Рішення

від 20.01.2025 по справі 910/14270/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2025Справа № 910/14270/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, вул. Лейпцизька, буд. 1А, м. Київ, код ЄДРПОУ 03327664)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Крит" (01001, вул.Володимирська , буд. 4, м.Київ , код ЄДРПОУ 21610553)

про стягнення 55 843,64 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Крит" (далі - відповідач) про стягнення 55 843,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором №07530/4-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 12.07.2007 відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 45 869,54 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 597,30 грн 3% річних, 6 059,56 грн пені, 1 023,76 грн інфляційних втрат та 2 293,48 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14270/24, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 20.11.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/14270/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та відповідає адресі згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, місто Київ, вул.Володимирська, будинок 4.

Вказана ухвала не була вручена відповідачу, оскільки відправлення з трек-номером №06102099561804 повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Крит" було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07530/4-10 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації міста Києва, а абонент - здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг.

Згідно з пунктами 2.1.1., 2.1.2., 2.1.4. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, крім випадків, передбачених правилами користування. Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента. У разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить з водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями лічильників.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати поставленої води та прийнятих стічних вод відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п.2.2.2. договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Згідно з п.2.2.3. договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5 числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п.2.2.4. договору в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважається безпідставною.

За змістом пункту 4.2. договору сторони погодили, що в разі порушення строків виконання зобов`язань по оплаті наданих послуг, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до п.4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків від суми, яку відмовився сплатити.

Цей договір укладено строком на 1 рік та набув чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (пункт 7.1. договору).

На підтвердження надання позивачем у період з 01.07.2023 по 31.05.2024 відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод та заборгованості відповідача з оплати наданих послуг в розмірі 45869,54 грн. позивач надав у матеріали справи:

-акти обстеження та зняття показань з вузла обліку;

-розрахунки обсягів спожитих послуг централізованого водопостачання та централізованого відведення на об`єктах споживача;

-довідку АТ "Комінбанк" (з додатком), яка підтверджує надсилання у період з 01.07.2023 по 31.05.2024 на адресу банківської установи ОСББ "КРИТ" розрахункових документів на оплату послуг.

Позивач зазначає, що у період з 01.07.2023 по 31.05.2024 за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 12.07.2007 № 07530/4-10 відповідачу було надано послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 45 869,54 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором зі сплати наданих йому послуг з постачання питної води та приймання стічних вод виконувало неналежним чином та у порушення взятих на себе зобов`язань не здійснив оплату наданих позивачем у період з 01.07.2023 по 31.05.2024 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 45 869,54 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 1023,76 грн., 3% річних в розмірі 597,30 грн., пеню в розмірі 6059,56 грн. та штраф у розмірі 2,293,48 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг та, зокрема послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

Статтею 2 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначено, що дія цього Закону поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Стаття 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає, що суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність зі збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод; питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води; підприємство питного водопостачання - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води; споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV1 (чинного на момент виникнення між сторонами правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV1 (чинного на момент виникнення між сторонами правовідносин) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV1 (чинного на момент виникнення між сторонами правовідносин) послуги з централізованого постачання холодної та водовідведення за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.

Також згідно зі статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (в редакції, чинній на момент спірних між сторонами у справі правовідносин) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" року № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

З урахуванням вище наведеного, приймаючи до уваги наявний у матеріалах справи лист ОСББ "Крит" №24 від 09.12.2014 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є виробником та постачальником послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а ОСББ "Крит" - колективним споживачем таких послуг.

Відповідно до чинних на час укладення договору Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, втратили чинність 18.10.2008, у зв`язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, зареєстрованим у Мін`юсті 15.01.2018 за № 56/31508 (далі - Правила приймання № 316) затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення.

Згідно з пунктом 2 Правил приймання № 316 останні поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (далі - споживачі).

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів.

Згідно з матеріалів справи, у період з 01.07.2023 по 31.05.2024 позивачем було надано відповідачу послуги, зокрема, з водопостачання та водовідведення (приймання стічних вод) на суму 45 869,54 грн., на підтвердження чого позивачем надані акти обстеження та зняття показань з вузла обліку, які місять, зокрема, номери приладів обліку, зазначення місця встановлення, дату знаття показань, обсяги попереднього періоду, попередні та поточні показники.

Також, як підтверджено довідкою АТ "Комінбанк" (з додатком), у відповідності до п. 2.2.1., п.2.2.2. договору позивачем у період з 01.07.2023 по 31.05.2024 направлялися на адресу банківської установи ОСББ "КРИТ" розрахункові документи на оплату послуг.

Доказів заперечень відповідача щодо кількості або вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

Окрім того, сторонами у договорі визначено обов`язок звіряння облікових даних абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг у постачальника.

Так, пунктом 2.1.6 договору сторонами погоджено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ними послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з ним звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Також, як зазначалося судом вище, в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважається безпідставною (п.2.2.4. договору).

Однак, доказів направлення відповідачем, у встановленому договором порядку, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення передбаченої п. 2.1.6. та 2.2.4. договору звірки, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, докази пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, доказів заперечень щодо виставлених позивачем платіжних вимог - доручень, а також заперечення щодо повного та належного виконання умов договору за спірний період у матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по наданню послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Частина 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Невиконане відповідачем зобов`язання за договором з оплати наданих позивачем у період з 01.07.2023 по 31.05.2024 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод у сумі 45 86954 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості у сумі 45 869,54 грн. відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 45 869,54 грн.

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 1023,76 грн., 3% річних в розмірі 597,30 грн., пеню в розмірі 6059,56 грн. та штраф у розмірі 2293,48 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п.4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 4.6. договору, за безпідставну відмову від оплати направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Згідно із розрахунку позивача, останній нараховує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за період з 29.07.2023 по 31.05.2024 по кожному місяцю окремо.

Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за період 29.07.2023 по 31.05.2024 у сумі 6 059,56 грн. та штрафу у сумі 2293,48 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 1023,76 грн. інфляційних втрат та 597,30 грн. 3% річних в розмірі, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 1023,76 грн. інфляційних втрат та 597,30 грн. 3% річних за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Крит» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Крит» задовольнити повністю.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Крит» (01025, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 4, ідентифікаційний код 21610553) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, місто Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 45 869 (сорок п`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн. 54 коп. основного боргу, 1 023 (одну тисячу двадцять три) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 597 (п`ятсот дев`яносто сім) грн. 30 коп. 3% річних, 6 059 (шість тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 56 коп. пені, 2 293 (дві тисячі двісті дев`яносто три) грн 48 коп штрафу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2025.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА