Рішення

від 22.01.2025 по справі 916/4292/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4292/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/4292/24

За позовом: Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (65062,м.Одеса, вул.Приморська, 6; ЄДРПОУ 43115923)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортний судноплавний менеджмент (73003,м.Херсон,бульвар Мирний, буд.3, офіс 301; ЄДРПОУ 39510497)

Про стягнення194076,00 грн.

Представники:

Від позивача: Димченко О.П., самопредставництво

Від відповідача: Лігінович Н.С., ордер

Встановив: Державна митна служба України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортний судноплавний менеджмент про стягнення 194076,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2024р. прийнято позовну заяву Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4292/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "30" жовтня 2024 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у судове засідання на 30.10.2024р. о 11:00.

29.10.2024р. до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву.

30.10.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

30.10.2024р. до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи.

На задоволення клопотання представника відповідача, 30.10.2024р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 18.11.2024р. о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2024р. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортний судноплавний менеджмент по справі №916/4292/24 про судове засідання, яке відбудеться "18" листопада 2024 р. о 12:00.

18.11.2024р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2024р. судове засідання по справі №916/4292/24 призначено на "02" грудня 2024 р. о 13:15. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 02.12.2024р. о 13:15.

02.12.2024р. суд оголосив перерву у розгляді справи по суті до 16.12.2024р. о 12:15.

16.12.2024 судове засідання не відбулося, у зв`язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2024р. судове засідання у справі №916/4292/24 призначено на "20" грудня 2024 р. об 11:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 20.12.2024р. об 11:30.

20.12.2024р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 22.01.2025р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2024р. повідомлено учасників справи №916/4292/24 про судове засідання, яке відбудеться (з урахуванням перебування судді у відпустці з 25.12.2024р. по 17.01.2025р.) "22" січня 2025 р. о 10:30.

Позивач підтримує поданий позов та просить суд його задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову, з підстав, що викладено у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 22.01.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.01.2025року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, суд встановив.

Позивачем, в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 в справі №540/198/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний судноплавний менеджмент» задоволено частково, визнано протиправними дії Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо проведення у період з 02.10.2017 року по 05.10.2017 року повного переогляду товарів "прокат (рулони гарячекатані та холоднокатані)" на судні т/х "Нафторудовоз-45М", що оформлений за митною декларацією № UА 112070/2017/013454 від 22.08.2017 року на підставі доручення УСБУ в Херсонській області від 07.09.2017 року №71/14/141-3315. Також, рішенням визнано протиправними дії Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі щодо затримки у період з 29.09.2017 року по 05.10.2017 року судна т/х "Нафторудовоз - 45М" для здійснення повного переогляду товарів "прокат (рулони гарячекатані та холоднокатані)" за митною декларацією № UА 112070/2017/013454 від 22.08.2017 року; визнано протиправною бездіяльність Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо не відшкодування ТОВ "Транспортний судноплавний менеджмент" витрат на проведення операцій з митного огляду (переогляду) товару у період з 02.10.2017року по 05.10.2017 року за митною декларацією №UА 112070/2017/013454 від 22.08.2017року. Судом стягнуто з Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортний судноплавний менеджмент" понесені витрати на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією № UА 112070/2017/013454 від 22.08.2017 року у сумі 408751 (чотириста вісім тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн. 47 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року залишено без змін.

Як зазначає позивач, після постановлення рішення суду апеляційної інстанції Чорноморською митницею Держмитслужби було виконано рішення суду першої інстанції в справі в повному обсязі: Сплачено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортний судноплавний менеджмент" понесені витрати на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару 408751 (чотириста вісім тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн. 47 коп. (згідно платіжних доручень №1508 від 24.06.2020, №1155 від 20.05.2020, №1036 від 04.05.2020, № 803 від 06.04.2020, № 564 від 11.03.2020 та меморіального ордеру № 1 від 07.10.2020, та судового збору в розмірі 11853,39 грн. (меморіальний ордер № 2 від 07.10.2020) (факт та дати перерахування митницею на рахунки ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» встановлено в судовому рішенні про поворот виконання рішення в справі №540/198/19 від 21.10.2021 і з огляду на норми п.4 ст.75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.).

Постановою Верховного суду від 09 квітня 2021 року касаційну скаргу митниці задоволено частково, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 скасовано, справу повернуто на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Цією ж постановою замінено відповідача в справі: Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі змінено на її правонаступника - Чорноморську митницю Держмитслужби.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 задоволена апеляційна скарга Чорноморської митниці Держмитслужби, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 скасовано та постановлено нове рішення, яким позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом та відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку.

Як було зазначено позивачем, після отримання зазначеної постанови на адресу ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» Чорноморською митницею Держмитслужби було направлено листа з вимогою повернути кошти, сплачені митницею за скасованим судовим рішенням, натомість відповіді на вказаного листа отримано не було і безпідставно набуті кошти відповідачем повернуті не були

Надалі, за посиланням позивача, представник Чорноморської митниці Держмитслужби, з метою повернення коштів, які набуті з підстав, що згодом відпали, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із заявою про поворот виконання судового рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019, шляхом зобов`язання позивача повернути на рахунки Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608) як правонаступника Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі (р/р 11А58820172034311000157440 в Держказначейській службі України, м.Київ, МФО 820172), сплачені за рішенням суду суми судового збору в розмірі 11853,39 грн. та понесених витрат на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару в розмірі 408751,47 грн.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 в справі була задоволена заява Чорноморської митниці Держмитслужби про поворот виконання судового рішення в справі та стягнуто з ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» на користь митниці 11853,39 грн. судового збору та сплачені по справі 408751,47 грн. на виконання скасованого судового рішення.

Як зазначав позивач, в зв`язку з цим в листопаді 2021 року Чорноморською митницею Держмитслужби було подано заяву про видачу виконавчого документу на підставі вказаного судового рішення. Вказана заява не була розглянута в 2021 році в зв`язку з подачею позивачем апеляційної скарги на вказану ухвалу суду

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду в справі від 27 січня 2022 вказана ухвала суду залишена без змін.

Натомість виконавчий документ митниці видано не було через окупацію Херсонської області, але згодом Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі видано виконавчий документ на виконання ухвали про поворот виконання судового рішення, який подано до примусового виконання.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 замінено сторону у справі: Чорноморську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Митницю в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі (надалі митниця).

Як було зазначено позивачем суду, в результаті примусового виконання судового рішення про поворот виконання, сплачена митницею сума в розмірі 420604,86 грн. була повернута на рахунки Митниці в Херсонській області, АР Крим і м.Севастополі органами ДВС лише 14.03.2024 року, що підтверджується випискою з рахунку митниці.

Посилаючись на ч. 1, ч. 2, ч.3 ст. 1212, ч.1, ч. 2. Ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, позивачем було зазначено суду, що після постановлення судового рішення в справі №540/198/19 від 30.05.2019 у митниці на підставі рішення суду виник обов`язок по сплаті відповідачеві стягнутих за цим рішенням збитків в розмірі 408751 грн. 47 коп., які були сплачені позивачем ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент» на протязі березня травня 2020 року.

Натомість, після скасування вказаного судового рішення в справі №540/198/19 Постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 та враховуючи що рішення суду апеляційної інстанції набуває чинності в момент його проголошення, у відповідача виникло відповідне зобов`язання повернути митниці кошти, які він отримав на підставі, яка згодом відпала.

За посиланням позивача, відповідач цього свого обов`язку (а саме повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні), відповідно до вимог ст.1212 ЦК України не виконав.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що питання примусового повернення коштів, сплачених на виконання рішення суду, яке було скасовано, вирішується в межах процесуального законодавства шляхом повороту виконання судового рішення (в даному випадку відповідно до норм КАС України), натомість позивач має право на отримання процентів та збитків від інфляції відповідно до ст.1214 ЦК України шляхом вирішення цивільно-правового спору, який виник із зобов`язань позадоговірного характеру.

Оскільки судове рішення про скасування попереднього рішення в справі, за яким митницею сплачено позивачеві грошові кошти відповідачеві, набуло чинності в момент його проголошення - 05 серпня 2021 року, то проценти та збитки від інфляції мають бути сплачені відповідачем за користування (безпідставно збереженими) вказаними коштами з цієї дати по день повернення коштів.

З оглялу на вказаний факт відповідно проведено розрахунок суми позову 3% річних та збитків від інфляції за період з моменту прострочення по дату повернення коштів, а саме з 06.08.2021 року по 14.03.2024 року.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що як вбачається, резолютивною частиною Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 р. по справі № 540/198/19, не передбачене зобов`язання відповідача повернути грошові кошти позивачеві, які сплачені останнім на підставі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 р. по справі № 540/198/19, тобто, як зауважує відповідач, у Постанові не було вирішено питання про поворот виконання судового рішення.

Відповідач вважає, що Постанова не може бути підставою виникнення грошового зобов`язання відповідача, а як наслідок не може бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання неіснуючого грошових зобов`язання.

Також відповідачем було зазначено суду, що з дати проголошення Постанови, на яку посилається позивач як на підставу виникнення грошових зобов`язань відповідача, по 29 лютого 2024 року існувала не визначеність щодо особи на користь якої потрібно було повертати безпідставно набуте майно (грошові кошти) поза волею відповідача та не з його вини, а тому останнім були сплачені кошти лише 14 березня 2024 року

За посиланням відповідача, вимога позивача щодо повернення сплачених останнім грошових коштів на підставі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 р. по справі № 540/198/19 та відповідно і позовна вимога щодо стягнення збитків за безпідставне збереження грошових коштів в розмірі 194076,00 грн. є неправомірною та безпідставною, оскільки Постановою задоволена апеляційна скарга Чорноморської митниці Держмитслужби, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 р. скасовано та постановлено нове рішення, яким позов відповідача залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом та відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що відповідач не надав ніяких нових доказів у справі, а твердження відповідача, що він не знав, куди повертати безпідставно отримані кошти є нічим не обґрунтованими, оскільки 30.08.2021 року на адресу відповідача була направлена вимога про повернення коштів від імені Чорноморської митниці Держмитслужби, правонаступником якої є позивач, в якій зазначено в тому числі рахунок, на який слід повернути кошти.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст.4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві, суд зазначає таке.

