Рішення

від 09.01.2025 по справі 903/869/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2025 року Справа № 903/869/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ГРУП ВОЛИНЬ»

до відповідача: фізичної особи - підприємця Пащенка Володимира Митрофановича

про стягнення 50 487,99 грн. збитків

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.

Представники сторін:

від позивача: Габрильчук Є.В., адвокат

від відповідача: Полетило П.С., адвокат

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» звернувся з позовом до фізичної особи - підприємця Пащенка Володимира Митрофановича та просить суд стягнути 50 487,99 грн. збитків та судових витрат у справі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання згідно договору перевезення вантажів в міжнародному і міжміському сполученні №07-032024 від 07.03.2024 .

Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19 листопада 2024 року на 10:20 год.

30.10.2024 на адресу суду від представника фізичної особи - підприємця Пащенка Володимира Митрофановича надійшов відзив на озовну заяву. в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

19.11.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрати на професійну правову допомогу, що складаються з 30 000,00 грн. , 10 000,00 грн. гонорару успіху та 3 000,00 грн. витрат на засвідчення справжності підписів свідків .

19.11.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме заяв свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Суд протокольною ухвалою від 19.11.2024 долучає до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву, заяву позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правову допомогу та клопотання позивача про долучення доказів (заяв свідків).

Господарський суд протокольною ухвалою від 19.11.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 10.12.2024 на 10:30год.

05.12.2024 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що відповідач у відзиві не довів відсутність своєї вини та наявність підстав для звільнення його від відповідальності.

09.12.2024 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копію адвокатського запиту від 02.12.2024 за №02-12/01 та копію відповіді ТзОВ "М ОЙЛ ТРЕЙД".

10.12.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 09.01.2025 до 12:00.

Представник позивача у судовому засіданні 09.01.2025 позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити позов з підстав наведених у позовній заяві, оскільки ФОП Пащенком В.М. неналежно виконано умови договору № 07-032024 від 07.03.2024 за заявкою № 182 від 31.07.2024 щодо перевезення вантажу (перебування автоцистерни в неналежному для перевезення стані через опущення відміток, недоставлення товару в повній мірі та незабезпечення необхідних умов збереження вантажу).

Представник відповідача у судовому засіданні 09.01.2025 надав суду заперечення щодо заявлених позовних вимог та додатково зазначив, що перевізником на виконання вимог умов Договору забезпечено повне збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту відвантаження, що підтверджується непорушністю пломб на паливововзі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

07.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» (Позивач, Замовник) та фізичною особою - підприємцем Пащенком Володимиром Митрофановичем (Відповідач, Перевізник) укладено Договір перевезення вантажів в міжнародному та міжміському сполученні №07-032024, відповідно до п. 1 якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання переведень вантажним автомобільним транспортом у міжнародних і міжміських сполученнях на умовах і в строки обумовлені цим договором і заявкою на перевезення.

Згідно заявки № 182 від 31.07.2024 року між сторонами погоджені умови перевезення: дата завантаження 31.07.2024; адреса завантаження - Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 35; термін поставки - 31.07.2024; пункт розвантаження - с. Воютин, вул. Миру, СГПП ДРУЖБА; товарний опис вантажу - Дизельне паливо; загальна вага, лт - 29 000,00; номер вантажівки - НОМЕР_1 - AA4034XG: водій - Новицький Микола Юрійович.

Позивач стверджує, що 31.07.2024 при розвантаженні транспортного засобу з д. н. з. НОМЕР_1 та напівпричепом (цистерною) з д. н. з. НОМЕР_2 в пункті розвантаження - за адресою: Волинська областьс. Воютин, вул. Миру, СГПП Дружба, ревізором ТОВ ДП "ГРУП ВОЛИНЬ" ОСОБА_1 була виявлена недостача товару, а саме: встановлена невідповідність розміщення відміток в секціях цистерни до інформації свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А/23205 від 07.11.2023. та , що встановлені всередині цистерни відмітки були значно опущені.

Також, 31.07.2024 на секції автоцистерни було встановлено пломби № 22169916 (4 секція цистерни), № 22169917 (3 секція цистерни), № 22169918 (2 секція цистерни), № 22169919 (1 секція цистерни).

Позивач додатково зазначає, що згідно Акту від 15 серпня 2024 , у відповідності до якого: після зняття пломби № 22169916 (4 секція цистерни т. з. з д. н. з. НОМЕР_2 ) та закачування 9800 л води по нижню відмітку свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А/23205 від 07.11.2023 року виявлено невідповідність, а саме: згідно вказаного свідоцтва 4 секція - 10 000 л (796мм), а фактично 4 секція - 9 800 л (796мм);

- після зняття пломби № 22169917 (3 секція цистерни т. з. з д. н. з. НОМЕР_2 ) та закачування 3870 л води по нижню відмітку свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А/23205 від 07.11.2023 року було виявлено невідповідність, а саме: згідно вказаного свідоцтва 3 секція - 4 000 л (1083мм), а фактично З секція - 3870 л (1083мм);

-після зняття пломби № 22169918 (2 секція цистерни т. з. з д п з. AA4034XG) із закачування 9 800 л води по нижню відмітку свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної технікн № 2А 23205 від виявлено невідповідність, а саме: згідно вказаного свідоцтва 2 секція - 10 000 л (681мм). а фактично 2 секція - 9 800 л (681 мм);

- після зняття пломби № 22169919 (І секція цистерни т. з. з д. н. з AA4034XG) іа закачування 4 800 л води по нижню відмітку свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2А 23205 від 07 11.2023 року було виявлено невідповідність, а саме: згідно вказаного свідоцтва І секція - 5 000 л (786мм), а фактично 1 секція - 4 800 л (786мм).

