Рішення

від 23.01.2025 по справі 907/786/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/786/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатко О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, код ЄДРПОУ 41999833, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18, поштовий індекс 88000

до відповідача: Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради, код ЄДРПОУ 36917235, місцезнаходження - Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Великий Березний, вулиця Шевченка, будинок 12, поштовий індекс 89000

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг,

з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.10.2024 (прийнятої судом до розгляду згідно ухвали від 09.10.2024),

з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2024 (прийнятої судом до розгляду згідно ухвали від 28.10.2024),

за участі представників сторін:

від позивача - не з`явився (подав заяву про розгляд справи у відсутність позивача),

від відповідача - не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (далі позивач) 13.09.2024 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 13.09.2024 до Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради (далі відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену в період з жовтня 2023 року по серпень 2024 року електричну енергію у загальній сумі 1400287,67 грн згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №130686 від 20.02.2019, що є підставою нарахування позивачем інфляційних втрат у сумі 45713,86 грн, 3% річних у сумі 17465,85 грн та пені в розмірі 159081,34 грн. Також позивач просить встановити нарахування трьох відсотків річних та пені на суму основної заборгованості за спожиту електричну енергію Комунальним підприємством Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради, починаючи з 13.09.2024 до повної сплати відповідачем основної заборгованості.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024.

З урахуванням заяви відповідача про зменшення позовних вимог від 07.10.2024 (яка прийнята судом до розгляду згідно ухвали від 09.10.2024) та з урахуванням заяви відповідача про збільшення позовних вимог від 22.10.2024 (яка прийнята судом до розгляду згідно ухвали від 28.10.2024), судовий розгляд у справі здійснено за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут до Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради про стягнення заборгованості за поставлену в період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року електричну енергію у загальній сумі 1550123,83 грн згідно договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №130686 від 20.02.2019, що є підставою нарахування позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 65119,18 грн та 3% річних у сумі 21892,25 грн (всього позивач просить стягнути заборгованість за договором у сумі 1637135,26 грн).

Крім цього, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2024 ТОВ Закарпаттяенергозбут просить встановити нарахування трьох відсотків річних на суму основної заборгованості за спожиту електричну енергію Комунальним підприємством Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради, починаючи з 22.10.2024 (періоду не охопленого позовними вимогами) до повної сплати відповідачем основної заборгованості за зазначеною ним у позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог формулою.

ОПИСОВА ЧАСТИНА РІШЕННЯ

Ухвалою суду від 17.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 09.10.2024.

02.10.2024 через систему Електронний суд від Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву від 02.10.2024 (зареєстрований за вхідним № 02.3.1-02/7692/24 від 02.10.2024).

07.10.2024 через систему Електронний суд від представника ТОВ Закарпаттяенергозбут адвоката Фартушок Т.І. надійшло клопотання про зменшення позовних вимог від 07.10.2024 (зареєстроване за вхідним № 02.3.1-02/7752/24 від 07.10.2024). У клопотанні представник позивача зазначає, про зменшення позовних вимог та про відмову від стягнення з Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради суми нарахованої пені в розмірі 159081,34 грн.

07.10.2024 через систему Електронний суд від ТОВ Закарпаттяенергозбут надійшла відповідь на відзив від 07.10.2024 (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/7758/24).

08.10.2024 через систему Електронний суд від Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради надійшло заперечення на відповідь на відзив від 08.10.2024 (зареєстроване за вх. № 02.3.1-02/7800/24).

Ухвалою суду від 09.10.2024 прийнято до розгляду заяву позивача ТОВ Закарпаттяенергозбут про зменшення позовних вимог, викладену у клопотанні представника позивача адвоката Фартушок Т.І. від 07.10.2024 та вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог. Відкладено підготовче засідання на 28.10.2024.

22.10.2024 через систему Електронний суд від представника ТОВ Закарпаттяенергозбут адвоката Фартушок Т.І. надійшло клопотання про збільшення позовних вимог від 22.10.2024 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/8198/24). У клопотанні представник позивача зазначає, про збільшення розміру позовних вимог після подання позовної заяви, оскільки за розрахунковий період - вересень 2024 року відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 13518 кВт/год на суму 149836,16 грн, а також зазначає про здійснені донарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних після подачі позову. А тому представник позивача просить стягнути з КП Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради заборгованість за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 1550123,83 грн, а також нараховані (збільшені розміри) інфляційних втрат у сумі 65119,18 грн та 3% річних у сумі 21892,25 грн. Також, позивачем подано до суду докази направлення вказаної заяви відповідачу.

