Рішення

від 20.01.2025 по справі 904/4120/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4120/24За позовом ОСОБА_1 , с. Кременівка Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання трудових відносин припиненими та виключення запису

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: Червона Т.М., адвокат, ордер серії АЕ №1318237 від 18.09.2024

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" з 01.02.2024 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести зміни у відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де змінити з ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" на єдиного учасника, що виконує обов`язки керівника - ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 08.07.2021 ОСОБА_1 є директором Товариства. У зв`язку з воєнним станом, введеним на території України 24.02.2024, Позивачка постійно проживає за межами України, та не має можливості виконувати трудові обов`язки директора. У лютому 2024 року позивачка подала заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням з 01.02.2024. Позивач зазначає, що направила повідомлення про скликання загальних зборів учасників 12.12.2023 та 19.01.2024. Однак збори не відбулися, її повідомлення про скликання зборів було проігнороване, а тому просить визнати припиненими трудові відносини у судовому порядку.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 справу №904/4120/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 24.09.2024 позовну заяву залишено без руху позивачу надано строк для усунення недоліків.

25 вересня 2024 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.10.2024; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Підготовче засідання було відкладено з 28.10.2024 на 27.11.2024. З 27.11.2024 оголошено перерву до 09.12.2024.

04 грудня 2024 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява позивача про зміну предмета позову, в якій просить:

- визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" з 01.02.2024 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України;

- внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар".

Ухвалою суду від 05.12.2024 заяву про зміну предмета позову прийнято судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2024.

З 23.12.2024 розгляд справи відкладено на 20.01.2025.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: узвіз Лоцманський, буд. 3-Л. м. Дніпро, 49005 (а.с. 36).

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 64-67).

Відповідно до п. 5 частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи. Неотримання ухвали у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 187 ГПК України).

Відповідач та треті особи у судове засідання не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно витягу з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень №0610215021273, №0610218073231, ухвали господарського суду від 09.12.2024, від 23.12.2024, направлені на адресу відповідача, повернуті з відміткою "за закінченням терміну зберігання", "за відмовою адресата" (а.с. 101, 120).

Направлені судом на адресу третьої особи-1 ухвали суду від 09.12.2024, від 23.12.2024 повернуті підприємством зв`язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 97-99, 108-110).

Ухвали суду від 09.12.2024, від 23.12.2024 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету третьої особи-2 09.12.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 93, 104).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 20.01.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2015 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар", про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис №12241020000073581. Місцезнаходження юридичної: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, узвіз Лоцманський, будинок 3 "Л". Керівник ОСОБА_1 ; засновник ОСОБА_2 ; кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_2 (а.с. 36) .

ОСОБА_1 призначено керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" з 08 липня 2021 року за рішенням єдиного учасника №07\07\2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар", ОСОБА_2 , від 07.07.2021 (а.с. 30).

08 липня 2021 року наказом ТОВ "СК Солар" №08-07/21 про вступ на посаду директора, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ "СК Солар" з 08 липня 2021 року (а.с.21). Відповідні зміни внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (запис №1002241070014073581 від 08.07.2021).

Рішенням одноособового учасника ТОВ "СК Солар" від 25.03.2020, затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" у новій редакції (а.с. 25-29).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Солар" (далі - товариство) створено згідно з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та іншими законодавчими актами шляхом об`єднання майна учасників та їх участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку. Статут встановлює порядок діяльності товариства.

Засновником та єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" є ОСОБА_2 , частка в статутному капіталі товариства якого складає 100% (п. 2.1, 4.1 Статуту).

Органами товариства є Загальні збори учасників, та виконавчий орган - директор товариства. Загальні збори учасників є вищим органом товариства (п. 5.1, 5.2 Статуту).

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (п. 5.2.3 Статуту).

До компетенції загальних зборів учасників належить: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства (п. 5.2.4 Статуту).

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених Законом або Статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу; на вимогу наглядової ради товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства (п. 5.2.6 Статуту).

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам (п. 5.2.9 Статуту).

Рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, що приймаються єдиним учасником товариства одноособово - оформлюються письмовим рішенням такого учасника (п. 5.2.16 Статуту).

Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор" (п. 5.3 Статуту).

Позивач зазначає, що у зв`язку із початком військової агресії проти України, об`єктивної неможливості та небажання надалі продовжувати виконувати повноваження директора товариства, а також відсутності бажання діяти в інтересах товариства, 12.12.2023 подала заяву про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 01.02.2024 (а.с.7).

Заява про звільнення з посади директора Товариства направлена на адресу засновника 27.12.2023 (опис вкладення у цінний лист та поштова накладна містяться в матеріалах справи, а.с.8).

12.12.2023 та 19.01.2024 на адресу засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" направлено Повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ "СК Солар" від 12.12.2023 та від 19.01.2024 (а.с.9, 13) з порядком денним:

- про скликання загальних зборів учасників та призначення їх на 15.01.2024 о 10:00 та на 25.02.2024 о 10:00 відповідно; розгляд заяви директора ОСОБА_1 про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 01.02.2024.

Позивач вказує, що збори не відбулися, її повідомлення про скликання зборів було проігнороване, а тому просить визнати припиненими трудові відносини у судовому порядку.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення наявності трудових відносин позивача з відповідачем, наявність підстав для її звільнення, порядок звільнення з посади директора позивача та наявність порушень прав позивача.

Позивач вказує, що як директор товариства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора, у зв`язку з чим вважає, що бездіяльність учасника товариства щодо проведення загальних зборів та вирішення питання про звільнення позивача, як директора товариства, є грубим порушенням її прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.

Вказане і стало причиною звернення до суду з позовом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У пункті 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (OleksandrVolkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав в обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, направлення цієї заяви товариству, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Згідно з частинами 1-4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (постанова Верховного Суду від 24.12.2019 по справі № 758/1861/18).

У постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту).

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було дотримано порядок скликання загальних зборів та вчинення інших дій, необхідних для розгляду питання про звільнення з посади.

Згідно зі ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження наявності підстав для її звільнення з посади директора, зволікання відповідача щодо вчинення дій спрямованих для звільнення позивача є більш вірогідними.

Щодо вимоги про визнання припиненими трудових відносин з 01.02.2024 суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, загальні позачергові збори про вирішення питання про звільнення з посади директора позивача було призначено на 15.01.2024 та на 25.02.2024.

Дата звільнення (01.02.2024), визначалась як дата зазначена позивачем в заяві про звільнення.

Оскільки, матеріали справи не містять укладеного трудового договору (контракту) між позивачем та товариством, спір не виник стосовно припинення такого правочину. Відтак у спірних правовідносинах судом не застосовуються норми статті 38 КЗпП України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Розглядувані в межах даної справи позовні вимоги спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Позивач просить визнати припиненими трудові відносини з 01.02.2024 (дата зазначена в заяві про звільнення, а.с. 7).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення (ст. 16 ЦК України).

Слід врахувати, що суд не може вирішити (визначити юридичний факт) про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення саме суд, а не позивач вирішує яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів, що відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі "Гусєв проти України" (скарга № 25531/12)).

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

За відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20 від 06.09.2023.

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку права позивача підлягають захисту шляхом припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" та ОСОБА_1 з дати набрання законної сили рішенням суду у справі, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" та ОСОБА_1 з дати набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Щодо вимоги позивача про внесення запису про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Державний реєстратор при здійсненні будь-яких реєстраційних дій керується Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який є спеціальним Законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб-підприємців.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У частині першій статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Заявлена позивачем вимога про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" є похідною від вимоги про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" із 01.02.2024 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.

Суд вважає, що наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про те, що ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженої відповідальності "СК Солар" порушує її права, оскільки дана інформація є у вільному доступі та використовується користувачами реєстру.

Позивач позбавлена можливості виключити інформацію щодо себе, як керівника відповідача у встановлений Законом спосіб та порядок, шляхом надання державному реєстратору документів визначених статті 17 Закону про реєстрацію, при цьому уповноважений на звільнення керівника орган підприємства не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладені на нього обов`язки, тим самим допустив порушення трудових прав позивача.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В контексті наведеного суд також враховує, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин позивача з відповідачем та з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту і унеможливлення необхідності вчинення будь-яких інших заходів задля захисту визначеного інтересу позивача, суд дійшов висновку про те, що із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи" підлягає виключенню запис про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженої відповідальності "СК Солар".

Таким чином, вимога позивача про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар", підлягає задоволенню.

При цьому суд враховує, що метою вчинення реєстраційної дії є доведення до відома користувачів Єдиного державного реєстру інформації щодо відсутності з дати припинення трудових відносин повноважень позивача як директора відповідача. Відповідач має можливість внести відповідні відомості, зокрема, з посиланням на рішення суду.

Підвідомчість даної категорії спорів господарському суду підтверджена постановою ВП ВС від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80грн, що підтверджується квитанціями №3083-2172-0745-4935 від 18.09.2024 на суму 3028,00грн та №2YUL-6ETB-5Y5E від 25.09.2024 на суму 1 816,80грн. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 34, 37, 42, 44).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 4 844,80грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання трудових відносин припиненими та виключення запису задовольнити частково.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Солар" (ідентифікаційний код 39928784; узвіз Лоцманський, буд. 3 "Л", м. Дніпро, 49005) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" (ідентифікаційний код 39928784; узвіз Лоцманський, буд. 3 "Л", м. Дніпро, 49005).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Солар" (ідентифікаційний код 39928784; узвіз Лоцманський, буд. 3 "Л", м. Дніпро, 49005) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844,80грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.01.2025

Суддя Н.М. Євстигнеєва