Рішення

від 24.09.2024 по справі 917/49/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 Справа № 917/49/20

м. Полтава

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" с.Крива Руда, Семенівський район, Полтавська область, 38262

до 1.Кременчуцької районної державної адміністрації вул. Соборна, 14/23, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт", вул.Заводська,1, м.Глобине, Глобинський район, Полтавська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - Семенівська селищна рада вул. Незалежності, буд.44, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область 38200

про визнання недійсним договору оренди землі

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання.

Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору оренди землі від 05 лютого 2010 року, укладеного між Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", про передачу в оренду земельної ділянки площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про інше речове право № 19558950 про проведену державну реєстрацію права оренди ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.01.2020 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк до 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

22.01.2020 (вхід. № 750) від позивача надійшла до суду заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.01.2020 прийнято позовну заяву і відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.02.2020 на 10:40 год.

17.02.2020 (вхід. № 1869) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшла заява, в якій останній просить суд застосувати позовну давність та в зв`язку з цим відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

19.02.2020 (вхід. № 2040) від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява про залучення доказів.

Судове засідання, призначене на 19.02.2020 на 10:40 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 16.03.2020 призначено розгляд справи на 09.04.2020 на 14:30 год.

06.04.2020 (вхід. № 3869) та 07.04.2020 (вхід. № 3881) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшло клопотання, в якому представник просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та час.

06.04.2020 (вхід. № 3875) від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 12.05.2020 на 14:20 год.

12.05.2020, 13.05.2020 (вхід. № 5098, №5151) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшли клопотання, в яких представник просить суд зупинити провадження у справі № 917/49/20 до набрання законної сили рішення суду у справі №917/594/20, що знаходиться в провадженні Господарського суду Полтавської області.

12.02.2020 (вх.№5142) від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

13.05.2020 (вхід. № 5152) від представника відповідача 2 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Судове засідання, призначене на 12.05.2020 на 14:20 год, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 29.05.2020 призначено розгляд справи на 29.07.2020 на 09:30 год.

21.07.2020 (вхід. № 7753) від представника позивача надішли до матеріалів справи письмові пояснення, в яких останній просить суд прийняти до розгляду дані письмові пояснення та відмовити в задоволенні клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі.

29.07.2020 (вхід. № 8046) від відповідача 1 до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди землі, скасування запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підтримує.

Ухвалою суду від 29.07.2020 розгляд справи відкладено на 24.09.2020 на 09:40 год.

24.09.2020 (вхід. № 10538) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшло клопотання, в якому представник просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі №440/3844/19, що знаходиться в провадженні Другого апеляційного адміністративного суду та до набрання законної сили рішення суду у справі № 917/594/20, що знаходиться в провадженні Господарського суду Полтавської області.

Ухвалою суду від 24.09.2020 зупинено провадження у справі №917/49/20 до набрання законної сили рішення суду у справі №440/3844/19, що знаходиться в провадженні Другого апеляційного адміністративного суду.

25.11.2021 (вхід. №13108) від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.12.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03.02.2022 на 15:00 год.

27.01.2022 (вхід. № 948) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд поновити строк для подачі відзиву, проти позову заперечує посилаючись на те, що ПСП "СС "Криворудська" не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512, не є стороною оскаржуваного договору оренди землі та не має жодних прав щодо володіння та користування спірною земельною ділянкою, а тому не має права на звернення до суду, так як права та інтереси ПСП "СС"Криворудська" не порушено.

Також, відповідач заперечує той факт, що позивач є правонаступником ВАТ "Партизан" та зазначає, що присвоєння того самого коду ЄДРПОУ не є безумовним доказом правонаступництва при реорганізації юридичних осіб.

Ухвалою суду від 03.02.2022 поновлено відповідачу 2 строк для подання відзиву на позов та відкладено розгляд справи на 07.04.2022 на 11:15 год.

07.02.2022 (вхід. 1343) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшли доповнення до заяви про застосування строків позовної давності.

05.04.2022(вхід. № 2418) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти підготовче засідання до закінчення воєнного стану.

Ухвалою суду від 07.04.2022 відкладено розгляд справи та зазначено, що про дату та час проведення підготовчого засідання учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою суду від 12.12.2023 призначено розгляд справи на 19.02.2024 на 11:40 год.

Судове засідання, призначене на 19.02.2024 на 11:40 год, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 07.03.2024 призначено розгляд справи на 07.05.2024 на 11:40 год.

07.05.2024 (вхід. № 6303; № 6328) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Семенівську селищну раду та клопотання про заміну відповідача 1 на його правонаступника - Кременчуцьку районну державну адміністрацію. Також клопотанням від 07.05.2024 (вх.№6304) відповідач 2 просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.

Ухвалою суду від 07.05.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Семенівську селищну раду, замінено відповідача 1 - Семенівську державну адміністрацію на правонаступника - Кременчуцьку районну державну адміністрацію, задоволено клопотання відповідача 2 від 07.05.2024 (вх.№6304) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та відкладено розгляд справи на 16.07.2024 на 11:40 год.

