Рішення

від 16.01.2025 по справі 641/5713/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/567/2025 Справа № 641/5713/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання Білоконь І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить зняти арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.02.2000 року по справі № 2-1026/2000. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, на підставі спільної часткової власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , яке зареєстроване на підставі рішення суду, серія номер: 2-1026/200, виданий 24.03.2000, видавник: Комінтернівський районний суд м. Харкова. Власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 був колишній чоловік ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Вказана квартира належала співвласнику на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.1998 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі на № 1-9063. Під час розгляду справи про розподіл майна подружжя в Комінтернівському районному суді міста Харкова по справі № 2-1026/200 була постановлена ухвала про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Також зазначає, що порушується право володіння, користування , розпорядження майном, зняти заборону відчуження майна неможливо без звернення до суду.

Від Департаменту реєстрації Харківської міської ради до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що дії державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради при реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та перенесенні обтяження - арешту вказаного об`єкта нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав були цілком правомірними та відповідали вимогам чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.09.2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Катріч М.М. просила розгляд справи проводити за її та позивача відсутності та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Департамент реєстрації Харківської міської ради у відзиві зазначив, що розгляд справи здійснювати у відповідності до норм матеріального та процесуального права без участі представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

У відповідності до ч.2ст. 247 ЦПК Україниу зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 .

Вказана квартира належала співвласнику на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.1998 року , посвідченого державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі на № 1-9063.

Ухвалою Комінтернівському районному суді міста Харкова від 15.02.2000 року була накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 272427264 від 30.08.2021 року про наявність арешту майна щодо об`єкта нерухомого майна № 1252097263101,державним реєстратором Дейнеко Т.В., Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень( з відкриттям розділу), індексний номер: 35264828 від 19.05.2017 року, відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року : Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження : 6216645, 13.12.2007, реєстратор : Перша Харківська міська державна нотаріальна контора( колишня Перша Харківська ДНК), Харківський міський нотаріальний округ.

Відповідно до ст.41Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 1 ст.316Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності розкритий у статті 317 ЦК України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст.319ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною другою цієї статті встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 6 ст.319ЦК Українидержава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.321ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно достатті 392ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 13.02.2018 р. у справі № 910/11266/17: Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте юридично забезпеченаможливість здійснюватиправомочності щодоволодіння,користування ірозпорядження власниканалежним йомумайном неможе виходитиза рамки,встановлені правовиминормами,що регулюютьвідносини усфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ). Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зізмісту даноїправової норми,право назвернення досуду зпозовом прозахист речовихправ намайно встановлюєтьсяза позивачем,коли уінших осібвиникають сумнівиу належностійому цьогомайна,та створюєтьсянеможливість реалізаціїпозивачем свогоправа власностіу зв`язкуз наявністютаких сумнівівчи втратоюналежних правовстановлюючихдокументів намайно.Тобто упозивача єправо власностіна певнемайно,і маємісце фактоспорювання належногопозивачу права.Отже, на підтвердження наявності у Позивача суб`єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності...

Відповідно до положеньст. 334 ЦК Україниправо власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Згідно зіст. 12 ЦПК Українита відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК Українипередбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 82 ЦПК Українипередбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

Враховуючи викладене, суд вважає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.12,13,141,255,259,263-265,268ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.02.2000 року по справі № 2-1026/2000, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №1252097263101.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Відповідач - Департамент реєстрації Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 40214227, м. Харків, майдан Павлівський, 4

Повне судове рішення складено 23 січня 2025 року.

Суддя Д.Є.Боговський