Згідно ухвали суду від 28.10.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ Закарпаттяенергозбут про збільшення позовних вимог, викладену у клопотанні представника позивача адвоката Фартушок Т.І. від 22.10.2024 та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням збільшених позовних вимог. Відкладено підготовче засідання на 18.11.2024.

У підготовче засідання 18.11.2024 відповідач повторно (враховуючи неявки 09.10.2024 і 28.10.2024) не з`явився, не уповноважив свого представника для участі в справі, не подав з цього приводу жодних клопотань.

У підготовчому засіданні 18.11.2024, проведеному за участі представника позивача, суд згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, враховуючи повторну неявку відповідача, який належним чином повідомлений про день, час і місце судового розгляду, постановив продовжити підготовче засідання без участі відповідача.

Ухвалою суду від 18.11.2024 закрито підготовче провадження у справі. Постановлено призначити справу до судового розгляду по суті на 16.12.2024.

У судове засідання 16.12.2024 відповідач участь уповноваженого представника не забезпечив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

З цього приводу, суд заслухавши думку представника позивача, враховуючи першу неявку представника відповідача у призначений розгляд справи по суті, згідно ухвали від 16.12.2024 постановив: відкласти судовий розгляд справи на 11 годину 30 хвилин 23.01.2025.

23.01.2025 надійшла заява представника ТОВ Закарпаттяенергозбут адвоката Фартушок Т.І. від 23.01.2025 з проханням здійснювати судовий розгляд справи за відсутності позивача та його представника, а також повідомлено про підтримання позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог у повному обсязі (заява зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/549/25).

У судове засідання 23.01.2025 відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду, не прибув та не уповноважив свого представника для участі в справі.

Згідно приписів статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи неодноразову неявку без поважних причин відповідача в судові засідання, про які відповідач повідомлений судом своєчасно та належним чином; оскільки представник позивача подав заяву від 23.01.2025 про розгляд справи без його участі, в якій він повідомив, що підтримує позовні вимоги у справі; враховуючи, що суд не визнавав явку позивача обов`язковою; суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у справі.

Згідно з частинами 4 і 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно частини четвертої статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ЩОДО НЕЯВКИ ВІДПОВІДАЧА У СУДОВІ ЗАСІДАННЯ

Згідно відповіді №3664425 від 03.11.2021 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, судом встановлено, що відповідач Комунальне підприємство Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради, код ЄДРПОУ 36917235 має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд». А тому всі постановлені судом процесуальні ухвали про рух справи, не пізніше наступного дня направлялися відповідачу до його електронного кабінету у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України).

Так, відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі Положення про ЄСІТС).

Пунктом 3 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Офіційна електронна адреса сервіс Електронного кабінету ЄСІТС (підпункт 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС).

Підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами (пункт 8 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції рішення Вищої ради правосуддя № 977/0/15-23 від 12.10.2023) особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що ухвали суду від 17.09.2024, 09.10.2024, 28.10.2024, 18.11.2024, 16.12.2024 у справі №907/786/24 (суддя Сисин С.В.) були надіслані відповідачу в його електронний кабінет у системі «Електронний суд» та ці процесуальні документи доставлені до електронного кабінету КП Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради.

Згідно положень пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомлений судом про розгляд справи, про дату, час і місце судових засідань, не забезпечив явку представника в підготовчі засідання та під час розгляду справи по суті, а тому суд розглянув справу без участі представника відповідача з урахуванням поданих відповідачем заяв по суті справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

ТОВ "Закарпаттяенергозбут" є учасником ринку електричної енергії, який на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14.06.2018 №429 проводить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.

Між сторонами спору було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №130686 від 20.02.2019 (далі договір), відповідно до якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідач), а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, положень Закону України «Про ринок електричної енергії» не сплатив кошти у загальній сумі 1550123,83 грн за поставлену ТОВ Закарпаттяенергозбут в період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року електричну енергію, що є підставою нарахування позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 65119,18 грн та 3% річних у сумі 21892,25 грн (станом на 22.10.2024 на день подання заяви про збільшення позовних вимог).

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

02.10.2024 через систему Електронний суд від КП Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву від 02.10.2024 (зареєстрований за вхідним № 02.3.1-02/7692/24 від 02.10.2024), згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ Закарпаттяенергозбут у частині стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за серпень 2024 року, мотивуючи, що згідно отриманого відповідачем 09.09.2024 рахунку ПЕЕ №130686/Ф1 від 09.09.2024 (про оплату коштів за спожиту в серпні 2024 року електроенергію) кошти по рахунку в сумі 152313,56 грн мали бути сплачені протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку, що передбачено комерційною пропозицією №2 «універсальна» для малих непобутових споживачів, у той же час позовна заява у справі подана 13.09.2024.

Не погоджуючись з розміром нарахованих позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ТОВ Закарпаттяенергозбут неправильно визначені перші дні порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором згідно рахунку №130686/12/Ф1 (за грудень 2023 року) та згідно рахунку №130686/3/ф1 (за березень 2024 року), оскільки позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат зроблений за вказані періоди відповідно з 13.01.2024 та з 13.04.2024, які є суботою та вихідними днями, а правильним, на думку відповідача, є такий розрахунок з 15.01.2023 та з 15.04.2024 тобто з перших робочих днів після настання строку сплати грошових зобов`язань, тобто з понеділка. За таких обставин, відповідач вважає, що розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 65119,18 грн та 3% річних у сумі 21892,25 грн за порушення відповідачем умов договору щодо сплати боргу за договором за період з жовтня 2023 року по серпень 2024 року не може бути врахований судом, оскільки не відповідає чинному законодавству.

З посиланням на частину десяту статті 238 ГПК України, згідно з якою суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, відповідач звертає увагу, що позивач неправомірно звернувся в суд з позовними вимогами про одночасне нарахування відсотків та пені до моменту виконання рішення, так як таке одночасне нарахування заборонено приписами ГПК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач звертає увагу про відсутність його вини у виникненні заборгованості за спожиту електричну енергію, оскільки Комунальне підприємство Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради є комунальним підприємством територіальної громади, яке надає комунальні послуги з метою забезпечення селища водопостачанням та водовідведенням. Також відповідач просить врахувати запроваджений на території України воєнний стан та дію в Україні карантину згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, яким відповідно до п.п. 4 п. 3 Перехідних положень на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи такі обставини справи, а також нараховані позивачем три відсотки річних, які відповідач вважає надмірними, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Комунальне підприємство Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради, просить зменшити розмір до стягнення таких виплат, нарахованих відповідно до статі 625 ЦК України.

Підсумовуючи наведене, відповідач просить: відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за серпень 2024 року, інфляційних втрат і 3%річних, а також відмовити у задоволенні клопотання позивача про нарахування трьох відсотків річних на суму основної заборгованості за спожиту електричну енергію Комунальним підприємством Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради до повної сплати відповідачем заборгованості за договором.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

07.10.2024 через систему Електронний суд від ТОВ Закарпаттяенергозбут надійшла відповідь на відзив від 07.10.2024 (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/7758/24), згідно якої позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.10.2024. Крім цього, позивачем подано оновлений розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних, в якому наведено розміри індексу інфляції і формули що застосовуються позивачем, обчислення, порядок нарахування сум та яким підтверджуються позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 45713,86 грн та 3% річних у сумі 17465,85 грн.

Заперечуючи проти доводів відповідача про неправомірність стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання за договором згідно рахунку №130686/12/Ф1 (за грудень 2023 року) та згідно рахунку №130686/3/ф1 (за березень 2024 року), оскільки позивачем такі розрахунки зроблені за вказані періоди з субот - 13.01.2024 та 13.04.2024, позивач з посиланням на статтю 625 ЦК України і постанови Верховного Суду зазначає, що обов`язок відповідача сплатити кошти по цих рахунках наступив у п`ятницю 12.01.2024 та 12.04.2024, які є останніми днями сплати по рахунках.

Згідно доводів позивача, твердження відповідача могли би мати місце, якби кінцеві дати оплати 12.01.2024 та 12.04.2024 були вихідними днями, то строк оплати переносився б на перший робочий день. В даному випадку 12.01.2024 та 12.04.2024 не є вихідними днями (п`ятниця), а тому твердження відповідача є безпідставними та нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат з дня наступного за кінцевим днем для оплати є правомірним.