16.07.2024 (вхід. № 9763) від Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області до матеріалів справи надійшли пояснення, в яких остання проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що ПСП "СС "Криворудська" не є власником земельної ділянки, не є стороною оскаржуваного договору оренди землі та не має жодних прав щодо володіння та користування спірною земельною ділянкою. Визнання договору оренди викличе негативні наслідки та вплине на права та обов`язки для органу місцевого самоврядування в особі Семенівської селищної територіальної громади.

Ухвалою суду від 16.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2024 на 13:40 год.

23.07.2024 (вхід. № 9991) від Семенівської селищної ради до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення, в яких останній позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

20.09.2024 (вхід. № 12421) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 24.09.2024 ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Семенівською РДА Полтавської області було прийнято Розпорядження № 68 від 26.01.2010 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" на території Криворудської сільської ради" (т. 1, а.с. 55).

У розпорядженні голови Семенівської РДА № 68 від 26.01.2010 року вказане наступне:

- п. 1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди площею 423 гектари багаторічних насаджень на території Криворудської сільської ради.

- п. 2. Надати в оренду ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" земельну ділянку загальною площею 423 гектари багаторічних насаджень на території Криворудської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 25 років.

- п. 3. Встановити орендну плату в розмірі 1 відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

05.02.2010 між Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" укладено договір землі, згідно якого відповідачу 2 надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 48,04 га, у т.ч. 48,04 га багаторічних насаджень, на території Криворудської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 25 років (т. 1, а. с. 69-71).

26 січня 2011 року ПСП "СС "Криворудська" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 26 січня 2010 року № 68 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" на території Криворудської сільської ради".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року у справі № 2а-1670/818/11 скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області від 26 січня 2010 року № 68 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" на території Криворудської сільської ради", яка залишена без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2013 року (К/9991/77636/11, т. 1, а.с.56-62).

Позивач зазначає, що оскільки розпорядження визнано незаконним, то він вважав, що поновив своє порушене право, однак його порушені права на володіння та користування спірною земельною ділянкою не були поновленими. Незважаючи на факт скасування Розпорядження Семенівської РДА Полтавської області № 68 від 26.01.2010 року, як підставу для укладення договору оренди від 05.02.2010 року, ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" було вжито заходів на внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно до якого за відповідачем 2 було зареєстровано право оренди строком на 25 років на земельну ділянку площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512.

Державним реєстратором Глобинської міської ради Стрілець Валентиною Іванівною 22.03.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про інше речове право № 19558950, згідно до якого ТОВ ГПК "Полтавазернопродукт" набуло право оренди на підставі договору оренди від 05 лютого 2010 року, укладеного між ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" та Семенівською районною державною адміністрацією на земельну ділянку площею 48,0432 га із кадастровим номером 5324583200:00:003:0512, що знаходиться на території Криворудської сільської ради Семенівського району (зареєстрований в Державному реєстрі земель за № 041056200001).

Позивач вважає, що Договір оренди землі від 05 лютого 2010 року, укладений між ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" та Семенівською районною державною адміністрацією про передачу в оренду земельної ділянки площею 48,0432 га із кадастровим номером 5324583200:00:003:0512, що знаходиться на території Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, грубо порушує права ПСП "СС "Криворудська" та вимоги законодавства України.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Партизан", виходячи з наступного.

ПСП "СС "Криворудська" (код ЄДРПОУ 05423120) згідно додатку до Статуту вказаного підприємства, зареєстрованого розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації №153 від 27.04.2000, є правонаступником селянської спілки "Криворудська" (т. 1, а.с. 40).

Факт правонаступництва ПСП "СС "Криворудська" після Селянської спілки "Криворудська" витікає з Розпорядження голови Семенівської РДА Полтавської області № 75 від 28 лютого 2000 року, згідно до якого Селянську спілку "Криворудська" перереєстровано в ПСП "Селянська спілка "Криворудська" (т. 1, а.с. 38).

Факт правонаступництва ПСП "СС "Криворудська" після Селянської спілки "Криворудська" також підтверджується Додатком до Статуту ПСП "СС "Криворудська", затвердженого Розпорядженням Голови Семенівської РДА Полтавської області від 27 квітня 2000 року № 153 (т. 1, а.с. 39) та рішенням № 2 від 22 квітня 2000 року.

Селянська спілка "Криворудська" у відповідності до Статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації №71 від 02.03.1999, є правонаступником ВАТ "Партизан". Факт правонаступництва ПСП "СС "Криворудська" після СС "Криворудська" та після ВАТ "Партизан" підтверджується наявністю того ж самого коду ЄДРПО (ЗКПО) - 05423120 у ВАТ "Партизан", Селянської спілки "Криворудська" та ПСП "СС "Криворудська".

Позивач посилається на те, що збереження єдиного ідентифікаційного коду юридичної особи та факт визначення в статуті ПСП "СС "Криворудська" правонаступництва після СС "Криворудська", а в статуті СС "Криворудська" визначення правонаступництва після ВАТ "Партизан", є підтвердженням правонаступництвом ПСП "СС "Криворудська" щодо всіх цивільних прав та обов`язків, набутих ВАТ "Партизан".

Крім того, позивач посилається на те, що ВАТ "Партизан", правонаступником якого він є, отримало Державний акт на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ № 000085, і до складу цих земель увійшла земля загального користування під багаторічними насадженнями площею 458, 7 га.

Після проведення розпаювання та приватизації земель ВАТ "Партизан", у власності та користуванні підприємства залишилися землі, що не підлягали паюванню, а саме, землі площею 768,9 га, до складу яких входило й 460, 2 га земель під багаторічними насадженнями, що підтверджується й довідкою Криворудської сільської ради Семенівського району № 599 від 23.10.2019р. (т.1, а.с. 47).

Підтвердженням того, що земельна ділянка площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512 входить в масив земельної ділянки загальною площею 423 га (багаторічні насадження), і яка, як стверджує позивач, належить йому на правах колективної власності, є Повідомлення ТОВ «Регіон Експертпроект» № 1308-02/1 від 13.08.2019 року (т. 1, а.с.48), а також факт укладення між позивачем та відповідачем 2 договору купівлі-продажу багаторічних насаджень від 06.03.2014 (т. 1, а.с. 53-54).

Позивач також зазначає, що Державний акт на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ № 000085 і на даний час в частині земель, що не були розпайовані (приватизовані), є чинним. Оскільки підстави щодо припинення права власності позивача на ці земельні ділянки відсутні, у Семенівської РДА Полтавської області не було законних підстав для передачі земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0512 площею 48,0432 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області в оренду ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", а також не було законних підстав укладати договір оренди від 05 лютого 2010 року.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди землі від 05 лютого 2010 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про інше речове право № 19558950, вважаючи, що договір оренди землі від 05 лютого 2010 року щодо оренди земельної ділянки 5324583200:00:003:0512 площею 48,0432 га, суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки укладений Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області із перевищенням обсягу цивільної дієздатності, суперечить вимогам ЗУ "Про оренду землі", Земельному Кодексу України та грубо порушує права та інтереси позивача, як дійсного власника та користувача землі.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до частини 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як на підставу звернення до суду за захистом порушеного права позивач посилається на те, що ПСП "СС "Криворудська" є правонаступником ВАТ "Партизан", за яким (за ВАТ "Партизан") в свою чергу зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997 року.

В результаті перетворення Державного підприємства радгосп "Партизан", яке було засноване на державній власності, рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 07.08.1996 №02/1465 засноване Відкрите акціонерне товариство ВАТ "Партизан". Засновниками вказаного товариства виступили колишні працівники радгоспу "Партизан" - 820 фізичних осіб (т. 2, а.с.77-85, 58-68).

Відповідно до пункту 11.1. Статуту ВАТ "Партизан" (т. 1, а.с.17-23) реорганізація Товариства (ВАТ "Партизан") здійснюється за рішенням Вищого органу Товариства, яким згідно п.8.2.1. Статуту є загальні збори Акціонерів Товариства. Отже, правонаступництво прав і обов`язків ВАТ "Партизан" в результаті його реорганізації можливе лише на підставі прийнятого загальними зборами акціонерів ВАТ "Партизан" відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, загальні збори ВАТ "Партизан" рішення про реорганізацію не приймали, жодних процедур щодо припинення діяльності ВАТ "Партизан" не проводилось, в тому числі не складався та не підписувався передавальний акт щодо майна ВАТ "Партизан".

Не зважаючи на відсутність рішення загальних зборів ВАТ "Партизан" про реорганізацію, згідно Розпорядження Голови Семенівської районної державної адміністрації № 71 від 02.03.1999, зареєстровано Статут Селянської спілки "Криворудська" (т. 1, а.с. 24-32).

Відповідно до п.1.1 Статуту Селянська спілка "Криворудська" є добровільним об`єднанням громадян та їх майнових і земельних паїв для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції і діє на засадах підприємництва і самоврядування.

Пунктом 1.3 Статуту Селянської спілки "Криворудська" визначено, що Підприємство здійснює свою діяльність серед іншого, відповідно з Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Згідно з п. 4.1 Статуту Селянської спілки "Криворудська" визначено, що земля, все майно підприємства - громадські будівлі, споруди, трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, житлові будинки, продуктивна та робоча худоба, посіви, багаторічні насадження, вироблена продукція, кошти, цінні папери та інше майно належать на праві спільної часткової власності його членам, а підприємству - на праві господарського відання.

