Ухвала

від 20.01.2025 по справі 910/12427/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.01.2025Справа № 910/12427/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренерджі" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 308 287,02 грн., за участю представників: позивача - не з`явився, відповідача - Олійника Н.А., Подобєда О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 308 287,02 грн., з яких: 175 492,88 грн. заборгованості, 101 910,82 грн. інфляційних втрат та 30 883,32 грн. 3% річних за Договором № 13070/01 від 25.01.2017 року на підставі статей 509, 627, 628, 629, 525, 526, 530, 712, 655, 599, 610, 611, 612, 549 Цивільного кодексу України та статей 193, 173, 6, 265, 216, 217, 218, 232, 230, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 року позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренерджі" 175 492,88 грн. заборгованості, 101 910,82 грн. інфляційних втрат, 30 883,32 грн. 3% річних, 4 624,31 грн. судового збору та 30 828,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

09.01.2025 року відповідачем до суду подано заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 року у справі № 910/12427/24 на один рік з моменту ухвалення рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 року розгляд заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання судового рішення призначено на 20.01.2025 року.

16.01.2025 року позивачем до суду подано заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 року у справі № 910/12427/24 та заяву про розгляд вищезазначеної заяви без участі представника позивача у судовому засіданні призначеному на 20.01.2025 року.

У судовому засіданні представники відповідача вимоги заяви підтримали та просили заяву задовольнити.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 року у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Водночас, відповідачем під час розгляду даної справи не надано доказів відсутності його вини у виникненні даного спору.

Так, в обґрунтування вимог заяви про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на введення на території України правового режиму воєнного стану, на тяжке фінансове становище, а також на те, що він бере участь у функціонуванні критичної сфери інфраструктури.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не доведено шляхом подання суду належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що введення воєнного стану на території України зупинило його діяльність.

Суд зазначає, що наявність у контрагентів відповідача заборгованості перед останнім не є винятковим випадком для надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі, оскільки відповідачем не доведено вжиття заходів, спрямованих на стягнення заборгованості з контрагентів.

При цьому відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Проте, докази на підтвердження вказаної обставини відповідачем не надано.

Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують відповідача та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Суд звертає увагу заявника на те, що відстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення, проте заявником не надано доказів того, що при наданні відстрочення відповідач реально виконає рішення суду у даній справі.

Крім того, при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд має врахувати матеріальні інтереси обох сторін.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання судового рішення у справі № 910/12427/24.

Керуючись статтями 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання судового рішення у справі № 910/12427/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.

Повний текст ухвали складено 22.01.2025.

Суддя С.О. Чебикіна