Ухвала

від 22.01.2025 по справі 904/219/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22.01.2025м. ДніпроСправа № 904/219/25

Суддя Рудь І.А. , розглянувши матеріали

за позовом Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна індустрія Грандстрой", м. Дніпро;

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Технагляд", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 1 340 492 грн 18 коп.

ВСТАНОВИВ:

Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна індустрія Грандстрой" (далі - відповідач-1) на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації за договором № 55 від 18.09.2020 на виконання робіт по об`єкту "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С042124 Новомалинівка-Цвіткове-Карпівка км 0+000 - км 6+470 Широківського району Дніпропетровської області" суму завданих збитків у розмірі 1 339 140 грн 00 коп.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Технагляд" (далі - відповідач-2) на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації за договором № 242 від 18.09.2020 на виконання робіт по об`єкту "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С042124 Новомалинівка-Цвіткове-Карпівка км 0+000 - км 6+470 Широківського району Дніпропетровської області" суму завданих збитків у розмірі 1 352 грн 18 коп.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3 028 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру у загальному розмірі 1 340 492 грн 18 коп., за яку, з урахуванням подачі позовної заяви в електронній формі та застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 16 085 грн 91 коп. (1 340 492 грн 18 коп. х 1,5% х 0,8).

Проте, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору в передбаченому законом порядку.

При цьому, в тексті позовної заяви міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому позивач посилається на таке:

- на даний час кошторисом Департаменту не передбачені кошти для сплати судового збору, що унеможливлює проведення його оплати та надання до позовної заяви у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України підтвердження, у зв`язку з чим позивач просить прийняти позовну заяву без її повернення з послідуючим стягненням, у відповідності з нормами, встановленими статтею 136 Цивільного процесуального кодексу України;

- позивач посилається на положення статті 136 Цивільного процесуального кодексу України, статті 8 Закону України "Про судовий збір", за якими, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вивчення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін;

- на виконання наведених вимог закону, у підтвердження того, що на теперішній час майновий стан департаменту перешкоджає можливості сплати судового збору, позивач повідомляє, що згідно з кошторисом на 2025 рік, департаменту - за кодом 2800 "Інші поточні видатки" (саме за цим кодом передбачені цільові видатки зі сплати судового збору) не передбачені для департаменту асигнування зі сплати судового збору. З урахуванням вимог статті 119 Бюджетного кодексу України, положень Бюджетної програми КПКВК 7741010 "Здійснення виконавчої влади в Дніпропетровській області" департаменту заборонено використання бюджетних коштів за нецільовим призначенням, а саме використання бюджетних асигнувань, які передбачені із загального фонду державного бюджету та відносяться до інших цілей (відповідного коду економічної класифікації видатків). У зв`язку з чим, позивач просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, та прийняти до розгляду позовну заяву.

Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати та зменшення розміру судового збору є вичерпним.

Варто вказати, що Законом чітко визначено, що підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору є доведення заявником, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Крім того, за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення або відстрочення сплати судового збору юридичним особам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18).

Таким чином, судом відхиляються посилання заявника на положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки це положення стосується лише фізичних осіб (позивачів), у той час коли заявником у цій справі є юридична особа.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єкти господарювання та громадяни, поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Крім того, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за подання позовної заяви, є допустимим і передбачуваним для позивача та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на суд.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).

Таким чином, відстрочення сплати судового збору (розстрочення його сплати звільнення від сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Ураховуючи положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору.

Посилання позивача на його фінансове становище, а також те, що кошторисом Департаменту не передбачені кошти для сплати судового збору, відсутність грошових коштів на момент звернення з позовною заявою, не є тими обставинами, за яких можливе її надання у відповідності до статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах "Княт проти Польщі", "Єдамскі та Єдамска проти Польщі", від 26.07.2005).

Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені позивачем задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

При цьому, суд критично оцінює доданий позивачем до позовної заяви кошторис Департаменту на 2025 рік, який не може слугувати належним доказом, який би свідчив про те, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання позовної заяви, а також не наведено обставин, які б мали виключний характер, та свідчили б про наявність належних підстав для відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, особа, яка звертається до суду, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Оцінивши доводи, наведені позивачем в обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Одночасно слід ураховувати, що сторони судового процесу знаходяться у рівних умовах та однаково зазнають негативний вплив, що спричиняє збройна агресії російської федерації проти України (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18; ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 910/3327/23).

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення, натомість відсутність сплати судового збору надає суду достатньо правових підстав для залишення позовної заяви без руху.

Отже, враховуючи відсутність сплати судового збору, суд дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1-4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Вказані обставини є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу 7-денного строку з дня вручення вказаної ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме: надання до суду доказів сплати судового збору в сумі 16 085 грн 91 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву залишити без руху.

Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації протягом семи днів з дня вручення цієї ухвали, в тому числі через систему "Електронний суд", усунути недоліки позовної заяви надавши до суду:

- доказів сплати судового збору в сумі 16 085 грн 91 коп.

Докази усунення недоліків мають надійти до Господарського суду Дніпропетровської області не пізніше сьомого дня з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, з урахуванням строків поштового перебігу, в тому числі через систему "Електронний суд".

Роз`яснити Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що у разі не усунення всіх недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя І.А. Рудь