Рішення

від 07.01.2025 по справі 925/1417/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року Черкаси справа №925/1417/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С., розглянувши справу

за позовом Золотоніської міської ради (вулиця Садовий Проїзд, 8, місто Золотоноша, Черкаська область, 19702, ідентифікаційний код 26536152)

до Приватного сільськогосподарського риболовецько-промислового підприємства «Дніпровець» (село Домантове, Золотоніський район, Черкаська область, 19754, ідентифікаційний код 02799473)

про стягнення 235 399,22 грн,

представники сторін у судове засідання не з`явились,

18.11.2024 Золотоніська міська рада звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного сільськогосподарського риболовецько-промислового підприємства «Дніпровець», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 235 399,22 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без належних правових підстав. До позовної додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3530,99 грн та витрати на професійну правничу допомогу 23500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на земельній ділянці площею 0,6172 га із кадастровим номером 7121586202:03:003:0089, яка перебуває у комунальній власності позивача, знаходяться нежитлові приміщення площею 779,5 м2, які на праві власності належать відповідачу. Відповідач з 04.04.2022 здійснював фактичне користування земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування, що є порушенням прав територіальної громади через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету. Несплата коштів за користування земельною ділянкою і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у сумі 235 399,22 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.11.2024 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до свого провадження для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Судове засідання призначено о 12 год 00 хв 07.01.2025/

Відповідач у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 22.11.2024 про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 22.11.2024, що підтверджене довідкою про доставку електронного листа (а.с.52).

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Позивач (його представник) у судове засідання 07.01.2025 не з`явився, надіславши суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач (його представник) у судове засідання 07.01.2025 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що є відомості у матеріалах справи.

З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Приватне сільськогосподарське риболовецько-промислове підприємство «Дніпровець» є власником нежитлових приміщень площею 779,5 м2, які знаходяться у с.Кедина Гора вул.Рибальська Золотоніського району Черкаської області на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2006, що підтверджене інформаційною довідкою №332215996 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.7).

04.04.2012 між Коробівською сільською радою, як орендодавцем, та Приватним сільськогосподарським риболовецько-промисловим підприємством «Дніпровець» як орендарем було укладено договір оренди землі, згідно з яким відповідачу була надана в оренду земельна ділянка площею 0,6172 га на 5 років. Згідно з пунктом 7 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від грошової оцінки землі і складає 9916,20 грн в рік.

Вказаний договір зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі 21.05.2012 за №712158624007929 на 5 років до 04.04.2022.

02.10.2017 після закінчення строку дії договору оренди землі додатковою угодою про поновлення терміну дії договору, сторони за договором дійшли згоди про поновлення строку дії договору оренди землі на п`ять років до 04.04.2022.

Після закінчення строку дії договору оренди землі від 04.04.2012 землекористувач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

Золотоніську територіальну громаду створено розпорядженням Кабінету Міністрів України №728-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області». Територіальну громаду була утворена внаслідок приєднання до міста Золотоноші п`яти сільських рад та п`ять сільських рад: Благодатнівська, Деньгівська, Коробівська, Кропивнянська, Крупська. До складу громади увійшли населені пункти: місто Золотоноша та села Благодатне, Деньги, Кедина Гора, Комарівка, Коробівка, Кропивна, Крупське, Маліївка, Хвильово-Сорочин, Щербинівка, Гришківка, Снігурівка, Ярки, Згар та станція Панське з адміністративним центром у місті Золотоноша Черкаської області.

Золотоніська міська рада є власником земельної ділянки площею 0,6172 га із кадастровим номером 7121586202:03:003:0089 за адресою с. Кедина Гора, Золотніський район, Черкаська область, цільове призначення земельної ділянки для рибогосподарських потреб, право комунальної власності зареєстровано за позивачем 13.04.2021, що підтверджене інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

У період з 04.04.2022 до 30.09.2024 договір оренди землі між сторонами не було укладено, тобто з моменту закінчення строку дії договору оренди землі відповідач здійснював фактичне користування частиною земельної ділянки під своїм нерухомим майном, без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-7100783882022 від 26.12.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7121586202:03:003:0089 становить 304174,27 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-7100186322023 від 02.03.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7121586202:03:003:0089 становить 349800,41 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-7100184292024 від 19.02.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7121586202:03:003:0089 становить 1850286,85 грн.

