Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/4415/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2025Справа № 910/4415/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спутнік-Крим" вул. Верховинна, 91,м. Київ, 03179

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Комфорт" вул. Ялтинська, 5Б, м. Київ, 02099

про стягнення 21 537,41 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спутнік - Крим" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Комфорт" про стягнення 21 237,41 грн., а саме: 19 600,00 грн. боргу, 1632,63 грн. пені та 304,78 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на технічне обслуговування систем протипожежного захисту № 74-О від 02.01.2023 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4415/24 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, а також наявності клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному провадженні, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/4415/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.

Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа, а також адвокат, в разі представлення інтересів цього товариства, згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язані зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

При цьому судом встановлено відсутність у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг-Комфорт" на час відкриття провадження у справі № 910/4415/24 зареєстрованого електронного кабінету.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки судом було встановлено відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету, з метою повідомлення останнього про відкриття провадження у справі № 910/4415/24 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 17.04.2024 року була направлена судом рекомендованим листом № 0600262015456 з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Ялтинська, 5Б, м. Київ, 02099, що відповідає місцезнаходженню останнього за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Так, про відкриття провадження у справі № 910/4415/24 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення 26.04.2024 року поштового відправлення №0600262015456.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 17.04.2024 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із цим, 13.05.2024 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі б/н від 13.05.2024, в якій останній повідомляє про визнання розміру основної заборгованості по Договору на технічне обслуговування систем протипожежного захисту №74-О від 02.01.2023 у сумі 19600,00 грн. та сплату вказаної суми боргу, на підтвердження чого надано копію платіжної інструкції № 2143 від 07.05.2024 року з посиланням в призначенні платежу: «сплата за послуги ТО СПБ згідно Договору №74-О від 02.01.2023, рахунок №16/11/23 від 30.11.2023» та копію платіжної інструкції №2145 від 09.05.2024 року з посиланням в призначенні платежу: «сплата за послуги ТО СПБ згідно Договору №74-О від 02.01.2023, рахунок №04/12/23 від 29.12.2023».

Одночасно, у заяві про закриття провадження у справі відповідач повідомляє, що в порушення приписів ст.ст. 42, 164 ГПК України жодних матеріалів з примірником позовної заяви на адресу ТОВ «Паркінг Комфорт» не надходило, а також заперечує проти заявлених вимог про стягнення пені та втрат від інфляції. Заяву разом з доданими доказами судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Наразі, від позивача станом на час розгляду справи по суті до суду не надходило жодних заяв та/або клопотань чи заперечень та/або пояснень щодо поданої відповідачем заяви про закриття та розгляду справи по суті.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Спутнік-Крим» не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, позивачем не надано на адресу суду будь - яких заяв, клопотань та пояснень щодо заперечень відповідача, суд здійснював розгляд даної справи виключно за наявними матеріалами.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абз.1); якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи (абз. 2).

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з даним позовом 10.04.2024 року в електронній формі з використанням електронного кабінету, відтак у нього відсутній обов`язок із надсилання копії документів, зокрема, листом з описом вкладення відповідачу, який є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України та відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет.