Наказом від 19 січня 1999 року б/н "Про зарахування в члени Селянської спілки "Криворудська" бувших робітників ВАТ "Партизан" та призначення керівного складу та матеріально відповідальних осіб" зараховано в члени Селянської спілки Криворудська та назначено керівний склад Селянської спілки "Криворудська" в кількості 70 осіб (т. 2, а.с.73-74).

Наступним Наказом від 19 січня 1999 року б/н "Про зачислення в члени Селянської спілки "Криворудська" бувших робітників ВАТ "Партизан" зачислено в члени Селянської спілки "Криворудська" бувших робітників ВАТ "Партизан" та прийнято рішення зачислити в члени Селянської спілки "Криворудська" на постійні роботи з 19.01.1999 року 299 осіб (т. 2, а.с.69-72).

Виходячи із зазначених Наказів, станом на 19 січня 1999 року Селянська спілка "Криворудська" мала 369 членів колективного сільськогосподарського підприємства, які використовували власне майно та земельні ділянки для ведення колективного господарства згідно п. 4.1 Статуту. При цьому, в реєстраційних документах товариства відсутні докази, що земельну ділянку, яка належить на праві власності 820 учасникам ВАТ "Партизан" на праві спільної часткової власності передано частково (чи повністю) в користування (чи володіння) СС "Криворудська".

28 січня 2000 року одноособовим рішенням ОСОБА_1 створено Приватне сільськогосподарське підприємство "Селянська спілка "Криворудська" (т.2, а.с.75). Державну реєстрацію приватного підприємства проведено 28 лютого 2000 року.

Згідно Розпорядження голови Семенівської РДА від 28.02.2000 за № 75 зареєстровано Статут Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" (т.1, а.с.33-37).

Відповідно до п.1.2 Статуту підприємство створено Рішенням Засновника ОСОБА_1 та діє згідно із Законом України "Про власність", Законом України "Про підприємства в Україні" та Законом України "Про підприємництво".

Згідно з п.6.1 Статуту приватне підприємство є власником майна, наданого Засновником, виробленої в результаті господарської діяльності продукції та нерухомого майна, придбаним підприємством на законних підставах.

Згідно п. 6.4 Статуту для забезпечення діяльності підприємства засновник наділяє його Статутним фондом 700 грн. (пункт 6.4. Статуту виключено розпорядженням голови Семенівської РДА № 153 від 27.04.2000, т.1, а.с. 39 - 40).

При цьому, в редакції статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Семенівської РДА № 75 від 28.02.2000 року, не має жодного посилання на правонаступництво приватного підприємства, заснованого одноосібним рішенням ОСОБА_1 , прав та обов`язків ВАТ "Партизан" чи будь-якої іншої юридичної особи.

Виходячи з рішення ОСОБА_1 від 28.01.2000 року, Статуту ПСП "СС "Криворудська" та відомостей з ЄДР, 28.02.2000 року відбулась реєстрація нового підприємства, а не перереєстрація КСП, що спростовує факт правонаступництва.

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/29/19 від 01.09.2020 року, яка прийнята з урахуванням аналогічних фактичних обставин у подібних правовідносинах, установлено правовий висновок недоведення правонаступництва з тієї підстави, що підприємство було зареєстровано, а не відбувалась його перереєстрація, зокрема:

Велика Палата в п.7.32. постанови зазначила, що позивач не довів власного правонаступництва за КСП "8 Березня", оскільки згідно з відомостями, які містяться у витягу ЄДР, 26 червня 2000 року проводилась реєстрація нового підприємства - ФГ "Колос", а не перетворення КСП " 8 Березня".

Лише у додатку до статуту, який затверджений також на підставі одноособового рішення засновника ПСП "СС "Криворудська" №2 від 22.04.2000 року (тільки через два місяці після реєстрації юридичної особи), зазначено, що: "підприємство селянська спілка "Криворудська" є правонаступником КСП селянська спілка "Криворудська" (т. 1, а.с. 40).

Отже, зазначення в статуті положення про правонаступництво іншої юридичної особи не є безумовним доказом правонаступництва при реорганізації юридичної особи.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" встановлено, що загальні збори (збори уповноважених), крім іншого, приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

Відповідно до частини 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що у разі перетворення (як вид реорганізації) одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Однак за змістом частини 2 статті 23 та частини 1 статті 31 зазначеного Закону, окрім суду, рішення про реорганізацію шляхом перетворення КСП у ПСП, має право приймати виключно вищий орган самоврядування колективного сільськогосподарського підприємства - загальні збори або збори уповноважених.

З аналізу пункту 11.1. Статуту ВАТ "Партизан" та п. 11.1 Статуту СС "Криворудська" вбачається, що питання переходу прав, майна та обов`язків (правонаступництво) в результаті перетворення іншої юридичної особи (в даному випадку ВАТ "Партизан" в СС "Криворудська" та ПСП "СС "Криворудська") належить до виключної компетенції загальних зборів учасників ВАТ "Партизан", зборів уповноважених членів СС "Криворудська". При цьому, будь-який орган ПСП "СС "Криворудська" не має права прийняти рішення щодо правонаступництва іншої юридичної особи.

Будь-які документи, які б відображали волевиявлення/участь ВАТ "Партизан", СС "Криворудська" як колективного сільськогосподарського підприємства чи його членів (рішення вищого органу самоврядування КСП) у прийнятті відповідного рішення про реорганізацію, правонаступництво його прав та обов`язків до іншої юридичної особи - відсутні.

Суд, виходячи з того, що рішення загальних зборів як ВАТ "Партизан" так і загальних зборів "Селянської спілки "Криворудська", яка фактично була заснована як колективне сільськогосподарське підприємство та яка діяла відповідно до норм Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", щодо перетворення в приватне підприємство не приймалось, а ПСП "СС "Криворудська" створено однією особою, в той час як згідно Державного акту на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р. земельна ділянка належала на праві колективної власності 820-ти особам, список яких є невід`ємною частиною акта, та те, що співвласники земельної ділянки не вчиняли жодного правочину (не приймали рішення), за результатами якого приватне підприємство могло б набути право власності на спірну ділянку, так само як відсутні докази передачі прав на земельну ділянку при виході (втраті корпоративних прав, які гарантовані ст. 5 Земельного кодексу України в редакції 1991 року 820-тьма співвласниками земельної ділянки), вважає будь-яке посилання позивача на набуття прав та обов`язків ВАТ "Партизан" необґрунтованим.

Також суд зазначає, що доказом для підтвердження відсутності факту правонаступництва є лист Семенівської райдержадміністрації Полтавської області від 07.05.2020р. № 01/11-36 (т. 2, а.с.76), в якому зазначено, що в реєстраційній справі Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська" (код ЄДРПОУ 05423120) відсутні будь-які документи, що підтверджують перехід прав та обов`язків, що належали ВАТ "Партизан" та "Селянській спілці "Криворудська" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Селянська спілка "Криворудська", в тому числі передачі земельних ділянок та майна, що належали на праві колективної власності ВАТ "Партизан" та "Селянській спілці "Криворудська".

Оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна виключно її організаційно-правової форми, а не складу її учасників, то якщо навіть і було б прийнято рішення про реорганізацію ВАТ "Партизан", а в подальшому СС "Криворудська" шляхом перетворення в іншу юридичну особу, то всі колишні члени ВАТ "Партизан" у кількості 820 осіб автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи - СС "Криворудська", а потім ПСП "СС "Криворудська".

Відсутність в матеріалах справи доказів автоматичного переходу колишніх співзасновників ВАТ "Партизан" по ланцюгу спочатку в співзасновники СС "Криворудська", а потім в засновники (учасники) ПСП "СС "Криворудська" також є підтвердженням відсутності правонаступництва позивача прав та майна ВАТ "Партизан".

Позивач в позовній заяві посилається та те, що у відповідності до Статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації №71 від 02.03.1999, він є правонаступником ВАТ "Партизан", оскільки факт правонаступництва ПСП "СС "Криворудська" після СС "Криворудська" та після ВАТ "Партизан" підтверджується наявністю того ж самого коду ЄДРПО - 05423120 у ВАТ "Партизан", Селянської спілки "Криворудська" та ПСП "СС "Криворудська".

Суд зазначає, що правовідносини у справі що розглядається, та у справі № 907/29/19 є подібними, і судом враховується висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 907/29/19 щодо застосування статті 37 Цивільного кодексу України та положень Закону України "Про підприємства в Україні" про те, що у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу, колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

За відсутності передавального акту (балансу), з якого можливо було б встановити, яке майно могло перейти до новоствореного підприємства, враховуючи зменшення кількісного складу вищевказаних суб`єктів з невідомих причин, суд вважає недоведеним той факт, що спірна земельна ділянка перейшла у користування ПСП "СС "Криворудська".

Будь-які передавальні акти чи баланси в матеріалах справи відсутні.

Присвоєння того самого коду ЄДРПОУ не є безумовним доказом правонаступництва при реорганізації юридичної особи.

Присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але не є підставою для правонаступництва.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів, при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Водночас земельне законодавство не передбачає автоматичний перехід об`єктів права колективної власності без дотримання визначеної законом процедури.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2023 року у справі № 906/987/21.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

Посилання позивача на висновки адміністративних судів у справі № 2а-1670/818/11 (№К/9991/77636/11) є безпідставним, оскільки висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення (п. 7.10, 7.11 Постанови ВП Верховного Суду у справі № 907/29/19 від 01.09.2020).

Щодо права на володіння та розпорядження земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

У жовтні 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Селянська спілка «Криворудська» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Державного реєстратора Глобинської міської ради Стіхіної Оксани Миколаївни, треті особи: Криворудська сільська рада Семенівського району Полтавської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (справа № 440/3802/19), у якому просило:

- скасувати рішення державного реєстратора Стіхіної О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33900415 від 17.02.2017 та закриття відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га, розташованої на території Криворудської сільради;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру виключити з Державного земельного кадастру запис щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га, розташованої на території Криворудської сільради.

Позовні вимоги ПСП «Селянська спілка «Криворудська» обґрунтовувало відсутністю законних підстав для формування та державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га, розташованої на території Криворудської сільради, оскільки ця земельна ділянка входить до складу земель, які належать на праві власності ПСП «Селянська спілка «Криворудська».

ПСП «Селянська спілка «Криворудська» стверджувало, що ПСП «Селянська спілка «Криворудська» як правонаступник ВАТ «Партизан» з метою оформлення відповідно до вимог чинного законодавства права колективної власності на землю, переданого ВАТ «Партизан» згідно з державним актом на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ №000085, звернулося до ТОВ «Регіон Експертпроект» щодо виготовлення відповідної технічної документації, проте останнє листом від 13.08.2019 (у справі № 917/49/20 - т.1.а.с. 48) повідомлено позивача, що виготовлення технічної документації є неможливим, оскільки за даними Державного земельного кадастру станом на 13.08.2019 за місцем розташування земельної ділянки площею 423 га (багаторічні насадження), що належить на праві колективної власності ПСП «Селянська спілка «Криворудська», обліковуються три земельні ділянки, у тому числі земельна ділянка із кадастровим номером 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га, угіддя - рілля, державної форми власності, право оренди щодо яких зареєстровано за ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт».

ПСП «Селянська спілка «Криворудська» вважало, що земельна ділянка кадастровий номер 5324583200:00:003:0511 сформована без законних підстав та, відповідно, державним кадастровим реєстратором протиправно проведено реєстрацію цієї земельної ділянки із зазначенням державної форми власності в особі власника Семенівської РДА без припинення права колективної власності на землю згідно з державним актом на землю серії ІІ-ПЛ №000085 від 25.03.1997, тому ці обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду від 01.06.2021 по справі № 444/3802/19 позов ПСП «Селянська спілка «Криворудська» задоволено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 444/3802/19 скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2021 у справі № 444/3802/19, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

З вищезазначеної постанови вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 5324583200:00:003:0511 площею 105,9193 га під багаторічними насадженнями (розташована за межами населених пунктів на території Криворудської сільської ради Семенівського району), була сформована та зареєстрована у державному земельному кадастрі та передана в оренду ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", як і земельна ділянка із кадастровим номером 5324583200:00:003:0512 площею 48,0432 га під багаторічними насадженнями (розташована за межами населених пунктів на території Криворудської сільської ради Семенівського району) (спірна земельна ділянка) на підставі Розпорядження голови Семенівської РДА від 21.01.2010 № 51 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", яким надано дозвіл землевпорядній організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки загальною площею 423 га сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження) ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" за межами села Крива Руда Семенівського району Полтавської області (у справі № 917/49/20 - т. 2, а.с.86) та Розпорядження голови Семенівської РДА від 26.01.2010 р. № 68 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" на території Криворудської сільської ради» щодо земельних ділянок площею 423 га багаторічних насаджень (у справі № 917/49/20 - т. 1, а.с.55).

В Постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 444/3802/19 зазначено наступне.

«Рішенням Криворудської сільської ради від 24 березня 1997 року схвалено та затверджено проект роздержавлення і приватизації земель ВАТ "Партизан", зі списком осіб, які мають право на одержання земельної частки, та визначено земельну ділянку площею 4 775,8 га, що підлягає передачі у колективну власність.

Згідно з рішенням Криворудської сільської ради народних депутатів від 24 березня 1997 року ВАТ "Партизан" видано Державний акт на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997 р., згідно з яким ВАТ "Партизан" передано у колективну власність 4 775,8 га в межах згідно з планом для ведення колективного сільського господарства. Невід`ємною частиною цього акту на право колективної власності є Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства - 820 осіб.

Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1.

Суть права колективної власності на землю визначено в Земельному кодексі 1991 року, зокрема в статті 5 цього Кодексу визначено, що: "Земля може належати громадянам на праві колективної власності."

Частиною 2 цієї статті визначено, що "Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств."

При цьому, в частині 3 цієї статті визначено, що "Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням Загальних зборів колективу співвласників" .

Частиною 9 статті 5 Земельного кодексу (1991 року) визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, передавши титул на володіння земельною ділянкою ВАТ "Партизан", законодавець визначив особливий порядок розпорядження вказаною земельною ділянкою, зокрема, встановив, що розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється не за рішенням органу управління товариства, а за рішенням загальних зборів колективу співвласників земельної ділянки, список яких зазначено в Додатку до Державного акта та є невід`ємною частиною цього акта, та встановив, що право володіння та користування земельною ділянкою пов`язано виключно з включенням особи до складу співвласників земельної ділянки, а при її виході з товариства - земельна ділянка підлягає виділу безпосередньо фізичній особі.

