Рішення

від 20.01.2025 по справі 916/4317/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4317/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/4317/24

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 64, кв. 4; код ЄДРПОУ 38644265)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

про визнання припиненими трудових правовідносин та зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третіх осіб: не з`явилися

Встановив: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект, у якій просить суд визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Проект з 30.08.2022 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, та внести відповідні записи до трудової книжки; виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу: Відомості про органи управління юридичної особи відомості про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024р. позовну заяву ОСОБА_1 від 30.09.2024р. вх. № ГСОО 4419/24 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

15.10.2024р. до Господарського суду Одеської області позивачем були надані пояснення та докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 07.10.2024р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2024р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4317/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 . Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 . Підготовче засідання у справі призначено на "11" листопада 2024 р. о 10:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученим третім особам, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 11.11.2024р. о 10:20.

11.11.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.12.2024р. о 09:30.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024р. повідомлено відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-Проект та третіх осіб: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по справі №916/4317/24 про підготовче засідання, яке відбудеться "02" грудня 2024 р. о 09:30.

02.12.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.12.2024р. о 10:20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2024р. повідомлено учасників справи №916/4317/24 про підготовче засідання, яке відбудеться "23" грудня 2024р. о 10:20.

02.12.2024р. до суду позивачем надано заяву про приєднання до матеріалів справи. (а.с. 57-81, т.1).

02.12.2024р. до суду позивачем надано заяву про відкладення засідання у справі.

Протокольною ухвалою суду від 23.12.2024р. заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, що надійшла від представника позивача 02.12.2024р. залишено без розгляду, у зв`язку з відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку на подання додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/4317/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні (з урахуванням перебування судді у відпустці з 25.12.2024р. по 17.01.2025р.) на "20" січня 2025 р. о 09:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.01.2025р. о 09:30.

Позивач підтримує поданий позов та просить суд його задовольнити.

20.01.2025р. до суду позивачем надано заяву, відповідно до якої позивач позовні вимоги просить суд задовільнити у повному обсязі та розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвал суду.

Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п.п.4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.

Третіми особами письмових пояснень щодо позову надано не було.

У судовому засіданні 20.01.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.01.2025 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проектз 10.04.2013 року.

Як вказує позивач, 29.08.2022 року він подав заяву про звільнення в порядку ст. 38 КЗпП України до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект на ім`я учасників Товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Заява була зареєстрована, що підтверджується відміткою на примірнику Заяви позивача.

Як було зазначено позивачем суду, в подальшому склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект змінився у зв`язку з даруванням ОСОБА_4 своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект ОСОБА_3 , на підтвердження чого позивачем надано копію Акту приймання-передачі частки у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект від 19.09.2022 року.

За посиланням позивача, станом на дату подання позовної заяви, заява про звільнення ОСОБА_1 не розглянута та рішення Загальних зборів Товариства щодо звільнення позивача з посади директора та виключення відомостей про нього як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не прийнято.

Посилаючись на ч. 1 ст. 38, ст. 22 КЗпП України, ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ч. 1, ч. 3 ст. 43 Конституції України, позивачем було зазначено суду, що з наведених приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю - є й право бути звільненим.

Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Проект» з 30.08.2022 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Проект» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та внести відповідні записи до трудової книжки та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Проект».

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві, а також оцінюючи надані позивачем до позову докази, суд зазначає таке.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому, Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», до компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління. Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством. (Правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023р. №127/27466/20).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі №758/1861/18, від 17.03.2021 у справі №761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі №911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України. Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах №761/40378/18, №758/1861/18 та №911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», визначено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. Повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023р. №127/27466/20, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII.

При цьому, Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як з`ясовано судом за наявними матеріалами справи, позивачем, тобто директором Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект не було дотримано вищезазначені приписи законодавства.

Матеріали справи не містять доказів, що позивачем на адресу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Проект було скеровано відповідне повідомлення про скликання загальних зборів.

Отже, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позивачем не було дотримано вимоги Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо порядку скликання відповідних загальних зборів.

З урахуванням наведеного, позовні вимог в частині визнати припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Проект» з 30.08.2022 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Проект» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та внесення відповідних записів до трудової книжки - задоволенню судом не підлягають.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з Товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З урахуванням відмови судом у задоволенні позовних вимог про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Проект», позовні вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 , як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Проект» - також не можуть буди задоволені судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4844,80 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844,80 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 23 січня 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко