Ухвала

від 22.01.2025 по справі 910/5049/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/5049/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про відстрочення виконання рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксарія" (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 43В, ідентифікаційний код 38870325)

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 94, ідентифікаційний код 01128297)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління розвідки Міністерства оборони України (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 33; ідентифікаційний код: 43966883)

про відшкодування 2 696 260,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Колесник О.І.

від відповідача: Панащук А.Я.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксарія" (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - відповідач) про стягнення 2 696 260, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-359/4 від 19.08.2021, №УЗ-21-364/6 від 27.08.2021, №УЗ-21-536/4 від 27.01.2022, №УЗ-22-2/3 від 22.02.2022 в частині оплати поставленого товару, в зв`язку з чим і виникла заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксарія" основну заборгованість у розмірі 2 696 260, 00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 40 443, 90 грн.

26.12.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Державного підприємства "Завод 410 ЦА" надійшла заява про відстрочення виконання рішення, у якій останній просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі 910/5049/24 строком на один рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 призначено розгляд заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/5049/24 на 22.01.2025.

У судовому засіданні 22.01.2025 суд заслухав представника відповідача, який підтримав подану заяву про відстрочення виконання рішення та просив суд задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував щодо заяви про відстрочення виконання рішення.

Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначив, що ДП «ЗАВОД 410 ЦА» здійснює господарську діяльність у відповідності до діючого законодавства України, зокрема, на виконання робіт з капітального ремонту, модернізації, переобладнання і технічного обслуговування літаків типу Антонов, але завод станом на сьогоднішній день не має сертифікату щодо основної діяльності, капітального ремонту, реконструкції в літакобудуванні.

Тобто, ДП «ЗАВОД 410 ЦА» на сьогоднішній день не може повноцінно працювати та не має можливості виконати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5049/24 з підстав, що не залежать від відповідача.

Відповідач також зазначає, що у зв`язку з військовою агресією рф, наказом Підприємства від 24.02.2022 № 45 оголошено з 24.02.2022 простій на ДП «ЗАВОД 410 ЦА». Окрім того відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що бойові дії відбувались на території, де знаходиться Підприємство, та весь час зберігається загроза ракетних ударів (поряд з Підприємством знаходиться аеропорт «Київ»), у зв`язку з відсутністю можливості повноцінно вести господарську діяльність, виконувати свої посадові обов`язки у дистанційному режимі, закриттям аеропортів та неможливістю здійснення обльотів відремонтованими літаками, і прибуття нових літаків на ремонт, оскільки усі льотні майданчики Підприємства знаходяться на території України, та керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наказом Підприємства від 24.03.2022 № 46 призупинено дію трудових договорів з 24 березня 2022 з переважною більшістю працівників ДП «ЗАВОД 410 ЦА» до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Відповідача звертає увагу суду на те, що з моменту початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р. і по даний час - цивільна авіація не здійснює польотів над територією України. Як, зокрема, підтверджено Державним підприємством обслуговування повітряного руху України: у зв`язку з військовим вторгненням рф, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами Об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України та Державіаслужбою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору для цивільних користувачів повітряного простору. Надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено.

Також відповідач зауважує, що технологічний процес обслуговування літаків, серед іншого, передбачає і льотні випробування (після проведення робіт). В той же час міжнародний Аеропорт Київ, який надає відповідачу майданчик для прибуття літаків і проведення льотних випробувань не приймає і випускає цивільні судна, у зв`язку із закритим повітряним простором України.

За даних обставин, виконання замовлень та контрактів на ремонт, модернізацію і обслуговування літаків (основна діяльність ДП «ЗАВОД 410 ЦА») неможливе з незалежних від відповідача причин, пов`язаних, зокрема, і з воєнною агресією рф проти України. Здійснення основної діяльності Підприємства, фактично, паралізоване до кінця воєнного стану.

На даний час, з метою відновлення діяльності і для забезпечення можливості розрахунків з контрагентами відповідачем вживається низка заходів по отриманню відповідних Сертифікатів на обслуговування інших категорій повітряних суден та розширення переліку можливих для виконання робіт.

Також відповідач зазначає, що наказами Підприємства № 27 від 22.02.2023, № 29 від 27.02.2023, № 32 від 02.03.2023, № 33 від 03.03.2023, № 34 від 06.03.2023, № 37 від 08.03.2023, № 85 від 14.04.2023, № 87 від 21.04.2023, № 200 від 16.08.2023, № 219 від 06.09.2023, № 289 від 06.12.2023, № 06 від 04.01.2024, № 12 від 11.04.2024, № 26 від 22.02.2024, № 41 від 25.03.2024, № 42 від 28.03.2024 та № 98 від 27.06.2024 оголошено простій.

Відповідач вважає що викладене у даній заяві є винятковим випадком в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його не можливим.

На підтвердження фінансового стану відповідач надає копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 рік, копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2023 рік, копію Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І половину 2024 року.

З огляду на викладене відповідач (божник) просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5049/24 строком на один рік.

Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Згідно з п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з положеннями ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як вже було зазначено судом, передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання розстрочення, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у цьому випадку, негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, що неминуче завдасть шкоди як самому відповідачу, так і іншим особам.

З огляду на викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що наявність заборгованості відповідача зумовлена обставинами, які в сукупності є особливими.

При цьому, суд враховує, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії").

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункт 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України" ).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення на шість місяців до 11.06.2025 включно, яка жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права на суд.

Також при вирішенні питання строку відстрочки суд вважає, що відстрочення виконання рішення суду до 11.06.2025 не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочення виконання рішення у справі №910/5049/24 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/5049/24 від 11.12.2024 строком на 6 місяців до 11.06.2025 включно.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили 22.01.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 23.01.2025.

Суддя Л. Г. Пукшин