Рішеннями Золотоніської міської ради №9-4/VIII від 22.06.2021 та №21-4/VIII від 28.06.2022 затверджені ставки орендної плати за користування земельними ділянками. Згідно з інформацією, яка міститься у додатку до цих рішень за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 10.07 (земельні ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб) ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 12% від їх нормативно-грошової оцінки.

Згідно з листом фінансового управління виконавчого комітету Золотоніської міської ради №139 від 27.09.2024 та розрахунком позивача, за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 04.04.2022 до 30.09.2024 загальний розмір заборгованості відповідача становить 235399,22 грн, з яких 27200,68 грн за 2022 рік, 41976,05 грн за 2023 рік та 166 222,49 грн за 2024 рік.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення коштів у порядку статей 1212-1214 Цивільного кодексу України з відповідача, як землекористувача, який використовує земельну ділянку комунальної власності без правовстановлюючих документів.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) у якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 7121586202:03:003:0089, яка належить до комунальної власності територіальної громади. До 04.04.2022 ця земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача на праві оренди відповідно до укладеного договору оренди з власником земельної ділянки. Після закінчення строку на який було укладено договір, тобто з 05.04.2022 відповідач не звертався з пропозицією про укладення договору оренди землі, як не звертався з такою пропозицією і позивач.

Отже, між позивачем та відповідачем у спірний період не було укладено договору оренди землі і відповідно право оренди земельної ділянки не було зареєстровано. Разом з тим, суд констатує, що у зв`язку з тим, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача, останній користувався спірною земельною ділянкою у спірний період без достатньої на те правової підстави.

Право користування землею визначено у Главі 15 Земельного Кодексу України. За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується шляхом отримання землі у постійне користування або через право оренди.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (статті 92-93 Земельного кодексу України)

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України). Отже, законодавець розмежовує поняття земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

У статті 289 Податкового Кодексу України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення та станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з інформацією, яка міститься у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7121586202:03:003:0089 у 2022 році становила 304 174,27 грн, у 2023 році - 349 800,41 грн, у 2024 році - 1 850 286,85 грн.

За розрахунком позивача, за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 04.04.2022 до 30.09.2024 загальний розмір заборгованості відповідача становить 235 399,22 грн, з яких 27200,68 грн за 2022 рік, 41976,05 грн за 2023 рік та 166 222,49 грн за 2024 рік. Вказаний розрахунок проведений позивачем з урахуванням нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, а також рішень Золотоніської міської ради, якими затверджені ставки орендної плати за користування земельними ділянками.

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням розрахунку розміру безпідставно утриманого відповідачем майна (коштів) з огляду на таке.

Як зазначено вище, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Судом встановлено, що відповідач не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За визначенням, яке викладене у пункті 14.1.136 статті 14 Податкового Кодексу України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Статтею 10 Податкового Кодексу України встановлено, що до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Платниками плати за землю є, зокрема платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пункт 269.1.2 статті 269 Податкового Кодексу України).

Об`єктами оподаткування платою за землю, серед іншого, є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пункт 270.1.2 статті 270 Податкового Кодексу України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, є базою оподаткування (пункт 271.1.1 статті 271 Податкового Кодексу України).

У статті 288 Податкового Кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 цього Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

За приписами пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру та строків її внесення, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», необхідно враховувати і вимоги Податкового Кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №35/4233/19).

Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами у договорі, але в законодавчо встановлених межах.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Частинами першою та третьою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першою - третьою статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

При цьому органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміни, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) реалізують повноваження власника земельних ділянок та не реалізують владно-управлінські функції.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 648 Цивільного кодексу України).

У постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19 (провадження №14-139цс20) Велика Палата Верховного Суду, виснувала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Як зазначено вище, протягом періоду, який визначений позивачем, між ним та відповідачем відсутні договірні відносини з оренди земельної ділянки, на якій знаходиться майно відповідача. Відповідно між ним не узгоджено розмір орендної плати за спірну земельну ділянку.

Нормами статті 1212 Цивільного Кодексу України визначено, що особа, зобов`язана повернути потерпілому майно, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Суд погоджується, що для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності позивачем використано нормативно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, оскільки такий підхід визначений законодавцем при визначенні розміру плати за землю. Водночас, на переконання суду, у позивача відсутні правові підстави, щодо доводів стосовно того, що відповідач зберіг кошти у розмірі, який визначений з врахуванням ставки орендної плати, яка визначені у рішеннях органу місцевого самоврядування, оскільки сторонами не погоджено розмір орендної плати.

Разом з тим, нормами Податкового Кодексу України визначено, що річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, та становить не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Судом враховано те, що відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно не вважається правопорушенням, а також на відсутність обов`язку землекористувача на укладення договору оренди у обов`язковому порядку.

З огляду на принцип свободи укладення договору та визначення його умов, ініціатором щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки може бути, як позивач, так і відповідач. Водночас, на переконання суду, власник землі є особою зацікавленою в укладенні договору оренди з урахуванням власних рішень, якими визначені ставки, які повинні застосовуватись при укладення договорів оренди землі, яка є власністю Золотоніської територіальної громади. У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача із пропозиціями щодо укладення договору оренди земельної ділянки чи з пропозицією щодо продовження дії попереднього договору оренди.

Отже, оскільки на переконання суду кошти, які відповідач гарантовано мав би сплатити за користування земельною ділянкою повинні бути розраховані з урахуванням нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та обов`язкового розміру плати за землю, який не може бути меншим за розмір земельного податку, тобто у розмірі 3%. Тому відповідач мав сплатити позивачу, як власнику земельної ділянки, за період з 05.04.2022 до 30.09.2024 58824,80 грн, а саме за період з 05.04.2022 до 31.12.2022 6775,17 грн ((304 174,27 грн * 3%) / 365 * 271), з 01.01.2023 до 31.12.2023 10494,01 грн (349 800,41 * 3%) та з 01.01.2024 до 30.09.2024 41555,62 грн ((1 850 286,85 * 3%) / 365 * 274).

Відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, своїм правом на подачу відзиву не скористався та жодним чином не заперечив факт користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, а також не заперечив розмір безпідставно збережених коштів. Доказів іншого матеріали справи не містять.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного Кодексу України (такий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення у розмірі 58824,80 грн безпідставно збережених коштів.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Пункт 4 частини 1 статті 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач разом із позовною заявою подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивача поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у якому вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 27030,99 грн, який складається з 3530,99 грн судового збору та 23500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18.12.2024 від позивача до суду надійшла заява про стягнення суми судових витрат, у якій позивач зазначив про понесення ним витрат на сплату судового збору у сумі 3530,99 грн та витрат на професійну правову допомогу, які він просить суд стягнути з відповідача на користь Золотоніської міської ради. В цій заяві представник позивач також просив суд встановити строк для подання доказів (договорів, додаткових угод, актів, рахунків, квитанцій, виписок) щодо розміру судових витрат (в тому числі, витрат на професійну правничу допомогу), які будуть сплачені або підлягатимуть сплаті позивачем, у зв`язку з розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати після спливу встановленого строку для подання доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат.

До заяви від 18.12.2024 представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги №333-24 від 15.01.2024, який укладений між виконавчим комітетом Золотоніської міської ради в особі секретаря Золотоніської міської ради Сьомак Н.О. (клієнт) та адвокатським бюро Дмитра Сизька (бюро), акт приймання передачі наданої правової (правничої) допомоги №8 від 23.10.2024 та платіжну інструкцію №24/10/2024 про сплату виконавчим комітетом Золотоніської міської ради на користь адвокатського бюро 12600,00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд, серед іншого, вирішує питання розподілу між сторонами судові витрати.

Пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Заява про стягнення суми судових витрат з доданими до неї доказами 17.12.2024 була направлена представником позивача до електронного кабінету відповідача, що підтверджується квитанцією про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС №2286821 та згідно з інформацією, що міститься у програмі Діловодство спеціалізованого суду, була доставлена до електронного кабінету 18.12.2024.

Враховуючи те, що позивачем у матеріали справи подані всі необхідні документи для вирішення питання про судові витрати, а відповідач, мав можливість надати свої докази на спростування доводів про відшкодування витрат на правову допомогу, але своїм правом не скористався, суд вважає за доцільне розглянути заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу та вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат при ухваленні рішення, без призначення судового засідання для вирішення питань про судові витрати.

Згідно з пунктом 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №333-24 від 15.01.2024 бюро приймає на себе зобов`язання надавати послуги з адвокатської діяльності, код ДК 79110000-8 (послуги), в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, виконавчому комітету Золотоніської міської ради та/або Золотоніській міській раді, а клієнт зобов`язаний оплатити вартість цих послуг та компенсувати (оплатити) витрати, пов`язані з виконанням його доручень, у порядку та строку обумовлені сторонами у договорі.

На підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору, а саме з 01.01.2024, а сам договір діє до 31.12.2024 та не може бути автоматично пролонгований.

За надання послуг, передбачених у пункті 1.2 договору клієнт в межах встановленої сторонами ціни договору оплачує бюро їхню вартість, з розрахунку встановленої вартості 1 години надання послуг бюро в розмірі 1800,00 грн, а також зобов`язується компенсувати (оплатити) на користь бюро суму витрат, пов`язаних з виконанням його завдань і доручень (пункт 3.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №333-24 від 15.01.2024).

Результати розгляду справи (результати надання послуг) не впливають на зобов`язання клієнта провести повний розрахунок в порядку визначеному пунктом 3.2 договору за надані послуги (пункт 3.4 договору про надання правової (правничої) допомоги №333-24 від 15.01.2024).

Клієнт проводить оплату наданих бюро послуг та гонорару успіху протягом 5 робочих днів з дня підписання акту чи настання подій, передбачених у пунктах 3.3 чи 3.6 договору (пункт 3.7 договору про надання правової (правничої) допомоги №333-24 від 15.01.2024).

23.10.2024 між клієнтом та бюро було підписано акт приймання передачі наданої правової (правничої) допомоги №8 від 23.10.2024, згідно з яким бюро передало, а клієнт прийняв правову (правничу) допомогу, що була надана в межах справи за позовом Золотоніської міської ради до Приватного сільськогосподарського риболовецько-промислового підприємства «Дніпровець» про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї в розмірі 235 399,22 грн, а саме: ознайомлення з документами, наданими клієнтом для підготовки позовної заяви, здійснення правової оцінки спірних правовідносин та визначення підстав і предмета позову, формування правової позиції по справі 1 година на загальну суму 1800,00 грн; підготовка позовної заяви (з додатками) про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї в розмірі 235 399,22 грн 5 годин на загальну суму 9000,00 грн; підготовка заяв і клопотань з процесуальних питань (попередній розрахунок суми судових витрат, клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження) 1 година на загальну суму 1800,00 грн. Загальна вартість наданої правової (правничої) допомоги за цим актом складає 12600,00 грн. Клієнт зобов`язався повністю сплатити на користь бюро вартість правової допомоги за цим актом в строк не пізніше 5 календарних днів після підписання цього акту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок бюро та підтверджує, що перераховані в цьому акти послуги надані у погодженому сторонами обсязі, а також те, що не має претензій до бюро стосовно отриманої правової допомоги.

25.10.2024 виконавчий комітет Золотоніської міської ради перерахував на користь рахунок адвокатського бюро Дмитра Сизька, який зазначений у договорі про надання правової (правничої) допомоги №333-24 від 15.01.2024 та акті приймання передачі наданої правової (правничої) допомоги №8 від 23.10.2024, 12600,00 грн. У призначені платежу вказано, що грошові кошти перераховані за надання правової (правничої) допомоги згідно з актом №8 від 23.10.2024 до договору №333-24 від 15.01.2024.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як слідує з умов договору про надання правової допомоги та акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги №8 від 23.10.2024, сторони погодили погодинну оплату, а саме 1800,00 грн за одну годину роботи адвокатського бюро. Згідно з актом приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги №8 від 23.10.2024, загальна вартість наданої правової допомоги складає 12600,00 грн, яка була оплачена виконавчим комітетом Золотоніської міської ради згідно з платіжною інструкцією №24/10/2024 від 25.10.2024.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд вважає, що оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, заява позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає до часткового задоволення, тому на відповідача покладаються витрати у сумі 3148,66 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 882,37 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського риболовецько-промислового підприємства «Дніпровець» (село Домантове, Золотоніський район, Черкаська область, 19754, ідентифікаційний код 02799473) на користь Золотоніської міської ради (вулиця Садовий Проїзд, 8, місто Золотоноша, Черкаська область, 19702, ідентифікаційний код 26536152) 58824,80 грн безпідставно збережених коштів, 3148,68 грн витрат на правову допомогу та 882,37 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.01.2025.

Суддя О.І.Кучеренко