Рішення

від 23.01.2025 по справі 910/12440/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2025Справа № 910/12440/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Козіної Ольги Андріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

про стягнення 556 873,07 грн

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Фізична особа-підприємець Козіна Ольга Андріївна (далі - Підприємиця) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - Товариство) 556 873,07 грн, з яких: 439 381,25 грн - основний борг, 87 687,19 грн - пеня, 9 529,54 грн - 3% річних, 20 275,09 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки №192/15 від 30.04.2015 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 позовну заяву Підприємиці залишено без руху.

23.10.2024 через загальний відділ діловодства суду Підприємиця подала заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12440/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

20.11.2024 через систему "Електронний суд" Товариство подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав, що Підприємицею всупереч положенням пункту 3.11. договору (у редакції додаткової угоди №10 від 01.06.2021), під час передання товару не було надано товаросупровідні документи на такий товар, а тому строк для оплати не настав;

- заявлена до стягнення сума штрафних санкцій має бути зменшена судом на підставі частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки є надмірною (складає 27% від суми основного боргу);

- сума основного боргу є необґрунтованою, оскільки позивачем не враховано дві угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2023 на суму 28 788,48 грн.

25.11.2024 через систему "Електронний суд" та 27.11.23024 через загальний відділ діловодства суду від Підприємиці надійшли відповіді на відзив, в яких остання просила задовольнити позов.

Підтримуючи позовні вимоги, Підприємниця не погодилася із доводами відповідача, з огляду на те, що всупереч пункт 3.11.2. договору матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, якими підтверджується факт відсутності супровідної документації на товар (акт про виявлену невідповідність супровідних документів та товар);

- копії угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2023 на суму 28788,48 грн не були засвідчені відповідачем у встановленому законом порядку, а тому є недопустимими доказами та не можуть братися судом до уваги;

- вказані угоди про зарахування не можуть також братися судом, оскільки вони відсутні в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.07.2023 по 31.12.2023, який був підписаний Товариством;

- просячи суд зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач не вказує конкретні підстави для такого зменшення.

27.11.2024 через систему "Електронний суд" Товариство подало заперечення на відповідь на відзив, в яких просило відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

29.11.2024 через систему "Електронний суд" Підприємиця подала додаткові письмові пояснення, в яких наголосила, що 28 788,48 грн за угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2023 були включені до акту звірки взаєморозрахунків.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Підприємиці частково обґрунтованими.

30.04.2015 між Товариством (далі за текстом договору - Покупець) та Підприємицею (далі за текстом договору - Постачальник) було укладено договір на виробництво та поставку товарів власної торгової марки №192/15, відповідно до пункту 2.1. якого Постачальник зобов`язався на замовлення Покупця виготовляти та передавати йому у власність Товар (Додаток №2а - Специфікація) за торгівельними марками, перелік яких наведений в Додатку №1 відповідно до умов Договору, а Покупець - прийняти та оплатити належно виготовлений та поставлений Товар.

Відповідно до пункту 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 01.06.2021) Постачальник зобов`язується здійснити поставку партії товару на умовах DDP/DELIVERED DUTY PAID згідно офіційних правил для тлумачення торгових термінів міжнародної торгової палати "Інкотермс-2020" в частині, яка не суперечить умовам цього договору за адресою: Київська область, село Бортичі, вулиця Леніна, 42. Сторони договору вправі узгодити інший базис поставки конкретної партії Товару, шляхом зазначення Покупцем іншого базису поставки партії Товару в Замовленні та погодження Постачальником Замовлення згідно умов пункту 3.2.2. договору.