Як з`ясовано судом, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі № 540/198/19 апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області Автономній республіці Крим та м. Севастополі, правонаступником якої є Чорноморська митниця Держмитслужби задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, на підставі якого позивачем на користь відповідача було сплаченого грошові кошти у розмірі 408751,47 грн., скасовано.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний судноплавний менеджмент» до Митниці ДФС у Херсонській області Автономній республіці Крим та м.Севастополі, правонаступником якої є Чорноморська митниця Держмитслужби про визнання протиправними дій, бездіяльності та стягнення понесених витрат на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару залишено без розгляду.

Як з`ясовано судом, 30.08.2021р. позивачем на адресу відповідача було скеровано лист вих. № 716-08/1-10/23/4102 з вимогою щодо добровільного перерахування на рахунки Черноморської митниці держмитслужби, як правонаступника Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополя сплачені за рішенням суду суми: судового збору у розмірі 11853,39 грн. та понесених витрат на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару у розмірі 408751,47 грн.

Судом за час розгляду справи з`ясовано, що ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 заяву Чорноморської митниці Держмитслужби про поворот виконання судового рішення в адміністративній справі №540/198/19 задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортний судноплавний менеджмент" на користь Чорноморської митниці Держмитслужби в порядку повороту виконання судового рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року грошові кошти в розмірі суми судового збору 11853,39 грн. та понесених витрат на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару в розмірі 408751,47грн.

Надалі, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду в справі від 27 січня 2022р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний судноплавний менеджмент» залишено без задоволення. Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року про поворот виконання судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний судноплавний менеджмент» до Митниці ДФС у Херсонській області Автономній республіці Крим та м. Севастополі, правонаступником якої є Чорноморська митниця Держмитслужби про визнання протиправними дій, бездіяльності та стягнення понесених витрат на проведення операції з митного огляду (переогляду) товару залишено без змін.

Судом враховано пояснення позивача, що виконавчий документ митниці видано не було через окупацію Херсонської області, але згодом Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі видано виконавчий документ на виконання ухвали про поворот виконання судового рішення, який подано до примусового виконання.

Судом з`ясовано, що в результаті примусового виконання судового рішення про поворот виконання, сплачена митницею сума в розмірі 420604,86 грн. була повернута на рахунки Митниці в Херсонській області, АР Крим і м.Севастополі органами ДВС лише 14.03.2024 року, що підтверджується випискою з рахунку митниці.

Отже, предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з моменту прострочення по дату повернення коштів, а саме з 06.08.2021 року по 14.03.2024 року.

Як вже з`ясовано судом, спірна сума була сплачена позивачем на користь відповідача на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано.

Грунтуючи поданий позов позивач посилався, зокрема, на положення ст.1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі №904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.

Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом. (Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року по справі №592/12956/21).

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки грошові кошти були набуті на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, належним способом захисту порушених прав було б звернення із заявою про поворот виконання рішення, а посилання позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку ст. 1212 ЦК України є невірним.

Приймаючи до уваги, що стягнення грошових коштів, які були набуті на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, повинно здійснюватися в порядку повороту виконання рішення, шляхом подання відповідної заяви, то саме з встановлення такого факту, у іншої сторони виникає зобов`язання на повернення відповідних коштів.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як з`ясовано судом, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду в справі від 27 січня 2022р. ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року про поворот виконання судового рішення у справі залишено без змін, а відповідачем на користь відповідача грошові кошти були сплачені 14.03.2024р., отже саме за пероід з 28.01.2022р. по 13.03.2024р. позивач має право здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

З урахування наведеного до стягнення підлягають 3% річних (розраховані на суму 408751,47 грн. за період з 28.01.2022р. по 13.03.2024р.) у розмірі 26063,80 грн. та інфляційні втрати (розраховані на суму 408751,47 грн. за період з 28.01.2022р. по 13.03.2024р.) у розмірі 131834,97 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, оскільки наявний в матеріалах справи лист від 30.08.2021р., який позивачем було скеровано за вих. №7 16-08/1-10/23/4102 з вимогою щодо добровільного перерахування грошових коштів - містив посилання на відповідні рахунки позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 3% річних у розмірі 26063,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 131834,97 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1894,78 грн. покладаються на відповідача.

Суд зазначає позивачу, що надлишково сплачений судовий збір у розмірі 205,76 грн. буде повернуто позивача після подання відповідного клопотання до суду.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортний судноплавний менеджмент (73003,м.Херсон,бульвар Мирний, буд.3, офіс 301; ЄДРПОУ 39510497) на користь Державної митної служби України в особі Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (65062,м.Одеса, вул.Приморська, 6; ЄДРПОУ 43115923) суму у розмірі 157898 (сто п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 77 коп., яка складається з суми 3 % річних 26063 (двадцять шість тисяч шістдесят три) грн. 80 коп. та інфляційних втрат 131834 (сто тридцять одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн. 97 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1894 (одна тисяча вісімсот дев`яносто чотири) грн. 78 коп.

3.В іншій частині позову відмовити

Повний текст рішення складено 23 січня 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко