Ухвала

від 22.01.2025 по справі 906/1333/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

22.01.2025м. ДніпроСправа № 906/1333/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Юзіков С.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" від 20.01.2025 про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Максігран" звернулося до ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" з позовом про стягнення 7 072 619,53 грн., з яких 6 777 853 78 грн. суми основного боргу, 253 098,62 грн. інфляційних втрат, 41 667 грн. 13 коп. 3% річних та судових витрат у справі.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач послався на порушення Відповідачем умов Договору відповідального зберігання № 2/05-23 від 16.05.2023 в частині повернення 35 669,16 тон піску річкового, який належить Позивачеві.

Разом з позовом Позивач подав заяву від 20.01.2025 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на пісок річковий у кількості 35 669,16 тон, що був переданий на відповідальне зберігання Відповідачеві на його склад за адресою: Київська область, Броварський район, село Рожни, загальною вартістю 6 777 853,78 грн. від Позивача за Договором відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023 року.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що Відповідач із червня 2024 року декілька разів змінював кінцевих бенефіціарних власників, керівників та адреси компанії. Така кількість проведених реєстраційних дій та територіальні зміни місцезнаходження Відповідача за незначний проміжок часу, може значно утруднити виконання рішення суду. Пісок річковий у кількості 35 669,16 тон був переданий на відповідальне зберігання Відповідача на його склад, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Рожни. Проте, із червня 2024 року Відповідач відмовився відпускати пісок зі складу, мотивуючи це зміною керівництва компанії. Налагодити будь-який зв`язок та діалог з новим керівництвом Відповідача, не вдалося.

Позивач наполягає на наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки: арешт вказаного піску може бути єдиною гарантією захисту порушених прав Позивача і, як наслідок, реального виконання рішення у даній справі.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтями 13, 74, 80 ГПК України передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з ч.1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов`язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Про обов`язковість належного обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову також зазначив Верховний Суд в постанові від 03.04.2020 у справі №904/4511/19. Верховний Суд вказав, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Подібна правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглянувши заяву ТОВ "МАКСІГРАН" про забезпечення позову, суд встановив, що ним не доведено наявність обставин, які можуть ускладнити, або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Не є належним свідченням невиконання в майбутньому судового рішення самі лише посилання Позивача щодо наявності таких обстави, без наведення належних та допустимих доказів.

Зміна місцезнаходження юридичної особи, зміна керівника, кінцевого беніфіціарного власника - є правом юридичної особи і відповідні зміни в будь-якому випадку відображаються в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", що саме по собі не може слугувати підставою для висновку про неможливість виконання рішення суду вданій справі в майбутньому, у випадку задоволення позову судом.

Також Позивачем не доведено, що зміна кінцевих бенефіціарних власників, керівників та адреси компанії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, на захист яких подано позов.

За змістом матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог у справі є стягнення грошових коштів у розмірі 7 072 619,53 грн. за неналежне виконання Договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023.

Отже, Позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру - стягнення грошових коштів у розмірі 7 072 619,53 грн.

Проте, Позивач у заяві про забезпечення позову просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на пісок річковий у кількості 35 669,16 тон, що був переданий на відповідальне зберігання за Договором відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023, без будь-якого обґрунтування необхідності саме накладення арешту на пісок річковий, з урахуванням того, що за судовим рішенням про стягнення грошової суми першочергове виконання здійснюється саме шляхом стягнення таких коштів. Однак, Позивач не повідомляє і не наводить доказів відсутності у Відповідача грошових коштів у будь-яких сумах та не підтверджує відсутність відкритих банківських рахунків Відповідача і, як можливий наслідок, необхідність арешту рухомого майна, за рахунок якого можливе подальше виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Необхідно також зазначити, що не дивлячись на зміну юридичної адреси, кінцевого бенефіціарного власника та керівника, місцезнаходження самого складу, де зберігається майно Позивача не змінилося, про що свідчить адреса з якої було повернуто частину майна з відповідального зберігання та адреси зазначеної в заяві про забезпечення позову, а саме: Київська область, Броварський район, с. Рожни.

Також Позивачем не подані докази на підтвердження вчинення Відповідачем відповідних дій чи наміру (підготовки) до їх вчинення, які б свідчили про те, що він намагається ухилитися від виконання судового рішення, у випадку задоволення позову.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Однак Позивачем, окрім посилань на загальні норми процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову, жодного доказу вчинення Відповідачем дій, направлених на відчуження належного йому майна чи виведення коштів з рахунків, не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на Заявника.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 79, 129, 136 - 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" про забезпечення позову.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову покласти на Заявника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення 22.01.2025 та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 256 ГПК України до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя С.Г. Юзіков