08.10.2024 через систему Електронний суд від Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради надійшло заперечення на відповідь на відзив від 08.10.2024 (зареєстровано за вх. № 02.3.1-02/7800/24). Відповідачем наведено свої заперечення щодо зобов`язання оплатити рахунок ПЕЕ № 130686/8Ф1 від 01.09.2024 (за поставлену позивачем у серпні електричну енергію) до 16.09.2024, оскільки право позивача на отримання оплати по рахунку виникло лише з 17.09.2024, тобто після подання позову до суду. А тому відповідач просить суд врахувати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву при винесенні рішення у справі.

Після надходження 22.10.2024 клопотання ТОВ Закарпаттяенергозбут про збільшення позовних вимог від 22.10.2024, згідно з яким позивач збільшив розмір позовних вимог шляхом стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 1550123,83 грн, нараховані (збільшені розміри) інфляційних втрат у сумі 65119,18 грн та 3% річних у сумі 21892,25 грн, після постановлення судом ухвали від 28.10.2024 про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2024 та відкладення підготовчого засідання, від КП Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради не надходило заперечень, пояснень чи інших заяв щодо поданої заяви про збільшення позовних вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

20.02.2019 між ТОВ Закарпаттяенергозбут як Постачальником та КП Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради як Споживачем було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 130686, відповідно до пункту 1.2 якого він розроблений згідно з вимогами Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 321 та які є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з пунктом 2.1 за договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач, в свою чергу, оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товару (послуги): електрична енергія.

Згідно з пунктом 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка додатком 3 до цього договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Додатком 2 до договору (Комерційна пропозиція) визначено наступний порядок оплати за договором: оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати. Перерахування коштів на попередню оплату здійснюється споживачем у розмірі повної вартості прогнозованого обсягу (100%) до 15 числа місяця, що передує розрахунковому. Оплата фактичного рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, протягом 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.

Додатком 2 до договору (Комерційна пропозиція) визначено наступний порядок способу оплати: оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або розрахункових документах. Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за договором через: банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, в інший, не заборонений чинним законодавством спосіб.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.7 договору).

За змістом пункту 5.8. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (пункт 5.10 договору).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору (підпункт 1 пункту 6.2 договору).

Відповідно до підпункту 1 пункту 7.1 договору постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору та обчислювати і виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку передбачених ПРРЕЕ та цим договором (підпункт 2 пункт 7.2 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 9.1 договору).

Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, набуває чинності з дати подання споживачем заяви приєднання якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві приєднання (пункт 13.1 договору).

Додатком 1 до Договору (Заява-приєднання) сторонами визначено персоніфіковані дані Споживача КП Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради із зазначенням перелічених об`єктів відповідача, адрес, ЕІС-кодів точок комерційного обліку об`єктів Споживача.

Як свідчать матеріали справи, КП Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради в період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року на зазначених в заяві-приєднанні від 20.02.2019 (Додаток 1 до Договору) об`єктах спожило поставлену відповідачем електричну енергію на загальну суму 1550123,83 грн, що підтверджується:

- актом 130686/10/Ф1 приймання передавання товарної продукції за жовтень 2023 року на суму 93165,72 грн (кількість спожитої електроенергії 11736 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/10/Ф1 на суму 93165,72 грн;

- актом 130686/11/Ф1 приймання передавання товарної продукції за листопад 2023 року на суму 129788,94 грн (кількість спожитої електроенергії 15733 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/11/Ф1 на суму 129788,94 грн;

- актом 130686/12/Ф1 приймання передавання товарної продукції за грудень 2023 року на суму 142640,45 грн (кількість спожитої електроенергії 18264 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/12/Ф1 на суму 142640,45 грн;

- актом 130686/1/Ф1 приймання передавання товарної продукції за січень 2024 року на суму 160751,35 грн (кількість спожитої електроенергії 19065 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/1/Ф1 на суму 160751,35 грн;

- актом 130686/2/Ф1 приймання передавання товарної продукції за лютий 2024 року на суму 136282,30 грн (кількість спожитої електроенергії 15942 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/2/Ф1 на суму 136282,30 грн;

- актом 130686/3/Ф1 приймання передавання товарної продукції за березень 2024 року на суму 132690,30 грн (кількість спожитої електроенергії 16283 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/3/Ф1 на суму 132690,30 грн;

