Рішення

від 23.01.2025 по справі 911/2904/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2904/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Віттавелі» (04070, місто Київ, вулиця Ігорівська, будинок 1/8, код 41022214)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей Техно Торг» (08298, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Коцюбинське(з), вул. Пономарьова, будинок 13, код 44861989)

про стягнення 1017579,56 гривень,

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Віттавелі» (далі по тексту позивач/ТОВ «Віттавелі») через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 25.10.2024 сформовано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей Техно Торг» (далі по тексту ТОВ «Апогей Техно Торг»/відповідач) заборгованості за договором поставки від 12.09.2024 № 1209-2024А у загальному розмірі 1017579,56 гривень, з яких: 1000000 гривень попередньої оплати, 17759,56 гривень пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару за вказаним вище договором, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2024 позовну заяву ТОВ «Віттавелі» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2904/24. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується довідкою про доставку ухвали про відкриття провадження від 05.11.2024 до електронного кабінету, відзив на позов не подав.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Апогей Техно Торг» (постачальник) та ТОВ «Віттавелі» (покупець) 12.09.2024 укладено договір поставки № 1209-2024А (далі договір), відповідно до умов якого:

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві у його власність вживану сільськогосподарську техніку та/або обладнання до неї (надалі - «Товар»), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його (пункт 1.1.);

- ціна, кількість, асортимент товару, зазначаються у специфікаціях (додатках), що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2.);

- ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначаються сторонами у специфікаціях (Додатках), що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 3.1.);

- розрахунок за товар здійснюються покупцем згідно наступного порядку:

- оплата за товар складає 3507100,00 грн втому числі ПДВ 584516,07 грн;

- 1200000,00 грн в тому числі ПДВ 200000,00 грн, здійснюється до 20.09.2024;

- 2307100,00 грн в тому числі ПДВ 384516,67 грн, здійснюється до 31.12.2024 (пункт 3.4.);

- товар повинен бути поставлений покупцю в термін до 30.09.2024. У разі порушення строків оплати товару, постачальник вправі притримати поставку Товару на кількість днів, рівну кількості днів прострочення і до нього не можуть бути застосовані санкції за прострочення поставки, передбачені цим договором та чинним законодавством України (пункт 4.2.);

- якщо постачальник протягом строку, вказаного в п. 4.2. договору не поставить товар, то постачальник зобов`язаний повернути всю суму передплати протягом 10 календарних днів від граничної дати поставки (пункт 7.7.);

- у випадку прострочення термінів поставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від вартості недопоставленого товару, за кожний день прострочення поставки (пункт 10.3.).

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили ціну, кількість та асортимент товару.

ТОВ «Апогей Техно Торг» було виставлено рахунок на оплату від 12.09.2024 № 44 на суму 3507100,00 гривень.

Своєю чергою, ТОВ «Віттавелі» згідно платіжної інструкції від 13.09.2024 № 424 перерахувало на рахунок ТОВ «Апогей Техно Торг» 780000 гривень, згідно платіжної інструкції від 18.09.2024 № 426 перераховано 380000 гривень та згідно платіжної інструкції від 20.09.2024 № 428 перераховано 40000 гривень.

Перерахування грошових коштів здійснювалось позивачем із призначенням платежу: «Трактор колiсний John Deere 8295R, 2011р.в. серійний № 1RW8295RABP016620, Б/В (частково), згiдно рахунку на оплату № 44 вiд 12.09.2024».

Отже, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1200000 гривень.

Згідно платіжної інструкції від 10.10.2024 № 428 відповідач повернув на рахунок позивача 200000 гривень.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначив позивач, стало те, що ним на підставі договору на рахунок відповідача в якості передоплати перераховано грошові кошти у загальному розмірі 1200000 гривень, проте відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару у строки встановлені договором не виконав, тому з огляду на те, що відповідач в добровільному порядку у повному обсязі не повернув суму попередньої оплати позивач просить стягнути суму сплачених грошових коштів у розмірі 1000000 гривень в судовому порядку.

Та у зв`язку з тим, що відповідач допустив порушення виконання зобов`язання в частині дотримання строків встановлених договором щодо поставки товару позивач на підставі п. 10.3. договору нарахував пеню у розмірі 17759,56 гривень, яку просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач покладені на нього умовами договору обов`язки щодо сплати попередньої оплати за товар, в порядку та розмірі обумовленому п.п. 3.4. договору, виконав належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій від 13.09.2024 № 424, від 18.09.2024 № 426 та від 20.09.2024 № 428 на загальну суму 1200000 гривень.

Умовами договору встановлено строк поставки товару, а саме відповідно до п. 4.2. договору товар повинен бути поставлений покупцю в термін до 30.09.2024.

Натомість, матеріали справи не містять належних доказів поставки товару на користь позивача, у строк визначений договором. Також матеріали справи не містять, а сторонами не надано, доказів, які свідчили б про домовленість між сторонами щодо іншого строку поставки товару.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача щодо поставки товару або повернення позивачу попередньої оплати за товар є невиконаним, що зумовлює висновки суду про задоволення позовних вимоги в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1000000 гривень.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За прострочення строків поставки позивач, на підставі п. 10.3. договору нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 01.10.2024 по 25.10.2024 у розмірі 17759,56 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

Суд зауважує, що виходячи з умов пункту 10.3. договору нарахування пені здійснюється від вартості недопоставленого товару, тобто на суму 3507100,00 гривень, водночас нарахування пені позивачем здійснювалось на суму боргу 1000000 гривень, що є диспозитивним правом позивача згідно статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач порушив зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт поставки відповідачем обумовленого договором товару на користь позивача, у строк, встановлений договором, суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 17759,56 гривень пені, нарахування якої, за перерахунком суду, здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявленої позивачем до стягнення пені не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «Апогей Техно Торг» користь ТОВ «Віттавелі» 1000000 гривень попередньої оплати та 17759,56 гривень пені.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віттавелі» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей Техно Торг» (08298, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Коцюбинське(з), вул. Пономарьова, будинок 13, код 44861989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віттавелі» (04070, місто Київ, вулиця Ігорівська, будинок 1/8, код 41022214) 1000000 гривень попередньої оплати, 17759,56 гривень пені та 12213,08 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2025.

Суддя Р.М. Колесник