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.

Позивач 20.08.2024 року звернувся до відповідача із претензією щодо неналежного виконання умов договору перевезення вантажів в міжнародному і міжміському сполученні № 07-03 2024 від 07.03.2024. У відповідь ФОП Пащенко В. М. повідомив про безпідставність даної претензії

Предметом доказування в цій справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з Відповідача заявленої Позивачем суми збитків; наявність в діях/бездіяльності Відповідача складу господарського правопорушення.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору перевізник зобов`язаний забезпечити надання транспортних засобів під завантаження в узгоджений в заявці термін та в стані, належному для перевезення узгодженого типу вантажу, з урахуванням характеру і особливостей такого вантажу та з дотриманням санітарних норм.

Згідно з п. 3.1.3, Договору перевізник зобов`язаний забезпечити контроль за процесом завантаження, розміщення та кріплення вантажу, з метою забезпечення його збереження.

Відповідно до п. 3.1.4. Договору перевізник зобов`язаний перевірити зовнішній стан ватажу того упакування. У разі виявлення недоліків у зовнішньому вигляді, упаковці тощо, що загрожують збереженню такого вантажу, перевізник (водій) зобов`язаний негайно сповістити про це замовника.

У відповідності до п. 3.1.6 Договору перевізник зобов`язаний забезпечити збереження вантажу, його якісних показників, не допускати розміщення у транспортному засобі інших вантажів, крім вантажу замовника та не допускати інших порушень, що можуть спричинити псування вантажу замовника.

Згідно пункту 6.5. Договору під час приймання ватажу вантажоодержувач зобов`язаний перевірити стан вантажу, його вагу та кількість на момент одержання. Доставлений вантаж вважається одержаним з моменту підписання товарно - транспортної накладної (CMR) уповноваженою особою вантажоодержувача

Пунктом 6.6 Договору сторони узгодили, що у випадку якщо під час приймання вантажу та його перевірці вантажоодержувачем буде виявлено невідповідність товарно-супровідним документам, втрату чи пошкодження вантажу, уповноважена особа вантажоодержувача складає відповідний Акт про невідповідність вантажу у трьох примірниках, один з яких у вантажоодержувача, другий надається перевізнику, а третій надсилається замовнику.

У разі відмови перевізника (водія) від підписання Акту невідповідності вантажу, здійснюється фото- та/або відеофіксація вантажу. Акт, підписаний вантажоодержувачем, а також фото- та/або відеоматеріали, є достатньою підставою підтвердження викладених у такому Акті даних (п. 6.8. Договору).

Сторони погодили, що Акт про невідповідність вантажу є заявою замовника про невідповідність фактичного стану вантажу його опису, зазначеному в товарно-супровідних документах, що підтверджує неналежне виконання перовітзником взятих на себе зобов`язань та є обгрунтованою та достатньою підставою для виставлення претензії - вимоги замовником до перевізника про отримання компенсації шкоди та/або застосування узгоджених сторонами у цьому Договорі санкцій (п. 6.10)

З Акту здачі - приймання нафтопродуктів за кількістю від 31.07.2024 до ТТН №000019004 від 31.07.2024 вбачається аналогічне маркування пломб та міститься застереження про забезпечення перевізником цілісності пломб з моменту завантаження до моменту здачі - приймання (а.с.19).

Крім того, у заявці № 182 від 31.07.2024 не узгоджено між сторонами ваги вантажу в кілограмах.

Згідно наявного в матеріалах справи копії Акту здачі - приймання нафтопродуктів від 31.07.2024 до ТТН №000019004 від 31.07.2024 відсутні зафіксовані об`єми паливовоза в літрах, оскільки доказів щодо зважування вантажу не було проведено, що не дало змогу представнику перевізника під час приймання вантажу перевірити його вагу.

Суд зауважує, що в матеріаліх справи відсутня товаро - транспортна накладна №000019004 від 31.07.2024 про прийом товару вантажовідправником та передачі його перевізнику.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що перевізником виконані умови п.п. 3.1.6. та п.3.1 Договору щодо забезпечення збереженості вантажу.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

У матеріалах справи відсутні докази, заподіяння прямої шкоди у вигляді збитків відповідачем позивачу на момент винесення рішення.

Враховуючи наведене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП ГРУП ВОЛИНЬ» про стягнення з фізичної особи - підприємця Пащенка Володимира Митрофановича збитків у розмірі 50 487,99 грн.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 145, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

21.01.2025

СуддяМ. С. Шум