- актом 130686/4/Ф1 приймання передавання товарної продукції за квітень 2024 року на суму 109178,42 грн (кількість спожитої електроенергії 15806 кВт/год ) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/4/Ф1 на суму 109178,42 грн;

- актом 130686/5/Ф2 приймання передавання товарної продукції за травень 2024 року на суму 123797,88 грн (кількість спожитої електроенергії 17451 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/5/Ф2 від 06.06.2024 на суму 123797,88 грн;

- актом 130686/6/Ф1 приймання передавання товарної продукції за червень 2024 року на суму 93203,42 грн (кількість спожитої електроенергії 13212 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/6/Ф1 від 01.07.2024 на суму 93203,42 грн;

- актом 130686/7/Ф1 приймання передавання товарної продукції за липень 2024 року на суму 126475,33 грн (кількість спожитої електроенергії 14039 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/7/Ф1 від 01.08.2024 на суму 126475,33 грн;

- актом 130686/8/Ф1 приймання передавання товарної продукції за серпень 2024 року на суму 152313,56 грн (кількість спожитої електроенергії 14637 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/8/Ф1 від 01.09.2024 на суму 152313,56 грн;

- актом 130686/9/Ф1 приймання передавання товарної продукції за вересень 2024 року на суму 149836,15 грн (кількість спожитої електроенергії 13518 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/9/Ф1 від 01.10.2024 на суму 149836,16 грн;

- актом 130686/9/Ф1 приймання передавання товарної продукції за вересень 2024 року на суму 149836,15 грн (кількість спожитої електроенергії 13518 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/9/Ф1 від 01.10.2024 на суму 149836,16 грн.

Згідно доводів позивача, він повністю виконав свої зобов`язання за договором, водночас відповідач всупереч умов договору не сплатив жодних коштів за поставлену йому в період з жовтня 2023 по вересень 2024 року електричну енергію на загальну суму 1550123,83 грн. Такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, згідно з яким (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить стягнути з відповідача на свою користь 1550123,83 грн та просить стягнути з відповідача нараховані ним відповідно до статті 625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 65119,18 грн та 3% річних у сумі 21892,25 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії споживачу (п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з частини 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з абз. 14 п. 1.1.2. гл. 1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі Правила) договором про постачання електричної енергії споживачу є домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.5. Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора (п. 3.1.5. Правил).

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8. Правил).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, станом на день розгляду даного спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положеннями ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України регламентовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Приписами п. 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, беручи до уваги підписання відповідачем заяви-приєднання від 20.02.2019 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 130686 від 20.02.2019, слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджується та обставина, що КП Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради є споживачем електричної енергії та перебуває в договірних відносинах з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» згідно з публічним договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеним шляхом подання заяви-приєднання та підписання паперових примірників вказаних вище договорів.

Суд зазначає, що Комунальним підприємством Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради в період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року включно на зазначених в заяві-приєднанні від 20.02.2019 об`єктах спожито електричну енергію на загальну суму 1550123,83 грн, що підтверджується - актом 130686/10/Ф1 приймання передавання товарної продукції за жовтень 2023 року на суму 93165,72 грн (кількість спожитої електроенергії 11736 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ №130686/10/Ф1 на суму 93165,72 грн; актом 130686/11/Ф1 приймання передавання товарної продукції за листопад 2023 року на суму 129788,94 грн (кількість спожитої електроенергії 15733 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/11/Ф1 на суму 129788,94 грн; актом 130686/12/Ф1 приймання передавання товарної продукції за грудень 2023 року на суму 142640,45 грн (кількість спожитої електроенергії 18264 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/12/Ф1 на суму 142640,45 грн; актом 130686/1/Ф1 приймання передавання товарної продукції за січень 2024 року на суму 160751,35 грн (кількість спожитої електроенергії 19065 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/1/Ф1 на суму 160751,35 грн; актом 130686/2/Ф1 приймання передавання товарної продукції за лютий 2024 року на суму 136282,30 грн (кількість спожитої електроенергії 15942 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ №130686/2/Ф1 на суму 136282,30 грн; актом 130686/3/Ф1 приймання передавання товарної продукції за березень 2024 року на суму 132690,30 грн (кількість спожитої електроенергії 16283 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/3/Ф1 на суму 132690,30 грн; актом 130686/4/Ф1 приймання передавання товарної продукції за квітень 2024 року на суму 109178,42 грн (кількість спожитої електроенергії 15806 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/4/Ф1 на суму 109178,42 грн; актом 130686/5/Ф2 приймання передавання товарної продукції за травень 2024 року на суму 123797,88 грн (кількість спожитої електроенергії 17451 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ №130686/5/Ф2 від 06.06.2024 на суму 123797,88 грн; актом 130686/6/Ф1 приймання передавання товарної продукції за червень 2024 року на суму 93203,42 грн (кількість спожитої електроенергії 13212 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/6/Ф1 від 01.07.2024 на суму 93203,42 грн; актом 130686/7/Ф1 приймання передавання товарної продукції за липень 2024 року на суму 126475,33 грн (кількість спожитої електроенергії 14039 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/7/Ф1 від 01.08.2024 на суму 126475,33 грн; актом 130686/8/Ф1 приймання передавання товарної продукції за серпень 2024 року на суму 152313,56 грн (кількість спожитої електроенергії 14637 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/8/Ф1 від 01.09.2024 на суму 152313,56 грн; актом 130686/9/Ф1 приймання передавання товарної продукції за вересень 2024 року на суму 149836,15 грн (кількість спожитої електроенергії 13518 кВт/год) та відповідним рахунком ПЕЕ № 130686/9/Ф1 від 01.10.2024 на суму 149836,16 грн.

Відтак, суд виснує, що позивачем документально доведено обсяг поставленої відповідачу електричної енергії за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року на загальну суму 1550123,83 грн.

Статтею 629 ЦКУ встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.п.1 п. 5.2.1. Правил, електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. п. 2 п. 5.5.5. Правил передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19. Правил).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частиною 1 статті 599 ЦКУ, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В частині 1 статті 598 ЦКУ вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 610 ЦКУ, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що в силу зобов`язання кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань у відносинах, що виникли між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором по поставці протягом періоду з жовтня 2023 року по вересень 2024 року відповідачу електричної енергії на загальну суму 1550123,83 грн виконав в повному обсязі.

Водночас судом на підставі досліджених матеріалів справи встановлено невиконання відповідачем як споживачем (покупцем) електричної енергії своїх зобов`язань за договором по оплаті придбаного товару (електроенергії) на загальну суму 1550123,83 грн. При цьому, суд враховує, що відповідач у своїх заявах по суті справи не заперечував наявності у нього основного боргу за поставлену йому відповідачем протягом періоду з жовтня 2023 року по серпень 2024 року електричну енергію у загальній сумі 1400287,67 грн, заперечивши лише наявність підстав для стягнення з нього заборгованості за спожиту електроенергію за серпень 2024 року та мотивуючи це тим, що згідно отриманого відповідачем 09.09.2024 рахунку ПЕЕ №130686/Ф1 від 09.09.2024 (про оплату коштів за спожиту в серпні 2024 року електроенергію) кошти по рахунку в сумі 152313,56 грн мали бути сплачені протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку (що передбачено комерційною пропозицією №2 «універсальна» для малих непобутових споживачів), у той же час позовна заява у справі подана ТОВ Закарпаттяенергозбут 13.09.2024 (тобто до завершення строку сплати зобов`язання за рахунком ПЕЕ №130686/Ф1 від 09.09.2024).

З цього приводу суд враховує, що згідно ухвали суду від 28.10.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ Закарпаттяенергозбут про збільшення позовних вимог від 22.10.2024, та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням збільшених позовних вимог у справі, згідно з якими позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 1550123,83 грн.

Отже, у цьому випадку суд виснує, що згідно досліджених судом матеріалів справи встановлено, що строк оплати коштів у розмірі 1550123,83 грн за поставлену позивачем за договором відповідачу електричну енергію протягом періоду з жовтня 2023 року по вересень 2024 року на момент подачі позовної заяви та клопотання (заяви) від 22.10.2024 про збільшення позовних вимог минув з урахуванням умов договору.

Суд не бере до уваги заперечення Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради, наведені у відзиві на позовну заяву, про відсутність його вини у виникненні заборгованості за спожиту електричну енергію та необхідність врахування судом, що відповідач є комунальним підприємством територіальної громади, яке надає комунальні послуги з метою забезпечення селища водопостачанням та водовідведенням; необхідність врахування запровадженого на території України воєнного стану та дію в Україні карантину з врахуванням умов Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ.

Так, згідно зі статтею 218 ГК України і статтею 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з тим, відповідач не надав суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно обставин, які би свідчили, що наявність таких форс-мажорних обставин (надзвичайних і невідворотних обставин) впливали на виконання договору.

Враховуючи приписи статей 525 і 629 ЦК України, згідно з якими договір є обов`язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, суд зазначає про безпідставні посилання відповідача на невиконання умов договору, враховуючи введений в Україні воєнний стан та враховуючи, що відповідач є підприємством комунальної власності.

Є безпідставними доводи відповідача про дію в Україні на час спірних правовідносин карантину, що, на його думку, свідчить про неможливість виконання зобов`язань за договором, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За таких обставин, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на час звернення із позовом, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог та вирішення даного спору становить 1550123,83 грн, яка не спростована відповідачем належними та допустимими доказами. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

ЩОДО СТЯГНЕННЯ 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ

Спірним у даній справі є розмір інфляційних втрат і трьох відсотків річних, які з врахуванням положень статті 625 ЦК України, повинен сплатити відповідач за несплату (неперерахування) коштів у розмірі 1550123,83 грн позивачу згідно умов договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п`ятої статті 236, статей 86, 237 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим позивачем розрахунком інфляційних втрат і трьох відсотків річних (згідно додатку до клопотання про збільшення позовних вимог від 22.10.2024, яке судом прийнято до розгляду), за прострочення оплати відповідачем спожитої електричної енергії за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року в загальному розмірі 1550123,83 грн, ТОВ Закарпаттяенергозбут у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано інфляційні втрати в сумі 65119,18 грн та 21892,25 грн 3 % річних.

Згідно із статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин справи, з врахуванням положень статей 251, 253, 612, 625 ЦК України, з урахуванням положень умов договору щодо строку сплати коштів за поставлену відповідачу (споживачу) електричну енергію за кожен місяць за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року, тобто з огляду на встановлений в Додатку 2 до Договору (Комерційна пропозиція) строк оплати кожного рахунку за поставлену протягом місяця електричну енергію, судом самостійно здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, за результатом чого визнано правомірними і документально підтвердженими вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрати у сумі 65119,18 грн та 21892,25 грн 3 % річних.

З цього приводу суд зазначає, що відповідач, заперечуючи проти стягнення з нього трьох відсотків річних та інфляційних втрат згідно позовних вимог, такі заперечення виклав лише з врахуванням обставин справи, відповідно до яких він вважав неправильним здійснений розрахунок, проведений позивачем на підставі статті 625 ЦК України за поставлену в грудні 2023 року електроенергію згідно рахунку №130686/12/Ф1 та за поставлену в березні 2024 року електроенергію згідно рахунку №130686/3/ф1. Згідно доводів відповідача, по цих рахунках, першим днем нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат є понеділки - 15.01.2023 та 15.04.2024 (відповідно), а не суботи - 13.01.2024 та 13.04.2024 (як було враховано позивачем), враховуючи, що останні дні сплати коштів за рахунками №130686/12/Ф1 і №130686/3/ф1 наступали у п`ятниці 12.01.2024 та 12.04.2024.

Не погоджуючись з такими доводами відповідача, суд враховує наведені вище приписи статей 251, 253, 612 і 625 ЦК України, а також зазначає, що останніми днями виконання відповідачем зобов`язань за договором за рахунками №130686/12/Ф1 і №130686/3/ф1 є робочі дні (п`ятниці) 12.01.2024 та 12.04.2024, а тому позивачем правильно обраховані розміри інфляційних втрат і трьох відсотків річних з дня, наступного за останніми днями, у які зобов`язання мали бути виконані по кожному з рахунків.

Не погоджуючись із аргументами відповідача з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 про наявність підстав для зменшення нарахованих позивачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат, враховуючи, зокрема, що такі нараховані у порядку статті 625 ЦК України кошти є надмірними, суд зазначає таке.

Зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат має кредитор саме у випадку порушення боржником зобов`язання за договором, зокрема, грошового зобов`язання.

У постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Разом з цим, у постановах від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року, абзац 5 пункту 5.2.4 постанови Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 914/1001/19, абзац 3 пункту 8.7 постанови Верховного Суду від 03.04.2020 р. по справі № 920/653/19).