Згідно правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23, від 24.10.2024 року у справі № 911/578/24, з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи" від 19.10.2023 № 3424-IX (далі - Закон №3424)) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет… А покладення на позивача, який виконав належним чином вимоги закону про реєстрацію електронного кабінету, подав позов та апеляційну скаргу з використанням ЄСІКС, додаткового тягаря з направлення паперових копій процесуальних документів цінним листом з описом вкладення на адресу особи, яка такий обов`язок не виконала, є невиправданим. У такому разі обов`язок інформування особи про справу, передбачений частиною першою статті 9 ГПК України, покладається на суд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вищенаведене господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості зареєструвати електронний кабінет, на яку судом було вказано в ухвалі про відкриття провадження у справі від 17.04.2024 року, та ознайомитись, зокрема, з матеріалами справи № 910/4415/24 у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або шляхом безпосереднього звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що за умови достатності у відповідача з моменту відкриття провадження у справі № 910/4415/24 часу та безперешкодної можливості для ознайомлення з матеріалами позовної заяви, останнім не було вчинено жодних відповідних заходів, в тому числі після звернення до суду представника ТОВ «Паркінг Комфорт» з заявою про ознайомлення 22.05.2024 року та до моменту винесення рішення у справі, що в сукупності свідчить про відсутність порушення процесуальних прав відповідача та безпідставність доводів останнього.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом за матеріалами справи, 02.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паркінг Комфорт» (відповідач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПУТНІК-КРИМ» (позивач у справі, підрядник за договором) укладено Договір № 74-О (далі - Договір) на технічне обслуговування систем протипожежного захисту, згідно з умовами якого Підрядник зобов`язується виконати роботи з технічного обслуговування автоматичних систем протипожежного захисту, а саме: системи пожежної сигналізації, системи оповіщення людей про пожежу, системи протидимного захисту, системи водяного пожежогасіння, системи внутрішнього протипожежного водопроводу, що змонтовані в підземних паркінгах за адресами: м. Київ, вул. Зарічна, 1-Б, та вул. Зарічна, 1-В, а Замовник - зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Розділами 1-10 Договору сторони узгодили предмет договору, ціну, умови розрахунків та термін оплати, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, порядок вирішення спорів, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 8.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонам і діє до 02.01.2024 року.

Вказаний Договір підписаний представниками підрядника і замовника та скріплений печатками сторін.

З урахуванням предмету та суб`єктного складу сторін договорів, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до п. 5.1 Договору підрядник приступає до виконання робіт за цим Договором з моменту підписання його сторонами. Розрахунковим періодом першого звітного місяця вважається строк від дати підписання договору до початку другого календарного місяця.

Обсяг робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання систем протипожежного захисту, що повинен здійснити підрядник, та періодичність їх виконання, зазначені у Додатку № 2 до цього Договору (п.5.2 Договору).

Згідно пункту 1.3. Договору найменування робіт визначаються згідно з Додатком № 2 до Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Так, сторонами погоджено та підписано Додаток № 2 до Договору, якій містить «Регламент № 1 з технічного обслуговування автоматичної системи пожежної сигналізації та оповіщення людей про пожежу» «Регламент № 2 з технічного обслуговування системи протидимного захисту», «Регламент № 3 з технічного обслуговування системи водяного пожежогасіння», «Регламент № 4 з технічного обслуговування внутрішнього протипожежного водопроводу», зокрема, перелік робіт та їх періодичність.

За умовами п.п.2.1.1 п.2.1 Договору підрядник зобов`язаний не пізніше 10-гочисла місяця, наступного за календарним місяцем, надавати замовнику акт виконаних робіт, виконаних протягом минулого (звітного) місяця.

Замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи та підписати акт виконаних робіт протягом 3-х днів від дати його надання або надати мотивовану письмову відмову від підписання акта виконаних робіт. У разі мотивованої відмови від підписання акта приймання виконаних робіт сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних додаткових робіт та термінів їх виконання. У випадку, якщо замовник не надає протягом трьох днів мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт, такий акт вважається підписаним, а роботи - прийнятими (п.п.2.3.6 п.2.3 Договору).

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов Договору щодо надання послуг з технічного обслуговування автоматичних систем протипожежного захисту, а саме: системи пожежної сигналізації, системи оповіщення людей про пожежу, системи протидимного захисту, системи водяного пожежогасіння, системи внутрішнього протипожежного водопроводу, що змонтовані в підземних паркінгах за адресами: м. Київ, вул. Зарічна, 1-Б, та вул. Зарічна, 1-В, позивачем у листопаді 2023 року та у грудні 2023 року було надано, а відповідачем прийнято відповідні послуги, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін Актом приймання наданих послуг №б/н від 30.11.2023 року на суму 9 800,00 грн., та Актом приймання наданих послуг №б/н від 29.12.2023 року на суму 9 800,00 грн.

Факт прийняття послуг з технічного обслуговування автоматичних систем протипожежного захисту, встановлених у приміщеннях паркінгів, розташованих за адресами: м. Київ, вул. Зарічна, 1-Б, та вул. Зарічна, 1-В, згідно вказаних актів приймання наданих послуг відповідачем підтверджується засвідченим відбитком печатки підписом представника ТОВ "Спутнік-Крим" на актах.

