено наступне:

"Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 року у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 року у справі № 910/9100/22 зазначив, що у наказі № 140 та № 206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";

- наказ не звільняє ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641;

- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору".

Поряд з цим, об`єднана палата також звернула увагу на те, що Міненерго наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії, а отже наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641".

Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом, а отже термін оплати відповідачем електричної енергії, відпущеної позивачем у спірні періоди є таким, що настав.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, ході розгляду справи в першій інстанції, відповідач подав докази часткового погашення заборгованості на загальну суму 39 433,50 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 316968 від 18.10.2023 року, 317892 від 20.10.2023 року, 319816 від 26.10.2023 року, 326534 від 30.11.2023 року, 332900 від 28.12.2023 року, 348596 від 21.02.2024 року, 387633 від 30.07.2024 року, 394682 від 28.08.2024 року (наявні в матеріалах справи).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року у справі № 914/1034/18, від 10.09.2021 року у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 року у справі № 910/14363/21.

Беручи до уваги зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 39 433,50 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, несплаченою залишилася заборгованість у розмірі 3 662928,56 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 3 662928,56 грн.

Щодо твердження скаржника, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги попри дію форс-мажорних обставин, колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. ст. 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили;

2) їх надзвичайний характер;

3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;

4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі №904/6463/14.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (п. 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 року у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримуються Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 року у справі №927/25/21.

В обґрунтування наявності форс-мажорних обставин Державне підприємство «Гарантований покупець» посилається на введення на території України воєнного стану, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду, що про настання таких обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повідомляв усіх своїх контрагентів, у тому числі позивача на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет та вважає, за таких умов, з урахуванням ситуації, в якій опинилася держава, зважаючи на важливість гарантованого покупця для економіки України, беручи до уваги соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії режиму воєнного стану, вбачається настання непереборної сили, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу у судовому порядку.

Колегія суддів зауважує, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення росії є загальновідомим фактом та саме з цієї дати боржники можуть бути звільнені від відповідальності за порушення зобов`язань, у випадку неможливості виконання зобов`язання саме внаслідок дії обставин форс-мажору.

У даному випадку, твердження відповідача щодо того, що він повідомляв усіх контрагентів (в тому числі і позивача) про настання форс-мажорних обставин не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів судом. Зокрема, матеріали справи не містять сертифікату ТПП України про настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 року саме до зобов`язань Державного підприємства «Гарантований покупець» у спірних правовідносинах, а загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 року видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією рф проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання, а тому вказаний лист не може бути беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин.

Водночас, воєнний стан в Україні, у зв`язку з триваючою військовою агресією російської федерації неодноразово продовжувався та наразі триває, що є загальновідомим фактом, який в будь-якому разі так чи інакше впливає на провадження господарської діяльності суб`єктів господарювання, навіть якщо обставина введення воєнного стану не є форс-мажорною у конкретних спірних правовідносинах. А тому, посилання відповідача на форс-мажорні обставини при виконанні останнім своїх зобов`язань за договором є необґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання 1 273 612,55 грн пені та 259165,34 грн штрафу, колегія суддів відзначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання за актами купівлі-продажу електроенергії, жовтень 2021, лютий 2022 - серпень 2023 років.

За приписами ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року було введено воєнний стан в Україні, строк дії якого в подальшому було продовженою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Так, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що НКРЕКП було прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 року № 332.

26.04.2022 року Постанову НКРЕКП доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Так, господарські правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, серед іншого, регулюються положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, колегія суддів відзначає що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила у постанові від 19.04.2024 року у справі № 911/1359/22 правову позицію такого змісту:

- Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в преамбулі постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 зазначила підстави та мету її прийняття, якою (метою) є, зокрема, забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022 року, ураховуючи протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та яка діє відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (пункти 8.13.29, 8.13.30);

- згідно з пунктом 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 року № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії»; згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 року № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.31, 8.13.32);

- з урахування дії на території України воєнного стану для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 року № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії (пункт 8.13.33);

- підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 року № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасникам ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (пункт 8.13.34);

- рішення регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії; такі рішення регулятора не скасовують встановленої нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальності за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (пункти 8.13.35, 8.13.36);

- норми постанови від 25.02.2022 року № 332 (у редакціях від 27.02.2022 року № 333 та від 26.04.2022) прийняті регулятором в межах своїх повноважень (пункт 8.13.37);

- отже, регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення (пункт 8.13.43).

З огляду на наведені висновки Верховного Суду та враховуючи, що на спірні правовідносини у справі № 910/3745/23 поширюються приписи Постанови № 332, у яких передбачено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», колегія суддів вважає, що вимоги Товариства до Підприємства щодо стягнення штрафних санкцій у цьому випадку є передчасними.

Отже, посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 року у справі № 911/1359/22, знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

При цьому, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 06.11.2024 року у справі №905/136/23, відповідно до яких враховуючи приписи підп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення штрафної санкції, починаючи з 24.02.2022 року.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції в частині стягнення пені 1 273 612,55 грн пені та 259 165,34 грн штрафу, розрахованих за період лютий - жовтень не відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування положень постанов НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332 (з урахуванням внесених змін постановами НКРЕКП від 27.02.2022 року № 333 та від 26.04.2022 року № 413).

Таким чином, судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1 273 612,55 грн пені та 259 165,34 грн штрафу слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові в цій частині.

Твердження представника відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, зокрема щодо заборони нарахування штрафних санкцій в період дії військового часу, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» - частковому задоволенню.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно судове рішення в частині стягнення судового збору підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/16805/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/16805/23 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком" 1 273 612, 55 грн пені та 259 165,34 грн штрафу скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року у справі №910/16805/23 в частині судового збору, стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком" 55535 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн 43 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком" (76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Микитинецька, будинок 7а, код 31789338) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, код 43068454) 34487 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/16805/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 21.01.2025 року.