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому доводи відповідача про зменшення до стягнення з нього нарахованих позивачем сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних є безпідставними і не враховуються судом, оскільки наслідком несплати відповідачем коштів за договором за отриманий від позивача товар є застосування приписів частини 2 статті 625 ЦК України, яка є способом захисту порушених майнових прав та інтересів кредитора (у даному випадку позивача) у виді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо посилання відповідачем на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд зазначає, що у пунктах 8.35 8.38 постанови зазначено таке:

« 8.35. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

8.36. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

8.37. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

8.38. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання»

Враховуючи обставини даної справи, суд зазначає, що всупереч умов договору за поставлену відповідачу позивачем у період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року електричну енергію на загальну суму 1550123,83 грн, на час подачі позову та заяви про збільшення позовних вимог, а також на час ухвалення рішення у справі відповідач не сплатив жодних коштів. Також суд враховує, що позивач, подавши клопотання від 07.10.2024, відмовився від стягнення з КП Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради суми нарахованої пені в розмірі 159081,34 грн, а нараховані відповідно до статті 625 ЦК України за невиконання умов договору щодо сплати коштів у загальній сумі 1550123,83 грн 3% річних у сумі 21892,25 грн не є надмірними, а є способом захисту порушених майнових прав та інтересів позивача у виді відшкодування його матеріальних втрат шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати позивачу.

Отже, враховуючи обставини справи, приписи статті 625 ЦК України, принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд не вбачає підстав для зменшення розміру трьох відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача за порушення грошового зобов`язання за договором, та зазначає, що таке нарахування до стягнення з відповідача трьох відсотків річних здійснено за період по 21.10.2024.

Такі ж обставини справи, зокрема, тривала несплата відповідачем основного боргу за договором, який виник за період з жовтня 2023 року по вересень 2024 року, за поставлену електричну енергію на загальну суму 1550123,83 грн, свідчать про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про застосування положень частини десятої статті 238 ГПК України, згідно з якою, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. З цього приводу суд зазначає, що нарахування трьох процентів річних, починаючи з 22.10.2024 на суму основного боргу в розмірі 1550123,83 грн до моменту виконання Комунальним підприємством «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради» рішення суду забезпечить захист порушених відповідачем майнових прав та інтересів позивача по несплаті основного боргу.

ЩОДО ОБГРУНТОВАНОСТІ РІШЕННЯ

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частини дев`ятої статті 129 ГПК України).

Відтак, на відповідача покладається 24557,03 грн витрат на оплату судового збору, сплачених позивачем при зверненні в суд з позовною заявою та із заявою (клопотанням) про збільшення позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради (місцезнаходження 89000, Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Великий Березний, вулиця Шевченка, будинок 12, код ЄДРПОУ 36917235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18, код ЄДРПОУ 41999833) заборгованість за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №130686 від 20.02.2019 у загальному розмірі 1637135,26 грн (один мільйон шістсот тридцять сім тисяч сто тридцять п`ять гривень 26 копійок), з якої: 1550123,83 грн (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч сто двадцять три гривні 83 копійки) сума основаного боргу, 65119,18 грн (шістдесят п`ять тисяч сто дев`ятнадцять гривень 18 копійок) інфляційні втрати та 21892,25 грн (двадцять одна тисяча вісімсот дев`яносто дві гривні 25 копійок) - 3% річних.

3. Стягнути з Комунального підприємства Комунал - сервіс Великоберезнянської селищної ради (місцезнаходження 89000, Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Великий Березний, вулиця Шевченка, будинок 12, код ЄДРПОУ 36917235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18, код ЄДРПОУ 41999833) 24557,03 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім гривень 03 копійки) в повернення сплаченого судового збору.

4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2025 у справі №907/786/24 здійснювати нарахування трьох процентів річних, починаючи з 22.10.2024 на суму основного боргу в розмірі 1550123,83 грн (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч сто двадцять три гривні 83 копійки) до моменту виконання Комунальним підприємством «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради» (місцезнаходження 89000, Закарпатська область, Ужгородський район, селище міського типу Великий Березний, вулиця Шевченка, будинок 12, код ЄДРПОУ 36917235) рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 1550123,83 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

5. Провадження у справі №907/786/24 у частині стягнення з Комунального підприємства «Комунал-сервіс» Великоберезнянської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут нарахованої пені в розмірі 159081,34 грн та встановлення нарахування пені на суму основного боргу, починаючи з 13.09.2024 до її повної сплати закрити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7. На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено 23.01.2025.

СуддяС.В.Сисин