Зазначені норми цивільного законодавства, які діяли на момент передачі земельної ділянки загальною площею 4 775,8 га на території Семенівського району в колективну власність, є спеціальними та мають переваги над загальними нормами чинного законодавства щодо прав юридичних осіб на майно.

В свою чергу, пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до вказаного Указу було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

За змістом пунктів 1.3, 1.5, 2.7 Методичних рекомендацій передача в натурі земельної частки (паю) громадянину здійснюється після складання "Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)". Схеми складаються за участю керівників і спеціалістів колективних сільськогосподарських підприємств (організацій), сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) членів цих підприємств і організацій та погоджуються районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад).

На Схемі виділяються земельні масиви, що можуть бути поділені на земельні частки (паї) без обмежень в часі, в тому числі ділянки першочергової приватизації, а також земельні масиви, які поділяються на земельні частки (паї) після закінчення певного технологічного сільськогосподарського циклу. Крім того, визначаються: земельні ділянки, що поділяються одночасно без подрібнення в натурі на окремі паї (зрошувані угіддя, сади, виноградники, хмільники, ягідники тощо); земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно (угіддя, законсервовані, виходячи з екологічних умов; невеликі площі сільськогосподарських угідь, в результаті поділу яких на окремі земельні ділянки стає неможливим механізований обробіток ґрунту).

Наведеними нормами гарантується недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі права власності на земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватися сумісно громадянами, які зазначені в Додатку до Державного акту на право колективної власності на землю.

Розпорядженням № 535 від 09.09.2004 року було затверджено проект землеустрою щодо упорядкування угідь, згідно з яким розпайовано земельні ділянки загальною площею 3 890,64 га між 867 особами, а 423 га (до складу яких входить спірна земельна ділянка) залишено в спільному користуванні.

Виходячи із зазначених вище норм права, земельна ділянка, яка залишилась в спільному користуванні співвласників загальною площею 423 га підлягає розпаюванню за рішенням співвласників земельних ділянок, список яких є невід`ємною частиною Державного акта, а до прийняття такого рішення зазначена земельна ділянка має статус нерозподіленої земельної ділянки».

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач не є власником земельної ділянки, яка залишилась в спільній власності осіб, список яких є невід`ємною частиною Державного акта.

Аналогічна позиція щодо відсутності права власності та права на розпорядження земельною ділянкою у підприємства правонаступника КСП на частину земельної ділянки, яка належала КСП на праві колективної власності та залишилась в спільному користуванні згідно проекту розпаювання, викладена в Постанові ВАСУ від 14 листопада 2019 року у справі № 703/3848/16-ц (провадження № 61-31052 св).

Крім того, належність позивачу спірної землі як правонаступнику спростовується висновком Вищого адміністративного суду у справі №2а-1670/818/11, викладеного в ухвалі від 31.01.2013 року (К/9991/77636/11), у якій зазначено, що земельна ділянка під багаторічними насадженнями площею 423 га належить на праві сумісної власності членів колишнього радгоспу "Партизан", а не ПСП "СС "Криворудська" та не належить до державної власності.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції на дату створення СС "Криворудська") право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно пунктів 3.2. та 3.3. Наказу Держкомзему №28 від 15.04.93 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який діяв до дати набрання чинності Наказу Держкомзему №43 від 04.05.99 зазначено, що державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю реєструються відповідно у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності не землю, Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності не землю, а договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструються у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Аналогічний порядок обов`язкової реєстрації землеволодінь і землекористувань у відповідних Книгах реєстрації передбачено і в пунктах 3.5-3.7. Наказу Держкомзему №43 від 04.05.99 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, який діяв до 2013 року.

Матеріали справи не містять доказів реєстрації за СС "Криворудська" чи за ПСП "СС "Криворудська" права власності, або права користування будь-яких земельних ділянок в межах земельної ділянки загальною площею 4 775,8 га, отриманої у колективну власність на підставі Державного акту на право колективної власності серії ІІ-ПЛ № 000085 від 25.03.1997р, а отже, право власності на спірну земельну ділянку не було зареєстровано за позивачем.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 ЗК України в редакції 2001-2009 років). В аналогічній редакції ця норма статті 125 ЗК України діє з 2009 року по сьогоднішній день, а саме: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, позивачем не доведено виникнення права власності на спірну земельну ділянку, а відповідно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав та інтересів.

Щодо судового рішення у справі № 2а-1670/818/11 (№ справи в Вищому адміністративному суді № К/9991/77636/11) колегія суддів Східного апеляційного господарського суду в постанові від 19.08.2021 у справі № 440/3802/19 зазначила наступне.

«За приписами статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції чинній на дату прийняття розпорядження Семенівської райдержадміністрації 2010 року) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Виходячи із зазначеного, Семенівська райдержадміністрація правомірно видала 21 січня 2010 року розпорядження щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, а пізніше (05 лютого 2010 року) затвердила таку документацію та передала земельну ділянку в користування на умовах оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» в межах повноважень, наданих ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», до прийняття рішення зборами співвласників щодо розподілу такої земельної ділянки.

Як розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації, так і розпорядження про затвердження такої технічної документації та надання дозволу на укладення договору оренди спірної земельної ділянки не скасовані жодним судовим органом та вичерпали свою дію виконанням.

Дійсно, предметом розгляду судової справи № 2а-1670/818/11 (№ справи в Вищому адміністративному суді № К/ 9991/77636/11) було оскарження позивачем розпорядження № 68 від 26.01.2010 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» та за результатами розгляду справи суд надав оцінку вказаному розпорядженню і виніс рішення про його скасування.

Але наявність вказаного судового рішення жодним чином не спростовує правомірності дій державного реєстратора щодо внесення інформації як в Державний земельний кадастр так і в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо державної форми власності на земельну ділянку, адже, скасоване судовим рішенням розпорядження не було підставою для внесення будь-якої інформації як в Державний земельний кадастр так в Державний реєстр речових прав, оскільки дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» було надано 21 січня 2010 року розпорядженням голови Семенівської РДА № 51. Зазначене розпорядження не було оскаржене в судовому порядку та було чинним як на момент внесення інформації в Державний земельний кадастр та в Державний реєстр речових прав, так є чинним і на момент розгляду цієї справи. Крім того, технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» на території Криворудської сільської ради (якою фактично створено земельну ділянку та на підставі якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки) затверджена розпорядженням голови Семенівської РДА № 103 від 5 лютого 2010 року. Зазначене розпорядження не було оскаржене в судовому порядку та було чинним як на момент внесення інформації в Державний земельний кадастр та в Державний реєстр речових прав, так є чинним і на момент розгляду цієї справи.

Саме на підставі зазначених актів індивідуальної дії та технічної документації було внесено дані про земельну ділянку в Державний земельний кадастр та в Державний реєстр речових прав».

Суд зазначає, що твердження позивача про те, що саме розпорядженням голови Семенівської РДА № 68 від 26.01.2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", не відповідає обставинам справи та спростовується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами.

Посилання позивача на визнання незаконним в судовому порядку розпорядження голови Семенівської РДА № 68 від 26.01.2010 року (як на підставу задоволення позову), є невірним. Адже вказане розпорядження не є актом, який потяг за собою будь-які наслідки, в т.ч. затвердження технічної документації та реєстрації земельних ділянок спочатку в Державному земельному кадастрі (05.02.2010 року), а пізніше в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майне (16.03.2017 року), (т. 2, а.с.28). Адже, саме розпорядженням голови Семенівської РДА № 103 від 5 лютого 2010р. (т. 2, а.с.87) викладено розпорядження № 68 від 26.01.2010 року в новій редакції, якою:

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою;

- надано в оренду ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" зазначену земельну ділянку.

Враховуючи те, що розпорядження голови Семенівської РДА № 103 від 5 лютого 2010 року не було предметом оскарження та не скасоване в судовому порядку, томусаме розпорядження голови Семенівської РДА № 103 від 5 лютого 2010 р. є діючим та є підставою:

- для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі;

- для укладення між Семенівською РДА та ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" договору оренди.

Оскільки жодне з розпоряджень голови Семенівською РДА: як щодо надання дозволу на розробку технічної документації (№51 від 21.01.2010, т. 2, а.с. 86), так і щодо затвердження такої документації (№103 від 05.02.2010, т. 2, а.с.87) не було скасовано станом на 05.02.2010 року - дату державної реєстрації земельної ділянки, а розпорядження голови Семенівської РДА № 68 від 26.01.2010, на яке посилається позивач в обгрунтування позову, не затверджувало технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди.

Отже, вимога позивача про визнання недійсним Договору оренди землі від 05 лютого 2010 року, укладеного між Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області та ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", про передачу в оренду земельної ділянки площею 48,0432 га з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512 необгрунтована, спростована матеріалами справи і задоволенню судом не підлягає.

Враховуючи те, що вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про інше речове право № 19558950, внесеного Державним реєстратором Глобинської міської ради Стрілець Валентиною Іванівною 22.02.2017 року про проведену державну реєстрацію права оренди ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:003:0512 пред`явлена позивачем у 2019 році (позов подано до суду 31.12.2019 року), з урахуванням ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на 31.12.2019), і дана вимога є похідною від вимоги про визнання договору оренди землі від 05 лютого 2010 року недійсним, в задоволенні якої судом відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної вимоги.

У відповідності до ст. 124, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження заявлених ним позовних вимог, а тому у суду відсутні підстави для задоволення даного позову.

Відповідно до ст. 129 ГК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.