Пунктом 3.11. договору (у редакції додаткової угоди від 01.06.2021) кожна партія Товару повинна супроводжуватися належно оформленими відповідно до вимог нормативно-правових актів України документами, що передбачені законодавством України при обороті (реалізації) замовленого Покупцем Товару, далі - товарно-супровідні документи, та які відповідають Специфікації, зокрема:

- товарно-транспортною накладною на перевезення Товару утрьох екземплярах;

- документами або їх належно засвідченими копіями про відповідність якості Товару, якщо нормативно-правовими актами України передбачено супровід партії Товару такими документами (сертифікати та/або декларації відповідності, або інші офіційні документи, що підтверджують таку відповідність, ветеринарні свідоцтва, карантинні сертифікати, висновки та дозволи СЕС, тощо);

- копіями дозвільних документів (експлуатаційних дозволів, ліцензій, тощо), виданих Постачальнику, якщо нормативно-правовими актами оборот Товарів дозволяється тільки при наявності у Постачальника відповідних документів;

- копіями гарантійних сертифікатів на Товар (кожну одиницю), на який встановлено гарантійний термін;

- іншими документами або їх належно засвідченими копіями, без наявності яких реалізація Товару заборонена або унеможливлюється відповідно нормативно-правовими актами України. Зазначені вище документи мають містити всю необхідну інформацію відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 3.11.2. договору у разі поставки партії Товару без будь-якого товарно-супровідного документа, наявність якого є обов`язковою відповідно до вимог чинно законодавства України та цього Договору, та/або такого, який наданий Постачальником з порушенням умов цього Договору та/або вимог чинного законодавства України (дефект форми), Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві належним чином оформлений оригінал відповідного товарно-супровідного документа протягом 7 (семи) робочих днів з дати поставки такого Товару, а копії таких документів - факсом або електронною поштою у день поставки. У цьому випадку Сторони складають Акт про виявлену невідповідність супровідних документів на Товар в порядку, визначеному розділом 5 Договору. При цьому строк оплати за поставлений такий поставлений Товар починає рахуватися з наступного дня після отримання Покупцем належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

Згідно з пунктом 3.18. договору (у редакції додаткової угоди від 01.06.2021) у разі відповідності поставки Товару умовам цього договору Покупець підписує товарно-транспортну накладну на поставлений Товар та складає і підписує за допомогою ЕЦП Покупця електронний документ "Накладна" (COMDOC) у порядку, що визначений підпунктом 3.2.2. договору.

У відповідності до пункту 4.4. договору обов`язковою умовою для оплати товару є наявність у Покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та умовами Договору порядку документів, які передбачені розділом 3 договору, а також відповідність цін в накладній діючій Специфікації.

Пунктом 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 01.06.2021) Покупець оплачує Товар, що поставляється, за цінами, погодженими Сторонами в Специфікації та підтвердженими у "Накладних" (COMDOC). Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Код УКТ ЗЕД Товару з а ціна кожного "артикулу Товару" з округленням до цілих копійок зазначається в "Накладній" (COMDOC) і повинна відповідати ціні, яка узгоджена Сторонами в Специфікації. Підставою для здійснення Покупцем оплати поставленого Товару є виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором, зокрема, обов`язок надати Покупцю завіреної ЕЦП Постачальника та зареєстрованої Постачальником "податкової накладної" в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку. Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар по закінченню 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем від Постачальника, за умови наявності зареєстрованої Постачальником "податкової накладної" в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавствам порядку.

Відповідно до пункту 4.8. договору (у редакції додаткової угоди від 01.06.2021) сторони Договору раз на квартал, після 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом, проводять звірку взаєморозрахунків з обов`язковим підписанням акту звірки. Постачальник направляє Покупцю акт звірки за допомогою факсимільного зв`язку, за адресою електронної пошти або через систему EDІ-провайдера.

Положеннями пункту 8.2. договору встановлено, у разі порушення Стороною Договору строків виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на уму грошового зобов`язання, за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 12.1. договору (у редакції додаткової угоди №12 від 23.11.2022) Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.03.2023 (включно), а в частині зобов`язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов`язань.

Підприємицею було поставлено Товариству товар у загальному розмірі 466 534,80 грн, що підтверджується:

товарними накладними:

№62 від 19.10.2023 на суму 294 627,60 грн (разом із ПДВ);

№67 від 16.11.2023 на суму 58 633,20 грн (разом із ПДВ);

№79 від 14.12.2023 на суму 56 407,50 грн (разом із ПДВ);

№10 від 08.02.2024 на суму 56 866,50 грн (разом із ПДВ);

товарно-транспортними накладними:

№106131015346990 від 17.10.2023 (по накладній №62);

№106131112604420 від 14.11.2023 (по накладній №67);

№106131211293940 від 12.12.2023 (по накладній №79);

№106140205059350 від 06.02.2024 (по накладній №10);

прибутковими накладними:

№КРЦ1-008221 від 19.10.2023 на суму 294 627,60 грн;

№КРЦ1-009160 від 16.11.2023 на суму 58 633,20 грн;

№КРЦ1-010201 від 14.12.2023 на суму 56 407,50 грн;

№КРЦ1-001034 від 08.02.2024 на суму 56 866,50 грн.

За поставлений товар Товариство частково розрахувалося з Підприємицею у розмірі 159306,96 грн шляхом:

оплати згідно з платіжними інструкціями:

№12587 від 09.08.2023 на суму 16 000,00 грн;

№19799 від 18.12.2023 на суму 50 000,00 грн;

укладення угод про зарахування зустрічних однорідних вимог:

від 31.10.2023 на суму 29 462,76 грн (разом із ПДВ);

від 31.10.2023 на суму 29 462,76 грн (разом із ПДВ);

від 30.11.2023 на суму 5 863,32 грн (разом із ПДВ);

від 30.11.2023 на суму 5 863,32 грн (разом із ПДВ);

від 31.12.2023 на суму 5 640,75 грн (разом із ПДВ);

від 31.12.2023 на суму 5 640,75 грн (разом із ПДВ);

від 29.02.2024 на суму 5 686,65 грн (разом із ПДВ);

від 29.02.2024 на суму 5 686,65 грн (разом із ПДВ). Вказані угоди були підписані та скріплені печатками сторін.

Також між сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2023 по 31.12.2023, згідно якого станом на 31.12.2023 заборгованість Товариства складала 393 888,05 грн, а також акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2024 по 31.03.2024, згідно якого станом на 31.12.2023 заборгованість Товариства складала 439 381,25 грн.

Крім цього, разом з відзивом Товариством було подано дві угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2023 на загальну суму 28 788,48 грн. Вказані угоди були підписані та скріплені печатками сторін.

З метою досудового врегулювання спору, 17.05.2024 Підприємиця звернулася до Товариства з претензією №46 від 16.05.2024, в якій просила сплатити суму заборгованості у розмірі 439 381,25 грн.

Однак вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несвоєчасним та не в повному обсязі внесенням оплати Товариством вартості поставленого товару за договором на виробництво та поставку товарів власної торгової марки №192/15 від 30.04.2015, Підприємиця звернулася з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 439 381,25 грн основного боргу, 87 687,19 грн пені, 9 529,54 грн 3% річних та 20275,09 грн інфляційних втрат.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться також і в статті 265 ГК України.

Отже, укладення Підприємицею та Товариством договору №192/15 від 30.04.2015 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.

Як було раніше встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, Підприємницею 19.10.2023, 16.11.2023, 14.12.2023, 08.02.2024 було поставлено Товариству товар на загальну суму 466 534,8?0 грн.

Однак, заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивачем не було надано всіх, обумовлених пунктом 3.11 договору, товаросупровідних документів на поставлену продукцію.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 2 статті 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 3.11. договору (у редакції додаткової угоди від 01.06.2021) кожна партія Товару повинна супроводжуватися належно оформленими відповідно до вимог нормативно-правових актів України документами, що передбачені законодавством України при обороті (реалізації) замовленого Покупцем Товару, далі - товарно-супровідні документи, та які відповідають Специфікації, зокрема:

- товарно-транспортною накладною на перевезення Товару утрьох екземплярах;

- документами або їх належно засвідченими копіями про відповідність якості Товару, якщо нормативно-правовими актами України передбачено супровід партії Товару такими документами (сертифікати та/або декларації відповідності, або інші офіційні документи, що підтверджують таку відповідність, ветеринарні свідоцтва, карантинні сертифікати, висновки та дозволи СЕС, тощо);

- копіями дозвільних документів (експлуатаційних дозволів, ліцензій, тощо), виданих Постачальнику, якщо нормативно-правовими актами оборот Товарів дозволяється тільки при наявності у Постачальника відповідних документів;

- копіями гарантійних сертифікатів на Товар (кожну одиницю), на який встановлено гарантійний термін;

- іншими документами або їх належно засвідченими копіями, без наявності яких реалізація Товару заборонена або унеможливлюється відповідно нормативно-правовими актами України. Зазначені вище документи мають містити всю необхідну інформацію відповідно до вимог чинного законодавства України.

У той же час, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 3.11.2. договору у разі поставки партії Товару без будь-якого товарно-супровідного документа, наявність якого є обов`язковою відповідно до вимог чинно законодавства України та цього Договору, та/або такого, який наданий Постачальником з порушенням умов цього Договору та/або вимог чинного законодавства України (дефект форми), Постачальник зобов`язаний надати Покупцеві належним чином оформлений оригінал відповідного товарно-супровідного документа протягом 7 (семи) робочих днів з дати поставки такого Товару, а копії таких документів - факсом або електронною поштою у день поставки. У цьому випадку Сторони складають Акт про виявлену невідповідність супровідних документів на Товар в порядку, визначеному розділом 5 Договору. При цьому строк оплати за поставлений такий поставлений Товар починає рахуватися з наступного дня після отримання Покупцем належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

Отже, виходячи з положень умов договору, належним доказом передання продукції без необхідних товаросупровідних документів є відповідний акт про виявлену невідповідність супровідних документів на товар.

З огляду на те, що вищезазначені товарні накладні та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних претензій та зауважень, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи, визначених пунктом 3.11.2 договору актів про виявлення невідповідності супровідних документів, суд відхиляє вказані заперечення Товариства у зв`язку з їх безпідставністю.

У той же час, в обґрунтування суми основної заборгованості у розмірі 439 381,25 грн позивач посилався на інформацію, вказану в актах звірки взаєморозрахунків.

Як було раніше встановлено судом, між сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2023 по 31.12.2023, згідно якого станом на 31.12.2023 заборгованість Товариства складала 393 888,05 грн, а також акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2024 по 31.03.2024, згідно якого станом на 31.12.2023 заборгованість Товариства складала 439 381,25 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.09.2019 у справі №910/14566/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, - однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведеного вище вбачається, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.

У той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що за наслідком її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже окрім обставин оформлення первинних документів, значення має наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити дану обставину іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

Дослідивши надані позивачем акти звірки взаєморозрахунків, суд вказує, що заявлена до стягнення спірна сума основної заборгованості у розмірі 439 381,25 грн, розрахована позивачем таким чином: 132 153,41 грн (початкове сальдо) + 466 534,8?0 грн (сума поставленого товару згідно вищезазначених товарних та товарно-транспортних накладних) - 159 306,96 грн (сплачена сума коштів згідно платіжних інструкцій та зарахування зустрічних однорідних вимог за угодами, наданими позивачем)

Однак судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних, у тому числі й первинних, доказів на підтвердження існування у відповідача заборгованості у розмірі 132153,41 грн.

Крім цього, разом з відзивом Товариством було подано дві угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2023 на загальну суму 28 788,48 грн. Вказані угоди були підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1)про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2)про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2023 у cправі №910/9268/22.

Зазначені угоди підписані та скріплені печатками сторін, що не заперечувалося позивачем. Разом із цим, доказів визнання їх недійсними матеріали справи не містять.

Однак судом встановлено, що у вказаних актах звірки не враховано зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 28 788,48 грн, яке відбулося шляхом укладення сторонами відповідних угод від 01.07.2023.

Суд відхиляє доводи позивача про неналежність засвідчення угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2023, оскільки такі документи були подані відповідачем разом із відзивом через систему "Електронний Суд". При цьому, згідно з абзацом 2 частини 8 статті 6 ГПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, вищезазначені акти звірок взаєморозрахунків між сторонами є частково достовірними.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що обґрунтований розмір заборгованості за договором становить 278 439,36 грн (466 534,8?0 грн - 159 306,96 грн - 28788,48 грн).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 01.06.2021) встановлено, що Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар по закінченню 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем від Постачальника, за умови наявності зареєстрованої Постачальником "податкової накладної" в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавствам порядку.

Про порушення інших зобов`язань зі сторони відповідача, зокрема в частині реєстрації податкових накладних, позивачем не стверджувалося.

Враховуючи викладене, зокрема спростування судом доводів відповідача щодо ненадання товаросупровідних документів разом із товаром, суд дійшов висновку про те, що строк оплати вартості товару поставленого 19.10.2023, 16.11.2023, 14.12.2023 та 08.02.2024 є таким, що настав.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару, строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у розмірі 278 439,36 грн, а тому позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Також, у зв`язку із несвоєчасною сплатою вартості поставленого товару позивачем нараховано до стягнення 20 275,09 грн інфляційних втрат та 9 529,54 грн 3% річних, з яких:

13 067,34 грн - інфляційні втрати, 6 358,77 грн - 3% річних, нарахованих за період з 19.12.2023 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 267 4474,05 грн;

2619,49 грн - інфляційні втрати, 1259,17 грн - 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2024 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 58 633,20 грн;

2520,06 грн - інфляційні втрати, 1081,91 грн - 3% річних, нарахованих за період з 13.02.2024 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 56 407,50 грн;

2068,20 грн - інфляційні втрати, 829,69 грн - 3% річних, нарахованих за період з 09.04.2024 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 56 866,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що ані платіжні інструкції, ані угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог не містять конкретного цільового призначення (період, накладна, тощо), а лише місять посилання на договір поставки.

Таким чином, згідно положень частини 1 статті 534 ЦК України та невстановлення договором черговості погашення вимог, кошти у розмірі 159 306,96 грн та 28 788,48 грн підлягають зарахуванню за заборгованість по накладній №62 від 19.10.2023.

Оскільки позивачем неправильно визначеного суму основного боргу (базу нарахування) за накладною №62 від 19.10.2023, судом, не виходячи за межі позовних вимог, здійснено власний розрахунок, згідно якого обґрунтований розмір 3% річних становить 1 581,67 грн, а інфляційних втрат - 4 297,07 грн, нарахованих за період з 19.12.2023 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 106 532,16 грн (294 627,60 грн - 159 306,96 грн - 28 788,48 грн).

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів річних за іншими накладними, суд вважає їх арифметично правильними, такими, що відповідають умовам договору та положенням чинного законодавства.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11 504,82 грн інфляційних втрат та 4 752,44? грн 3% річних, відтак позов в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Крім цього, у зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем грошових коштів за договором Підприємицею нараховано до стягнення 87 687,19 грн пені:

58 932,50 грн, нарахованих за період з 19.12.2023 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 267 4474,05 грн;

11 571,25 грн, нарахованих за період з 16.01.2024 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 58 633,20 грн;

9837,41 грн, нарахованих за період з 13.02.2024 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 56407,50 грн;

7346,03 грн, нарахованих за період з 09.04.2024 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 56866,50 грн.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

За умовами пункту 8.2. договору у разі порушення Стороною Договору строків виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на уму грошового зобов`язання, за кожний день прострочення.

У силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, згідно з приписами частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаної штрафної санкції, суд вважає його необґрунтованим, оскільки, як із компенсаційними виплатами, позивачем неправильно визначено базу нарахування за накладною №62 від 19.10.2023, а заборгованість по всім накладним (крім №10 від 08.02.2024) нарахував більше як за шість місяців від дня, коли зобов`язання мали бути виконані.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір пені скидає 38 870,83 грн, з яких:

15 450,27 грн, нарахованих за період з 19.12.2023 по 19.06.2024 на суму боргу у розмірі 106 532,16 грн;

8 280,74 грн, нарахованих за період з 16.01.2024 по 16.07.2024 на суму боргу у розмірі 58 633,20 грн;

7 793,79 грн, нарахованих за період з 13.02.2024 по 13.08.2024 на суму боргу у розмірі 56407,50 грн;

7 346,03 грн, нарахованих за період з 09.04.2024 по 03.10.2024 на суму боргу у розмірі 56866,50 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 38 870,83 грн пені, відтак позов в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов Підприємиці підлягає частковому задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.2 ст. 178, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Фізичної особи-підприємця Козіної Ольги Андріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 278 439 (двісті сімдесят вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн 36 коп. основного боргу, 4 752 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн 44 коп. 3% річних, 11 504 (одинадцять тисяч п`ятсот чотири) грн 82 коп. інфляційних втрат, 38 870 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят) грн 83 коп. пені та 5003 (п`ять тисяч три) грн 51 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