Рішення

від 21.01.2025 по справі 906/1273/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1273/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сполохов Є.О., ордер серія АР №1216351 від 27.12.2024 (в режимі

відеоконференції),

від відповідача: Гуртовенко Р.М., ордер серія АМ №1104454 від 15.01.2025,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації

(м.Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уютспецбуд" (м.Житомир)

про стягнення 639 000,00грн.

Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" 639 000,00грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю №193/ОБ від 31.07.2024, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим позивач в односторонньому порядку відмовився від договору та нарахував 639 000,00грн пені.

Ухвалою суду від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.01.2025.

16.01.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, у якому відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої штрафної санкції на 98%, а саме до 12780,00грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не подав, у судовому засіданні 21.01.2025 представник відповідача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, підтримав клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, зазначив, що поставка товару у передбачені строки не відбулась через поважні обставини, які не залежали від волі відповідача, однак виникнення яких зумовило об`єктивну неможливість для відповідача вчасно виконати зобов`язання перед позивачем. Вказав, що ТОВ "Уютспецбуд" стало потерпілим від злочину щодо заволодіння невідомими особами грошовими коштами належними товариству на загальну суму 28333750,00грн, які були перераховані позивачем на рахунок юридичної особи - TOB "ВНК Україна" з метою закупівлі товару, однак вказані вище кошти були виведені з України та привласнені невстановленими на даний час особами, а відповідний товар ТОВ "Уютспецбуд" поставленим не був. Відповідач відзначив, що дана обставина зумовила неможливість вчасно здійснити поставку товару, який є предметом укладеного між сторонами договору про закупівлю №193/ ОБ від 31.07.2024р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (покупець, позивач) та ТОВ "УЮТСПЕЦБУД" (постачальник, відповідач) був укладений договір про закупівлю №193/ОБ (далі - договір, а.с.8-12), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки товар, вказаний у специфікації, додаток 1 до цього договору, що є невід`ємною його частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору загальна вартість договору визначена на підставі додатку 1 до даного договору та складає 35500000грн.

На підставі п.3.2 договору оплата здійснюється покупцем за фактично отриманий належної якості товар шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі, протягом 30 (тридцяти) днів після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Відповідно до п.4.1 договору постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов`язується здійснити поставку не пізніше 15.08.2024 року.

Пунктом 4.4 передбачено, що датою поставки товару є дата його передачі уповноваженому представнику покупця та підписання видаткової накладної.

За умовами п.7.2 договору покупець, має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати цей договір у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань постачальником шляхом направлення офіційного листа про це постачальнику за адресою, яка зазначена в розділі 16 цього договору. Офіційний лист про розірвання цього договору надсилається постачальнику за 5 (п`ять) календарних днів до дня припинення (розірвання) договору. Цей договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена в офіційному листі про розірвання договору (п.п. 7.2.2 договору); на відшкодування збитків та сплату неустойки (штрафу, пені тощо) у випадках невиконання та/або не належного виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором (п.п. 7.2.9 договору).

Відповідно до п.7.3 договору постачальник зобов`язаний поставляти покупцю товар в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 9.1 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та додатково чинним законодавством України.

За порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (п.9.3 договору).

Згідно п.12.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору і діє до 31.12.2024, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (п. 12.2 договору).

Будь-які зміни або доповнення до цього Договору, якщо про інше не зазначено в цьому Договорі, вносяться виключно в письмовій формі, за взаємною згодою Сторін, шляхом укладення додаткової угоди яка з моменту її підписання Сторонами є невід`ємною частиною цього Договору (п. 14.7 договору).

Згідно специфікації, яка є додатком №1 до договору №193/ОБ від 31.07.2024, сторонами було погоджено поставку товару на суму 35 500 000,00грн (а.с. 12 - на звороті).

05.08.2024 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про закупівлю №193/ОБ від 31.07.2024, за умовами якої строк поставки товару було продовжено до 31.08.2024 (а.с.13).

