Рішення

від 23.01.2025 по справі 911/2866/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2866/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Грокс Консалт» (08600, Київська обл., Обухівський р-н, місто Васильків, вул. Вартових неба, будинок 64Б, квартира 1, код: 45621868)

до

Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код: 44768034) в особі Філії «Макарівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (08001, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Макарів(з), вул. Ярослава Мудрого, будинок 17/1, код: 45125514)

про стягнення 39423,42 гривень,

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Грокс Консалт» (далі по тексту позивач/ТОВ «Грокс Консалт») через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 22.10.2024 сформовано позовну заяву про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Макарівське лісове господарство» (далі по тексту Підприємство/відповідач) заборгованості за договором про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних із лісівництвом від 21.04.2023 № 49 у розмірі 39423,42 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за договором про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних із лісівництвом від 21.04.2023 № 49.

При цьому, позивач вказує, що право вимоги до відповідача набув на підставі договору цесії від 05.08.2024 № 1 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Ліс».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2024 відкрито провадження у справі № 911/2866/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Представником Підприємства в підсистемі «Електронний суд» 25.11.2024 до суду сформовано відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечив пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача в підсистемі «Електронний суд» 01.12.2024 сформовано відповідь на відзив, згідно якої представник позивача заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

Враховуючи те, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4ст. 240 Господарського процесуального кодексу Україниу разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством (далі також замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Ліс» (далі також виконавець/ТОВ «Велес-Ліс») 21.04.2024 укладено договір про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом № 49 (далі договір № 49), згідно п. 1.1. якого виконавець має право та зобов`язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов`язані з лісництвом (код за ДК 021:2015:77210000-5) за завданням замовника, який в свою чергу має право та зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Склад, види та обсяги послуг, що надаються за цим договором, а також строки надання послуг визначаються сторонами у додатках (протокол узгодження цін), які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2. договору № 49).

Згідно п. 1.3. договору № 49 документальний супровід надання/прийняття сторонами послуг, здійснюється за встановленими формами встановленого зразку: карта технологічного процесу розроблення лісосіки (додаток № 1); акт приймання-передачі лісосіки для розробки (додаток № 2); технічне завдання (додаток № 3); АКТ приймання-передачі робіт та послуг (додаток № 4); акт огляду місць використання лісових ресурсів (додаток № 5).

Відповідно до п. 3.1. договору № 49 загальна сума цього договору визначається за фактично поданими об`ємами послуг на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.4. договору № 49 передбачено, що вартість та перелік передбачених послуг визначено у додатку (Протокол узгодження цін).

Згідно п. 4.1. договору № 49 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після надання виконавцем рахунку-фактури на оплату наданих послуг на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт протягом 60 банківських днів.

Відповідно до п. 4.3 договору № 49 остаточний розрахунок проводиться після складання Акту огляду місць використання лісових ресурсів, за умови відсутності претензій зі сторони замовника. Після усунення всіх недоліків, виявлених представниками замовника сторони засвідчують цей факт своїми підписами в Акті огляду місць використання лісових ресурсів або складанням додаткового акта.

Додатковими угодами від 28.04.2023, 07.06.2023 №№ 1-3 сторони дійшли згоди внести зміни до договору № 49, зокрема щодо терміну його дії, в розділі реквізити сторін, а також у додаток 7 до договору № 49, виклавши його у новій редакції.

Так, на виконання умов договору № 49 ТОВ «Велес-Ліс» виконано, а відповідачем прийнято без заперечень та зауважень послуги на загальну суму 2071183,92 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі робіт та послуг, а саме:

- від 29.04.2023 № 1 на суму 41760,00 гривень;

- від 31.05.2023 № 3 на суму 88741,04 гривень;

- від 31.05.2023 № 4 на суму 17748,00 гривень;

- від 30.06.2023 № 5 на суму 397357,99 гривень;

- від 30.06.2023 № 6 на суму 53284,22 гривень;

- від 31.07.2023 № 12 на суму 325353,13 гривень;

- від 31.07.2023 № 13 на суму 36993,94 гривень;

- від 31.07.2023 № 14 на суму 58752,00 гривень;

- від 31.07.2023 № 15 на суму 2340,00 гривень;

- від 31.08.2023 № 29 на суму 14594,40 гривень;

- від 31.08.2023 № 30 на суму 22572,00 гривень;

- від 31.08.2023 № 31 на суму 20049,00 гривень;

- від 31.08.2023 № 32 на суму 128096,20 гривень;

- від 31.08.2023 № 33 на суму 219496,36 гривень;

- від 30.09.2023 № 34 на суму 63196,15 гривень;

- від 30.09.2023 № 35 на суму 264209,58 гривень;

- від 30.09.2023 № 36 на суму 93861,43 гривень;

- від 31.10.2023 № 57 на суму 27571,12 гривень;

- від 31.10.2023 № 58 на суму 98230,08 гривень;

- від 31.10.2023 № 59 на суму 18297,00 гривень;

- від 30.11.2023 № 62 на суму 9277,42 гривень;

- від 30.11.2023 № 63 на суму 5446,80 гривень;

- від 30.11.2023 № 64 на суму 20035,36 гривень;

- від 30.11.2023 № 65 на суму 43920,70 гривень.

Додатковою угодою від 28.12.2023 № 4 сторони дійшли згоди припинити дію договору № 49 з 29.12.2023, але в частині проведення розрахунків договір залишався чинним до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідач покладений на нього умовами договору № 49 обов`язок щодо своєчасної та повної оплати наданих виконавцем послуг виконав частково перерахувавши на користь ТОВ «Велес-Ліс» 2031760,00 гривень, що підтверджується банківськими виписками по рахунку виконавця за загальний період з 01.01.2023 по 17.06.2024, копії яких наявні у матеріалах справи. Перехахування грошових коштів здійснено відповідачем із призначенням платежу: «…Оплата за заготівлю деревини зг. дог. № 49 від 21.04.2023…».

Сторонами також було підписано акти звірки розрахунків, зокрема актом звірки за період з 01.04.2024 по 21.06.2024 станом на 21.06.2024 підтверджено наявність заборгованості підприємства на користь ТОВ «Велес-Ліс» у сумі 39423,42 гривні.

Також, між ТОВ «Велес-Ліс» (надалі також кредитор) та ТОВ «Грокс Консалт» (надалі також новий кредитор) 05.08.2024 укладено договір про відступлення прав вимоги (цесії) № 1 (надалі договір відступлення), предметом якого згідно п. 2.1. визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, керуючись ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, сторони здійснюють заміну кредитора щодо права вимоги за основним договором, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав вимог.

Статтею 1 договору відступлення визначено, що: основний договір договір № 49 про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом від 21.04.2023 з усіма змінами та доповненнями, що укладений між ТОВ «Велес-Ліс» код ЄДРПОУ 48312479 та боржником; боржник Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Філія «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» код ЄДРПОУ 45125514; право вимоги наявні права кредитора за основним договором, в тому числі право грошової вимоги до боржника, щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникли на підставі основного договору.

Згідно п. 3.1. договору відступлення заміна кредитора у зобов`язанні за основним договором вважається здійсненою, з моменту підписання сторонами Акту про відступлення прав вимоги, що є невід`ємною частиною цього договору, який сторони підписують після отримання кредитором від нового кредитора ціни договору в повному обсязі в сумі, в п. 4.1. цього договору. З моменту підписання сторонами Акту про відступлення прав вимоги до нового кредитора переходить право вимоги за основним договором у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Сторони підтверджують, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд здійснювати наступну заміну кредитора у зобов`язанні за основним договором, відступати, продавати такі права вимог повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 3.2. договору відступлення).

Згідно акту про відступлення прав вимоги від 06.08.2024 № 1 ТОВ «Велес-Ліс» передало, а ТОВ «Грокс Консалт» прийняло права вимоги в обсязі та на умовах визначених договором відступлення, за договором № 49. Сторони підтвердили, що на момент укладення Акту заборгованість відповідача за договором № 49 становить 39423,42 гривень.

Відповідно до п. 3 кредитор і новий кредитор визнають, що перехід прав вимоги до нового кредитора набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього Акту.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначив позивач, стало неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати наданих ТОВ «Велес-Ліс» послуг в повному обсязі за укладеним договором № 49, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 39423,42 гривень, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти пред`явлених вимог відповідач у відзиві на позов вказував про неможливість підтвердження виконання робіт у повному обсязі та чи були наявні претензії, адже позивачем не долучено жодного Акту огляду місць використання лісових ресурсів з квітня 2023 року по листопад 2023 року, складання якого передбачено пунктом 1.3. договору.

Також відповідач вказує, що деякі з наданих позивачем актів приймання-передачі робіт та послуг не підписані лісничими.

Крім того, за доводами відповідача, поданий позивачем акт звірки розрахунків не може братися судом до уваги, оскільки такий не є належним та допустимим доказом підтвердження наявності заборгованості.

Окрім іншого, відповідач з посиланням на пункти 4.5., 4.6. договору зазначає про те, що відсутність зареєстрованих виконавцем податкових накладних з огляду на п. 201.10 ст. 201 ПК України позбавляє замовника можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов`язання, що призвело до збитків на суму 153592,39 гривень.

Щодо договору відступлення прав вимоги (цесії) від 05.08.2024 № 1, то, на переконання відповідача, ТОВ «Велес-Ліс» відступило право вимоги позивачеві за зобов`язанням, яке припинилося на момент укладення договору, що суперечить положенням ст. 514 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Укладений договір № 49 за своїм змістом є договором надання послуг та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також глави 63 Цивільного кодексу України.

У статті 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів розірвання укладеного сторонами договору чи визнання його недійсними до матеріалів справи не надано, відтак є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом на виконання укладеного сторонами договору № 49 ТОВ «Велес-Ліс» надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 2071183,92 гривень, що відображено у відповідних актах наданих послуг, копії яких наявні у матеріалах справи.