При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з боку замовника відсутні.

Доказів пред`явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання актів приймання наданих послуг, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов договору про надання послуг в частині, зазначеній у вказаних актах, до суду не надходило.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем виконано прийняті на себе за Договором зобов`язання з надання послуг з технічного обслуговування автоматичних систем протипожежного захисту, встановлених у приміщеннях паркінгів, розташованих за адресами: м. Київ, вул. Зарічна, 1-Б, та вул. Зарічна, 1-В, в обсягах, зазначених в актах приймання наданих послуг, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Крім того, факт надання послуг та прийняття їх замовником на час підписання актів приймання наданих послуг сторонами не заперечується.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов`язання з надання послуг відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акти приймання наданих послуг, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість наданих послуг (послуг з технічного обслуговування автоматичних систем протипожежного захисту, встановлених у приміщеннях паркінгів, розташованих за адресами: м.Київ, вул. Зарічна, 1-Б, та вул. Зарічна, 1-В).

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно п. 4.1 Договору сторони складають протокол узгодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною даного Договору і підставою для проведення розрахунків в національній валюті України.

Вартість робіт за місяць за цим Договором становить 9800,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1633,33 грн., та включає в себе: технічне обслуговування автоматичних систем: пожежної сигналізації, оповіщення людей про пожежу - 3920,00 грн., в т.ч. ПДВ - 653,33 грн. (код ДКПП:80.20); технічне обслуговування системи протидимного захисту, системи водяного пожежогасіння, системи внутрішнього протипожежного водопроводу - 5880,00 грн., в т.ч. ПДВ - 980,00 грн. (код ДКПП: 43.22) (п.4.2 Договору).

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як погоджено сторонами в п. 4.5 Договору, розрахунки за надані роботи здійснюються щомісячно, до 30-го числа місяця, наступного за розрахунковим, але не раніше підписання акту виконаних робіт за відповідний місяць, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати наданих за Договором послуг матеріали справи не містять.

Таким чином, підписання замовником (відповідачем) актів приймання наданих послуг, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та домовленостей сторін є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за фактично надані позивачем послуги з технічного обслуговування автоматичних систем протипожежного захисту, встановлених у приміщеннях паркінгів, розташованих за адресами: м.Київ, вул. Зарічна, 1-Б, та вул. Зарічна, 1-В.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин, приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.5 Договору відповідач повинен був сплатити грошові кошти за надані позивачем послуги до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим, але не раніше підписання акту, тобто у строк до 30.12.2023 року за Актом приймання наданих послуг за листопад 2023 року на суму 9800,00 грн. року та у строк до на суму 59 760,00 грн.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, всупереч умовам Договору, відповідач оплату наданих за спірним Договором послуг вчасно не здійснив, у зв`язку з чим у ТОВ «Паркінг Комфорт» утворилась заборгованість за Договором у сумі 19 600,00 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Спутнік-Крим» послуг в сумі 19600,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Паркінг Комфорт» утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 74-О на технічне обслуговування систем протипожежного захисту від 02.01.2023 року та/або окремих його положень на час спірних правовідносин суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, згідно матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після звернення позивача до суду з даною позовною заявою 10.04.2024 року та відкриття провадження у справі було здійснено перерахування на рахунок позивача грошових коштів сумі 19 600,00 грн. платіжними інструкціями № 2143 від 07.05.2024 року, № 2145 від 07.05.2023 року на суму 9800,00 грн. кожна з зазначенням в призначенні платежу «сплата за послуги ТО СПБ згідно Договору №74-О від 02.01.2023, рахунок №16/11/23 від 30.11.2023, без ПДВ» та «сплата за послуги ТО СПБ згідно Договору №74-О від 02.01.2023, рахунок №04/12/23 від 29.12.2023, без ПДВ», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних інструкцій.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

При цьому, згідно з висновком Верховного суду, викладеного у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

При цьому будь-які заперечення щодо факту сплати відповідачем вказаної суми основного боргу або її зарахування з боку сторін відсутні.

Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем було сплачено на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 19 600,00 грн., отже борг за послуги з технічного обслуговування автоматичних систем протипожежного захисту, встановлених у приміщеннях паркінгів, розташованих за адресами: м.Київ, вул.Зарічна, 1-Б, та вул.Зарічна, 1-В, заборгованість зі сплати яких, зокрема, є підставою для звернення з даним позовом до суду, було погашено відповідачем шляхом перерахування позивачеві відповідної суми після пред`явлення позову до суду та відкриття провадження у справі № 910/4415/24, відповідно, на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення 19 600,00 грн. основного боргу відсутній.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що часткова сплата грошових коштів за Договором здійснена відповідачем після звернення позивача до суду з позовною заявою та на момент розгляду спору по суті предмет спору у вказаній частині відсутній, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 19 600,00 грн. основного боргу за Договором підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також звертає увагу, що згідно частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Окрім цього, суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами пункту 6.2 Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати за надання послуг за Договором, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення згідно пункту 6.2 Договору пеню в сумі 1632,63 грн., а саме: 941,01 грн. за період з 15.12.2023 року по 10.04.2024 року (акт від 30.11.2023) та 691,62 грн. за період з 15.01.2024 року по 10.04.2024 року (акт від 29.12.2023) а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 304,78 грн. втрат від інфляції за період з 15.12.2023 року по 10.04.2024 року, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум, позаяк відповідач заперечує проти заявлених до стягнення нарахувань (пені та втрат від інфляції) в цілому.

При цьому, визнаючи у заяві про закриття провадження у справі розмір основної заборгованості по Договору в сумі 19 600,00 грн. відповідач, заперечуючи проти заявлених до стягнення нарахувань пені та інфляційних втрат, не наводить жодних обґрунтувань таких заперечень.

Суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються інфляційні втрати та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У статті 254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Наразі, як встановлено судом, з урахуванням приписів статті 254 ЦК України та умов п. 4.5 Договору граничним строком виконання зобов`язання з оплати послуг за листопад 2023 року, враховуючи дату фактичного підписання акту приймання наданих послуг - 30.11.2023 року, а також вихідні та святкові дні, є 01.01.2024 року (оскільки 30.12.2024 є вихідним днем суботою), а також граничним строком оплати послуг за грудень 2023 року, з урахуванням підписання акту 29.12.2023 року, є 30.01.2024 року, в той час як позивачем початком періоду прострочення визначено 14.12.2023 року та 14.01.2024 року відповідно, що не відповідає приписам чинного законодавства та умовам правочину.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та процентів за несвоєчасну оплати послуг за Договором судом встановлено, що розмір пені та втрат від інфляції, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору, з урахуванням визначеного судом початку періоду прострочення, становить 1359,15 грн. пені та 196,61 грн. втрат від інфляції, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме 1359,15 грн. пені та 196,61 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а також зважаючи на сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 19600,00 грн., у зв`язку з чим провадження у справі у відповідній частині закрито, суд доходить висновку, що вимоги позивача в решті позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі № 910/7984/22, суд зазначає, що під час ухвалення рішення по суті було вирішено питання лише в частині пені та інфляційних втрат, тому відповідно до приписів частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині пропорційно розміру їх задоволення. Натомість, витрати по сплаті судового збору в частині основного боргу відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір, за умови наявності відповідного клопотання позивача, підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/4415/24 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спутнік - Крим" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Комфорт" про стягнення основного боргу в сумі 19 600,00 грн. закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг-Комфорт" (вул. Ялтинська, буд. 5-Б, кімната 12, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 41159120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спутнік-Крим" (вул. Верховинна, 91, м. Київ, 03179, код ЄДРПОУ 24089298) 1359,15 грн. (одну тисячу триста п`ятдесят дев`ять грн. 15 коп.) пені, 196,61 грн. (сто дев`яносто одну грн. 6 коп.) втрат від інфляції та 174,98 грн. (сто сімдесят чотири грн. 98 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 21 січня 2025 року.

Суддя А.М. Селівон