Як зазначає позивач, ТОВ "Уютспецбуд" свої зобов`язання щодо поставки товару в строк, встановлений умовами договору, не виконав.

Позивач листом за вих.№306 від 13.09.2024 повідомив відповідача про розірвання з 20.09.2024 в односторонньому порядку договору про закупівлю № 193/ОБ від 31.07.2024 (а.с.14).

За допущене прострочення позивач на підставі п.9.3 договору нарахував відповідачу пеню в сумі 639000,00грн (нарахування здійснене за наступною формулою 35 500 000,00 x 0.1 x 18 : 100 = 639000,00).

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 364 від 22.10.2024 (а.с.17-18), в якій вимагав сплатити пеню в сумі 639000,00грн.

У відповіді на претензію відповідач просив не застосовувати санкції до товариства з огляду на обставини, зазначені у ній (а.с. 20).

З огляду на викладене позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно достатті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч.1 ст.664 ЦК України).

Положеннями ст.ст.526, 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться і в частинах 1,7 ст.193 ГК України.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірного зобов`язання з поставки товару у кількості 500 шт. на суму 35500000,00грн у строк, встановлений п.4.1 договору - до 31.08.2024.

Відповідач не заперечив, що поставка товару не відбулась.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Враховуючи те, що відповідач мав поставити товар на загальну суму 35 500 0000,00 грн до 31.08.2024 включно, натомість у вказаний строк товар не поставив, відтак з 01.09.2024 почалося прострочення виконання зобов`язання з поставки товару на суму 35500000,00 грн.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно на підставі п.9.3 договору нараховано до стягнення 639000,00грн пені у розмірі 0,1% від вартості відповідної партії товару, поставка якого прострочена, за кожен день прострочки за період з 01.09.2024 до 19.09.2024.

Водночас суд враховує, що за ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд звертає увагу, що за змістом ч.1 ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Поняття "значно" та "надмірно", які використовуються ст.ст.551 ЦК та 233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

У даному випадку слід врахувати обставину, що зумовила неможливість вчасно здійснити поставку товару, який є предметом договору про закупівлю №193/ОБ від 31.07.2024, що укладено між сторонами, а саме те, що ТОВ "Уютспецбуд" стало потерпілим від злочину щодо заволодіння невідомими особами грошовими коштами, належними товариству на загальну суму 28 333 750,00грн, які були перераховані ТОВ "Уютспецбуд" на рахунок юридичної особи - TOB "ВНК Україна" з метою закупівлі товару, однак вказані вище кошти були виведені з України та привласнені невстановленими на даний час особами, а відповідний товар ТОВ "Уютспецбуд" поставленим не був. У даному випадку слід врахувати, що ТОВ "Уютспецбуд" уклавши договір про закупівлю №193/ОБ від 31.07.2024 із позивачем, здійснило заходи щодо закупівлі відповідних товарів для забезпечення виконання зобов`язань за даним договором, про що свідчить факт укладання ТОВ "Уютспецбуд" договору із ТОВ "ВНК Україна" за №156/07 від 23.07.2024. Позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 50%, а саме до 319500,00 грн.

У розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що таке зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язання і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Згідно з ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст.76, 77, 79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

З урахуванням викладеного, оцінивши в повній мірі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково, зменшити розмір пені до 319500,00грн, стягнути з відповідача на користь позивача 319500,00грн пені; у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення 319500,00грн пені відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, належить покласти на ТОВ "УЮТСПЕЦБУД" без урахування суми зменшеної пені.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 50% до 319500,00грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТСПЕЦБУД" (вул.Героїв Крут, 64, кв.105, м.Житомир, 10024, код ЄДРПОУ 42613505)

на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (пр.Соборний, буд.164, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 45021701)

- 319500,00грн пені;

- 7668,00грн судового збору.

4. В позові відмовити в частині стягнення 319500,00грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1- у справу;

2-3 сторонам через "Електронний суд"