Пунктом 6.2. договору № 49 визначено, що про надані послуги виконавець щомісячно складє акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 робочих днів з дня фактичного надання послуг.

Суд зауважує, що не всі наявні у матеріалах справи копії актів приймання-передачі робіт та послуг підписані зі сторони замовника, а саме: від 31.07.2023 № 12, від 31.07.2023 № 13, від 31.07.2023 № 14, від 31.08.2023 № 29, від 31.08.2023 № 30, від 31.08.2023 № 31, від 31.08.2023 № 32, від 31.08.2023 № 33, від 30.09.2023 № 34, від 30.09.2023 № 35, від 30.09.2023 № 36.

Водночас, вказані акти затвердженні директором філії Підприємство, а його підпис скріплено печаткою, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що надані позивачем акти у своїй сукупності засвідчують факт надання ТОВ «Велес-Ліс» обумовлених договором послуг та їх отримання відповідачем і, відповідно, початок перебігу строку з їх оплати. Враховуючи, що акти надання послуг в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, а відтак є належним підтвердженням здійснення господарської операції.

До того ж у вказаних актах замовник засвідчив про відсутність зауважень за результатом наданих послуг та належної якості наданих послуг.

Відсутність підписаних сторонами договору актів огляду місць використання лісових ресурсів, жодним чином не впливає на факт належного надання послуг та їх прийняття відповідачем, що засвідчено у актах приймання-передачі робіт та послуг, прийнятих без заперечень та зауважень.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.1. договору № 49 відповідач мав оплатити надані ТОВ «Велес-Ліс» та прийнятті відповідачем послуги після надання виконавцем рахунку-фактури на оплату наданих послуг на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт протягом 60 банківських днів.

Суд зауважує, що ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням продавця, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє сторону від обов`язку виконати умови договору (оплатити товар чи надані послуги), як про це зазначено, зокрема у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, в порушення умов договору № 49 відповідач свій обов`язок щодо оплати наданих ТОВ «Велес-Ліс» послуг в повному обсязі не виконав, частково оплативши лише 2031760,00 гривень, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 39423,42 гривень, що відповідачем в перебігу розгляду справи не спростовано.

До того ж, факт наявності заборгованості додатково підтверджується актом звірки розрахунків станом на 21.06.2024, згідно якого обома сторонами договору № 49 підтверджено наявність заборгованості Підприємства на користь ТОВ «Велес-Ліс» у сумі 39423,42 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як встановлено судом відповідно до договору відступлення ТОВ «Велес-Ліс» відступило на користь ТОВ «Грокс Консалт» права вимоги за договором № 49, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав вимог.

Частиною першою ст. 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Грокс Консалт» набуло право грошової вимоги до Підприємства за договором № 49 у розмірі 39423,42 гривень.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 39423,42 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

При цьому, суд критично ставиться до заперечень відповідача стосовно того, що відсутність факту реєстрації ТОВ «Велес-Ліс» податкових накладних призвела до заподіяння відповідачу збитків на суму 153592,39 гривень, оскільки предметом розгляду у справі є встановлення наявності факту заборгованості перед позивачем, а не факту встановлення завданих відповідачу збитків, через неналежне виконання позивачем обов`язків покладених на нього умовами договору,

Також, необґрунтованими є посилання відповідача на те, що ТОВ «Велес-Ліс» відступило право вимоги позивачеві за зобов`язанням, яке припинилося на момент укладення договору, адже відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Втім, відповідач в перебігу розгляду справи не представив суду доказів виконання свого обов`язку як на момент укладення договору про відступлення, так і на момент ухвалення рішення у цій справі щодо своєчасної і повної оплати прийнятих ним послуг.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Підприємства на користь ТОВ «Грокс Консалт» 39423,42 гривень боргу.

При цьому, суд зауважує, що решта доводів та міркувань учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом та відхилені судом як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Суд зауважує, що при зверненні позивача до суду з розглядуваним позовом останнім, відповідно до платіжної інструкції від 07.10.2024 № 1 сплачено суму судового збору у розмірі 3028 гривень.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд» судовий збір мав бути сплачений ним в розмірі 2422,40 гривень (3028*0,8).

Тобто, судовий збір у розмірі 605,60 гривень є зайво сплаченим та підлягає поверненню позивачу з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали, після набрання судовим рішенням законної сили та звернення позивача із відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грокс Консалт» задовольнити повністю.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код: 44768034) в особі Філії «Макарівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (08001, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Макарів(з), вул. Ярослава Мудрого, будинок 17/1, код: 45125514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грокс Консалт» (08600, Київська обл., Обухівський р-н, місто Васильків, вул. Вартових неба, будинок 64Б, квартира 1, код: 45621868) 39423,42 гривень боргу та 2422,40 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2025.

Суддя Р.М. Колесник