Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/9825/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 р. м. УжгородСправа № 910/9825/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Райніш М.І.

Розглянув матеріали справи

за позовом Державної митної служби України, м. Київ

в особі Відокремленого підрозділу Закарпатської митниці, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго», м. Київ

про стягнення 136 891,51 грн

За участю представників:

позивача Марканич В.М., в порядку самопредставництва;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Закарпатська митниця звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» 111 717,00 грн заборгованості з орендної плати за січень та лютий 2024 року, 473,03 грн земельного податку за січень березень 2024 року, 13 529,78 грн пені та 11 171,70 грн штрафу посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 04-17/05-08 від 27.01.2017 з урахуванням додаткового договору № 10 від 23.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 постановлено позовну заяву Закарпатської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» про стягнення заборгованості в розмірі 136 891,51 грн з додатками направити за виключною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9825/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.11.2024 суд відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою про відкриття провадження у справі суд, у порядку абз. 3 ч. 7 ст. 42 ГПК України, звернув увагу відповідача на його обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет на виконання вимог частини шостої статті 6 ГПК України, а також на приписи ч. 10 ст. 165 ГПК України, відповідно до яких суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Надалі, з огляду на відсутність належних доказів повідомлення відповідача про розгляд справи в суді, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 19 грудня 2024 року призначив справу №910/9825/24 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 21 січня 2025 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2025 позовні вимоги підтримав з визначених в позовній заяві підстав.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.11.2024 та ухвала від 19.12.2024, які надіслані судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 96) повернуті без вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» із зазначенням причини невручення «За закінченням терміну зберігання», що вбачається з поштового конверту та відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованих відправлень за трек-номерами 0600979428054, 0600995661273.

Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.

Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв`язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв`язку за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об`єкта поштового зв`язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи в суді, мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та не може слугувати підставою для відкладення судового засідання.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №04-17/05-08 від 27.01.2017 року в частині сплати орендної плати за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року включно, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» утворилася заборгованість в розмірі 111 717,00 грн по сплаті орендної плати та 473,03 грн по земельному податку, за несвоєчасну сплату яких позивачем нараховано 13 529,78 грн пені та 11 171,70 грн штрафу, з вимогами про стягнення яких з відповідача у справі був поданий даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідачем не подано суду відзиву на позов згідно з ст.ст. 165, 178 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

27 січня 2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго», як Орендарем укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №04-17/05-08 (надалі Договір) за умовами п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: бокс поглибленого огляду (літ. О) загальною площею 195,8 м.кв. на митному посту «Ужгород», що розміщений за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 224 та перебуває в оперативному управлінні (користуванні) Закарпатської митниці ДФС (Балансоутримувач).

За змістом п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення та екслуатації магазину безмитної торгівлі.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше підписання акту приймання-передачі майна, який скріплюється печатками не пізніше місячного терміну з дати державної реєстрації права оренди за цим Договором, виключно у разі виконання Орендарем п. 5.2. Договору щодо сплати завдатку.

Згідно з Актом приймання-передавання майна в оренду від 27.01.2017 Орендодавцем на виконання умов Договору передано, а Орендарем, в свою чергу, прийнято в строкове платне користування бокс поглибленого огляду (літ. О) загальною площею 195,8 м.кв. на митному посту «Ужгород», що розміщений за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 224.

Відповідно до пункту 5.3. Договору встановлено обов`язок Орендаря своєчасно й у повному обсязі. сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.

За змістом п.п. 3.1.-3.3. Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) та за результатами конкурсу на право оренди державного майна (протокол засідання конкурсної комісії №12 від 26.01.2017) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2016 року 111 500,00 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, з врахуванням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 3.6. Договору орендна плата перераховується у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України чинних на кінець періоду, за який здійснюються платіж до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.1. Договору, даний Договір укладено строком на 10 років, що діє з 27.01.2017 по 26.01.2027 включно.

23 листопада 2021 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. нотаріально посвідчений укладений 07.10.2021 сторонами Договору Додатковий договір №10 про внесення змін до Договору оренди №04-17/05-08 від 27.01.2017 року, яким змінено, зокрема, особу Балансоутримувача орендованого майна на Закарпатську митницю (п. 1. Додаткового договору №10).

Позивач в позовній заяві стверджує, що за час дії Договору відповідач, як Орендар не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме всупереч приписів п. 3.6. Договору не оплачував у визначений Договором строк на користь Балансоутримувача 50% орендної плати за період оренди листопад 2023 року - лютий 2024 року включно, в результаті чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» за січень-лютий 2024 року становить 111 717,00 грн, стягнення якої разом із нарахованим в порядку ст. 797 ЦК України відшкодуванням земельного податку за січень-березень 2024 року включно в сумі 473,03 грн є предметом судового розгляду в даній справі.

На підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості з орендної плати та відшкодування земельного податку суду надано рахунки на сплату орендної плати (разом з пенею) №489 від 12.12.2023, №7 від 15.01.2024, №23 від 13.02.2024, №66 від 12.03.2024, №87 від 20.03.2024, №108 ввід 29.03.2024, які виставлялися відповідачу в період з листопада 2023 року по лютий 2024 року включно та згідно з якими Орендарю за Договором у вказаний період Балансоутримувачем нараховано 222 698,56 грн орендної плати (50% відповідно до п. 3.6. Договору), що з урахуванням часткової сплати відповідачем орендної плати в означений період в сумі 56 524,81 грн (банківська виписка по рахунку від 20.12.2023 сплата орендної плати листопада 2023 року) та з урахуванням здійсненого 29.02.2024 Балансоутримувачем зарахування сплаченого Орендарем відповідно до п. 5.2. Договору завдатку в розмірі 55 750,00 грн в рахунок сплати орендної плати за грудень 2023 року та січень 2024 року (частково), свідчить про наявність заборгованості в сумі 111 717,00 грн по орендній платі за січень-лютий 2024 року та 473,03 грн з відшкодування земельного податку за січень-березень 2024 року включно.

Надіслані на адресу відповідача претензії №7.7-5/10-01/3824 та №7.7-5/10-01/3826 від 10.05.2024 (поштова накладна №8800021683766) з вимогою сплатити наявну заборгованість (з пенею) в сумі 119 278,63 грн та 485,30 грн з відшкодування земельного податку залишені Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» без відповіді та задоволення.

Встановлення наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 111 717,00 грн та 473,03 грн з відшкодування земельного податку разом з нарахованими позивачем за їх несвоєчасну сплату 13 529,78 грн пені та 11 171,70 грн штрафу є предметом судового дослідження в даній справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо підсудності.

Підсудність даного спору визначається за правилами ч. 3 ст. 30 ГПК України, відповідно до якої встановлено виключну підсудність спорів, що виникають з приводу нерухомого майна господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Щодо суті спору.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, цивільні права та обов`язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов`язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов`язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.

Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).

При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

За змістом ч.1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт користування ним протягом листопада 2023 року лютого 2024 року нерухомим майном боксом поглибленого огляду (літ. О), загальною площею 195,8 м.кв. на митному посту «Ужгород», що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №04-17/05-08 від 27.01.2017 року, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області. Доказів припинення вказаного Договору та/або повернення об`єкту оренди з оренди Орендарем матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати за користування майном (50% на користь Балансоутримувача позивача у справі) у листопаді 2023 року - лютому 2024 року на підставі виставлених позивачем рахунків №489 від 12.12.2023, №7 від 15.01.2024, №23 від 13.02.2024, №66 від 12.03.2024 в загальній сумі 222 698,56 грн та у визначений в п. 3.6. Договору строк не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем, яка, з урахуванням часткової сплати орендної плати за листопад 2023 року в сумі 56 524,81 грн (банківська виписка по рахунку від 20.12.2023) та з урахуванням здійсненого 29.02.2024 Балансоутримувачем зарахування сплаченого Орендарем відповідно до п. 5.2. Договору завдатку в розмірі 55 750,00 грн в рахунок сплати орендної плати за грудень 2023 року та січень 2024 року (частково), - на час прийняття даного рішення за становить 110 423,75 грн (222 698,56 грн 56 524,81 грн 55 750,00 грн), що не заперечено відповідачем у справі належними і допустимими доказами.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов`язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №04-17/05-08 від 27.01.2017 року в судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов`язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги Державної митної служби України в особі Відокремленого підрозділу Закарпатської митниці, як Балансоутримувача про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» 110 423,75 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас, оцінюючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 293,25 грн заборгованості з орендної плати (111 717,00 грн 110 423,75 грн), суд враховує, що вказана сума відповідно до рахунку №489 від 12.12.2023 не входить до складу основної заборгованості по орендній платі, є пенею, нарахованої за жовтень-листопад 2023 року, вимоги що сплати якої позивачем заявлено окремо (за листопад 2023 року) і не підтверджено належними і допустимими доказами (за жовтень 2023 року), а відтак, в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Щодо земельного податку.

