Постанова

від 22.01.2025 по справі 643/7467/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Харків

справа № 643/7467/23

провадження № 22з/818/25/25

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Львової С.А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В.,

треті особи громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія експо страхування»,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Линника Олексія Костянтиновича в особі представника Капустника Володимира Валерійовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, треті особи: громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія експо страхування» про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, треті особи: громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія експо страхування» про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином , в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти, отримані за недійсним правочином, у розмірі 103 274,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 5163,73 грн, 3 % річних у розмірі 1579,14 грн, 1100,18 грн судового збору та 27500,00 грн на професійну правничу допомогу.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані за недійсним правочином, у розмірі - 103274,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 5163,73 грн, 3 % річних у розмірі 1579,14 грн, судовий збір у розмірі 1100,18 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 500,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2024 року залишено без змін.

17 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку, яка надійшла 23 грудня 2024 року до суду апеляційної інстанції представник Линника О.К. подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.

Заява мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу він просив стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23500,00 грн, однак судом не було вирішено це питання.

Просив ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 23500,00 грн на професійну правничу допомогу.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви вважає, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 вересня 2024 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Кей енд кей траст» укладено договір № 4/2024 про надання правової допомоги.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що виконавець приймає на себе обов`язки: підготувати відзив на апеляційну скаргу у справі № 643/7467/23, подати відзив на апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду; представляти законні права та інтереси клієнта в Харківському апеляційному суді у справі № 643/7467/23.

Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що вартість надання правової допомоги (гонорар) складає 23500,00 грн, ПДВ не передбачено. Розрахунок гонорару: підготовка відзиву на апеляційну скаргу, оформлення відзиву на апеляційну скаргу, подача відзиву на апеляційну скаргу до суду 17000,00 грн; представництво інтересів клієнта в Харківському апеляційному суді 6500,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата гонорару у розмірі, вказаному в п.3.1 договору, здійснюється клієнтом протягом 10 банківських днів з дня підписання даного договору у безготівковій формі шляхом передоплати на поточний рахунок виконавця.

Згідно з пунктом 3.4 договору за надання послуг, визначених у п.1.2 цього договору, виконавець представляє клієнту акт про надані послуги. Якщо в триденний строк виконавець не отримує підписаний акт або аргументовану вимогу про доповнення наданих послуг, послуги вважаються прийнятими з виконанням всіх умов договору.

24 грудня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. подав два клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в яких зазначив, що заявлений позивачем розмір судових витрат є неспівмірним, не відповідає вимогам обґрунтованості, розумності, доцільності та відповідності складності справи, а тому підлягає зменшенню до 3000,00 грн. Посилався на те, що до суду не надано доказів оплати ОСОБА_1 протягом 10 банківських днів гонорару на рахунок Адвокатського об`єднання. Таким чином позивачем не надано докази фактичного понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 23500,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістомстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістомстатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі№ 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі№ 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження№ 61-13608св20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 604/484/23 (провадження № 61-17933св23), додаткові постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 752/24975/20 (провадження № 61-9599св23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис (детального опису робіт, виконаних адвокатом) лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 168-169 вказаної постанови).

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Капустник В.В., який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1211657 від 30 вересня 2024 року та договору № 4/2024 про надання правової допомоги від 28 вересня 2024 року.

Харківським апеляційним судом винесено постанову 04 грудня 2024 року, однак вимога ОСОБА_1 щодо вирішення питання про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. на його користь судових витрат на правничу (правову) допомогу під час апеляційного розгляду справи в розмірі 23 500,00 грн, заявлена у відзиві, не вирішена.

17 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку, яка надійшла 23 грудня 2024 року до суду апеляційної інстанції представник Линника О.К. подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.

Матеріали справи свідчать про те, що протягом її перегляду судом апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Капустником В.В. подано до суду тільки відзив на апеляційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи, у суді апеляційної інстанції проведено одне судове засідання, в якому адвокат Капустник В.В. приймав участь, а саме 04 грудня 2024 року 20 хв., що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.201-203).

При цьому слід звернути увагу на позицію Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, згідно якої при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів справи позиція відповідача з часу розгляду справи судом першої інстанції не змінилась, нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції не подавалось. Тобто, обсяг наданої ОСОБА_1 адвокатом Капустником В.В. правничої допомоги в суді апеляційної інстанції фактично обмежується складанням відзиву на апеляційну скаргу та представлення його інтересів в судовому засіданні тривалістю 20 хв.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також клопотання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Посилання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. на те, що до суду не надано доказів оплати ОСОБА_1 протягом 10 банківських днів гонорару на рахунок Адвокатського об`єднання, таким чином позивачем не надано докази фактичного понесення ним витрат на правничу допомогу в розмірі 23500,00 грн, є неспроможними з огляду на викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Керуючись ст. ст. 141,142,270,368, ст. ст.381-384,389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Заяву Линника Олексія Костянтиновича в особі представника Капустника Володимира Валерійовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, треті особи: громадянин Естонської республіки ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія експо страхування» про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином задовольнити частково.

Стягнути з приватного виконавцявиконавчого округуХарківської областіЯрмоленка ОлександраВалентиновичана користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

Повний текст додаткової постанови складено 22 січня 2025 року.