Предметом позовних вимог позивачем також визначено стягнення з відповідача 473,03 грн як компенсації земельного податку за січень березень 2024 року в якості компенсації сплачених позивачем комунальних послуг, пов`язаних з утриманням Об`єкта оренди.

На підтвердження позову в цій частині суду надано копії рахунків №66 від 12.03.2024, №87 від 20.03.2024, №108 ввід 29.03.2024, які виставлялися відповідачу в період січня по березень 2024 року включно та згідно з якими Орендарю за Договором у вказаний період Балансоутримувачем нараховано 473,03 грн з відшкодування земельного податку.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, суд враховує, що згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №04-17/05-08 від 27.01.2017 року не містять визначення зобов`язань відповідача відшкодовувати Орендодавцю та/або Балансоутримувачу сплачений останніми земельний податок, а посилання позивача в обґрунтування позовних вимог в цій частині на приписи ст. 797 ЦК України є неспроможними, позаяк означеною нормою лише визначено структуру (складові частини) плати, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) плата за користування об`єктом оренди та плата за користування земельною ділянкою.

Суд звертає увагу позивача, що положення означеної статті ЦК України жодним чином не встановлюють і не можуть встановлювати для Орендаря додаткових обов`язків за Договором оренди, позаяк такі обов`язки повинні бути встановлені в самому договорі або прямо випливати з актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги наведене, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 473,03 грн як компенсації земельного податку належить відмовити.

Щодо пені.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Приписами ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.7. Договору сторонами погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету і Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включно з днем оплати.

Позивач, з посиланням на вказаний пункт Договору та згідно з наданими суду розрахунками пені, просить стягнути з відповідача 13 529,78 грн пені, нарахованої за порушення строків сплати орендної плати у листопаді 2023 року лютому 2024 року включно, за кожен місяць окремо, починаючи з дати виникнення прострочення і по 11.07.2024 року та з урахуваннм часткової сплати відповідачем орендної плати та здійсненого позивачем зарахування завдатку.

Водночас, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені та здійснивши оцінку доказів, на яких вони ґрунтується, суд дійшов висновку, що в зазначені позивачем періоди пеня нараховувалася на суму заборгованості, яка зазначена в рахунках №489 від 12.12.2023, №7 від 15.01.2024, №23 від 13.02.2024, №66 від 12.03.2024, до яких Закарпатською митницею, окрім орендної плати включено також і пеню за попередні періоди.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені від суми підтвердженої судом заборгованості саме по орендній платі за визначені позивачем періоди та з урахуванням часткового погашення боргу, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 13 312,90 грн пені, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

В частині стягнення з відповідача 216,88 грн пені суд відмовляє, позаяк вимоги в цій частині невірно розраховані Закарпатською митницею.

Щодо штрафу.

Відповідно до положень п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Визнаючись з підставністю позову в частині заявленого позивачем до стягнення штрафу, нарахованого за прострочення сплати орендної плати, нарахованої в січні-лютому 2024 року більш ніж на три місяці, суд враховує, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідна правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17, від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17 та від 01 червня 2021 року в справі №910/12876/19.

Судом встановлено, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо сплати орендної плати, досягли згоди щодо їх умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його та передбачивши, окрім нарахування пені за прострочення сплати орендної плати відповідно до п. 3.7. Договору, також і штраф (п. 3.8. Договору) у випадку, якщо термін прострочення оплати триває більше трьох календарних місяців.

Доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до Орендаря відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов`язань, передбачених розділом 3 Договору, сторони Договору не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним та обґрунтованим нарахування відповідачу за прострочення сплати орендної плати, нарахованої в січні-лютому 2024 року більш ніж на три місяці штрафу згідно з п. 3.8. Договору, а відтак, з огляду на встановлений судом розмір прострочення в зазначені місяці (110 423,75 грн), штраф за п. 3.8. Договору становить 11 042,38 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

В частині вимог про стягнення 129,32 грн штрафу суд відмовляє, позаяк він нарахований позивачем на непідтверджену належними та допустимими доказами суму заборгованості по орендній платі в січні-лютому 2024 року.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Київ Карго» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 96, код ЄДРПОУ 36406879) на користь Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі Відокремленого підрозділу Закарпатської митниці (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ ВП 43985560) 110 423,75 грн (сто десять тисяч чотириста двадцять три гривні 75 копійок) заборгованості, 13 312,90 грн (тринадцять тисяч триста дванадцять гривень 90 копійок) пені, 11 042,38 грн (одинадцять тисяч сорок дві гривні 38 копійок) штрафу та 2981,27 грн (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят одну гривню 27 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 23 січня 2025 року.

СуддяЛучко Р.М.